Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №260/6366/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

27 жовтня 2026 року м. Ужгород№ 260/6366/25

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 квітня 2025 року № 071850006312 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 07.02.1992 по 31.12.1998; 01.01.2003 по 31.12.2003; 12.10.2004 по 31.12.2004; 28.09.2005 по 31.12.2005; 03.12.2006 по 31.12.2006; 13.12.2007 по 31.12.2007; 18.11.2008 по 31.12.2008; 08.08.2009 по 31.12.2009; 12.01.2010 по 31.01.2010; 13.02.2010 по 28.02.2010; 21.03.2010 по 30.03.2010; 16.04.2010 по 30.04.2010; 16.05.2010 по 31.05.2010; 15.06.2010 по 22.06.2010 та призначити з 02 квітня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Позовна заява мотивована тим, що 02 квітня 2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 09.04.2025 р. за № 071850006312 йому було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та недосягненням 51 річного віку.

Позивач вважає, що на день звернення за призначенням пенсії досяг 50 річного віку та набув необхідний страховий і пільговий стаж, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058.

Позивач не погоджується із діями відповідача та вважає, що останній не повно з`ясував усі фактичні обставини, підійшов формально до вирішення питання призначення пенсії і зарахування пільгового стажу.

Як зазначає представник позивача, позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи і ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження пільгового стажу та його зарахування до пільгового стажу за списком № 1.

Відтак, вважає, що рішення відповідача від 09.04.2025 р. за № 071850006312 про відмову у призначенні пенсії є таким, що порушує право позивача на гарантоване Конституцією України на пенсійне забезпечення.

Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що до страхового та пільгового стажу позивачу зараховано всі періоди. Право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку позивач набуде за досягненням 51 річного віку, з 18.12.2025 р.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058, пункту 20 Постанови № 637 для врахування до пільгового періодів роботи з 07.02.1992 по 31.12.1998; 01.01.2003 по 31.12.2003; 12.10.2004 по 31.12.2004; 28.09.2005 по 31.12.2005; 03.12.2006 по 31.12.2006; 13.12.2007 по 31.12.2007; 18.11.2008 по 31.12.2008; 08.08.2009 по 31.12.2009; 12.01.2010 по 31.01.2010; 13.02.2010 по 28.02.2010; 21.03.2010 по 30.03.2010; 16.04.2010 по 30.04.2010; 16.05.2010 по 31.05.2010; 15.06.2010 по 22.06.2010 підстави відсутні.

На підстав наведеного представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши всі докази, які мають юридичне значення для вирішення справи і розгляду спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 02 квітня 2025 року ОСОБА_1 , після досягнення 50-річного віку, звернувся до територіального управління Пенсійного фону України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивач було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та рішенням від 09.04.2025 р. за № 071850006312 відмовлено у призначення пенсії.

Відповідачем у вищезгаданому рішенні було зазначено, що пенсійний вік згідно зі статтею 114 Закону № 1058 становить 50 років. Необхідний страховий стаж згідно зі статтею 114 Закону № 1058 становить 25 років. Необхідний пільговий стаж становить 10 років. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими або особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку чоловікам на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

За результатами розгляду заяви та згідно з наданими документами та індивідуальними відомостями про застраховану особу страховий стаж на дату звернення з урахуванням кратності становить 41 рік 04 місяці 27 днів. Пільговий стаж за Списком № 1 становить 09 років 01 місяць 15 днів, що дає право на зменшення пенсійного віку на 9 років. До пільгового стажу за Списком № 1 зараховано всі періоди роботи. До страхового стажу зараховано всі періоди роботи.

Відповідач вказав, що право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку заявник набуде досягненням 51 річного віку, з 18.12.2025 р.

У відповідь на адвокатський запит представника позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 16.07.2025 р. № 0700-0303-8/42290 повідомило про те, що заява ОСОБА_1 від 02.04.2025 р. опрацьована спеціалістом Донецької області та завізована спеціалістом Вінницької області, 09.04.2025 р. прийнято рішення № 071850006312 про відмову в призначенні пенсії за віком за Списком № 1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (протокол розрахунку пенсії, розрахунку стажу та відмова в призначення пенсії додаються).

