Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №289/356/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/356/26 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О. О.

Категорія 39 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.

суддів: Григорусь Н.Й.,

Павицької Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Житомирі цивільну справу №289/356/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»

на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О. у місті Радомишль,

в с т а н о в и в :

У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі — ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 10 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 1378-9241, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 000 грн строком на 300 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач зазначав, що станом на 13 січня 2026 року загальний розмір заборгованості становив 17 000 грн, із яких 2 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 15 000 грн - заборгованість за процентами.

Водночас позивач повідомив про прийняте ним рішення щодо часткового списання заборгованості за процентами в розмірі 7 000 грн, у зв`язку із чим просив стягнути з відповідача 10 000 грн заборгованості, з яких 2 000 грн - за основною сумою кредиту та 8 000 грн - за процентами, а також понесені судові витрати.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 000 грн, із яких 2 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 2 000 грн - заборгованість за процентами, а також судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення заборгованості за процентами та розподілу судових витрат і ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 10 000 грн, із яких 2 000 грн — заборгованість за основною сумою кредиту та 8 000 грн — заборгованість за процентами, а також здійснити розподіл судових витрат, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір процентів за користування кредитом із 8 000 грн до 2 000 грн, не врахувавши погоджених сторонами умов кредитного договору.

Апелянт зазначає, що відповідно до умов договору базовий період кредитування становить 15 днів, протягом якого позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитом, тоді як загальний строк кредитування визначено тривалістю 300 днів. При цьому базовий період не є кінцевим строком повернення кредиту, а визначає періодичність виконання позичальником зобов`язань зі сплати процентів.

На думку апелянта, положення договору передбачають нарахування процентів протягом усього строку кредитування за погодженою сторонами процентною ставкою, а тому підстави для обмеження періоду їх нарахування або зменшення розміру відсутні.

Звертає увагу, що відповідно до пункту 4.7 кредитного договору проценти нараховуються за кожен календарний день користування кредитом, а пунктом 4.10 договору передбачено їх нарахування до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, але в межах установленого договором строку кредитування.

Крім того, апелянт стверджує, що проценти за користування кредитом є платою за надані кредитні кошти, а не неустойкою чи іншою формою відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Вважає помилковим застосування судом першої інстанції пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки зазначена норма стосується несправедливих умов договору щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання споживачем зобов`язань, тоді як заявлені до стягнення проценти є платою за користування кредитом.

Наголошує, що позивач не заявляв вимог про стягнення штрафу, пені чи інших санкцій за порушення умов договору, а наданий розрахунок заборгованості містить виключно нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Також зазначає, що відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, погодився з розміром процентної ставки та порядком її застосування шляхом укладення електронного договору, а доказів визнання відповідних умов договору недійсними матеріали справи не містять.

Посилаючись на положення статей 6, 627, 628, 638, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України та відповідну судову практику Верховного Суду, апелянт вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав для зменшення погодженої сторонами плати за користування кредитом з мотивів її непропорційності розміру отриманих кредитних коштів.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 2 000 грн та невиконання ним зобов`язань щодо їх повернення і сплати процентів.

Водночас суд першої інстанції, посилаючись на засади розумності та справедливості, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, зменшив заявлений позивачем розмір процентів із 8 000 грн до 2 000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності між сторонами кредитних правовідносин, факту надання відповідачу кредитних коштів та підстав для стягнення заборгованості за основною сумою кредиту. Проте висновок про визначення розміру процентів за користування кредитом не відповідає вимогам матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором з урахуванням установлених законом вимог.

Як встановлено судом, 10 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1378-9241, відповідно до якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 000 грн.

Пунктом 4.10 договору передбачено нарахування процентів на залишок неповернутої суми кредиту за кожний день користування кредитними коштами. Стандартна процентна ставка становить 2,5 % на день.

Відповідно до пункту 4.12 договору строк кредитування становить 300 календарних днів із моменту перерахування кредиту позичальнику, а датою його повернення визначено 3 лютого 2025 року.

Передбачений договором базовий період тривалістю 15 календарних днів визначає періодичність сплати процентів і не змінює погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, заявлені позивачем проценти є платою за користування кредитними коштами в межах установленого договором строку кредитування, а не штрафною санкцією за порушення грошового зобов`язання.

Разом із тим розмір таких процентів підлягає перевірці на відповідність спеціальним вимогам законодавства про споживче кредитування.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, запроваджено обмеження максимального розміру денної процентної ставки за договорами про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Водночас пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону передбачено поетапне зменшення максимальної денної процентної ставки протягом перехідного періоду: протягом перших 120 днів — до 2,5 %, протягом наступних 120 днів — до 1,5 %, а після закінчення зазначеного періоду — до 1 %.

Оскільки кредитний договір укладено 10 квітня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX, визначений договором розмір процентної ставки підлягає застосуванню з урахуванням установлених законом обмежень.

З огляду на зазначене колегія суддів визначає розмір процентів за користування кредитом у межах погодженого сторонами 300-денного строку кредитування таким чином:

за період із 10 квітня до 21 квітня 2024 року включно, тобто за 12 днів, за ставкою 2,5 % на день — 600 грн (2 000 грн ? 2,5 % ? 12 днів);

за період із 22 квітня до 19 серпня 2024 року включно, тобто за 120 днів, за ставкою 1,5 % на день — 3 600 грн (2 000 грн ? 1,5 % ? 120 днів);

за період із 20 серпня 2024 року до 3 лютого 2025 року включно, тобто за 168 днів, за ставкою 1 % на день — 3 360 грн (2 000 грн ? 1 % ? 168 днів).

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитними коштами, обчислений з урахуванням установлених законом обмежень, становить 7 560 грн.

При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач, застосувавши до відповідача програму лояльності для споживачів фінансових послуг, зменшив заявлений до стягнення розмір заборгованості за процентами з 15 000 грн до 8 000 грн.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір процентів перевищує суму, визначену судом відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 7 560 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість зменшення процентів за користування кредитом до розміру основної суми кредиту з посиланням на засади розумності та справедливості.

Суд першої інстанції, зменшуючи розмір процентів із 8 000 грн до 2 000 грн, не навів належного правового обґрунтування підстав та критеріїв такого зменшення, фактично змінивши погоджений сторонами розмір плати за користування кредитними коштами без урахування вимог спеціального законодавства.

Проценти, нараховані за користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування, мають правову природу плати за користування кредитом, а не неустойки чи іншого заходу цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання. Тому положення законодавства щодо можливості зменшення неустойки не можуть бути підставою для зменшення процентів за користування кредитом.

Значний розмір нарахованих процентів або їх співвідношення із сумою отриманого кредиту не є самостійною правовою підставою для їх зменшення. Визначаючи розмір процентів, які підлягають стягненню, суд має виходити з умов кредитного договору та обов`язкових вимог законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Водночас свобода договору щодо визначення розміру процентної ставки реалізується з урахуванням обов`язкових вимог спеціального законодавства, якими встановлено її максимальний розмір. Саме необхідність дотримання цих вимог, а не співвідношення суми процентів із розміром отриманого кредиту, є підставою для перерахунку процентів у цій справі.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 9 560 грн, з яких 2 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 7 560 грн - проценти за користування кредитними коштами.

Щодо судових витрат колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9645 від 12 лютого 2026 року.

Позовні вимоги на суму 10 000 грн підлягають задоволенню в розмірі 9 560 грн, що становить 95,6 % заявлених вимог.

Відтак пропорційно розміру задоволених позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 545 грн 25 коп (2 662,40 грн ? 95,6 %).

За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 993,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 57590 від 14 липня 2026 року.

Предметом апеляційного оскарження є різниця між стягнутими судом першої інстанції 4 000 грн та заявленими позивачем 10 000 грн, тобто 6 000 грн.

За результатами апеляційного перегляду розмір стягнення збільшується на 5 560 грн, що становить 92,67 % оспорюваної суми.

Отже, пропорційно задоволеним вимогам апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 700,74 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374, статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити рішення суду першої інстанції, зокрема в разі неправильного застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні в частині розміру заборгованості за процентами, загального розміру заборгованості та розподілу судових витрат.

З урахуванням положень частини шостої статті 19, частини третьої статті 389 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381–384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року в частині стягнення заборгованості за процентами та розподілу судових витрат змінити.

Викласти абзаци перший - третій резолютивної частини рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 червня 2026 року в такій редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1378-9241 від 10 квітня 2024 року в розмірі 9 560 грн, з яких 2 000 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 7 560 грн - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2 545 грн 25 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити».

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 700 грн 74 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: