Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №240/17283/25
Суддя: Черняхович Ірина Едуардівна
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року м. Житомир справа №240/17283/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.05.2025 №064250009174 про відмову у призначенні йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на шість років згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити, нарахувати та виплатити йому пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку на шість років згідно з статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.06.2025.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що він має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується відповідним посвідченням, та в період з 26.04.1986 по 14.05.1990 постійно проживав у с.Великі Кліщі Народицького району Житомирської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23 липня 1991 року №106, належать до зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки період його проживання у вищезазначеній зоні станом на 01.01.1993 становить понад 2 роки, а загальний строк проживання в цій зоні понад 4 роки, позивач вважає, що має право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.05.2025 №064250009174 йому було відмовлено у призначенні пенсії через не підтвердження періоду проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 не менше 2-х років. За висновками пенсійного органу період його проживання у даній зоні з 26.04.1986 по 14.05.1990 не підтверджено, оскільки в цей період він навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі, який знаходиться в селі Верхівня Бердичівського району Житомирської області, що не відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення. Позивач вважає таке рішення про відмову у призначенні йому пенсії протиправним, та вказує, що наявність у нього необхідного для призначення даного виду пенсії періоду проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 від 23.12.1992, оскільки воно видається за умови, коли особа станом на 01.01.1993 пропрацювала або прожила в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше 2-х років, а також довідкою Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 01.05.2025 №114. Відтак, з метою захисту свого права на пенсійне забезпечення ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/17283/25 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало проти заявлених позовних вимог. Обґрунтовуючи свою позицію управління зазначило, що відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особи, які постійно проживали або постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2-х років. Разом з тим, в результаті розгляду документів, долучених позивачем до заяви про призначення пенсії, період його проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з 26.04.1986 по 14.05.1990 за довідкою від 01.05.2025 №114 не підтверджено, тому що в цей період позивач навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі (село Верхівня Бердичівського району Житомирської області), тобто в населеному пункті, який не відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення.
Крім того, у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зазначило, що згідно наданих ОСОБА_1 його страховий стаж становить 22 роки 10 днів (до стажу зараховано всі періоди). В той час, як для призначення пенсій страховий стаж має становити не менше 25 років.
Враховуючи вищезазначені обставини, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області вказало, що за відсутності підтвердження періоду проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, передбаченого пунктом 2 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та за недостатністю страхового стажу в розмірі 25 років, ним правомірно було прийнято рішення від 30.05.2025 №064250009174 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. У зв`язку і цим, управління просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення у 1986-1987 рр. (категорії 3) серії НОМЕР_1 від 23.12.1992.
З метою реалізації свого права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 54 роки, звернувся до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою від 21.05.2025 про призначення йому пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як особі, яка постійно проживала у зоні у зоні безумовного (обов`язкового) відселення.
Для підтвердження факту постійного проживання на території радіаційного забруднення, до заяви про призначення пенсії ОСОБА_1 долучив довідку Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 01.05.2025 №114, згідно якої він в період з 26.04.1986 по 14.05.1990 проживав у селі Великі Кліщі Народицького району Житомирської області, яке згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1) за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.
За наслідками розгляду цієї заяви та доданих до неї документів Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області прийняло рішення від 30.05.2025 №064250009174, яким відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Обґрунтовуючи відмову в призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області в прийнятому рішенні вказало, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне страхування", на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи в цій зоні, але не більше 9 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше 2-х років. Однак, період постійного проживання (роботи) ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з 26.04.1986 по 14.05.1990 за довідкою від 01.05.2025 №114 не підтверджено, оскільки в цей період заявник навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі (село Верхівня Бердичівського району Житомирської області), село Верхівня не відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення.
Відтак, з огляду на не підтвердження факту проживання ОСОБА_1 у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 не менше 2-х років, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області дійшло висновку, що підстави для призначення йому пенсії відсутні.
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області рішення про відмову у призначенні пенсії, позивача було повідомлено листом Головного управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області від 05.06.2025 №0600-0212-8/50822.
Вважаючи відмову у призначенні йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протиправною, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи публічно-правовий спір та надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).
Зокрема, частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Водночас, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 Закону №796-ХІІ визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в статті 55 Закону №796-XII.
Абзацом першим частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII потерпілі від Чорнобильської катастрофи особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, мають право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи в цій зоні, але не більше 9 років, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше 2-х років.
При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із наведених положень Закону №796-XII вбачається, що обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення протягом двох років до 01 січня 1993 року.
Водночас, особам, які додатково до зазначеної умови постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення в період з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, ще встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку в розмірі 4 роки.
Особам, які постійно не працювали/постійно не проживали в зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії (26 квітня 1986 року) по 31 липня 1986 року, але постійно проживали/постійно працювали у зазначеній зоні протягом двох років до 01 січня 1993 року, зменшення пенсійного віку здійснюється без застосування початкової величини, та розраховується, як 1 рік зменшення пенсійного віку за кожен рік проживання/роботи в зоні безумовного (обов`язкового) відселення.
Таким чином, виникнення право на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. При цьому, як вбачається зі змісту статті 55 вказаного Закону, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Разом з тим, абзац перший частини першої статті 55 Закону №796-XII визначає додаткову умову, для виникнення у особи права призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, яка полягає наявності страхового стажу, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відтак, у випадку звернення особи, яка досягла 54 років, у 2025 році за призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII, така особа повинна мати страховий стаж в розмірі 26 років (32 - 6 = 26, де: 32 років - страховий стаж визначений статті 26 Закону №1058-IV для призначення пенсії за віком у 2025 році; 6 - кількість років зниження пенсійного віку).
Таким чином, зміст вищезазначених положень законодавства свідчать, що особа, яка постійно проживала або постійно проживає чи постійно працювала або постійно працює у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, набуває права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII у випадку дотримання таких умов:
- наявності статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи;
- наявності необхідного періоду проживання (роботи) у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, який станом на 1 січня 1993 року повинен становити не менше 2-х років;
- наявності страхового стажу в розмірі, встановленому статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зменшеному на кількість років зменшення пенсійного віку.
При цьому, виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року. Отже, щодо періоду проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення протягом 2-х років станом на 01 січня 1993 року, то його необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Вказане пов`язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов`язано із моментом аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до абзацу дев`ятого підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок №22-1, в редакції, на момент спірних правовідносин) потерпілими від Чорнобильської катастрофи до заяви про призначення пенсії додаються такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку:
- для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
- для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
- посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Під час розгляду справи судом встановлено, що для підтвердження наявності права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII ОСОБА_1 на виконання вимог п.2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення йому пенсії додав: довідку Корнинської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 01.05.2025 №114 та посвідчення громадянина, який постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зоні безумовного (обов`язкового) відселення у 1986-1987 рр. (категорії 3) серії НОМЕР_1 від 23.12.1992.
Згідно інформації, зазначеної в довідці Корнинської селищної ради від 01.05.2025 №114, ОСОБА_1 в періоди з 26.04.1986 по 14.05.1990 постійно проживав у селі Великі Кліщі Народицького району Житомирської області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, село Великі Кліщі Народицького району Житомирської області відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, згідно вказаної в довідці від 01.05.2025 №114 інформації строк проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 становив 4 роки 19 днів (з 26.04.1986 по 14.05.1990).
Однак, із оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.05.2025 №064250009174 вбачається, що при вирішенні питання наявності підстав для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII пенсійний орган не зарахував позивачу до строку його проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення періоду з 26.04.1986 по 14.05.1990, вказаного в довідці від 01.05.2025 №114, обґрунтовуючи такі дії тим, що в зазначений період позивач навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі (село Верхівня Бердичівського району Житомирської області), тобто в населеному пункті, який не відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення.
Надаючи правову оцінку правомірності таких дій відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до наявної у матеріалах справи довідки Верхівнянської філії Житомирського агротехнічного фахового коледжу від 07.04.2025 № 21 в період з 10.09.1986 по 28.02.1990 ОСОБА_1 навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі на денному відділенні.
Суд зауважує, що село Верхівня Бердичівського району Житомирської області, де знаходився Верхівнянський сільськогосподарський технікум, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 не відноситься до жодної із зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Верховний Суд у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23 зазначив, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і врахований під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останній безпосередньо проходив у забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження особи у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Відтак, навчання позивача в період з 10.09.1986 по 28.02.1990 у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі на денному відділенні виключає можливість його проживання протягом цього періоду в селі Великі Кліщі Народицького району Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
Крім того, у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 Верховним Судом сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації на території радіаційного забруднення.
Таким чином, період з 10.09.1986 по 28.02.1990 протягом якого ОСОБА_1 навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі на денному відділенні обґрунтовано та правомірно не був врахований пенсійним органом до періоду його проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення при вирішенні питання про дотримання ним умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.09.2024 у справі №460/23707/22.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що довідкою Корнинської селищної ради від 01.05.2025 №114 підтверджується лише факт проживання ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, а саме в селі Великі Кліщі Народицького району Житомирської області в періоди з 26.04.1986 по 09.09.1986 та з 01.03.1990 по 14.05.1990, що загалом складає 6 місяців 29 днів та є недостатнім для виникнення права на призначення пенсії відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Жодних інших документів, які б підтверджували проживання (роботу) на території зони безумовного (обов`язкового) відселення до 01.01.1993 позивач ні до заяви про призначення пенсії, ні до суду не надавав.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що його посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) є достатнім доказом наявності у нього необхідного для призначення пенсії строку проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 2-х років, оскільки таке посвідчення видається за умови наявності у особи вищезазначеного строку проживання в даній зоні, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_2 від 23.12.1992 правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи були врегульовані Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501 (далі - Порядок №501).
Пунктом 2 Порядку №501 було передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до частини 1 статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема:
- особи, які постійно проживали на території зони безумовного (обов`язкового) відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території цієї зони не менше двох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій (п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ);
- особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше двох років (п.3 ч. 1 ст. 11 Закону №796-ХІІ).
У свою чергу пунктом 4 Порядку №501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії Б та відповідно встановлення йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи) було передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28 червня 1989 р. №224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.
Натомість пунктом 5 Порядку №501 (в редакції, чинній на момент видачі позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії Б та відповідно встановлення йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи) було визначено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на території зони безумовного (обов`язкового) відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років і відселені або самостійно переселилися з цієї територій, а також постійно проживають або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.
Зміст вказаних правових норм свідчить, що статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, який пов`язаний саме із зоною безумовного (обов`язкового) відселення, надався наступним категоріям осіб:
1) особам, які постійно проживали на території зони безумовного (обов`язкового) відселення на день аварії (тобто на 26.04.1986);
2) особам, які прожили станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років та були відселені або самостійно переселилися з цієї території;
3) особам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони прожили у цій зоні не менше двох років;
4) особам, які постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року вони відпрацювали у цій зоні не менше двох років.
Зміст правової норми пункту 5 Порядку № 501 свідчить, що нею визначено декілька підстав для видачі особі посвідчення потерпілої категорії 3 серії Б, серед яких не тільки проживання/робота особи в зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01 січня 1993 року не менше двох років, а ще й постійне проживання особи на території зони безумовного (обов`язкового) відселення станом на день аварії, тобто станом на 26.04.1986.
З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що наявне у ОСОБА_2 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3 серії НОМЕР_1 від 23.12.1992 не є документом, який беззаперечно підтверджує факт його проживання/роботи на території зони безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01 січня 1993 року не менше двох років, оскільки таке посвідчення могло бути видане йому у зв`язку із постійним проживанням на території зони безумовного (обов`язкового) відселення станом на день аварії (тобто на 26.04.1986). Тим більше, що факт такого проживання - проживання станом на 26.04.1986 у селі Великі Кліщі Народицького району Житомирської області, яке відноситься до зони безумовного (обов`язкового) відселення підтверджується довідкою Корнинської селищної ради від 01.05.2025 №114.
Таким чином, наявне у ОСОБА_2 посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорії 3 серії Б) підтверджує лише наявність у нього відповідного статусу, та згідно з статтею 65 Закону №796-ХІІ надає їй право користуватися пільгами, передбаченими цим Законом, однак не є беззаперечним доказом його проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01 січня 1993 року не менше двох років.
Разом з тим, визначеною в абзаці 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону №796-XII умовою, яка надає особі право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є не тільки наявність статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи, а ще й підтвердження факту проживання (роботи) такої особи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 не менше двох років.
У постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховним Судом сформовано висновок про те, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи).
Крім того, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі № 572/456/17 Верховний Суд зазначив висновок, згідно якого виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості.
В контексті вищезазначеного суд зазначає, що оскільки наданими до заяви про призначення пенсії документами не підтверджується проживання ОСОБА_1 станом на 01 січня 1993 року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, то пенсійним органом був зроблений обґрунтований висновок про відсутність у нього права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, враховуючи вищезазначене правове регулювання та встановлені судом обставини справи суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 30.05.2025 №064250009174 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до абзацу 4 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яке обґрунтоване саме відсутністю у нього станом на 01.01.1993 необхідного строку проживання/роботи у зоні безумовного (обов`язкового) відселення, є правомірним.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (пров. Андрія Саєнка, 10, м.Фастів, Київська область, 08500; код ЄДРПОУ 22933548) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
Оригінал: reyestr.court.gov.ua