Постанова від 11 жовтня 2026 р. у справі №286/4145/25 — Житомирський апеляційний суд

Суд: Житомирський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: за законом.

Дата: 11 жовтня 2026 р.

Справа: №286/4145/25

Суддя: Коломієць О. С.

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/4145/25 Головуючий у 1-й інст. Гришковець А. Л.

Категорія 61 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О. С.

суддів Талько О. Б., Шалоти К. В.

з участю секретаря

судового засідання Драч Т. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 286/4145/25 за позовом ОСОБА_1 до Словечанської сільської ради, ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за апеляційною скаргою адвоката Левківського Сергія Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Гришковець А. Л.,

установив:

У листопаді 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визначити йому додатковий строк терміном два місяці, достатній для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті матері – ОСОБА_3 .

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , але позивач не звернувся в нотаріальну контору у встановлений законом строк через наявність поважних причин. Зазначає, що у позивача був рідний брат – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому на момент смерті матері та по закінченню шестимісячного терміну для подання заяви про прийняття спадщини, він перебував за кордоном. Так як рідний брат перебував в Україні, то вони домовилися, що братом будуть подані заяви про прийняття спадщини від них обох, для того, щоб в подальшому вони могли її спільно оформити по 1/2 частині або укласти спадковий договір. Він не міг приїхати в Україну для подання заяви про прийняття спадщини через повномасштабну війну російської федерації проти України та перебування за кордоном. Коли помер брат, то виявилось, що останній подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори лише від свого імені. На даний час відповідачкою у справі, дружиною брата – ОСОБА_2 подана заява про прийняття спадщини після смерті її чоловіка, до спадкової маси якої входить майно, що належало їх батькам.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не звернув увагу на те, що відповідачка в своєму відзиві сама не заперечувала, що він на момент смерті матері та його брата проживав за кордоном.

Вказує, що правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначає, що позов про визначення додаткового строку на прийняття спадщини підлягає задоволенню у разі пропуску такого строку та доведення поважності причин пропуску строку. Звертає увагу, що він знаходиться в Литві з 22.09.2022, з того часу в Україну не повертався. В Україні йде повномасштабна війна з російською федерацією, що є само по собі поважною, на його думку, форс-мажорною обставиною. Законодавчо даний термін закріплений лише в одному нормативному документі статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» як надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, обов`язками за законодавчими актами або іншими приписами. До таких обставин можуть належати: військові дії, збройні конфлікти; блокада, ембарго, надзвичайний стан; стихійні лиха, техногенні катастрофи; інші обставини, що перебувають поза контролем сторін.

В даному випадку, на думку представника, можливо застосувати аналогію до випадку позивача, так як Цивільним кодексом не визначено таке поняття. При цьому ст. 617, 652 ЦК України також передбачають можливість звільнення сторін від відповідальності за невиконання зобов`язань унаслідок форс-мажорних обставин.

На переконання представника позивача, війна в Україні, включаючи активні бойові дії, окупацію територій, руйнування інфраструктури та введення воєнного стану, однозначно кваліфікується як форс мажорна обставина, тому пропуск строку відбувся з поважної причини.

Відповідачка ОСОБА_2 скористалась своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На спростування доводів апеляційної скарги зазначає, що апелянт був обізнаний про смерть своєї матері, оскільки він контактував зі своїм рідним братом ОСОБА_4 , про що він зазначає у позовній заяві та апеляційній скарзі, тому він свідомо пропустив строк для подання заяви для прийняття спадщини у строк, передбачений ч.1 ст.1270 ЦК України, що не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.

Вказує, що перебуваючи за межами України, бувши обізнаним про смерть своєї мами та навіть не маючи можливості прибути особисто для подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, апелянт не вчинив жодних для прийняття спадщини. Таким чином у позовній заяві не були зазначені обставини, які б підтверджувались належними доказами та свідчили про поважність пропуску строку для прийняття спадщини.

Сторони в судове засідання не з`явилися, з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

За приписами ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом під час розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 01.10.2025 (а.с. 9).

На день її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , 1971 року забудови (а.с. 14, 16-19).

Відповідно до довідки Словечанської сільської ради №1592 від 25.09.2025, ОСОБА_3 постійно проживала і була зареєстрована по АДРЕСА_1 з 01.01.1977 і по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

Позивач є сином спадкодавця та спадкоємцем за законом першої черги. Крім нього, спадкоємцем за законом після смерті матері був його рідний брат – ОСОБА_4 , який прийняв спадщину після смерті матері, так як у встановлений законом шестимісячний строк звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що слідує із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого повторно 12 листопада 2025 року. Дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті чоловіка, подавши у встановлений законом шестимісячний строк до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Позивач не проживав з померлою спадкодавцем на час відкриття спадщини і звернувся до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом щодо майна померлої матері лише 10.11.2025, за результатами розгляду якої нотаріус винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, що підтверджується постановою №284/02-31 від 10.11.2025 (а.с. 7).

До апеляційної скарги позивачем долучено довідки про місце роботи від 14 квітня 2026 року, з яких вбачається, що ОСОБА_1 працює механіком з 2 квітня 2024 року в SIA MV Tara м. Рига Латвія.

Частинами 2, 3 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц (провадження № 61-2393св21) зазначено, що «така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 367 ЦПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів».

Таким чином, враховуючи ту обставину, що довідки як доказ не існували на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для долучення до матеріалів справи вказаних доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачем на обґрунтування поважності причин пропуску строку на прийняття спадщини не долучено жодного доказу на підтвердження факту його перебування за кордоном на час смерті матері, ні факту уповноваження його брата – ОСОБА_4 на подачу заяви від його імені до нотаріальної контори. Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд прийшов до висновку, що позивач не довів наявність перешкод, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, і вплинули на своєчасність подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, та відповідно до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується із таким висновок суду першої інстанції, виходячи із наступного.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі №6-1320цс17 зроблено висновок, що «право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними».

Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд має досліджувати поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому поважними є такі причини, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які пов`язані, зокрема з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 зазначав, що не міг у шестимісячний строк звернутися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки на момент відкриття спадщини після смерті матері перебував за кордоном, тому домовився із братом ОСОБА_4 , що він звернеться із заявами від себе та позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не довів наявність перешкод, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього, і вплинули на своєчасність подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 . Зокрема, ні доказу факту перебування позивача за кордоном на час смерті матері, ні факту уповноваження його брата – ОСОБА_4 на подачу заяви від його імені до нотаріальної контори.

Апеляційним судом установлено, що зазначена позивачем обставина (причина) пропуску ним шестимісячного строку після смерті матері для подання заяви про прийняття спадщини, зокрема те, що апелянт з 22.09.2022 знаходиться в Латвії, тобто на момент смерті матері та його брата він проживав за кордоном, про що відповідачка в своєму відзиві не заперечувала, та повномасштабна війна з російською федерацією, що, на думку скаржника, є також поважною причиною, не є такими обставинами, що пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для неможливості подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті матері у встановлений законом строк.

Верховний Суд у постанові від 30 вересня 2026 року у справі № 756/12114/24 (провадження № 61-12955св25) виснував, що перебування позивача за межами України не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємці не позбавлені можливості реалізувати свої спадкові права шляхом подання відповідних заяв про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку.

Так, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, може звернутися до консульської установи України, щоб засвідчити справжність підпису на заяві про прийняття спадщини, або оформити заяву у іноземного нотаріуса (у цьому разі може знадобитися апостиль або консульська легалізація).

Будь-яких інших причин пропуску строку для прийняття спадщини позивачем у суді першої інстанції не було наведено.

Отже, колегія суддів, враховуючи встановлені місцевим судом обставини, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав беззаперечних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню цієї заяви у встановлений законом строк, що згідно зі статтею 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком, тому оскаржуване рішення суду першої інстанції про відмову в позові є законним й обґрунтованим.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 25 березня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27 жовтня 2026 року.

Головуючий Коломієць О. С.

Судді Талько О. Б.

Шалота К. В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua