Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №240/12141/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року м. Житомир справа № 240/12141/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати нарахованої пенсії з 01 березня 2026 року у меншому розмірі в сумі 25984,01 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплачувати пенсію з 01 березня в повному нарахованому мені розмірі в сумі 34477,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійним органом протиправно здійснено обмеження пенсії з застосуванням понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 та протиправно застосовуються положення постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що у спірних правовідносинах він діяв згідно чинного законодавства. Вказав, що з 01.01.2026 законодавством тимчасово передбачено новий порядок виплати пенсій які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму. Згідно зі статтею 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” розміри і порядок застосування коефіцієнтів до призначених, зокрема, за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” пенсій, які перевищують 10 розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (25 950 грн), визначаються Урядом. Постановою № 1778 передбачено, що коефіцієнти застосовуються до частини пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, або суму пенсії, обчислену в солідарній системі, якщо вона більша за 10 розмірів прожиткового мінімуму (тобто коефіцієнти не застосовуються до частини пенсії, обчисленої зі страхових внесків, навіть якщо вона більша за 10 розмірів прожиткового мінімуму). На виконання ПКМУ №1778 Позивачу проведений перерахунок пенсії, та з 01.01.2026 розмір якої склав – 31882,37 грн. та із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно – 27518,01 грн. Позивачу було проведено перерахунок пенсії у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України №236. В результаті перерахунку відповідно до ПКМУ №236 розмір пенсії Позивача склав 34477,37 грн. проте обмежений відповідно до Постанови №236 та на зафіксований на виконання Рішення розміром у 26734,01 грн.

Керуючись приписами ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної Відповідно до положень статей 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні з 04.03.2004 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262.

Відповідно до перерахунку пенсії з 01.03.2026 підсумок пенсії (з надбавками) становить 34477,37 грн, під час визначення розміру пенсії, що підлягала виплаті, відповідач урахував максимальний розмір пенсії в сумі 27518,01 грн та застосував до цієї суми понижуючі коефіцієнти, передбачені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, унаслідок чого розмір пенсії, визначений до виплати з 01.03.2026, становив 26734,01 грн.

З 01.03.2026 відповідачем проведено індексацію пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 №236 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році”.

Позивач не погоджується з діями відповідача щодо обмеження нарахованого розміру пенсії та застосування до суми пенсії понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 та застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 “Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень”.

Вважаючи дії відповідача щодо визначення та виплати пенсії в обмеженому розмірі протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених із військової служби, є Закон України від 09.04.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі Закон №2262-XII).

Згідно з преамбулою Закону №2262-XII держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунку призначених пенсій у зв`язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій та вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до статті 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається із цього Закону, Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення зазначених осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону №2262-XII та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Аналогічне за змістом застереження міститься в частині третій статті 11 Закону №2262-XII.

Частиною третьою статті 43 Закону №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їхніх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії в розмірах, установлених законодавством.

Частиною сьомою статті 43 Закону №2262-XII було встановлено, що максимальний розмір пенсії з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, індексації та інших доплат до пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону №2262-XII, визнані неконституційними, втратили чинність із дня ухвалення цього рішення.

Отже, з 20.12.2016 у Законі №2262-XII відсутня чинна норма, яка передбачає можливість обмеження пенсій, призначених відповідно до цього Закону, максимальним розміром.

Конституційний Суд України в рішенні від 20.12.2016 №7-рп/2016 виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України мають безумовний характер, а заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту осіб, які перебували на військовій службі, не можуть бути скасовані чи звужені з мотивів економічної доцільності або з огляду на соціально-економічні обставини.

Обмеження максимального розміру пенсії особам, право на пенсійне забезпечення яких установлено Законом №2262-XII, порушує сутність конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення їх соціального захисту.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо протиправності обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII, зокрема у постановах від 16.12.2021 у справі №400/2085/19, від 20.07.2022 у справі №340/2476/21, від 25.07.2022 у справі №580/3451/21, від 30.08.2022 у справі №440/994/20 та від 17.03.2023 у справі №340/3144/21.

У наведених постановах Верховний Суд виходив із того, що норми Закону №2262-XII підлягають застосуванню з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, у зв`язку із чим обмеження максимального розміру пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, є протиправним.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно з перерахунком пенсії за пенсійною справою ХЗ 62292 з 01.03.2026 загальний нарахований розмір пенсії позивача становив 34477,37 грн.

Водночас у перерахунку пенсії з 01.03.2026, зазначено, що з урахуванням максимального розміру пенсії її розмір становить 27518,01 грн. З урахуванням понижуючих коефіцієнтів 26734,01 грн.

Враховуючи відсутність у Законі №2262-XII чинної норми, яка допускає обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд доходить висновку, що дії відповідача щодо такого обмеження з 01.03.2026 є протиправними.

Щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778, суд зазначає наступне.

Статтею 30 Закону України від 03.12.2025 №4695-IX “Про Державний бюджет України на 2026 рік” установлено, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені або перераховані, зокрема, відповідно до Закону №2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 30.12.2025 №1778 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану”, яка застосовується з 01.01.2026.

Пунктом 1 постанови №1778 передбачено застосування до відповідних частин пенсії, що перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, коефіцієнтів 0,5; 0,4; 0,3; 0,2 та 0,1 залежно від розміру такого перевищення.

Пунктом 2 постанови №1778 установлено категорії осіб, до пенсій яких визначені пунктом 1 цієї постанови коефіцієнти не застосовуються.

Суд зазначає, що предметом розгляду є правомірність застосування відповідачем встановлених постановою №1778 коефіцієнтів до пенсії, призначеної відповідно до спеціального Закону №2262-XII.

Приписами статті 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” та пункту 1 постанови №1778 запроваджено додаткове регулювання умов виплати пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону №2262-XII, відмінне від установленого цим спеціальним Законом.

Застосування до частини нарахованої пенсії коефіцієнтів, менших за одиницю, безпосередньо призводить до виплати лише частини призначеної пенсії, а тому за своїм змістом є обмеженням її розміру.

Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008 та від 30.11.2010 №22-рп/2010 дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати її, оскільки це створює суперечності в законодавстві.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та правового регулювання, передбачених спеціальними законами, суперечить Конституції України.

Отже, зміна правового регулювання у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, можлива лише шляхом внесення відповідних змін до Закону №2262-XII та Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Інші нормативно-правові акти можуть застосовуватися до цих правовідносин лише за умови їх прийняття відповідно до зазначених законів.

Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 у справі №826/3858/18 зазначив, що Кабінету Міністрів України надано право встановлювати умови, порядок та розміри перерахунку пенсій, передбаченого статтею 63 Закону №2262-XII, проте Уряд не наділений повноваженнями змінювати встановлені законом складові та умови пенсійного забезпечення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.06.2022 у справі №520/2098/19 зазначила, що відповідно до статті 7 КАС України суд застосовує нормативно-правові акти, прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України або закону суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у постановах від 27.10.2025 у справі №380/8835/25, від 06.11.2025 у справі №460/2027/25, від 10.11.2025 у справі №560/4848/25, від 11.11.2025 у справі №560/5858/25 та від 12.11.2025 у справі №400/1994/25 сформулював правовий висновок щодо застосування аналогічного механізму зменшення пенсій, установленого на 2025 рік статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” і постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Верховний Суд зазначив, що зміна правового регулювання відносин у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, можлива лише в разі внесення відповідних змін до Закону №2262-XII, а застосування до таких пенсій понижуючих коефіцієнтів фактично обмежує гарантоване спеціальним законом право на належний соціальний захист.

Незважаючи на те, що вказані постанови Верховного Суду стосувалися виплати пенсії у 2025 році, викладені в них висновки є застосовними до спірних правовідносин, оскільки стаття 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” і постанова №1778 відтворюють той самий механізм виплати військових пенсій із застосуванням понижуючих коефіцієнтів до сум перевищення.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України суд при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи встановлено, що згідно з перерахунками пенсії за пенсійною справою ХЗ 62292 з 01.03.2026 відповідач застосував понижуючі коефіцієнти саме до суми 27518,01 грн.

У перерахунку, сформованому 01.03.2026, наведено деталізацію застосування коефіцієнтів до відповідних діапазонів пенсійної виплати, внаслідок чого сума пенсії, визначена до виплати, становила 26734,01 грн замість нарахованих 34477,37 грн.

Отже, застосування відповідачем пункту 1 постанови №1778 призвело до фактичного зменшення належної позивачу пенсійної виплати.

25.02.2026 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №236 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році (далі - Постанова №236).

Пунктом 1 Постанови №236 установлено, що з 1 березня 2026 року перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (далі - коефіцієнт збільшення), у розмірі 1,121 з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Відповідно до підпунктів 1-2 пункту 2 Постанови №236 з 1 березня 2026 року:

1) розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством) з урахуванням розміру підвищення пенсій відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році, підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році і підпункту 1 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за зазначеним Законом (крім військовослужбовців строкової служби), та членам їх сімей і строк призначення яких до 31 грудня 2025 року включно, підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, з урахуванням положень, передбачених пунктом 3 цієї постанови.

Підвищення пенсії, передбачене абзацом першим цього підпункту, встановлюється додатково до щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб.

Підвищення пенсії на коефіцієнт збільшення, установлений пунктом 1 цієї постанови, застосовується також у разі поновлення виплати пенсії, призначеної до 31 грудня 2025 року відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, та перерахунку пенсії відповідно до зазначеного Закону, крім перерахунків у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за зазначеним Законом.

Підвищення пенсії, передбачене цим підпунктом, враховується під час подальших перерахунків пенсії відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб;

2) розміри пенсій, передбачені абзацами другим і третім частини першої статті 22 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, підвищені відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році, пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року №209 Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році, підвищуються на коефіцієнт збільшення, встановлений пунктом 1 цієї постанови.

Пунктом 3 Постанови №236 встановлено, що розмір підвищення пенсії в результаті її перерахунку, передбаченого пунктом 1 та підпунктами 1-7 пункту 2 цієї постанови, не може перевищувати 2595 гривень; пенсії, перераховані відповідно до цієї постанови, виплачуються з урахуванням положень статті 30 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану.

Суд наголошує, що незважаючи на наявність у Постанові №236 застереження про підвищення розміру пенсії у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, станом на час здійснення відповідачем перерахунку пенсії позивача відповідно до Постанови №236 законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, фактично відсутня, адже застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ саме з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.

Ураховуючи приписи статей 1-1, 11, 43 Закону №2262-XII, рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 та наведені правові висновки Верховного Суду, суд доходить висновку, що застосування до пенсії позивача понижуючих коефіцієнтів, передбачених пунктом 1 постанови №1778, з 01.03.2026 є протиправним.

Посилання відповідача на чинність статті 30 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” і постанови №1778 не спростовують зазначеного висновку, оскільки при вирішенні спору суд відповідно до статей 7 та 9 КАС України має застосувати норми Конституції України і спеціального Закону №2262-XII, які мають вищу юридичну силу та не передбачають такого способу зменшення пенсії.

Щодо позовних вимог здійснити виплату пенсії без застосування Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, суд зазначає таке.

Приписами ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Водночас з цим, суд зауважує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яке набрало законної сили 08.06.2026 року, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, за умови визнання протиправного та скасування підзаконного нормативно-правового акту, який в силу закону не піддягає до подальшого застосування.

Щодо належного способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод та інтересів особи, який не суперечить закону та забезпечує ефективний захист таких прав.

За встановлених обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови №1778, а також зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу в повному обсязі її нарахування без зазначених обмежень починаючи з 01.03.2026.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром з 01.03.2026.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення належної до виплати пенсії ОСОБА_1 шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 з 01.03.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром і без застосування понижуючих коефіцієнтів, визначених пунктом 1 постанови №1778, починаючи з 01.03.2026, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

28.10.26