Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №240/20125/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/20125/26

категорія 108020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Автодозор" до Житомирської митниці про визнання протиправними, скасування рішення та картки відмови,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці від 27.04.2026 року № UA101020/2026/000027/2 про коригування митної вартості товарів.

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2026/000274.

В обґрунтування позову зазначає, що надані відповідачу документи підтверджують заявлену вартість товари та є достатніми для здійснення оформлення за основним методом.

Ухвалою від 02.06.2026 справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що в результаті опрацювання поданих до митного оформлення документів було встановлено, що документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Посилання позивача на те, що платіжна інструкція №81JBKLQ2 в подальшому була подана у порядку ч. 8 ст. 53 МК України, не спростовує правомірність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2026 року № UA101020/2026/000027/2. Відповідно до умов зовнішньоекономічного Договору оплата товару здійснювалась на умовах 100 % передоплати. Отже, на момент митного оформлення платіжний документ повинен був існувати та міг бути поданий декларантом для підтвердження заявленої ним митної вартості. Однак під час митного оформлення та на момент прийняття рішення про коригування митної вартості товарів платіжний документ митному органу не подавався, що унеможливило перевірку числових значень та підтвердження заявленої митної вартості. подання платіжного документа після завершення митного оформлення не усуває факту його неподання під час здійснення митного контролю, оскільки відповідно до умов Договору він мав бути наявний у декларанта; приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, Житомирська митниця діяла в межах повноважень, на підставі вимог чинного законодавства та у спосіб визначний чинним законодавством.

Щодо клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, то суд відмовляє в його задоволенні керуючись п. 2 ч. 6 ст. 262 КАС України, оскільки вказана справа не є справою, передбаченою ч. 4 ст. 12 КАС України.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив задовольнити позовну заяву так як після прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товару, Позивачем, в порядку частини 8 статті 55 Митного кодексу України були додаткового подані додаткові документи, зокрема платіжні документи, які підтверджують фактичну оплату товару в повному обсязі відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту, додатку до нього та інвойсу. Отже, на момент розгляду митним органом питання щодо наявності підстав для скасування рішення про коригування митної вартості у його розпорядженні вже знаходились належні та допустимі докази, які підтверджували ціну, що була фактично сплачена Позивачем за товар. При цьому, відсутність платіжних документів під час первинного митного оформлення сама по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості та не є безумовною підставою для її коригування, оскільки Митний кодекс України прямо передбачає можливість подання декларантом додаткових документів після прийняття рішення про коригування митної вартості з метою підтвердження заявлених декларантом відомостей. Відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про недостовірність наданих платіжних документів, невідповідність здійснених платежів умовам контракту чи інвойсу або про розбіжності між сумою фактично сплачених коштів та заявленою митною вартістю товару. Таким чином, після подання Позивачем платіжних документів сумніви митного органу щодо підтвердження ціни товару були усунуті, а тому, оскаржене рішення Відповідача про коригування митної вартості не може вважатися обґрунтованим. Слід також зазначити, що після отримання від Позивача листа № 15/05/3 від 15.05.2026 року та доданих до нього платіжних документів про оплату товару, які також були долучені Позивачем до позову, митний орган, фактично не надав оцінки поданим Позивачем документам та не навів мотивів, з яких вони не підтверджують ціну товару, що є порушенням вимог статей 54 та 55 Митного кодексу України. Декларація типу Т1 не визначена частиною 2 статті 53 Митного кодексу України в якості документа, який підтверджує митну вартість товарів. Відсутність документів, не визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, не може бути підставою вимагати додаткові документи і відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору. Зміст декларації типу Т1 має повну її відповідність вимогам законодавства та відповідність відомостям, які зазначені в інших документах та має посилання на документи, які містять інформацію про ціну товару та іншу необхідну інформацію.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких просив відмовити в задоволенні позову, оскільки до митного оформлення не подано жодного платіжного документа, який би підтверджував фактичну сплату або зобов`язання зі сплати вартості товару, при цьому враховуючи умови оплати за товар визначені сторонами в інвойсі № 2602 від 30.01.2026, де зазначено, що оплата за товар проводиться у формі 100% передоплати, у митного органу існували підстави вважати що на момент передачі товару позивачу даний документ існував; Житомирською митницею за результатами опрацювання наданих документів було повідомлено декларанта про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана (копії документів з листуванням долучені до відзиву). Також декларанту було надано письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у зв`язку із коригуванням митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування, як того вимагає положення п.п 2,3, ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України. Житомирською митницею розглянуто звернення ТОВ «Автодозор» від 15.05.2026 про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.04.2026 року № UA101020/2026/000027/2 та надання додаткових документів згідно із ч. 8 ст. 55 МК України. Однак, митницею не встановлено підстав для скасування рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і не заперечується учасниками справи, з метою здійснення митного оформлення вантажного автомобіля марки MAN, модель - TGX 26.500, ідентифікаційний номер кузова - НОМЕР_1 , митному органу декларантом подано митну декларацію № 26UA101020009281U5.

