Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №300/5643/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р. справа № 300/5643/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, рішень та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат Романишин К.В., в інтересах ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач), звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття ОСОБА_1 на військовий облік військовозобов`язаних;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі рішення військово-лікарської комісії від 22.02.2000 (протокол №30);

визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.06.2026 №3893 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період» у частині призову та направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.07.2026 №186 у частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 в особі уповноважених посадових осіб виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивача 22.02.2000 у встановленому законом порядку визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, у зв`язку з чим втратив статус військовозобов`язаного. Зі змісту тимчасового посвідчення № НОМЕР_2 та наявних в ньому відміток вбачається, що стосовно позивача було застосовано статтю 73-а графи І відповідного розкладу хвороб Наказу 2/1994, а також відповідно до Пр-30 від 22.02.2000 внесено відомості про виключення з військового обліку, медичному обстеженню не підлягає. Відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджено, що позивача виключено з військового обліку. За доводами представника позивача, незважаючи на наявність належних документів, позивача протиправно та силоміць 29.06.2026 доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 , в подальшому направлено до ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 , та видано довідку ВЛК №2026-0629-1928-1192-7. У довідці зазначено діагнози Q66.9 «вроджена деформація стопи, неуточнена» та І11.9 «гіпертензивна хвороба серця без серцевої недостатності» і зроблено висновок про придатність до служби, зокрема у підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах та підрозділах спеціального призначення. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.06.2026 року №3893 позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 . 03.07.2026 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) позивача зараховано до списків особового складу військової частини. Представник позивача зазначає, що постанову ВЛК №2026-0629-1928-1192-7 від 29.06.2026 оскаржено до 16 Регіональної ВЛК, яка листом від 17.07.2026 №1190/9045 повідомила про необхідність направити позивача на медичний огляд гарнізонною ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі міністерства оборони країни з урахуванням наявних медичних документів. Станом на день подання позову позовач не направлений для перепроходження ВЛК. Представник позивача вважає, що на момент взяття на облік, направлення на ВЛК, призову та зарахування до військової частин позивач уже мав чинний статус особи, виключеної з військового обліку, а отже не належав до категорії військовозобов`язаних, які можуть бути призвані під час мобілізації. Звертає увагу, що відповідно до підпункту 12 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-ІХ військово-обліковий документ, виданий до набрання чинності цим Законом, є чинним і не потребує обов`язкової заміни лише через затвердження нової форми документу. Представник позивача вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 прийнято без належної правової підстави, оскільки записом у Тимчасовому посвідченні та відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_7 підтверджено виключення позивача з військового обліку. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2026 №186 є похідним від наказу про призов, та також підлягає скасуванню у відповідній частині. Представник позивача просить задовольнити вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.08.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.08.2026 представник військової частини НОМЕР_1 через систему «Електронний суд» подав суду відзив на позовну заяву із викладеними запереченнями проти позову. Зазначив, що з моменту прийняття рішення про мобілізацію та зарахування особи до списків військової частини процес призову закінчився та особа набула статусу військовослужбовця. Тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.06.2026 №3893 в частині призову та направлення для проходження військової служби позивача під час мобілізації є реалізованим та вичерпав свою дію. Скасування оскаржуваного наказу, що вичерпав свою дію, не призведе до відновлення попереднього становища позивача. На момент видачі наказу №186 були чинними наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 29.06.2026 №3893, довідка ВЛК від 29.06.2026 з висновком про придатність та поіменний список направлених осіб. Жодного рішення уповноваженого органу про скасування цих документів, нового висновку ВЛК про непридатність або наказу про звільнення матеріали справи не містять. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №186 від 03.07.2026 є похідним від наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.06.2026 №3893. Зважаючи на статус військовослужбовця у командира військової частини фактично відсутня дискреція в питанні зарахування на військову службу позивача. Представник відповідача військової частини НОМЕР_1 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 29-31).

18.08.2026 судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який 17.08.2026 через систему «Електронний суд» скерував представник ІНФОРМАЦІЯ_5 та в якому відповідач заперечив проти позову. Зазначив, що під час здійснення заходів оповіщення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 спільно з представниками органів Національної поліції України у відповідності до вимог чинного законодавства здійснювалась перевірка військово-облікових документів громадян, у тому числі 29.06.2026 вчинялися заходи щодо перевірки військово-облікового документа позивача. Проте в позивача не було при собі військово-облікового документа. У зв`язку з цим позивачу без примусу запропоновано прибути до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_8 для з`ясування всіх обставин щодо військового обліку та уточнення облікових даних. Встановлено, що позивач перебуває на обліку військовозобов`язаних, права на відстрочку не має, бронюванням не користується та підлягає призову на військову службу по мобілізації. ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 визнано придатним до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.06.2026 №3893 позивача призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 . Звертає увагу, що до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 не долучено жодного належного документа, який би підтверджував факт виключення позивача з військового обліку. На думку представника відповідача, дії ІНФОРМАЦІЯ_8 щодо мобілізації позивача відповідали вимогам чинного законодавства, оскільки на момент здійснення призову позивач перебував у статусі військовозобов`язаного. Позивач повинен був належним чином повідомити ТЦК та СП про свій статус та надати підтверджуючі документи до моменту видання наказу про призов та мобілізацію. Крім того, оскаржуваний наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 вичерпав свою дію у зв`язку з його повною реалізацією. Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 34-38).

27.08.2026 від представника позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначено, що доводи відповідачів фактично зводяться до оцінки правомірності окремих дій, вчинених уже після повторного взяття позивача на військовий облік. На її думку, жоден із відповідачів не надав суду доказу того, що рішення про виключення позивача з військового обліку від 22.02.2000 було скасовано, переглянуто, визнано недійсним або таким, що втратило чинність. Відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.06.2026 №3893 було прийнято щодо особи, яка відповідно до чинного та не скасованого рішення компетентного органу не мала статусу військовозобов`язаного. Наказ військової частини НОМЕР_1 не може створювати законні правові наслідки лише з тієї причини, що командир військової частини формально виконав отримані від РТЦК та СП документи. Оскаржувані акти не лише були одноразово виконані, а й продовжують породжувати для позивача триваючі юридичні наслідки (а.с. 53-56).

02.10.2026 судом зареєстровані додаткові пояснення, які подала представник позивача (а.с. ).

Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, наявні в матеріалах справи, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, зазначає наступне.

Відповідно до тимчасового посвідчення (замість військового квитка), виданого ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 виключений з військового обліку Пр-30 від 22.02.2000, причина – ст. 73-а Наказу 2/1994, медичному обстеженню не підлягає (а.с. 8). При цьому, у вказаному тимчасовому посвідченні міститься відтиск штампу з датою 27.12.2001 у графі «взято на облік» та підпис уповноваженої особи.

При цьому, відповідно до довідки військо-лікарської комісії №2026-0629-1928-1192-7 від 29.06.2026 ОСОБА_1 проведено медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 . В графі опис діагнозу зазначено: вроджена деформація обох стоп з незначним порушенням функції. Гіпертонічна хвороба І стадії, 2 ступеня, ризик 2. На підставі статті 39в, 74в Графи ІІ розкладу хвороб, графи ТДВ позивач придатний до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення (а.с. 11).

Згідно із витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №3893 від 29.06.2026 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації на особливий період» солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період та відправлено до військової частини НОМЕР_1 (а.с. 10).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2026 №186, ОСОБА_1 призначено на посаду, зараховано до списків особового складу військової частини та постановлено на всі види забезпечення (а.с. 13).

На скаргу адвоката від 06.07.2026 стосовно незгоди із рішенням військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_6 , 16 Регіональною ВЛК ЗСУ рішенням від 17.07.2026 за №1190/9045 вирішено: командиру військової НОМЕР_3 направити військовослужбовця ОСОБА_1 на медичний огляд гарнізонною ВЛК при закладі охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом із службовою та медичною характеристикам, усіма наявними медичними документами з метою визначення ступеня придатності до військової служби (а.с. 16).

Вважаючи протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо взяття на військовий облік та призову на військову службу, а також командира військової частини НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу, ОСОБА_1 через свого представника звернувся з цим позовом до суду з метою захисту своїх порушених прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно з частинами 1-2 статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (надалі – Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232).

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Частиною 2 статті 2 Закону України №2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України – у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства – у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону №2232-XII, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Суд звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому було продовжено та наразі триває.

Таким чином, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII, воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Суд зазначає, що згідно з частинами 1, 3 та 4 статті 33 Закону №2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Пунктом 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відповідно до пункту а) частини 5 статті 37 Закону №2232-XII (у редакції станом на 22.02.2000) виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Згідно із пунктом 3 частини 6 статі 37 Закону №2232-XII (у редакції станом на 2026 рік) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, виключення особи з військового обліку за станом здоров`я пов`язується не лише з наявністю у неї певного захворювання або інвалідності, а з прийняттям компетентною військово-лікарською комісією постанови про непридатність до військової служби саме з виключенням з військового обліку.

Проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи регулюється Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі – Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

За змістом пункту 1.1 глави 2 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК, крім іншого, з метою визначення придатності до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).

Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Згідно із пунктом 3.1 глави 3 розділу II Положення №402, Медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Пунктом 3.8 глави 3 розділу II Наказу №402 передбачено, що Постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК при ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби, прийнята у мирний час під час визначення призначення військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ), дійсна протягом п`яти років з дня закінчення медичного огляду.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються свідоцтвами про хворобу (додаток 11 до цього Положення), постанови про тимчасову непридатність оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про непридатність або тимчасову непридатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи), не пізніше п`ятиденного строку з дня закінчення медичного огляду направляються на перевірку до ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 . Електронний документ, яким оформлена постанова (свідоцтво про хворобу або довідка ВЛК), направляється в цей же строк на перевірку через ІКС. Перевірка здійснюється у п`ятиденний строк з дня надходження всіх документів.

За результатами перевірки та у разі виявлення помилок або відсутності необхідних підтверджуючих документів ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 відправляють засобами ІКС документи на доопрацювання до ВЛК районних, міських ТЦК та СП, з яких вони надійшли. ВЛК районних, міських ТЦК та СП доопрацьовують та повторно відправляють документи на повторну перевірку у п`ятиденний строк з дня повернення.

Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про тимчасову непридатність до військової служби передаються з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Інші документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду у паперовій формі (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до районних (міських) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаних на обліку не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.

Після перевірки ВЛК обласних, ІНФОРМАЦІЯ_10 та ІНФОРМАЦІЯ_11 та у разі відсутності помилок електронні документи з постановами ВЛК про непридатність до військової служби направляються через ІКС до штатних ВЛК відповідно до адміністративно-територіальної зони відповідальності за проведення військово-лікарської експертизи. Інші документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) направляються до відповідних штатних ВЛК не пізніше наступного дня після закінчення перевірки.

Після затвердження постанови, протокол засідання штатної ВЛК передається з ІКС до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не пізніше наступного дня після затвердження. Дві паперові копії протоколу засідання штатної ВЛК засвідчуються її печаткою, та надсилаються разом з документами про результати проходження медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) до ТЦК та СП за місцем обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду.

Як встановлено судом згідно записів у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного за статтею 73-а графи І Розкладу хвороб, Наказу 2/1994, а також відповідно до Пр-30 від 22.02.2000, позивач виключений з військового обліку (а.с. 8).

Разом з тим, 29.06.2026 позивач добровільно пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

За результатами медичного огляду позивача встановлено діагнози Q66.9 «вроджена деформація стопи, неуточнена» та І11.9 «гіпертензивна хвороба серця без серцевої недостатності» і зроблено висновок про придатність до служби, зокрема на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах та підрозділах спеціального призначення.

У довідці ВЛК від 29.06.2026 зазначено членів та голову ВЛК, записи скріплені підписом секретаря та гербовою печаткою.

Отже, ВЛК у червні 2026 року (у період дії воєнного стану) із врахуванням наявних у позивача діагнозів, визнала ОСОБА_1 придатним до військової служби (зокрема, на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах та підрозділах спеціального призначення) та, відповідно, не приймала постанови про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку.

В подальшому, як слідує із матеріалів справи, позивач повторно пройшов медичний огляд, зокрема, позаштатною постійно діючою ВЛК при КНП «Міська поліклініка №3» Харківської міської ради», якою із фіксацією діагнозів Q66.1 «заїкання помірного ступеня. Двобічна вроджена еквіноварусна привідна клишоногість» та І10-І15 «гіпертонічна хвороба І ст. 1 ступеня, ризик 2.

Зроблено висновок про придатність до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони та непридатність до служби у підрозділах спеціального призначення, Десантно-штурмових військах, морській піхоті, на підводних човнах, надводних кораблях, у спеціальних спорудах.

Тобто, як у червні, так і у серпні 2026 року позивача не визнано непридатним до військової служби, а також не зроблено висновок про його виключення з військового обліку.

Окремо суд зазначає про певну суперечність і в записах тимчасового посвідчення позивача, а саме вказано про те, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку Пр-30 від 22.02.2000. При цьому, у вказаному тимчасовому посвідченні міститься відтиск штампу з датою 27.12.2001 у графі «взято на облік» та підпис уповноваженої особи (а.с. 8).

Суд звертає увагу, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного є офіційним військово-обліковим документом, однак не є постановою (довідкою) військово-лікарської комісії та не може самостійно встановлювати іншу ступінь придатності особи, ніж визначений ВЛК.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що матеріали справи не містять протокол засідання ВЛК №30 від 22.02.2000, суду не підтверджено факт виключення позивача з військового обліку. Відтак, враховуючи всі докази у сукупності, в тому числі беручи до уваги довідки ВЛК, видані у 2026 році, суд дійшов висновку про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв правомірно під час взяття на військовий облік позивача.

В той же час, суд відхиляє доводи представника позивача про те, що виключення ОСОБА_1 з військового обліку у 2000 році унеможливлювало проведення нового медичного огляду та подальше взяття на військовий облік.

Факт попереднього виключення особи з військового обліку за станом здоров`я не передбачає заборони на подальше добровільне проходження нею нового медичного огляду ВЛК та визначення актуального ступеня придатності до військової служби.

Так, у даному випадку згідно матеріалів справи вбачається, що позивач добровільно пройшов новий медичний огляд, за результатами якого компетентною ВЛК прийнято Довідку щодо ступеня його придатності. Доказів скасування чи визнання протиправною цієї довідки, як і заперечення позивача ОСОБА_1 проти проведення медичного огляду в червні 2026 року, відмову від його проходження, матеріали справи не містять.

Водночас, суд не перевіряє правомірність довідки ВЛК від 29.06.2026, правильність встановленого діагнозу, достатності проведених медичних обстежень та обґрунтованості застосування відповідної статті Розкладу хвороб, оскільки така довідка ВЛК не є предметом оскарження у цій справі. Тому суд не може в межах заявлених вимог самостійно змінювати її зміст.

Предметом судової перевірки є правомірність дій, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо ведення військового обліку.

У свою чергу, відповідач як орган, що здійснює військовий облік, не наділений повноваженнями самостійно змінювати довідку ВЛК або визначати інший ступінь придатності особи до військової служби. Тому наявність рішення 2000 року не надає відповідачу підстав для ігнорування пізнішого рішення ВЛК від 29.06.2026, яким позивача визнано придатним до військової служби у воєнний час.

Доводи представника позивача не спростовують змісту рішення ВЛК від 29.06.2026 і не підтверджують наявності у позивача права на виключення з військового обліку, адже не стосуються предмету спору.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своєї бездіяльності, рішень чи дій.

Наявні у матеріалах справи у сукупності підтверджують, що підставою для обліку позивача як військовозобов`язаного було рішення ВЛК від 29.06.2026, яким його визнано придатним до військової служби.

За таких обставин суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 не мав правових підстав для не внесення відомостей про включення позивача до військового обліку.

Задоволення позовних вимог у цій частині фактично означало б зміну судом змісту довідки Військово-лікарської комісії від 29.06.2026 без оскарження та скасування такої, а також покладання на відповідача обов`язку внести до Реєстру відомості, які не відповідають рішенню уповноваженого органу військово-лікарської експертизи.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та, відповідно, наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 29.06.2026 №3893 у частині призову позивача до військової частини НОМЕР_1 , а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Також під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2026 №186, ОСОБА_1 призначено на посаду, зараховано до списків особового складу військової частини та постановлено на всі види забезпечення (а.с. 13). Відтак, позивач набув статусу військовослужбовця.

У зв`язку із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що право на звільнення з військової служби після набуття особою статусу військовослужбовця реалізується і відповідному порядку, передбаченим законодавством.

Так, після набуття особою статусу військовослужбовця припинення проходження військової служби здійснюється виключно з підстав та в порядку, встановлених ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Суд зазначає, що підставою звернення до суду стали, зокрема, протиправні, на думку представника позивача, дії відповідача 1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації.

Однак, суд враховує, що на момент призову позивача (як уже встановлено судом вище – правомірного), в останнього був відсутній будь-який документ, який би не давав право відповідачу 1 здійснювати заходи щодо призову на військову службу.

Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23, в якій суд касаційної інстанції наголосив, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною. З моменту призову та зарахування до списків особового складу військової частини особа втрачає статус військовозобов`язаного та набуває статусу військовослужбовця.

Цей висновок був розвинутий Верховним Судом у постанові від 14.05.2026 у справі №620/183/23, в якій зазначено, що право на відстрочку від призову та право на звільнення з військової служби є різними правовими категоріями, що виникають на різних стадіях правовідносин і регулюються різними нормами законодавства: право на відстрочку існує до моменту призову, тоді як після зарахування до списків особового складу військової частини особа набуває статусу військовослужбовця, і спірні правовідносини переходять зі сфери мобілізації у сферу проходження військової служби, яка регулюється спеціальним законодавством (стаття 26 Закону №2232-XII), при цьому закон не передбачає такої підстави для звільнення, як протиправність призову, а сам факт можливого порушення процедури призову не є автоматичною підставою для звільнення зі служби.

Отже, позивач після призову на військову службу набув нового статусу, а саме військовослужбовця, військовий облік якого здійснюється командуванням військової частини, а тому правовідносини між позивачем і відповідачем щодо його перебування на військовому обліку як військовозобов`язаного припинилися.

З огляду на вищенаведене та враховуючи правомірність призову позивача на військову службу, а також враховуючи, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03.07.2026 №186 про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу військової частини є похідним від згаданого вище наказу, то в цій частині позовних вимог також слід відмовити.

Більше того, суд зауважує, що підстави для звільнення військовослужбовця визначені у статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому, Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі – Положення №1153/2008),

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Тобто, військовослужбовець має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених статтею статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підтверджених відповідними доказами, подавши відповідний рапорт командиру військової частини, в якій проходить службу.

У даному випадку відсутні відомості про подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби та такий не є предметом спору межах цієї справи.

Суд також ураховує, що позивач через свого представника звернувся до відповідача Військової частини НОМЕР_1 про проведення медичного огляду гарнізонною ВЛК при закладі здоров`я в системі Міністерства оборони України за територіальним принципом із службовою та медичною характеристиками, усіма наявними документами з метою визначення ступеня придатності до військової служби (а.с 16).

Поряд з цим, право на звільнення з військової служби під час мобілізації реалізується особою, яка має статус військовозобов`язаного та підлягає військовому обліку, а подання звернення свідчать про те, що на момент подання позивач усвідомлював факт перебування на військовому обліку та свій статус військовозобов`язаного.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідачі діяли на підставі закону, тобто протиправність дій відповідачів щодо призову в порядку мобілізації та зарахування ОСОБА_1 до складу особового складу Військової частини НОМЕР_1 не знайшли свого підтвердження, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат відповідно до статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними дій, рішень та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Представнику позивача та відповідачам рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.