Також, у вищезазначеній відповіді було роз`яснено про те, що для можливості призначення пенсії на пільгових умовах в разі, якщо згідно трудової книжки не визначається право на призначення пенсії на пільгових умовах, то, відповідно до пункту 5) частини 2.1 Порядку подання та оформлення документів (Постанова Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року), надається довідка про підтвердження пільгового стажу відповідно до пункту 20 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року (додаток №5). Одночасно, згідно пункту 20 вищезазначеної постанови у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях тимчасово окупованих або на територіях, де ведуться бойові дії, стаж роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах може підтверджуватись за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державногосоціального страхування.

Виходячи з вищевикладеного, до розрахунку пільгового стажу враховано дані про спецстаж реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до форми РС-право, доданої до відповіді від 16.07.2025 р. № 0700-0303-8/42290 позивачу не зараховано трудову діяльність за Списком № 1 як пільговий стаж періоди роботи: 07.02.1992 по 31.12.1998; 01.01.2003 по 31.12.2003; 12.10.2004 по 31.12.2004; 28.09.2005 по 31.12.2005; 03.12.2006 по 31.12.2006; 13.12.2007 по 31.12.2007; 18.11.2008 по 31.12.2008; 08.08.2009 по 31.12.2009; 12.01.2010 по 31.01.2010; 13.02.2010 по 28.02.2010; 21.03.2010 по 30.03.2010; 16.04.2010 по 30.04.2010; 16.05.2010 по 31.05.2010; 15.06.2010 по 22.06.2010.

Позивач не погодившись з відмовою відповідача щодо призначення пенсії звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини 1 Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Питання виникнення та реалізації права громадян на пенсійне забезпечення врегульоване положеннями Законів України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 та «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (в редакціях, чинних на момент прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії).

Статтею 1 Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

До набрання чинності Закону № 1058-IV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій регулювалися Законом № 1788-XII, відповідно до статті 62 якого основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка.

Зазначеній статті 62 Закону № 1788-ХІІ кореспондуються положення пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок № 637), за змістом якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 20 Порядку №637 у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

При цьому, пунктом 10 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637.

Так, пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній передбачено, що у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зазначену довідку видає підприємство, установа чи організація, де працювала особа. Якщо підприємство в стадії ліквідації, то уточнюючу довідку надає ліквідатор або його правонаступник на підставі первинних документів за час виконання робіт.

З аналізу наведених правових норм слідує, що документами, які підтверджують трудовий стаж, є трудова книжка із записом про характер виконуваної роботи та уточнююча довідка, яка видається у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників. Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у постанові від 22.11.2018 р. у справі № 822/1241/15.

Порядок застосування списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731.

Відповідно до пункту 3 порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи. Крім того, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Суд також зазначає, що вищенаведені норми встановлюють виключний пріоритет трудової книжки перед іншими документами для визначення пільгового стажу.

Судом встановлено, що під час вирішення питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем при прийнятті рішення про відмову в призначенні пенсії від 09 квітня 2025 року № 071850006312 період навчання з 07.02.1992 по 31.12.1998 та періоди робити з 01.01.2003 по 31.12.2003; 12.10.2004 по 31.12.2004; 28.09.2005 по 31.12.2005; 03.12.2006 по 31.12.2006; 13.12.2007 по 31.12.2007; 18.11.2008 по 31.12.2008; 08.08.2009 по 31.12.2009; 12.01.2010 по 31.01.2010; 13.02.2010 по 28.02.2010; 21.03.2010 по 30.03.2010; 16.04.2010 по 30.04.2010; 16.05.2010 по 31.05.2010; 15.06.2010 по 22.06.2010 не зараховано відповідачем до пільгового стажу за списком № 1.

Щодо не зарахування відповідачем період навчання з 07.02.1992 по 31.12.1998 до пільгового стажу за списком № 1, суд зазначає наступне.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.02.1994 р. позивач у 01.09.1992 р. зарахований в навчально-виробничий участок навчально-курсового комбіната в Рубіжанському філіалу Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту з виплатою стипендії за рахунок об`єднання «Краситель» і навчався на комбінованій формі навчання з 01.09.1992 р. по 25.06.1998 р., здобув повну вищу освіту, професійну кваліфікацію інженера технолога за спеціальністю «хімічна технологія органічних речовин».

