Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №280/8692/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 рокуСправа № 280/8692/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справ

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому просить:

визнати протиправною відмову відповідача у звільненні позивача з військової служби відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, передбаченими абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та потребує у постійному сторонньому догляді;

зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через такі сімейні обставини: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та відсутністю у нього інших членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач фактично ототожнив сам факт наявності родинного зв`язку з реальною можливістю здійснювати постійний сторонній догляд, не встановивши при цьому, чи мають зазначені особи фактичну, фізичну та об`єктивну можливість забезпечувати такий догляд. Відповідачем не враховано, що син матері позивача - ОСОБА_4 з 04.07.2008 проживає на тимчасово окупованій території України, у м. Севастополі, що підтверджується інформацією з паспорта про місце реєстрації, а тому його фактична можливість здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю, яка проживає у м. Запоріжжі, є об`єктивно відсутньою. Також наголошує, що відповідачем не враховано, що один із онуків - ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , а інший онук - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є студентом на денній формі навчання. Отже, на думку позивача, відповідач, посилаючись виключно на формальну наявність родичів, не встановив їхньої реальної та об`єктивної спроможності здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю позивача - ОСОБА_3 . Зазначає, що Актом № ВП/9320 від 28.07.2026 встановлено, що за місцем проживання матері позивача інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати постійний сторонній догляд за нею, комісією не встановлено. Таким чином, вважає, що результати проведеної перевірки фактично підтверджують доводи позивача про те, що саме він є особою, яка має реальну можливість здійснювати постійний сторонній догляд за матір`ю, у зв`язку із чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою судді від 25.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 25.09.2026 до суду через систему «Електронний суд» направив відзив (вх. №55741) на позовну заяву, у якому вказує, що законодавець визначив необхідною умовою для звільнення з військової служби не лише необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї першого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, а й відсутності інших осіб, які зобов`язані здійснювати постійний догляд за такою особою або якщо вони самі потребують такого догляду. Звертає увагу, що мати позивача має сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає на тимчасово окупованій території України, а саме в місті Севастополі. Також встановлено, що ОСОБА_1 має двох синів, які є внуками ОСОБА_3 : ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який відповідно до довідки від 04.05.2023 № 2833 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету», що підтверджується довідкою від 03.06.2026 № 147. Стверджує, що чинним законодавством України не передбачено можливості встановлення факту неможливості здійснення постійного догляду за членом сім`ї першого або другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, виключно у зв`язку з проходженням іншого члена сім`ї військової служби або з інших причин, не передбачених законодавством. Водночас така неможливість може бути підтверджена у випадках, коли особи першого або другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду, що підтверджується відповідним висновком медико-соціальної експертної комісії, лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Таким чином, у ВЧ НОМЕР_1 були відсутні правові підстави для звільнення позивача з лав Збройних Сил України на підставі абз. 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» відсутні, у зв`язку з тим, що у матері позивача, ОСОБА_3 , наявні інші родичі, які належать до першого та другого ступеня споріднення., а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

28.09.2026 від представника позивача через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшла відповідь на відзив (вх. №56180), у якій зауважує, що відповідач мав оцінити не сам факт існування брата у позивача, а встановити, чи має він реальну та фактичну можливість здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка проживає на підконтрольній Україні території та за станом здоров`я потребує такого догляду. Сам факт перебування особи на тимчасово окупованій території має істотне значення для вирішення питання щодо її фактичної можливості систематично та постійно здійснювати догляд за особою, яка перебуває на іншій території. Зазначає, що жодної оцінки зазначеним обставинам відповідач не надав. Щодо онука ОСОБА_5 самим відповідачем встановлено, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , отже, посилання відповідача на наявність такого онука без оцінки факту проходження ним військової служби суперечить правовому підходу Верховного Суду, викладеному у постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24. Стосовно онука ОСОБА_6 Відповідач підкреслює, що відповідач обмежився лише зазначенням факту його навчання у Відокремленому структурному підрозділі «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету», водночас відповідачем не встановлено та у відзиві не зазначено, чи має вказаний онук реальну можливість здійснювати саме постійний догляд за ОСОБА_3 під час навчання. Отже, позиція відповідача фактично зводиться до того, що будь-яка юридична наявність родича першого або другого ступеня споріднення автоматично виключає можливість звільнення позивача з військової служби. Такий підхід, на думку позивача, не відповідає правовій позиції Верховного Суду викладена у постанові від 29.04.2026 у справі № 520/14746/25. Просить позовні вимови задовольнити у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 06.05.2026 призваний на військову службу під час мобілізації та на даний час проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 24.09.1976 батьками позивача є: батько - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , матір - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що також підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження від 15.07.2026.

