Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №240/19362/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/19362/26

категорія 111031200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "МПЗФ" від 30.06.2025 №875334-24/06-26.

На обґрунтування позову вказує, що є одним із співвласників земель, розпайованих у процесі приватизації земель колишнього П (ПО) СП ім. Шевченка, членом якого був на момент паювання. При розпаюванні земель, протоколами загальних зборів пайщиків Журбовицької територіальної громади від 04.03.2009, затвердженого розпорядженням голови Олевської РДА №78 від 17.03.2009 були визначені земельні ділянки із багаторічними насадженнями (хмільниками) загальною площею 67,1222 га (в кількості 12 земельних ділянок) як спільна часткова власність із обов`язковим визначенням частки кожного із учасників спільної власності 1/884 частки при добровільному об`єднанні кожного із учасників спільної власності в розмірі 1/884 частки при добровільному об`єднанні всіх 884 співвласників (пайщиків) належних їх земельних ділянок згідно ст. 87 ЗК України та обрали ОСОБА_1 , як уповноважену особу. Державні акти на право спільної часткової власності на 12 земельних ділянок з доданням списку її власників до кожного з них, видані на ім`я ОСОБА_1 ..

Позивач вважає, що податковий орган безпідставно ототожнив технічний запис у Державному земельному кадастрі з реальним правом власності, не врахувавши, що ОСОБА_1 є лише уповноваженою особою співвласників, а не одноосібним власником земельних ділянок.

Суддя своєю ухвалою від 25.05.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи та зобов`язала відповідача надати копії документів.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначає, що у разі, якщо такі земельні ділянки обліковуються за іншими землевласниками, ОСОБА_1 запропоновано здійснити відповідні заходи щодо реєстрації земельних ділянок за їх фактичними власниками. Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення – рішення від 30 червня 2025 року №875334-24/06-26 на суму 48810,58 грн прийняті на підставі та у межах повноважень є законними, обґрунтованими та відповідає вимогам чинного законодавства та стали наслідком неналежної правової поведінки позивача. Не відповідає дійсності доводи позивача щодо подвійного оподаткування земельних ділянок. Стратегія обрана ОСОБА_1 у вирішення даного спору призводить до фактичного ненадходження коштів до відповідного бюджету. Просить відмовити у задоволенні позову.

У період із 13.07.2026 по 27.07.2026 та із 11.08.2026 по 27.08.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

Головою Олевської РДА 08.04.2009 видано розпорядження №108 "Про погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право спільно-часткової власності на земельні ділянки реформованого КСП ім. Шевченка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жубровицької сільської ради Олевського району Житомирської області", яким погоджено сільськогосподарські угіддя, що передаються у спільно-часткову власність в кількості 12 земельних ділянок та погоджено уточнений список співвласників земельних часток паїв в кількості 884 чоловік.

Головним управління ДПС в Житомирській області 30 червня 2025 року було винесене податкове повідомлення-рішення форми "МПЗф" №875334-24/06-26, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 48810,58 грн. - мінімальне податкове зобов`язання за 2024 рік, як власнику земельних ділянок, які віднесені до сільськогосподарських угідь.

У розрахунку вказано загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) рік для фізичних осіб - власників земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь вказано: земельні ділянки за кадастровими номерами: 1824481600:04:000:0687 (площа 15,1831 га), 1824481600:03:000:0175 (площа 5,5446 га), 1824481600:06:000:0297 (площа 3,5232), 1824481600:03:000:0174 (площа 4,2372), 1824481600:04:000:0685 (площа 4,3709га), 1824481600:03:000:0177 (площа 6,1995 га), 1824481600:06:000:0299 (площа 4,5823), 1824481600:03:000:0139 (площа 1,3218 га), 1824481600:03:000:0178 (площа 4,1265 га), 1824481600:06:000:0298 (площа 2,2584 га), 1824481600:04:000:0686 (площа 2,1456 га), 1824481600:03:000:0140 (площа 1,2854 га), 1824481600:03:000:0176 (площа 7,3258 га), 1824481600:03:000:0179 (площа 7,6251 га). Коефіцієнт "К" 0,05; кількість календарних місяців 12; загальне мінімальне податкове зобов`язання 49651,00 грн, мінімальне податкове зобов`язання 48810,58 грн.

ОСОБА_1 подав до відповідача заяву у якій зазначив, що частково не погоджується з тих підстав, що при розпаюванні земель реформованого КСП ім. Шевченка протоколом загальних зборів пайщиків Жубровицької сільської ради Олевського району Житомирської області від 04.03.2009, затвердженого розпорядженням голови Олевської державної адміністрації №78 від 17.03.2009 були визначені земельні ділянки із багаторічними насадженнями (хмільниками) загальною площею 67,1222 га, як спільна часткова власність із обов`язковим визначенням частки кожного із учасників спільної власності в розмірі 1/884 частки при добровільному об`єднанні за згодою всіх 884 співвласників (пайщиків) належних їх земельних ділянок згідно статті 87 Земельного кодексу України та обрано мене, ОСОБА_1 , як уповноважену особу.

Головне управління ДПС у Житомирській області надало відповідь від 09.04.2026 на заяву ОСОБА_1 , у якій вказано, що відповідно до даних Державного земельного кадастру України за ОСОБА_1 обліковуються земельні ділянки за кадастровими номерами: 1824481600:04:000:0687, 1824481600:03:000:0175, 1824481600:06:000:0297, 1824481600:03:000:0174, 1824481600:04:000:0685, 1824481600:03:000:0177, 1824481600:06:000:0299, 1824481600:03:000:0139, 1824481600:03:000:0178, 1824481600:06:000:0298, 1824481600:04:000:0686, 1824481600:03:000:0140, 1824481600:03:000:0176, 1824481600:03:000:0179. У листі також пропонується, у разі, якщо такі земельні ділянки обліковуються за іншими землевласниками, здійснити відповідні заходи щодо реєстрації земельних ділянок за їх фактичними власниками.

Звертаючись до суду позивач вважає податкове повідомлення-рішення форми "МПЗф" №875334-24/06-26 протиправним та просить його скасувати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Пункт 170.14 ст. 170 ПК України передбачає особливості визначення загального мінімального податкового зобов`язання платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь.

Відповідно до пп. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 ПК України сільськогосподарські угіддя - рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Для платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, не переданих такими особами в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, загальне мінімальне податкове зобов`язання визначається контролюючим органом (пп. 170.14.1 п. 170.14 ст. 170 ПК України).

У разі передачі таких земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування на підставі договорів, укладених та зареєстрованих відповідно до законодавства, їх розмір враховується при визначенні загального мінімального податкового зобов`язання орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) таких земельних ділянок у порядку, встановленому цим Кодексом (пп. 170.14.2 п. 170.14 ст. 170 ПК України).

Відповідно до пп. 170.14.3 п. 170.14 ст. 170 ПК України визначення загального мінімального податкового зобов`язання фізичним особам здійснюється контролюючими органами за податковою адресою таких осіб.

Мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При обчисленні мінімального податкового зобов`язання нормативна грошова оцінка земельних ділянок застосовується контролюючими органами з урахуванням вимог, встановлених пунктом 271.2 статті 271 цього Кодексу.

У разі державної реєстрації платника податку фізичною особою - підприємцем загальне мінімальне податкове зобов`язання за земельні ділянки, віднесені до сільськогосподарських угідь, які використовуються таким підприємцем для провадження господарського діяльності, розраховується таким платником у порядку, визначеному пунктом 177.14 статті 177 та статтею 297-1 цього Кодексу, з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація фізичної особи - підприємця.

Правила обчислення мінімального податкового зобов`язання (далі за текстом - МПЗ) викладені законодавцем у приписах ст.381 ПК України.

Так, відповідно до п.п.381.1.1 ст.381 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГОд x К x М / 12, де: МПЗ - мінімальне податкове зобов`язання; НГОд - нормативна грошова оцінка відповідної земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; К - коефіцієнт, який становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Згідно з п.п.381.1.2 ст.381 ПК України МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої не проведена, обчислюється за формулою: МПЗ = НГО x S x К x М / 12, де: МПЗ мінімальне податкове зобов`язання; НГО - нормативна грошова оцінка 1 гектара ріллі по Автономній Республіці Крим або по області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом для справляння плати за землю; S - площа земельної ділянки, гектарах; К - коефіцієнт, що становить 0,05; М - кількість календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Підпунктом 381.1.3. ст.381 ПК України визначено, що при обчисленні мінімального податкового зобов`язання платниками єдиного податку четвертої групи - фізичними особами - підприємцями, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", коефіцієнт "К", визначений у підпунктах 381.1.1 і 381.1.2 цього пункту, застосовується у половинному розмірі.

Як то указано у п.п.381.1.4 ст.381 ПК України, МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік.

За правилами п. 381.2 ст. 381 ПК України МПЗ не визначається для: земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні; земель запасу; невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду; земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня 2022 року знаходилися у межах населених пунктів; земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв`язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами. МПЗ для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

Відповідно до п. 381.3 ст. 381 ПК України у разі передачі земельних ділянок в оренду (суборенду), емфітевзис або інше користування мінімальне податкове зобов`язання визначається для орендарів, користувачів на інших умовах таких земельних ділянок у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з п.381.4 ст.381 ПК України у разі переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року та за умови державної реєстрації такого права відповідно до законодавства, мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) за період з 1 січня такого календарного року до початку місяця, в якому припинилося право власності на таку земельну ділянку, або в якому така земельна ділянка передана в користування (оренду, суборенду, емфітевзис), а для нового власника, орендаря або користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) - починаючи з місяця, в якому він набув право власності або право користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди на таку земельну ділянку, та враховується у складі загального мінімального податкового зобов`язання кожного з таких власників або користувачів.

У разі відсутності державної реєстрації переходу права власності або права користування, у тому числі оренди, емфітевзису, суборенди, на земельну ділянку, віднесену до сільськогосподарських угідь, від одного власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) до іншого власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) протягом календарного року мінімальне податкове зобов`язання щодо такої земельної ділянки визначається для попереднього власника, орендаря, користувача на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) на загальних підставах за податковий (звітний) рік.

Враховуючи наведене, у спірних правовідносинах підлягає з`ясуванню питання щодо виникнення у позивача права власності на земельні ділянки, вказані у розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання.

Відповідно до статті 86 Земельного кодексу України, у редакції, чинній на дату винесення розпорядження голови Олевської РДА від 08.04.2009 визначено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Право спільної власності на землю посвідчується державним актом на право власності на землю.

Статтею 87 Земельного кодексу України було закріплено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

За приписами частини 1, 3, 4 та 5 статті 88 Земельного кодексу України, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Учасник спільної часткової власності відповідно до розміру своєї частки має право на доходи від використання спільної земельної ділянки, відповідає перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільною земельною ділянкою, і повинен брати участь у сплаті податків, зборів і платежів, а також у витратах по утриманню і зберіганню спільної земельної ділянки.

Подібдні норми містяться і у чинній редакції Земельного кодексу України.

За приписами ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Статтею 126 Земельного кодексу України закріплено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Речові права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, виникають з моменту такої реєстрації відповідно до частини 2 статті 3 Закону від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Державній реєстрації відповідно до частиною 1 статті 4 Закону №1952 підлягають: право власності; похідні речові права, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; інші речові права відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Таким чином, законодавством чітко регламентовано порядок набуття права користування на земельну ділянку та момент з якого виникає право користування даною земельною ділянкою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 були видані державні акти на право власності на земельні ділянки, підставою для видачі яких є розпорядження голови Олевської районної державної адміністрації від 08.04.2009 №108:

серія ЯЗ №437262 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:04:000:0687 площею 15.1831 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 82),

серія ЯЗ №437261 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:04:000:0686 площею 2,1456 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 75),

серія ЯЗ №437260 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:04:000:0685 площею 4,3709 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 13),

серія ЯЗ №437259 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:03:000:0179 площею 7,6251 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 27),

серія ЯЗ №437258 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:03:000:0178 площею 4,1265 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 54),

серія ЯЗ №437257 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:03:000:0177 площею 6,1995 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 20),

серія ЯЗ №437256 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:03:000:0175 площею 5,5446 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 41),

серія ЯЗ №437255 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:03:000:0176 площею 7,3258 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 6),

серія ЯЗ №437254 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:03:000:0174, площею 4,2372 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 24 особи (а.с. 68),

серія ЯЗ №437253 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:06:000:0299 площею 4,5823 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 34),

серія ЯЗ №437252 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:06:000:0298 площею 2,2584 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 61),

серія ЯЗ №437251 щодо земельної ділянки кадастровий номер 1824481600:06:000:0297 площею 3,5232 га, у якому міститься список співвласників земельної ділянки у кількості 854 особи (а.с. 48).

У запереченнях на позовну заяву та у листі відповіді від 09.04.2026 №11221/6/06-30-24-02, представник відповідача зазначає, що згідно даних автоматизованих інформаційно - комунікаційних систем ДПС України, користувачами яких є територіальні органи ДПС, за ОСОБА_2 обліковуються також земельні ділянки за кадастровими номерами: 1824481600:03:000:0139 та 1824481600:03:000:0140.

При цьому, у зазначених документах зазначено про земельні ділянки, які обліковуються з ОСОБА_1 , однак земельні ділянки за кадастровими номерами: 1824481600:03:000:0139 та 1824481600:03:000:0140 у тому переліку відсутні.

Позивачем до суду не надано державних актів на право власності на вказані земельні ділянки.

Суд також зауважує, що надані до суду копії державних актів на право власності на земельну ділянку є доказом того, що ОСОБА_1 є одним із 854 співвласників вказаних у таких актах, земельних ділянок.

При цьому, доказів, що у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно міститься інформації щодо визначення частини володіння власником та співвласниками земельних ділянок з кадастровими номерами, вказаними у розрахунку загального податкового зобов`язання, матеріали справи не містять.

Отже, оскільки право власності позивача на вказані земельні ділянки не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав, а відповідно п.п.170.14.3 ст.170 ПК України мінімальне податкове зобов`язання обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування, у відповідача були відсутні підстави для визначення суми податку податкового зобов`язання за 2024 рік, з огляду на відсутність право установчих документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми "МПЗф" від 30 червня 2025 року №875334-24/06-26, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання за 2024 рік в сумі 48810,58 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

27.10.26