Згідно з записом № 2 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.02.1994 р. з 07.02.1994 р. позивач працював на посаді апаратчика синтезу 4 розряду в Цеху 8.

17.01.1995 р. позивач переведений в навчально виробничий участок студентом з виплатою стипендії за рахунок ОАО «Краситель» (запис № 3).

З 10.02.1997 р. позивач в межах навчання працював на посаді майстра зміни (стажист) у Цеху 8 (запис № 4).

02.02.1998 р. ОСОБА_1 переведений в навчально виробничий участок УКК студентом з виплатою стипендії за рахунок ОАО «Краситель» (запис № 5).

З 18.06.1998 року Позивач працював на посаді начальника зміни в Цеху 8 (запис № 6).

Відповідно до запису № 8 звільнений з посади 30.04.2000 р.

Згідно з архівною довідкою від 28.03.2025 р. № 01-40/140 ОСОБА_1 в 1992 році вступив до Рубіжанського філіалу Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту і навчався на комбінованій формі навчання з 01.09.1992 по 25.06.1998, здобув повну вищу освіту, професійну кваліфікацію інженера-технолога за спеціальністю «Хімічна технологія органічних речовин». Видано диплом спеціаліста НОМЕР_2 від 25 червня 1998р. Рубіжанським філіалом Східноукраїнського державного університету.

Згідно частини 1 статті 38 Закону України від 10.02.1998 р. № 103/98-ВР «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 40 Закону № 1060-XII, в редакції чинній на час навчання, професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Згідно із ст. 41 Закону № 1060-XII професійно-технічними закладами освіти є: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.

Випускникам професійно-технічних навчальних закладів відповідно до їх освітньокваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії). Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії. Аналіз наведених вище правових норм, надає суду підстави для висновку, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови того, що після закінчення відповідного навчального закладу особа влаштовується на роботу саме за набутою професією.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 справа № 426/17400/16-а, від 04.03.2020 справа № 367/945/17, від 05.11.2020 справа № 681/1567/17, від 11.07.2022 справа № 160/6695/21.

На підставі викладеного, слід дійти висновку, що Рубіжанський філіал Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту на момент навчання позивача, відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти. Після закінчення навчання позивач здобув робітничу професію, та отримав професійну кваліфікацію інженера технолога за спеціальністю «хімічна технологія органічних речовин». Перерва між днем закінчення позивачем навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує 3 місяців.

Серед іншого, за загальним правилом, до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004 р. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що період навчання та роботи позивача з 07.02.1992 р. по 31.12.1998 р. протиправно не зарахований до пільгового стажу за списком № 1.

Щодо не зарахування відповідачем періоди трудової діяльності 01.01.2003 по 31.12.2003; 12.10.2004 по 31.12.2004; 28.09.2005 по 31.12.2005; 03.12.2006 по 31.12.2006; 13.12.2007 по 31.12.2007; 18.11.2008 по 31.12.2008; 08.08.2009 по 31.12.2009; 12.01.2010 по 31.01.2010; 13.02.2010 по 28.02.2010; 21.03.2010 по 30.03.2010; 16.04.2010 по 30.04.2010; 16.05.2010 по 31.05.2010; 15.06.2010 по 22.06.2010 до пільгового стажу за списком № 1, суд зазначає наступне.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.02.1994 р. позивач працював у ВАТ «Краситель» з 01.01.1999 р. по 30.04.2000 р., з 26.02.2002 р. по 31.03.2004 р.; в ТОВ «Рубіжанський краситель» з 01.04.2004 р. по 03.10.2005 р. та у ВАТ «Армопласт» з 07.10.2005 р. по 22.06.2010 р.

Спірні періоди роботи позивача належним чином відображені в трудовій книжці позивача, а оскаржуване рішення не містить обґрунтування чому наявний трудовий стаж позивача не може бути підтверджений саме на підставі відповідних записів у трудовій книжці.

Судом встановлено, що відомості про спірні періоди роботи внесені з дотриманням вимог Інструкції, зокрема, відомості про прийняття та звільнення з роботи зроблені акуратно, кульковою ручкою, завірені підписом уповноваженої особи, з посиланням на відповідні накази. З таких можна точно встановити місце, посаду та період роботи позивача, а також номер та дату розпорядчого документа, на підставі яких зроблені відповідні записи.

Доказів визнання недостовірними записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.02.1994 р. щодо спірних періодів відповідачем суду не надано.

При цьому суд зазначає, що обов`язок щодо повноти та правильності внесення до трудової книжки даних покладено на роботодавця, тобто на підприємство, де працював позивач.

Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в Постанові від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 р. у справі № 687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічний правовий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 04 липня 2023 року по справі № 580/4012/19.

Враховуючи, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, працівник не може нести і негативних наслідків щодо порядку заповнення такої.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Виконання позивачем робіт з повним робочим днем за професією, що передбачена Списком № 1, підтверджено належним чином оформленими записами в трудовій книжці, яка відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону № 1788 є основним документом про стаж. Як наслідок, позивач не потребує підтвердження пільгового характеру роботи в цей період додатковими доказами, в тому числі довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до п. 10 Порядку № 383 та п. 20 Порядку № 637.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду доказів визнання недостовірними вищезазначених записів, зроблених у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07.02.1994 р. та, беручи до уваги, що такі записи є чіткими та не мають виправлень чи будь-яких інших невідповідностей, суд робить висновок про наявність підстав для зарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи згідно записів трудової книжки.

Виконання позивачем робіт з повним робочим днем за професією, що передбачена Списком № 1, підтверджено належним чином оформленими записами в трудовій книжці, яка відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону № 1788 є основним документом про стаж.

Як наслідок, позивач не потребує підтвердження пільгового характеру роботи в цей період додатковими доказами, в тому числі довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до п. 10 Порядку № 383 та п. 20 Порядку № 637.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на зарахування до пільгового страхового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058, періоди роботи з повним робочим днем 01.01.2003 по 31.12.2003; 12.10.2004 по 31.12.2004; 28.09.2005 по 31.12.2005; 03.12.2006 по 31.12.2006; 13.12.2007 по 31.12.2007; 18.11.2008 по 31.12.2008; 08.08.2009 по 31.12.2009; 12.01.2010 по 31.01.2010; 13.02.2010 по 28.02.2010; 21.03.2010 по 30.03.2010; 16.04.2010 по 30.04.2010; 16.05.2010 по 31.05.2010; 15.06.2010 по 22.06.2010.

Беручи до уваги, що на момент звернення із заявою ОСОБА_1 досяг 50-річного віку (на момент звернення позивачу виповнився 50 років 03 місяці), мав загальний страховий стаж понад 41 рік, в тому числі відповідний пільговий страховий стаж за Списком № 1 понад 10 років, а отже відповідав віковому критерію, визначеному Законом № 1058-IV, необхідному для призначення пенсії на пільгових умовах.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами та встановлені судом обставини справи, беручи до уваги, що конституційне право особи на соціальний захист включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом, суд вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 09 квітня 2025 року № 071850006312 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язання відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу періоди роботи з 07.02.1992 по 31.12.1998; 01.01.2003 по 31.12.2003; 12.10.2004 по 31.12.2004; 28.09.2005 по 31.12.2005; 03.12.2006 по 31.12.2006; 13.12.2007 по 31.12.2007; 18.11.2008 по 31.12.2008; 08.08.2009 по 31.12.2009; 12.01.2010 по 31.01.2010; 13.02.2010 по 28.02.2010; 21.03.2010 по 30.03.2010; 16.04.2010 по 30.04.2010; 16.05.2010 по 31.05.2010; 15.06.2010 по 22.06.2010 та призначення з дати звернення з заявою про призначення пенсії, 02 квітня 2025 року, пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. 5, 9, 19, 77, 78, 243, 246, 262 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09 квітня 2025 року № 071850006312 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) за Списком № 1 періоди роботи з 07.02.1992 по 31.12.1998; 01.01.2003 по 31.12.2003; 12.10.2004 по 31.12.2004; 28.09.2005 по 31.12.2005; 03.12.2006 по 31.12.2006; 13.12.2007 по 31.12.2007; 18.11.2008 по 31.12.2008; 08.08.2009 по 31.12.2009; 12.01.2010 по 31.01.2010; 13.02.2010 по 28.02.2010; 21.03.2010 по 30.03.2010; 16.04.2010 по 30.04.2010; 16.05.2010 по 31.05.2010; 15.06.2010 по 22.06.2010 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 1 відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року, починаючи з 02 квітня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П.Микуляк