З матеріалів справи також вбачається, що мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мала:

сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_5 , виданим 06.01. Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);

сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який з 04.07.2008 мешкає на території тимчасово окупованій АР Крим у м. Севастополь, що підтверджується даними його паспорту НОМЕР_6 , виданого 15.05.1997 Орджонікідзевським РВУМВС України в Запорізькій області.

Батько позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що свідоцтво про смерть серія НОМЕР_7 , видане 20.05.2026 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Мати позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААГ № 827424 від 21.10.2024, є особою з інвалідністю ІІ групи, причина інвалідності: загальне захворювання. Інвалідність встановлена безстроково.

Відповідно до висновку ЛКК КНП «Клініка «Сімейний лікар» Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області про наявність порушення функцій організму, через які особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду № 420 від 09.06.2026 визначено потребу матері позивача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в постійному сторонньому догляді.

У свою чергу, ОСОБА_1 має двох синів, які є внуками ОСОБА_3 :

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження НОМЕР_8 від 06.05.1999), який відповідно до довідки від 20.07.2023 № 5037 з 28 квітня 2023 року і по теперішній час проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 ;

ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження НОМЕР_9 від 19.06.2008), який є студентом ІІІ курсу та навчається на денній формі навчання Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету» з 01.09.2023, термін закінчення навчального закладу 30.06.2027, що підтверджується довідкою від 03.06.2026 № 147.

В матеріалах справи міститься Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28.07.2026 №ВП/9320, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 . Актом встановлено наявність інших членів сім`ї першого або другого ступеню споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд: сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає на окупованій території, а саме у м. Севастополі, а також онуків - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_2 , онука ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету».

У липні 2026 року солдат ОСОБА_1 подав рапорт з додатками до командира 4 навчальної роти - старшого викладача 2 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю IІ групи, а інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд відсутні.

Листом від 03.08.2026 №188 відповідачем повідомлено позивача, що правові підстави для звільнення його з лав Збройних Сил України на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» відсутні, у зв`язку із тим, що у його матері ОСОБА_3 наявні інші родичи, які належать до першого та другого ступеня споріднення.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у звільненні його з військової служби, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII).

За приписами ч. 2 ст. 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями (ч. 3 ст. 2 Закону №2232-XII).

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Тобто, як на момент подання позову до суду, та і на момент розгляду цієї адміністративної справи, триває воєнний стан.

Підпунктом «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Відповідно до абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, зокрема необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Указом Президента України від 29.12.2009 №1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Дане Положення визначає порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період (п.1).

Згідно з п. 288 Положення у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

Пунктом 279 Положення №1115/2009 передбачено, що військовослужбовець може бути звільнений за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Звільнення військовослужбовців з цих підстав здійснюється згідно з письмовими документами, які підтверджують наявність у них відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Аналіз вищенаведених норм права дає можливість дійти висновку, що військовослужбовець має право на звільнення зі служби за наявності обґрунтованих підстав, передбачених пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII, підтверджених відповідними доказами, подавши відповідний рапорт своєму командуванню.

Водночас, Положення №1115/2009 не визначає переліку письмових документів, які підтверджують наявність у військовослужбовця відповідних сімейних обставин або інших поважних причин.

Наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за №438/16454) затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Інструкція №170).

Відповідно до пп. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170, при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року №946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року №2067, про потребу в постійному догляді.

Отже, аналізуючи вищезазначені приписи суд вказує, що військовослужбовець може звільнитися з військової служби під час дії воєнного стану на підставі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Тобто, для можливості звільнення військовослужбовця з військової служби з-за вищенаведеної підстави ключовим питанням є фактична відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи для можливості здійснення постійного догляду.

Верховний Суд в постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 дійшов висновку, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту З частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». В контексті Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «відсутність» охоплює не лише фізичну відсутність особи, а й її нездатність виконувати обов`язки з догляду через об`єктивні обставини (перебування в полоні, відбування покарання, здійснення військової служби тощо). Військова служба є такою обставиною, що унеможливлює фактичне здійснення догляду, оскільки військовослужбовці, з огляду на службові обов`язки, не можуть вільно розпоряджатися своїм місцеперебуванням, часом та виконувати функції, несумісні з проходженням військової служби, у цьому випадку, хоча формально існує інший член сім`ї першого ступеня споріднення (брат позивача), його неможливість здійснювати догляд за батьком через проходження військової служби є не лише об`єктивною підставою, що унеможливлює виконання такого обов`язку, а й фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.06.2024 у справі №420/23353/23, від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 та від 29.04.2026 у справі №520/14746/25. Вказане свідчить про наявність послідовної і сталої практики Верховного Суду в релевантних правовідносинах.

Згідно із ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ВЧ НОМЕР_1 у листі від 03.08.2026 №188 визнається факт, що мати позивача, яка є особою з інвалідністю ІI групи, яка потребує постійного стороннього догляду, а тому ця обставина не підлягає доведенню.

Разом із цим, суд вважає за необхідне зауважити, що законодавцем прямо визначено, що для набуття права на звільнення з військової служби за вказаною підставою необхідною є сукупність умов, а саме не лише наявність особи, яка потребує постійного стороннього догляду, а й підтвердження факту відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд, або підтвердження того, що такі особи самі потребують постійного догляду.

Законодавство України не містить універсального визначення поняття «член сім`ї», яке підлягало б однаковому застосуванню у всіх видах правовідносин.

(1) відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки;

(2) згідно з ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство;

(3) згідно зі ст. 1-1 Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» членами сім`ї є чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім`єю і були пов`язані спільним побутом;

(4) стаття 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, батьки; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія;

(5) п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначає, що члени сім`ї - чоловік/дружина або прирівняні до них особи, син, дочка, пасинок, падчерка, усиновлена особа, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, зять та невістка і прирівняні до них особи, батько, мати, вітчим, мачуха, усиновлювачі, опікуни чи піклувальники.

(6) пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

Отже, сімейне та житлове законодавство пов`язує належність до членів сім`ї з фактом спільного проживання, спільного побуту та наявністю взаємних прав і обов`язків. Водночас інші законодавчі акти, зокрема у сфері соціального забезпечення, оподаткування тощо, визначають коло членів сім`ї значно ширше, не обмежуючи його виключно фактом спільного проживання.

Тому, одна і та сама особа в межах різних правовідносин може визнаватися членом сім`ї або не визнаватися таким залежно від функціонального призначення відповідної норми.

З огляду на викладене, буквальне перенесення визначення поняття «член сім`ї», сформульованого в одному нормативно-правовому акті, на правовідносини, що регулюються іншим законом, є неправильним та може призвести до викривлення змісту відповідної правової норми.

Телеологічне тлумачення полягає у з`ясуванні цілей і завдань правової норми, тобто того, для чого вона була прийнята законодавцем. Застосування цього методу дозволяє встановити справжній зміст норми не лише через її формулювання, а й через її функціональне призначення у системі права.

Історичне тлумачення, своєю чергою, спрямоване на з`ясування волі законодавця на момент прийняття норми, зокрема через аналіз підготовчих матеріалів, умов її ухвалення, попереднього правового регулювання та тих суспільних відносин, на врегулювання яких вона була спрямована.

Ці методи дозволяють встановити, які саме проблеми законодавець мав намір вирішити, запроваджуючи відповідну норму, а також уникнути її тлумачення у відриві від контексту.

Аналіз змін законодавчого регулювання свідчить про трансформацію підходу законодавця до визначення підстав звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Так, попереднє правове регулювання передбачало можливість звільнення у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворими членами сім`ї (зокрема дружиною (чоловіком), дитиною, батьками своїми чи дружини (чоловіка)) без встановлення додаткових умов щодо наявності інших осіб, здатних забезпечити такий догляд.

Водночас із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» законодавець істотно змінив підхід до регулювання цих правовідносин, доповнивши відповідну підставу звільнення умовою відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.

Зазначені зміни свідчать про те, що законодавець прагнув об`єктивізувати підстави звільнення з військової служби за сімейними обставинами, підвищивши вимоги до їх обґрунтованості.

Якщо раніше достатньою була сама наявність необхідності здійснення догляду, то після внесення змін законодавець пов`язав можливість звільнення з додатковою умовою - відсутністю інших осіб, які можуть забезпечити такий догляд.

Отже, законодавець фактично посилив критерій поважності відповідної підстави, обмеживши її випадками, коли військовослужбовець є єдиною особою, здатною забезпечити необхідний догляд.

Використовуючи у тексті Закону №2232-XII поняття «член сім`ї першого чи другого ступеня споріднення», законодавець не надав його нормативного визначення.

У розумінні Закону №2232-XII поняття «члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» необхідно тлумачити більш широко - як таке, що охоплює осіб, пов`язаних із відповідною особою родинними відносинами першого чи другого ступеня споріднення, оскільки інше тлумачення призвело б до необґрунтованого звуження сфери застосування спірної норми та суперечило б її меті.

Відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи потрібно встановити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин та інших об`єктивних факторів.

Відповідно до пп. 26 п. 5 Додатку 19 до Інструкції №170, одним із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення чи другого ступеня споріднення є акт перевірки сімейного стану військовослужбовця.

В матеріалах справи міститься Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 28.07.2026 №ВП/9320, затверджений начальником ІНФОРМАЦІЯ_10 , яким встановлено наявність інших членів сім`ї першого або другого ступеню споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд.

Досліджуючи питання наявності у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , окрім сина - ОСОБА_1 (позивача), інших членів сім`ї першого чи другого ступенів споріднення встановлено, що в мати позивача є також: син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає на окупованій території, а саме у м. Севастополі, а також онуки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перебуває на службі у Військовій частині НОМЕР_2 , онук ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є студентом Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький гідроенергетичний фаховий коледж Запорізького національного університету».

Верховний Суд у постанові від 07.05.2025 у справі №420/30227/24 зазначив, що при вирішенні питання про звільнення необхідно враховувати не лише формальну фізичну наявність інших родичів, але й їхню реальну здатність здійснювати догляд. Зокрема, поняття «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує.

У контексті спірних відносин суд також зауважує, що поняття «постійний догляд» передбачає не епізодичну чи матеріальну допомогу, а щоденну, безпосередню фізичну участь у житті особи, яка потребує догляду, допомогу у самообслуговуванні, забезпеченні її життєвих потреб та безпеки.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд враховує, що у листі від 03.08.2026 №188, яким ВЧ НОМЕР_1 було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні рапорта констатовано лише про наявність у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення - сина ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онуків - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто відповідач, відмовляючи у звільненні, фактично обмежився формальним посиланням на наявність інших членів сім`ї, не дослідивши та не встановивши їх фактичну можливість здійснювати постійний догляд, не навівши жодного конкретного мотивування, не надана оцінка всім документам, які подані позивачем.

Таке немотивоване рішення суб`єкта владних повноважень не відповідає вимогам обґрунтованості, визначеним п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, згідно з яким адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо дискреційних повноважень відповідача, суд враховує ч. 4 ст. 245 КАС України, згідно з якою суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем не досліджено в повній мірі подані документи, а прийняття рішення про звільнення позивача за встановлених обставин передбачає право відповідача діяти на власний розсуд, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути рапорт позивача, з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч. 1 ст. 143 КАС України).

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1064,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ВЧ НОМЕР_1 , пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_10 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, передбаченими абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 , поданий у липні 2026 року, щодо звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, передбаченими абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю II групи та відсутністю у нього інших членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак