Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №161/12621/26 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №161/12621/26

Суддя: Матвійчук Л. В.

Справа № 161/12621/26Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/1371/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Киці С. І., Федонюк С. Ю.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства «Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року Державне комунальне підприємство (далі – ДКП) «Луцьктепло» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначав, що відповідач користуючись послугами з теплопостачання, які надає ДКП «Луцьктепло», не оплачує надані житлово-комунальні послуги, внаслідок чого станом на 31 січня 2026 року у нього перед підприємством виникла заборгованість у розмірі 23 857 грн 52 коп.

Ураховуючи наведене, ДКП «Луцьктепло» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за неоплачену теплову енергію у розмірі 23 857 грн 52 коп. та понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 328 грн.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року позов ДКП «Луцьктепло» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання у розмірі 23 857 грн 52 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові ДКП «Луцьктепло», а також стягнути з позивача на свою на користь понесені у суді апеляційної інстанції судові витрати по сплаті судового збору.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову у цій справі. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично повторюють доводи відзиву на апеляційну скаргу та зводяться до того, що приєднані позивачем до матеріалів справи розрахунки не підтверджують факту постачання теплової енергії. У належному йому нежитловому приміщенні відсутні транзитні стояки системи централізованого опалення, через які могла здійснюватися часткова передача теплової енергії, а опалювальні прилади фактично ще з 2014 року не функціонують. У будинку існує дахова котельня без класичної централізованої системи тиску, відповідно відсутні магістральні теплотраси, відсутнє обладнання, яке забезпечує необхідний гідравлічний тиск для подачі тепла по магістралях. Укладаючи з позивачем договір № 6-217 від 27 листопада 2013 року, вони погодили виключно порядок оплати фактично випущеної теплової енергії. Тому вважає, що він не повинен сплачувати абонентську плату, умовно-постійну складову тарифу чи інші нарахування.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ДКП «Луцьктепло», посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Суд дійшов правильного висновку, що у ДКП «Луцьктепло» відсутні правові підстави для відмови від нарахування плати за теплову енергію за двоставковими тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради, а укладення нових письмових договорів зі споживачами через зміну одноставкового тарифу на двоставковий не передбачено чинним законодавством. При цьому рішення контролюючих органів, які б визнали правомірність запровадження двоставкових тарифів ДКП «Луцьктепло» незаконною, відсутні. Тому при проведенні нарахувань застосовувалися тарифи, затверджені рішеннями Виконавчого комітету Луцької міської ради, з врахуванням показів вузла комерційного обліку теплової енергії. Теплове навантаження у розмірі 0,00284 Гкал/год за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно зафіксовано та погоджене відповідно до рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 447-1 від 14 вересня 2022 року. Загальний обсяг теплової енергії, спожитий будівлею за показаннями комерційного лічильника, повністю розподіляється між усіма власниками приміщень у будинку, а розрахунки проведено відповідно до вимог Методики розподілу між споживачами обсягів спожитого у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 315 від 22 листопада 2018 року (далі – Методика №315). Нежитлове приміщення, яке є власністю відповідача знаходиться у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , тому приміщення не може бути відокремлено від будинку. Відповідно уся теплова енергія, яка надходить у будинок підлягає розподілу між усіма споживачами, в тому числі приміщенню ОСОБА_1 . Оскільки теплова енергія подається на обігрів конструкцій усього будинку та місць загального користування, то відмова відповідача від оплати перекладає фінансовий тягар на інших співвласників або теплопостачальну організацію.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 28 жовтня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 577-1 від 24 вересня 2013 року ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Луцьку. Вказане рішення розміщене на офіційному сайті Луцької міської ради https://www.lutskrada.gov.ua.

З 2012 року відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1

27 листопада 2013 року між сторонами по справі укладений договір купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 6-217.

ДКП «Луцьктепло» надає відповідачу житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за зазначеною вище адресою.

Згадане приміщення обладнано єдиною внутрішньобудинковою системою опалення (одноосібна подача або припинення подачі теплоносія неможливе).

Для нежитлового приміщення за вищевказаною адресою визначена опалювальна площа з врахуванням висоти 3,6 м (становить 45,6 кв. м).

Для житлового будинку спрощено визначено обсяг теплової енергії в об`ємі 20% від загального споживання за обліковий період (календарний місяць) оскільки згідно з технічними характеристиками будинок віднесено до 6-10 поверхів (згідно з Методикою № 315).

Лічильник обліку теплової енергії АПАТОР № 0341/1012 знаходиться на балансі ТОВ «Діамант Центр», встановлений на вході у приміщення 2-го поверху (ліва сторона) будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 544,8 кв. м та нарахування ОСОБА_1 проводяться згідно із показниками цього лічильника у відсотковому відношенні, яке відповідно до займаної площі (45,6 кв. м) складає 8,37% загального показника лічильника (544,8 кв. м./45,6 кв. м. х 100%).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, через неналежне виконання зобов`язань по оплаті за надані житлово-комунальні послуги у відповідача перед ДКП «Луцьктепло» станом на 31 січня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 23 857 грн 52 коп.

Звертаючись до суду з цим позовом, ДКП «Луцьктепло» у своїх вимогах вказувало, що відповідач зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на 31 січня 2026 року становить 23 857 грн 52 коп., та яка підлягає стягненню з нього на користь підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Статтями 7 та 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Обов`язком виконавця - забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

До житлово-комунальних послуг згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносяться послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізованого опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Пунктом 37 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року № 85) визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором.

Це також передбачено і п. 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2021 року № 1022).

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Пунктом 32 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, передбачено, що ціною (вартістю) послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

Пунктами 47-49 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, визначено, що ліцензіатам, що одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, можуть в установленому порядку встановлюватися двоставкові тарифи на теплову енергію для всіх категорій споживачів. При цьому окремо визначаються умовно-змінна та умовно-постійна частини такого тарифу.

Формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість 1 Гкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та відповідного річного планованого прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

Під час формування двоставкових тарифів на теплову енергію визначаються планована повна собівартість, витрати на відшкодування втрат і планований прибуток від ліцензованої діяльності відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини.

Відповідно до пунктів 86-90 вказаного Порядку вартість послуг з постачання теплової енергії складається з умовно-змінної та умовно-постійної частини.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» двоставкові тарифи на послугу з постачання теплової енергії затверджені рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 30 вересня 2021 року № 775-1 «Про встановлення тарифів на теплову енергію та послуги, що надаються ДКП «Луцьктепло».

Отже, ДКП «Луцьктепло» не мало правових підстав для відмови від нарахування плати за теплову енергію за двоставковими тарифами, затвердженими рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради, а укладення нових письмових договорів зі споживачами через зміну одноставкового тарифу на двоставковий не передбачено чинним законодавством.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги про те, що умовами укладеного між сторонами договору купівлі-продажу (постачання) теплової енергії № 6-217 від 27 листопада 2013 року не було передбачено застосування двоставкового тарифу, оскільки зміна форми тарифу (з одноставкового на двоставковий) є наслідком прийняття уповноваженим органом (виконкомом міськради) рішення про встановлення тарифів, а не зміною істотних умов самого договору між споживачем і виконавцем. Крім того, відповідач не надав доказів визнання незаконним чи скасування рішення уповноваженого органу про встановлення (структурування) тарифу, застосованого позивачем у спірний період.

Таким чином, застосування двоставкового тарифу є законною процедурою, регламентованою постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2011 року № 869, що діє на всій території України, а затверджені рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради тарифи є обов`язковим до виконання всіма споживачами на території міста.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пункт 3 розділу I Методики № 315 прямо поширює порядок розподілу на нежитлові приміщення, у тому числі ті, що мають індивідуальне опалення, окремий вхід або є вбудованими чи прибудованими, а розділ II відносить до складу розподілюваного обсягу, крім прямого опалення приміщення, також частку його власника в загальнобудинкових втратах і потребах на опалення.

Із наведеного вбачається, що обов`язок власника нежитлового приміщення оплачувати теплову енергію не обмежується кількістю тепла, переданого безпосередньо опалювальними приладами всередину приміщення, а охоплює також частку у спільних витратах будівлі, розподілену за встановленою Методикою.

Відсутність у приміщенні радіаторів, окремої системи опалення чи магістралей сама собою не звільняє його власника від цього обов`язку - для звільнення необхідна встановлена законом підстава: акт про офіційне відключення приміщення від внутрішньобудинкової системи опалення, зміна або скасування визначеного для приміщення теплового навантаження, чи визнання незаконним рішення, на підставі якого здійснювалося нарахування.

Як правильно вказував суд у своїх висновках, таких доказів відповідач суду не надав.

Теплове навантаження приміщення (0,00284 Гкал/год) визначене Реєстром, затвердженим рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради від 14 вересня 2022 року № 447-1, в судовому порядку не оскаржене, недійсним не визнане та є чинним.

Наведене спростовує доводи скарги відповідача про відсутність факту постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, частин 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов`язань з оплати житлово-комунальних послуг належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього перед ДКП «Луцьктепло» виникала заборгованість.

На підставі встановлених у цій справі обставин, а також підтвердження наявності заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання, розмір якої відповідачем не спростовано, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача боргу по оплаті за такі послуги у розмірі 23 857 грн 52 коп. є правильним та узгоджується з наведеними нормами матеріального права та встановленими у справі обставинами. Разом з тим, відповідач не подав контррозрахунку заборгованості чи доказів її відсутності.

Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду про задоволення позову ДКП «Луцьктепло» є законним та обґрунтованим.

Обставини, на які посилався відповідач в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та не потребують повторної оцінки апеляційним судом, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка. Суд правильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильних висновків суду, фактично зводяться до переоцінки доказів, а також власного тлумачення правових норм.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 серпня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua