Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №554/5289/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №554/5289/25

Суддя: Одринська Т. В.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/5289/25 Номер провадження 22-ц/814/2293/26Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В. М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 рокум. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за позовом адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни в інтересах ОСОБА_1 до Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди

за апеляційною скаргою Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал»

на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 26 січня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2025 року адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, де просила суд визнати безпідставною заборгованість у розмірі 45442,42 грн., нараховану ОСОБА_1 за послуги постачання гарячої води та постачання холодної води за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2023 року по 01.08.2024 року. Зобов`язати Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» списати з особового рахунку ОСОБА_1 безпідставно нарахований борг у розмірі 45442,42 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 50000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що в ніч на 12 серпня 2023 року в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, сталася аварія, а саме, прорвала труба із гарячою водою. На момент даної аварії у квартирі проживав племінник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 . У день аварії в квартирі знаходилася ОСОБА_3 і коли сталася дана аварія, вона, не володіючи достатніми знаннями щодо владнання цієї ситуації, перекрила всі крани на трубопроводах, з яких витікала вода, тим самим випадково зірвавши пломби. Про цей випадок ОСОБА_3 сповістила ОСОБА_1 зранку, 12.08.2023 у телефонній розмові.

Пізніше, позивач зателефонував до КП ПОР «Полтававодоканал» з метою викликати службу, яка зафіксує факт аварії та відремонтує трубопровід. Проте, зважаючи на те, що 12.08.2023 р - була субота, інженери КП ПОР «Полтававодоканал» не мали змоги прибути за викликом, адже субота і неділя є вихідними днями в даній організації.

Відтак, до КП ПОР «Полтававодоканал» для повідомлення про аварію довелося звернутися у понеділок, 14.08.2023 року. Відреагувавши на дане повідомлення, 16.08.2024 року за вказаною адресою прибули представник КП ПОР «Полтававодоканал» інженер групи контролю Ромаша О.А. та представник служби обліку та реалізації, інспектор Василенко С. В. Вказаними особами за наслідками проведення огляду квартири було складено акти перевірки системи водопостачання. Працівники КП ПОР «Полтававодоканал» прибули до квартири після виклику позивача, а не з метою планової перевірки, як це було зазначено в актах. Безпосередньо ОСОБА_1 , не було надано копій цих актів для ознайомлення, як того вимагає чинне законодавство. Надалі працівниками КП ПОР «Полтававодоканал» ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було повідомлено позивачу в усному порядку, що у зв?язку з даною аварією йому потрібно буде сплатити суму неустойки у вигляді заборгованості за комунальні платежі за період 30 днів у розмірі 521,09 грн (п?ятсот двадцять одна гривня дев?ять копійок). Відтак, на дану суму позивачу було пред?явлено рахунок на оплату послуги з постачання гарячої води, за яким він одразу сплатив.

Проте, як виявилося пізніше, КП ПОР «Полтававодоканал» почали нараховувати заборгованість за несплату комунальних послуг, а також штрафи за «самовільне приєднання до системи холодного водопостачання та до системи гарячого водопостачання», про що позивач дізнався, отримавши лист-вимогу від КП ПОР «Полтававодоканал» .

Відтак, 18.12.2023 р. позивачу було направлено вимогу про оплату нарахованої КП ПОР «Полтававодоканал» заборгованості разом із рахунком даної заборгованості № 89 від 15.12.2023 р. Даним рахунком нараховано 45442,42 грн., з яких: 30059, 94 грн. - за самовільне приєднання до системи холодного водопостачання нараховано за послугу централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за календарний місяць; 15382,48 грн. - за самовільне приєднання до системи гарячого водопостачання нараховано за водовідведення за календарний місяць. З даним розрахунком позивач не погодився, адже жодного самовільного приєднання до систем водопостачання ані ним, ані мешканцями квартири не здійснювалося.

Також, згідно законодавства у разі здійснення самовільного підключення до системи водопостачання, працівники зобов?язані перекрити крани для унеможливлення подальшого користування водопостачання. Проте, працівниками КП ПОР «Полтававодоканал» таких дій не було вчинено.

У 2024 році КП ПОР «Полтававодоканал» звернулося до Київського районного суду м. Полтави із заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою за період з 01.12.2023 року по 01.08.2024 року в розмірі 46269 грн. 79 коп. 08.11.2024 року Київським районним судом м. Полтави по справі № 552/7721/24 було видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь КП ПОР «Полтававодоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.12.2023 року по 01.08.2024 року в розмірі 46269 грн. 79 коп. та судові витрати в сумі 302 грн. 80 коп.

28.11.2024 року позивачем було подано заяву про скасування даного наказу. Відтак, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 29.11.2024 року вищезазначений наказ було скасовано у зв?язку із недоведеністю вимог заявника, КП ПОР «Полтававодоканал».

Отже, безпосередньо із актами перевірок ОСОБА_1 ознайомився лише у листопаді 2024 року в ході вищеописаного судового провадження, шляхом витребування матеріалів справи № 552/7721/24 для підготовки заяви про скасування судового наказу.

Так, згідно акту перевірки системи водопостачання від 16.08.2023 р., складеного в присутності мешканця квартири ОСОБА_2 , була проведена перевірка системи гарячого водопостачання. В ході даної перевірки було встановлено: «ввід гарячої води у ванній кімнаті обладнаний лічильником гарячої води. Пломба на вводі гарячої води в кухні зірвана. Для унеможливлення безоблікового споживання гарячої води в кухні ввід гарячої води в кухні опломбовано».

Згідно акту від 16.08.2023 р.: «при перевірці було виявлено пошкодження пломбувальних дротів, встановлених у кухні на ввідних кранах холодного та гарячого трубопроводу. Водопостачання на кухню здійснюється через лічильники, які встановлені в санвузлі. Запірна арматура на кухні холодного та гарячого водопостачання перепломбована». Також даним актом встановлено вимогу, що споживачеві «буде виставлено додатковий рахунок по холодному та гарячому трубопроводу за один календарний місяць». Обидва акти були надані до ознайомлення саме ОСОБА_2 , про що свідчать його підписи на сторінках даних актів, у місцях, призначених для підпису споживача. Але, ОСОБА_2 не є споживачем згідно умов вищезазначеного договору, оскільки користується квартирою за адресою АДРЕСА_1 з дозволу позивача. Відтак, безпосередньо ОСОБА_1 , не був ознайомлений із даними актами. ОСОБА_1 не проводилися ані самовільне приєднання до системи холодного водопостачання, ані самовільне приєднання до системи гарячого водопостачання.

ОСОБА_1 , вважає неправомірним нарахування КП ПОР «Полтававодоканал» заборгованості за самовільне приєднання до системи холодного водопостачання та системи гарячого водопостачання, а відтак, просить суд визнати вимоги КП ПОР «Полтававодоканал» такими, що не підлягають задоволенню.

У зв?язку зі спірною ситуацією, яка склалась між позивачем та КП ПОР «Полтававодоканал», а також тиском з їхнього боку щодо сплати необґрунтованої суми заборгованості, у позивача погіршився стан здоров?я. Позивачу довелося звернутися до лікаря Комунального підприємства «Міська клінічна лікарня Полтавської міської ради», що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2204. У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача по справі грошові кошти, витрачені позивачем на лікування для покращення стану здоров?я, у розмірі 50000 (п?ятдесят тисяч) грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 січня 2026 позов задоволено частково.

Визнано безпідставною заборгованість у розмірі 45442,42 грн., нараховану ОСОБА_1 за послуги постачання гарячої води та постачання холодної води за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.12.2023 року по 01.08.2024 року.

Зобов`язано Комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» списати з особового рахунку ОСОБА_1 безпідставно нарахований борг у розмірі 45442,42 грн.

Рішення суду мотивовано частковою доведеністю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовувано тим, що суд не застосував ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України та порушив вимоги ст. 76, 78, 81 та ч. 5 ст. 230 ЦПК України, оскільки позивач не надав до суду жодного допустимого доказу.

Зазначено, що рішення суду першої інстанції не містить посилання на докази, які б доводили дві обставини, які підлягали встановленню: 1. факт аварії на водопровідних мережах позивача та необхідність її усунення; 2. факт випадкового пошкодження пломбувального дроту.

Застосування нарахувань за п. 6 розділу ІV Правил користування, не вимагає від Підприємства питного водопостачання доказування безоблікового споживання води споживачем після липня 2021 року; оскільки на момент виявлення самовільного приєднання у 2023 році, цей термін вже був виключений з Правил. Відповідно до правил у 2023 році від підприємств питного водопостачання для такого нарахування зафіксувати цей факт належним доказом, що в цій справі не є обов`язковим, оскільки цю обставину споживач визнає.

Вимагати від підприємств питного водопостачання доказування самого факту безоблікового водоспоживання та/або водовідведення споживачем, за наявності пошкодженого пломбувального дроту, - суперечить такому принципу цивільного законодавства як розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України), оскільки зрив пломби унеможливлює контроль за кількістю спожитих послуг, тобто знаходиться поза межами контролю підприємств питного водопостачання.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не оскаржується, тому в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири та користувачем послуг Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .

У ніч на 12 серпня 2023 року в зазначеній квартирі сталася аварійна ситуація - прорив труби гарячого водопостачання.

Також судом встановлено, що позивач невідкладно повідомив виконавця послуг про настання аварії, а неможливість прибуття працівників КП ПОР «Полтававодоканал» у день події була зумовлена організаційними особливостями роботи підприємства, а не бездіяльністю позивача.

Працівники КП ПОР «Полтававодоканал» прибули до квартири за викликом споживача, а не з метою здійснення планової або контрольної перевірки, однак в актах огляду безпідставно зазначили інше, що не відповідає фактичним обставинам.

16 серпня 2023 року працівниками Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» проведено обстеження систем водопостачання в квартирі АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу, де було виявлено пошкодження пломб на вводах холодної та гарячої води, що відповідно до пункту 1 та абзаців 1, 9 пункту 2 розділу IV Правил користування системами централізованого водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 року (з наступними змінами) вважається самовільним приєднанням до систем централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, про що було складено відповідні акти, в присутності мешканця квартири ОСОБА_2 .

Також встановлено, копії актів перевірки позивачу не були надані, чим порушено порядок оформлення результатів перевірки, передбачений внутрішніми правилами підприємства та загальними вимогами до взаємовідносин зі споживачами.

Задовольняючи позов у частині вимог щодо заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що пошкодження пломб сталося внаслідок аварійної ситуації та дій, спрямованих на мінімізацію шкоди, втручання позивача в систему водопостачання не мало умисного характеру, а відповідач не довів факту самовільного приєднання позивача до системи водопостачання. Отже, підстав для донарахувань, передбачених Правилами користування системами централізованого водопостачання та водовідведення, немає.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді відшкодування збитків (ст. 611 ЦК України).

Статтею 47 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що підприємствам питного водопостачання, яким заподіяна шкода юридичними чи фізичними особами внаслідок порушення ними правил користування системами питного водопостачання, пошкодження цих систем, а також внаслідок створення перешкод у проведенні аварійно-відновлювальних робіт, у забезпеченні нормальної експлуатації систем питного водопостачання або забруднення, засмічення чи виснаження джерел питного водопостачання, збитки відшкодовуються відповідно до законів України.

Правила користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року №190, визначають порядок користування системами централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення населених пунктів України.

Ці Правила є обов`язковими для всіх споживачів, які отримують послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - споживач), та суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність у сфері централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення та мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об`єкти, системи централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення, і з якими суб`єктом господарювання укладено договір на отримання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (далі - виконавець послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення), замовників послуг з централізованого водопостачання та водовідведення (п. 2 розділу І Правил).

Відповідно до абзацу сьомого пункту 9 розділу ІІ Правил № 190 споживач забезпечує виконання умов зберігання та забезпечення цілісності вузлів/засобів обліку, пломб.

Згідно з пунктом 2 розділу IV Правил № 190 самовільним приєднанням до систем централізованого питного водопостачання та централізованого водовідведення вважаються, зокрема, зафіксовані виконавцем послуги з централізованого водопостачання/централізованого водовідведення факти пошкодження пломб.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Правил № 190 у разі самовільного приєднання до систем централізованого питного водопостачання та/або централізованого водовідведення виконавець послуги проводить розрахунок витрат води за пропускною спроможністю водопровідного вводу при швидкості руху води в ній 0,7 м/с та дією її повним перерізом цілодобово або з урахуванням графіка подачі води.

Нарахування, проведене за пунктом 6 розділу IV Правил № 190, не є платою за фактично спожиті послуги, обсяг яких визначається за показаннями засобів обліку і оплачується споживачем окремо. Воно визначається розрахунковим шляхом – виходячи з максимальної пропускної спроможності вводу при цілодобовій подачі води – незалежно від реального обсягу споживання.

Для вирішення даного спору недостатньо механічно встановити послідовність «пошкодження пломби – кваліфікація за пунктом 2 розділу IV Правил № 190 – розрахунок за пунктом 6 цього розділу». Суд має перевірити всю сукупність юридично значущих обставин: чи мало місце порушення покладеного на споживача обов`язку; чи є причинний зв`язок між поведінкою споживача та пошкодженням пломб; чи діяв споживач умисно або необережно; чи доведені обставини, які виключають відповідальність; чи дотримано процедуру фіксації порушення; чи є нарахована сума перевірюваною та співвідносною з установленим порушенням.

Саме по собі нормативне визначення пошкодження пломби як самовільного приєднання не перетворює будь-яке пошкодження, незалежно від причин його виникнення, на безумовну підставу майнової відповідальності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Безпідставними є доводи скаржника про недопустимість доказів, наданих позивачем.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Акт, передбачений пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, складається для фіксації наслідків залиття та визначення відповідальних за нього осіб, а не є єдиним допустимим доказом самого факту аварії.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивач довів відсутність вини у пошкодженні пломб, виходячи з такого:

- позивач з самого початку спору послідовно пояснював аварійний характер події та причину пошкодження пломб, а викладені у письмових поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обставини цим поясненням не суперечать. Відповідач клопотань про виклик та допит зазначених осіб як свідків не заявляв, інших доказів, які б спростовували ці обставини, не надав;

- про аварійну ситуацію відповідача повідомив сам позивач, після чого працівники відповідача прибули до квартири. Така поведінка споживача, який добровільно ініціював доступ виконавця до опломбованих вузлів, є несумісною з наміром приховано користуватися водою поза обліком і свідчить на користь пояснень позивача;

- акти від 16.08.2023 не містять відомостей про виявлення будь-яких приєднань в обхід засобів обліку чи інших ознак користування водою через зірвані пломби, натомість в акті прямо зазначено, що водопостачання на кухню здійснюється через лічильники, встановлені в санвузлі;

- виявивши пошкодження пломб, працівники відповідача обмежилися повторним пломбуванням запірної арматури, а позивач одразу сплатив виставлений йому рахунок у сумі 521,09 грн, що свідчить про його добросовісну поведінку.

Наведені обставини утворюють взаємоузгоджену систему непрямих доказів. Кожна з них окремо могла б не бути достатньою, однак у сукупності вони підтверджують заявлену позивачем версію події за стандартом більшої вірогідності: аварійний характер ситуації, негайну спрямованість дій мешканця квартири на припинення витоку та подальшу відкриту поведінку позивача.

Натомість відповідач не надав доказів, які б спростовували пояснення позивача та свідчили про те, що пломби пошкоджено з метою отримання доступу до води поза обліком, зокрема даних про відсутність звернень позивача до аварійно-диспетчерської служби, про нехарактерну зміну показань засобів обліку в спірний період чи про виявлені ознаки безоблікового користування.

Скаржник, заперечуючи факт аварії, не пояснив, з якою іншою метою, ніж зазначена позивачем, могли бути пошкоджені пломби на вводах, через які вода на кухню фактично не подавалась, і за наявності засобів обліку, через які здійснювалось водопостачання.

Отже, твердження скаржника про можливу умисність або необережність дій позивача ґрунтуються на припущеннях, на яких, відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України, доказування ґрунтуватися не може.

Разом з тим, посилання скаржника на статтю 82 ЦПК України колегія суддів не бере до уваги.

Позивач визнав лише факт пошкодження пломб, а не наявність своєї вини: з самого початку спору він послідовно пояснював, що пломби було пошкоджено під час усунення аварії. Визнання стороною певного факту звільняє іншу сторону від обов`язку його доказування, але не означає визнання юридичної кваліфікації цього факту і не звільняє суд від обов`язку встановити наявність усіх підстав для застосування відповідальності, у тому числі вини.

Акти від 16.08.2023 підтверджують лише зовнішній стан пломб на час огляду та факт повторного пломбування.

При цьому, вони не містять опису місця й характеру прориву, пояснень присутньої особи щодо причин пошкодження, відомостей про положення запірної арматури до огляду, показань лічильників, ознак проходження води через опломбовані вводи, зміни схеми трубопроводів або інших даних, які дозволяли б установити час, спосіб і мету пошкодження пломб.

Тому такі акти є належними доказами самого пошкодження, але не є самодостатніми доказами вини споживача та не спростовують аварійного характеру події.

Крім того, підпис ОСОБА_2 без зауважень засвідчує ознайомлення з відображеним у документах станом мереж, однак не означає визнання ним або позивачем вини, правомірності майбутнього розрахунку чи відмови від заперечень щодо причин пошкодження.

Разом з тим, відповідач не довів, що позивачеві було своєчасно повідомлено не лише про факт повторного пломбування, а й про правову кваліфікацію події, конкретний спосіб розрахунку та вихідні параметри донарахування.

Окрім того, додатково колегія суддів враховує, що відповідач не довів правильності розміру спірного нарахування. Саме виконавець, який сформував рахунок на підставі спеціальної розрахункової норми, повинен надати суду вихідні дані, за якими можливо перевірити арифметичну та нормативну правильність суми.

Таким чином, факт пошкодження пломб не доводить автоматично правильність конкретної грошової вимоги.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат та відсутні підстави для розподілу судових витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» – залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 жовтня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль

Оригінал: reyestr.court.gov.ua