Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №140/12061/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/12061/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 06.08.2026 № 032950011151, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Івано- Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII, як особі, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, починаючи з 29.07.2026, із зарахуванням до періоду постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення в с. Старий Чорторийськ (нині - с. Чарторийськ) Камінь-Каширського (Маневицького) району Волинської області періодів з 26.04.1986 по 01.09.1988, з 02.09.1988 по 30.06.1991 (період навчання ОСОБА_1 в м. Рівне) та з 01.07.1991 по 09.07.2026 (у тому числі періоду роботи в м. Вижниця з 04.07.1991 по 12.02.2002); зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснювати виплату ОСОБА_1 призначеної пенсії у повному обсязі з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у загальному порядку, встановленому цим Законом, а не з видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень та видатків на виплату пенсій у солідарній системі, перерахованих на виконання рішень суду.

Позов обґрунтований тим, що 29.07.2026 позивач через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Враховуючи принцип екстериторіальності, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області розглянуло вказану заяву та прийняло рішення від 06.08.2026 № 032950011151 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з непідтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Вказує, що у рішенні від 06.08.2026 №032950011151 зазначено, що страховий стаж позивача становить 30 років 7 місяців 29 днів. Відповідач-1 встановив, що позивач проживала у зоні гарантованого добровільного відселення у с. Старий Чорторийськ (нині – с. Чарторийськ) Камінь-Каширського району Волинської області з 26.04.1986 по 31.08.1987 та з 13.02.2002 по 09.07.2026, що підтверджується довідкою №125 від 16.03.2026, виключивши з цього періоду час навчання Позивача в м. Рівне з 01.09.1987 по 01.07.1991 та час роботи в м. Вижниця з 04.07.1991 по 12.02.2002. За таким підрахунком загальний період проживання Позивача у зазначеній зоні визначено як 25 років 9 місяців 3 дні, а станом на 01.01.1993 – лише 1 рік 4 місяці 6 днів, що, на думку Відповідача-1, є недостатнім для зменшення пенсійного віку за статтею 55 Закону №796-XII, яка вимагає підтвердження не менше 3 років такого проживання (роботи). Відповідач-1 також зазначив, що не бере до уваги долучену до матеріалів справи довідку від 23.02.2026 про підтвердження фактичного проживання позивача в с. Старий Чорторийськ у канікулярний період під час навчання та у вихідні дні, оскільки подання такого документа не передбачено підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі – Порядок №22-1).

Позивач вважає, що вона має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, оскільки факт її проживання підтверджується довідкою Маневицької селищної ради №659 від 15.08.2024, а період її проживання під час навчання за місцем реєстрації за 1987-1991 роки підтверджується актом обстеження умов проживання від 24.02.2026 та показами свідків. Зазначає, що всі канікули та практику проводила в с. Старий Чорторийськ (с. Чарторийськ) Камінь-Каширського району. Крім того, право на пільгову пенсію підтверджується також наданим посвідченням потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 КАС України.

Представник відповідача-1 – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області у поданому до суду 24.09.2026 відзиві на позовну заяву заявлені позовні вимоги заперечив повністю та просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідно статті 55 Закону України №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років (потерпілі 3 категорії) - мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи але не більше 6 років. При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у визначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи у цей період.

Відповідач-1 не заперечує, що позивач має посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги та компенсації, встановлені Законом №796-ХП. Разом з тим, довідкою Витягом з погосподарських книг, виданою Виконавчим комітетом Маневицької селищної ради №125 від 16.03.2026 стверджується, що ОСОБА_1 зареєстрована та постійно проживала з 12.11.1970 по 01.09.1988 та з 01.07.1991 поданий час в селі с. Чарторийськ (с.Старий Чорторийськ ) Камінь-Каширського району Волинської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. Також встановлено, що в період 01.09.1987 по 01.07.1991 ОСОБА_1 навчалася в м.Рівне в Українському інституті інженерів водного господарства, що підтверджується довідкою від 19.02.2026 №001-179 виданою Національним університетом водного господарства та природокористування. Крім того, згідно довідки від 16.05.2024 №3, виданої Вижницькою міжрайонною гуртово-роздрібною торговою базою 01774360 та згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 працювала в м. Вижниця з 04.07.1991 по 12.02.2002.

Пенсійним органом, із наданих до заяви документів, враховано вказані вище довідки та підтверджено факт проживання та роботи позивача на території гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 1 рік 4 місяці 6 днів (з виключенням періоду навчання з 01.09.1987 но 01.07.1991 в м.Рівне та періоду роботи в м. Вижниця з 04.07.1991 по 12.02.2002).

Також відповідач-1 звертає увагу, що зарахування позивачці до стажу періоду перебування на канікулах в селі Старий Чорторийськ (с. Чарторийськ) не грунтуються на правильному застосуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, оскільки Закон №796- XII передбачає необхідність фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості. Постійне місце роботи/навчання на денній формі нерозривно пов`язане з її постійним місцем проживанням, відтак період навчання позивача у м.Рівне в Українському інституті інженерів водного господарства спростовують факт постійного її проживання у зоні гарантованого добровільного відселення в цей період. Зауважує, що відстань між м. Рівне та с. Старий Чорторийськ (с. Чарторийськ) Камінь-Каширського району становить близько 145 кілометрів, що унеможливлює у 1987-1991 роках здійснювати щоденні переміщення позивача, між вказаними населеними пунктами, задля навчання.

Оскільки долученими документами не підтверджується факт проживання позивача з моменту аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по 01.01.1993 в зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років, підстав для задоволення позову немає.

Представник відповідача-2 – ГУ ПФУ у Волинській області у поданому відзиві на позовну заяву заперечив заявлені позовні вимоги з підстав, аналогічно тим, що викладені ГУ ПФУ в Івано-Франківській області. Вважає, що рішенням від 06.08.2026 №032950011151 Позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з непідтвердженням факту проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Також вказує, що нормами КАС України передбачено, що належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального право відношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред`явленим позовом. Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред`явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні. Враховуючи зазначене, наслідком скасування рішення, прийнятого ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за результатами розгляду позовної заяви має бути виникнення саме у цього територіального органу Пенсійного фонду України обов`язку призначити (перерахувати) пенсію тощо (висновок Верховного Суду у справі №500/1216/23, постанова від 08.02.2024). Оскільки повноваження щодо призначення пенсії відноситься до компетенції Пенсійного фонду, суд не може підміняти цей орган або перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

З наведених підстав просить відмовити в задоволенні позову

Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

29.07.2026 ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулась із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до приписів статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи для вирішення питання про призначення пенсії передані на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №032950011151 від 06.08.2026 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тих підстав, що станом на 01.01.1993 заявник проживала в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років;

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).

Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , позивач належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, що не заперечується відповідачами.

Однак, відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вказане відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 11.11.2024 у справі №460/19947/23.

Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 06.08.2026 є не підтвердження факту проживання (роботи) ОСОБА_1 в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 – три роки.

Відтак, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.

Згідно з витягу з погосподарських книг від 16.03.2026 №125, наданого виконавчим комітетом Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 12.11.1970 по 01.09.1988 та з 01.07.1991 по даний час зареєстрована і постійно проживає в с. Старий Чорторийськ (с. Чарторийськ) Камінь-Каширського району Волинської області (а. с. 19).

Вказане також підтверджується витягом з Реєстру територіальної громади від 09.07.2026 (а. с. 20).

Суд звертає увагу, що село Чарторийськ Камінь-Каширського району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнало радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Разом з тим, згідно довідки Національного університету водного господарства та природокористування №001-179 від 19.02.2026 вбачається, що позивач у період з 1987 по 1991 навчалася в Українському інституті інженерів водного господарства (а. с. 25).

Позивач не заперечує той факт, що вище зазначений навчальний заклад, в якому вона навчалась на денній формі навчання, розташований у місті Рівне Рівненської області, та вказаний населений пункт не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Проте вказує на те, що за період навчання була на канікулах та проводила їх за місцем проживання в с. Чарторийськ Камінь-Каширського району.

Зокрема, з довідки Національного університету водного господарства та природокористування №001-179 від 19.02.2026 вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на канікулах з 28.01.1988 по 06.02.1988, з 11.07.1988 по 31.08.1988, з 23.01.1989 по 04.02.1989, з 10.07.1989 по 31.08.1989, з 29.01.1990 по 10.02.1990, з 16.07.1990 по 31.08.1990, з 31.12.1990 по 12.01.1991, з 02.08.1991 по 31.08.1991 - загалом 07 місяців та 10 днів, та на практиці по бухгалтерському обліку з 14.06.1990 по 15.07.1990, з 14.01.1991 по 14.05.1991, загалом – 04 місяці (а. с. 25).

Однак, суд звертає увагу, що доказів в підтвердження того, що позивач проходила виробничу практику у період з 14.06.1990 по 15.07.1990, з 14.01.1991 по 14.05.1991 саме за місцем реєстрації та проживання, суду не надано.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на акт обстеження умов її проживання від 24.02.2026 (а. с. 18) як підтвердження того факту, що всі канікули, вихідні та святкові дні вільні від навчання вона проводила в селі Чарторийськ, оскільки даний акт обстеження умов проживання в 2026 році не може підтверджувати факт проживання позивача у період з 1988 по 1991 роки.

До показів зазначених позивачем свідків суд також відноситься критично, оскільки з моменту аварії на Чорнобильській АЕС минуло близько 40 років. Крім того, вказані особи не попереджались про кримінальну відповідальність за дачу неправних показань.

Крім того, свідки, які приймали участь, як в обстеженні умов проживання позивача від 24.02.2026 так і підтвердженні дійсності проживання від 23.02.2026 не можуть стверджувати про конкретні дні, місяці і роки, перебування позивача за місцем своєї реєстрації, загалом 297 днів, зі спливом значного проміжку часу.

Аналогічно стосується і довідки віл 23.02.2026 про підтвердження дійсності проживання громадянки ОСОБА_1 (а. с. 23).

Суд зазначає, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо навчалися в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (постанова Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23).

Таким чином, оскільки позивачка у період з 01.09.1987 по 01.07.1991 навчалася в м. Рівне, яке не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, а тому цей період пенсійним органом правомірно не зараховано до періоду проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки факт реєстрації в с. Чарторийськ Камінь-Каширського району Волинської області не підтверджує фактичне проживання (роботу) позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення, враховуючи навчання з 01.09.1987 по 01.07.1991 у Національному Університеті водного господарства та природокористування (м. Рівне) на денній формі навчанні та віддаленість місця навчання м. Рівне від с. Чарторийськ.

Також суд не бере до уваги довідку Вижницька міжрайбаза Оптово-роздрібної торгової бази Чернівецької ОСС від 16.05.2024 №3 про період роботи позивачки з 04.07.1991 по 12.02.2002 на посаді економіста у Вижницькій МІРТ базі Чернівецької області, оскільки робота в Чернівецькій області унеможливлює її проживання та/або перебування на території радіоактивного забруднення в цей період, а м. Вижниця Чернівецької області не відносяться до зони гарантованого добровільного відселення.

Разом з тим, якщо і вважати, що позивачка проживала в селі Чарторийськ з 01.09.1991 по 01.01.1993, що становить 01 рік 02 місяці та з урахуванням 1 року 4 місяці 06 днів (з 26.04.1986 по 01.09.1987), період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення буде становити лише 2 роки 03 місяці 06 днів.

Суд також наголошує, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання чи роботи нерозривно пов`язане з постійним місцем проживанням особи.

Таким чином, на думку суду, за наявними у справі доказами підтверджено фактичне постійне проживання (роботу) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 01 рік 04 місяці 06 днів, та з врахування канікул під час навчання у м. Рівне – 7 місяців 10 днів, що становить менше 3 років.

Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.1993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Івано-Франківській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 29.07.2026, оскільки за наявними доказами станом на 01.01.1993 період її фактичного постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше 3 років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, у зв`язку із чим у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення №032950011151 від 06.08.2026 щодо відмови в призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та похідної позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, із зарахуванням до періоду постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення в с. Старий Чорторийськ (нині - с. Чарторийськ) Камінь-Каширського (Маневицького) району Волинської області періодів з 26.04.1986 по 01.09.1988, з 02.09.1988 по 30.06.1991 (період навчання ОСОБА_1 в м. Рівне) та з 01.07.1991 по 09.07.2026 (у тому числі періоду роботи в м. Вижниця з 04.07.1991 по 12.02.2002), слід відмовити.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відсутні підстави для задоволення позовних вимог до ГУ ПФУ у Волинській області.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 243-246 КАС України, на підставі Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (76018, Івано Франківська область, місто Івано-Франківськ, вулиця Січових Стрільців, 15, ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, код ЄДРПОУ 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.А. Лозовський