До вказаної декларації додані документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: договір купівлі-продажу № 2-2025 від 20.10.2025; додаткова угода до договору № 2 від 30.01.2026; рахунок-фактура (інвойс) № 2602 від 30.01.2026; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 03.02.2026; ВМД T1 № 26GB0000607ELSGTK5 від 16.02.2026; довідка щодо відповідності транспортного засобу екологічним нормам № Д-26.09376 від 02.04.2026; лист від 03.03.2026; декларацiя про походження товару (Declaration oforigin) № 2602 від 30.01.2026 року; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товару № 26UA101020009259U4.00 від 02.04.2026 року у зв`язку із помилками; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2026/000225 від 02.04.2026 року; договір про надання послуг митного брокера № 23.12.01-22 від 23.12.2022 року та інш.

03.03.2026 позивачем до митного органу було надано заяву про продовження строку розмитнення, до якої додано: довідку з СТО, копію техпаспорту, Т1, контрольний талон на в`їзд, договір купівлі-продажу та інвос.

Крім іншого, що не заперечується учасниками справи, відповідачу було надано лист директора компанії CVEXPORTDIRECT LTD, в якому зазначено, що при передачі товарів в Україну помилково були надані неправильні інвойси. Разом із товаром при перетині кордону був наданий інвойс № 2503 від 30/01/2026 для ТОВ "Автодозор", однак він не є дійсним. Просить вважати правильним інвойс № 2602 від 30/01/2026 для ТОВ "Автодозор".

Згідно даного інвойсу, сума поставленого товару становить 8700 фунтів.

Після проведення митної консультації Житомирською митницею 27.04.2026 прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2026/000027/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів за другорядним резервним методом визначення митної вартості товарів.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено: За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на мигну територію України схожих товарів. Документи подані для митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Відповідно до інвойсу № 2602 від 30.01.2026 оплата за товар проводиться у формі 100% передоплати. Відповідно до пункту 2.3 договору міжнародної купівлі продажу № 2-2025 від 20.10.2026 оплата проводиться шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Одним із основних документів, що підтверджують митну вартість товару, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (пункт 4 частини другої статті 53 Кодексу). Разом з тим, всупереч вищезазначеної вимоги декларантом до митного оформлення не подано документ про оплату оцінюваного товару, як це передбачено пунктом 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України. Згідно пункту 5 Додатку № 2 договору міжнародної купівлі продажу № 2-2025 від 20.10.2026 товар постачається на умовах DAP, разом з тим не конкретизоване місце поставки. Надана копія декларації Т 1 № 26GB0000607ELSGTK5 від 16.02.2026 не є митною декларацією країни відправлення та не містить інформацію про вартість товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України не надано: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; 4) копію митної декларації країни відправлення. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (ч. 2 ст. 58

Митного кодексу України). З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 26 не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г-в зв`язку відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України, яка грунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД № 26UA5001l0000153UЗ від 1 О.О 1 .2026 - Бувший в експлуатації сідельний тягач Марка: МАN Комерційний опис: TGX 26.460 Тип: L.2007.46.002 Рік випуску: 2017 Номер шacci:WMA24XZZXHP087189 Евро 6 Колісна база: 3 осі Двигун Дизельний, 315 кВт (1800обор.хв.) Робочий об`єм: 12419 см Торгова марка:МАN Виробник: MAN Truck & Bus AG, країна виробництва: Німеччина, - 16237,82 фунтів стерлінгів за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UA101020/2026/000274, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Причина: Митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару №1 не підтверджена документально, на письмову вимогу митного органу не надано додаткових документів, які підтверджують заявлену митну вартість, чим порушено вимоги ст.52, 53 Митного кодексу України. У зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товару дані графи 45 і 47 митної декларації не можуть бути використані для здійснення митного контролю і оформлення товару, а крім того, це може призвести до несплати встановлених законодавством митних платежів в повному обсязі, чим порушено вимоги ст.266, 289, 293 МКУ і ст. 57Податкового кодексу України

Роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення:

Необхідно подати належним чином оформлену митну декларацію відповідно до рішення про коригування митної вартості №UA101020/2026/000027/2 від 27.04.2026 сплатити платежі в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 23, 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Статтею 248 МК України встановлено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

Статтями 49, 50 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. (ч. 1, 2 ст. 51 МК України).

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ч. 1 ст. 64 "Резервний метод" МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1-3 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5-6 статті 53 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1-3 ст. 54 МК України).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

В той же час, частиною 6 зазначеної статті передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1, 2 ст. 55 МК України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Вищевикладене дає підстави колегії суддів прийти до висновку про те, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, про що вірно було зазначено судом першої інстанції. При цьому, такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Водночас, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Стаття 57 МК України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з статтею 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, що визначає обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів, у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти до висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом встановлено, що на момент проведення митних процедур, рахунок було сплачено у повному обсязі, але для митного оформлення на підтвердження митної вартості було надано помилкові інвойси, про що листом від 03.03.2026 повідомлено митний орган та додано правильний інвойс.

Однак при прийнятті спірних рішень відповідач не прийняв до уваги надану додатково інформацію, а опирався лише на документи подані разом з митною декларацією, тим самим не надавши можливість позивачу самостійно усунути недоліки при розмитненні товару, які, крім іншого, були допущені не з вини позивача.

Також, відповідно до умов вищезгаданого контракту, спірний товар постачався на умовах DAP (Інкотермс 2010).

Суд зауважує, що поставка товару здійснюється на умовах DAP м. Житомир, Україна, відповідно до Інкотермс-2020. Зазначена умова поставки прямо відображена і в графі 20 поданої до митного оформлення митної декларації № 26UA101020009281U5.

Згідно з міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів Інкотермс, на умовах DAP (Delivered at Place «поставка в місце призначення») продавець несе всі ризики та витрати, пов`язані з доставкою товару у визначене місце призначення, у тому числі витрати на транспортування. Тобто за умовами поставки DAP вартість транспортування включена у вартість товару, а отже, окремо подавати документи, що містять відомості про вартість перевезення, у відповідності до п.6 ч.2 ст.53 МК України, декларант не зобов`язаний.

Той факт, що в додатку до договору не конкретизоване місце поставки, сам по собі не може бути підставою для висновку про невідповідність задекларованих позивачем умов поставки реальним обставинам поставки.

Щодо зауважень митного органу стосовно митної декларації країни відправлення суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України митна декларація країни відправлення не належить до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів. Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який подається декларантом за наявності для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Суд враховує, що позивач не впливає на порядок заповнення експортної декларації країни відправлення та подає її митному органу в тому вигляді, в якому отримує від відправника товару.

Разом із тим митний орган не послався на конкретні норми чинного законодавства Великобританії, які б регламентували порядок заповнення експортної митної декларації, а також не навів обґрунтованих пояснень, яким саме чином мала бути заповнена відповідна графа декларації. Наведені доводи фактично зводяться до припущень та суб`єктивних сумнівів без належного нормативного обґрунтування.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають значення для вирішення справи та підлягають установленню судом.

Отже, експортна митна декларація країни відправлення не відноситься до основних документів, що підтверджують митну вартість товарів.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд (зокрема, у постанові від 02.06.2022 року у справі №460/2674/20), резервний метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, і це обґрунтування повинне бути підтвердженим у самому рішенні про коригування митної вартості. У такому рішенні митний орган зобов`язаний навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Однак, відсутність такого коригування суперечить вимогам ст.64 МК України та правовим позиціям Верховного Суду, оскільки митний орган не вмотивував, чому раніше визначена митна вартість іншого товару (за іншою митною декларацією, з іншими умовами поставки та обсягом партії) є об`єктивно порівнянною із заявленою митною вартістю товару позивача. Разом з тим, оскаржуване рішення не містить інформації про те, чи за такими ж товаросупровідними документами поставлявся ідентичний товар, чи мали місце ідентичні умови поставки, чи однакові були обсяги партії, виробник, торговельна марка тощо.

Митним органом не враховано, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, необхідно навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами.

Наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що ідентичний чи подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2025 року у справі №300/784/24.

Стосовно інших підстав, викладених у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, то такі є необґрунтованими, адже відповідачем не доведено їх вплив на задекларовану позивачем митну вартість товару.

В контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню другорядного методу. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 20.06.2023 року у справі №1.380.2019.006247, принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Беручи до уваги те, що оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 27.04.2026 року № UA101020/2026/000027/2 є правовим актом індивідуальної дії, суд констатує невідповідність такого рішення критеріям чіткості та зрозумілості, що породжує його неоднозначне трактування, а тому таке рішення належить визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2026/000274, суд зазначає, що картка відмови є похідною від рішення про коригування митної вартості, а тому за умови визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів картка відмови підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №820/3979/17.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ж ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи задоволення позову та приписи ст. 139 КАС України, на користь позивача належить стягнути понесені ним судові витрати в сумі 2662,40 грн (сплачений судовий збір) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю " Автодозор" (вул. Покровська, 203А, м. Житомир, 10031, код 38562785) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25, м. Житомир, 10003, код 44005610) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів від 27.04.2026 № UA101020/2026/000027/2

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Житомирської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA101020/2026/000274.

Стягнути з бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Автодозор" понесені судові витрати в сумі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк