Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №260/4982/26 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/4982/26

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону штаб-сержанта ОСОБА_2 від 10.04.2026 про відмову ОСОБА_3 в перетинанні державного кордону України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 10 квітня 2026 року прибув у міжнародний пункт пропуску «Велика Паладь», з метою його перетину та виїзду з України, в якості супроводжуючої особи братом - ОСОБА_4 , яка є особою з інвалідністю II групи.

Однак, інспектором прикордонної служби вищої категорії - начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону було прийнято рішення про відмову в перетинанні ОСОБА_1 державного кордону України.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 на підтвердження права перетину державного кордону України в умовах введення воєнного стану на підставі абзацу 4 пункту 2-1 Правил № 57 надав усі необхідні документи, що підтверджували його родинні зв`язки з братом, який є особою з інвалідністю ІІ групи та їх спільне проживання.

Позивач вважає, що прийняте рішення про відмову в перетинанні державного кордону України є протиправним, таким, що порушують права позивача, а отже підлягає скасуванню.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву відповідно до якого представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних.

Заперечуючи проти позову вказує на те, що спірне рішення відповідача про відмову в перетинанні державного кордону відповідає формі, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.06.2023 № 457. У рішенні вказано персональні дані позивача, його паспортний документ. Також зазначено підстави його ухвалення (як нормативні, такі і фактичні).

Крім того, представник наголошує, що оскаржуване рішення має разовий характер і вичерпало свою дію фактом його виконання, тому у разі пред`явлення позивачем документів, які надають право на перетин державного кордону на виїзд з України, спірне рішення у жодний спосіб не створить перешкод для перетину позивачем державного кордону України за наявності на те законних підстав.

Беручи до уваги на ведене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову, вважаючи, що усі вимоги позивача до військової частини НОМЕР_2 є незаконними і необґрунтованими.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є братами, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , виданого 07.02.2023 р. та свідоцтвом про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_5 , виданого 20.04.2005 р.

Згідно з копією посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 27.12.2022 р. УСЗН Берегівської РДА, ОСОБА_4 , 1981 р.н., є особою з інвалідністю ІІ групи.

Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_1 від 18.02.2026 р. № 03.5-17/84 підтверджено, що позивач має всі можливості вести догляд за братом ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 02.03.2026 р. № 0700-0205-8/13282 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області і відповідно до підсистеми ІКІС ПФУ «Реєстр застрахованих осіб» та підсистеми «Призначення та виплата деяких соціальних виплат» нарахування Державної соціальної допомоги (тип 28 – допомога особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу) здійснюється через розрахунковий рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк».

10 квітня 2026 року позивач прибув до міжнародного пункті пропуску «Велика Паладь» з метою здійснення перетину державного кордону України як особа, яка здійснює супровід свого брата, ОСОБА_4 , який є особою з інвалідністю ІІ групи, на підставі абз. 5 п. 2-1 Правил № 57.

Під час здійснення прикордонного контролю позивачем були надано наступні документи: паспорти громадян України позивача та його рідного брата; свідоцтво про народження ОСОБА_1 від 07.02.2023 р. серії НОМЕР_4 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 від 20.04.2005 р. серії НОМЕР_5 , свідоцтво про переміну прізвища, імені, по батькові ОСОБА_5 на ОСОБА_4 від 20.04.2005 р., посвідчення серії НОМЕР_6 від 27.12.2022 р., що підтверджує наявність у брата позивача ІІ групи інвалідності, витяги з реєстру територіальної громади про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 18.02.2026 р. № 03.5-17/84, довідку про отримання соціальних виплат у зв`язку з проживанням з особою з інвалідністю І чи ІІ групи від 02.03.2026 р. № 0700-0205-8/13282, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , відомості з Резерву+ з відомостями про наявну відстрочку від мобілізації.

Рішенням інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.04.2026 р. позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України. В причинах винесення такого рішення зазначено: Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 224.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022» та постанови Кабінету Міністрів України № 57 від 27 січня 1995 року «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» гр. України ОСОБА_6 тимчасово обмежений у праві виїзду з України у зв`язку із тим, що не відповідає умовам перетинання державного кордону України визначеним у пункті 2-1 Правил перетинання державного кордону України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення від 10.04.2026 р. протиправним, та таким, що порушує його право на вільне пересування, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

З викладеного слідує, що право особи на пересування та право вільно залишати територію України, передбачене статтею 33 Конституції України може бути обмежено в умовах воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду цієї адміністративної справи у суді строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Крім цього, відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню (зокрема, Державні прикордонній службі України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно із ст. 1 Закону України від 12.05.2015 р. № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (в редакції станом на час виникнення спірних відносин), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Згідно із п. 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 р. № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Поряд з цим, правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України від 05.11.2009 р. № 1710-VI «Про прикордонний контроль».

Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Закону №1710 прикордонний контроль державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 6 Закону № 1710 пропуск осіб через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України за дійсними паспортними документами, а у передбачених законодавством України випадках також за іншими документами. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон здійснюється після проходження всіх передбачених законом видів контролю на державному кордоні.

Прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем (ч. 4 ст. 6 Закону № 1710).

Частиною 1 статті 14 Закону № 1710 передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Статтею 3 Закону України від 21.01.1994 р. № 3857-XII «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону громадянами України затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), які визначають порядок перетинання громадянами України державного кордону.

Пунктом 2 Правил перетинання державного кордону передбачено, що у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Зокрема, згідно з абзацом 5 пункту 2-1 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану перетинати державний кордон мають право, зокрема, особи, які здійснюють постійний догляд за особами з інвалідністю I чи II групи і супроводжують таких осіб для виїзду за межі України, за наявності документів (посвідчення, довідки) про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або документів, що підтверджують інвалідність, та акта встановлення факту здійснення догляду.

У свою чергу, згідно пункту 26 Правил перетинання державного кордону у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 1-2 Правил перетинання державного кордону визначено, що для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень. Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє. У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

З наведених законодавчих норм випливає, що особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, мають право на перетин державного кордону в умовах воєнного стану. Однак, згідно з пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону таке право не поширюється на осіб, визначених в абзацах 2-8 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд зазначає, що позивачем при проходженні паспортного контролю працівникам прикордонної служби надано наступні документи, які підтверджують постійний догляд за особою з інвалідністю II групи, а саме: свідоцтво про народження ОСОБА_1 від 07.02.2023 р. серії НОМЕР_4 , свідоцтво про народження ОСОБА_4 від 20.04.2005 р. серії НОМЕР_5 , свідоцтво про переміну прізвища, імені, по батькові ОСОБА_5 на ОСОБА_4 від 20.04.2005 р., посвідчення серії НОМЕР_6 від 27.12.2022 р., що підтверджує наявність у брата позивача ІІ групи інвалідності, витяги з реєстру територіальної громади про спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 18.02.2026 р. № 03.5-17/84, довідку про отримання соціальних виплат у зв`язку з проживанням з особою з інвалідністю І чи ІІ групи від 02.03.2026 р. № 0700-0205-8/13282, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 ОСОБА_1 . Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Однак, за результатом проходження паспортного контролю та перевірки документів рішенням інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальником 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону від 10.04.2026 р. позивачу відмовлено у перетинанні державного кордону України.

Факт надання позивачем вказаних документів під час спроби перетину державного кордону України відповідачем не спростовано. Також відповідач не ставив під сумнів їх повноту, достовірність та належне оформлення.

Більше того, в оскаржуваному рішенні не зазначено які документи позивач повинен був надати і не надав для дотримання умови, за якої реалізується наявне в позивача право виїзду за кордон.

Подібне правозастосування наведено Верховним Судом у його постановах від 12.11.2024 р. у справі № 380/11916/22 та від 20.12.2024 р. у справі № 160/14683/22.

Відтак, надавши оцінку на предмет законності оскаржуваного рішення, оцінивши його через призму верховенства права та критеріїв законності рішення суб`єкта владних повноважень, які наведені в частині 2 статті 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення прийнято з без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення, а відтак наявні підстави для його визнання його протиправним та скасування.

У відповідності до вимог ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що рішення інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону штаб-сержанта ОСОБА_2 від 10.04.2026 р. про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України прийняте не на підставі, не у межах та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби вищої категорії - начальника 2 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) впс « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону штаб-сержанта ОСОБА_2 від 10 квітня 2026 року про відмову ОСОБА_1 в перетинанні державного кордону України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_8 ) сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк