Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №161/9250/22 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 20 жовтня 2026 р.

Справа: №161/9250/22

Суддя: Карпук А. К.

Справа № 161/9250/22Головуючий у 1 інстанції: Олексюк А. В.

Провадження № 22-ц/802/4/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.

секретар Русинчук М.М.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2022 року в складі судді Олексюка А. В., -

в с т а н о в и в :

В липні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів посилаючись на те, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 18 вересня 2009 року. Від шлюбу у сторін народилось двоє дітей, які проживають з позивачем. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 25 січня 2021 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3600 грн. щомісячно, починаючи з 18 серпня 2020 року до досягнення ними повноліття.

На даний час, матеріальне становище позивача погіршилося, відповідач працевлаштований, отримує стабільний дохід, а тому просила змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми 3600 грн на частку в розмірі 1/3 від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що у зв`язку з її тяжким матеріальним становищем та відмовою відповідача в допомозі у вихованні дітей, догляді за ними, витратах на харчування та лікування, купівлі одягу, взуття, витратах по комунальних та інших витратах, відмові у її проханнях розподілити витрати, пов`язані з належним утриманням дітей, духовного розвитку відповідач ігнорує, нею було подано позовну заяву до суду про зміну способу стягнення аліментів в розмірі однієї третини від усіх видів заробітку; (доходу) відповідача щомісячно. Також значно зросла вартість продуктів харчування і відповідач отримує достатній стабільний дохід, оскільки перебуває на військовій службі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21.12.2022 зупинено апеляційне провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України.

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 24 вересня 2026 року поновлено провадження у справі.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.

Судом встановлено, що у сторін є двоє дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду від 25 січня 2021 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3600 грн. щомісячно.

Також апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 21.04.2022 призваний на військову службу по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 до військової частини НОМЕР_1 , відповідно до витягу з наказу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 26.04.2022 №83-од

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_2 №2178П/1 від 02.10.2026 ОСОБА_3 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 17.05.2022 по теперішній час.

Звернувшись до суду з вимогою про зміну способу стягнення аліментів, позивач вказала, що розмір аліментів, який раніше визначений рішенням суду, на даний час не достатній для утримання дітей, тому враховуючи наявність у неї права вибору способу стягнення аліментів, відповідно до вимог ч. 3 ст. 181 СК України, просила змінити спосіб стягнення аліментів.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

В частині першій стаття 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.

Разом з тим, при розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.

Із довідки військової частини НОМЕР_2 №2178П/1 від 02.10.2026 встановлено, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем з 17.05.2022 по теперішній час.

Таким чином, матеріальне становище ОСОБА_3 , з часу ухвалення рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 січня 2021 року про стягнення аліментів покращилось, оскільки ОСОБА_3 на даний час є військовослужбовцем та відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава виплачує військовослужбовцям грошове забезпечення.

Ураховуючи викладене, виходячи з положень ст. 182, ч. 1 ст. 192 СК України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Відповідно до приписів частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

При розгляді цієї справи суд першої інстанції ухвалюючи рішення про відмову з задоволенні позову не виконав приписів статті 12 ЦПК України, не сприяв учасникам справи у реалізації процесуальних прав, не роз`яснив позивачу право клопотати перед судом про витребування доказів про доходи відповідача у зв`язку з труднощами у їх самостійному витребуванні, і як наслідок, не з`ясував усіх обставин, які мають значення для справи та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для зміни способу стягнення аліментів.

Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. При цьому, виходячи з положень чинного законодавства, доступ дитини до даних благ не залежить від перебування батьків у шлюбі. Аліменти є власністю самої дитини, а не батьків. Батьки лише отримують та використовують їх від імені дітей. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тобто перебування батьків у шлюбі або його розірвання не впливає на обов`язок батьків утримувати дитину.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку не заборонено законом та буде відповідатиме якнайкращому інтересу дітей.

Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.

Розмір аліментів на дитину в умовах воєнного стану має бути більш ніж достатнім, оскільки діти є найбільш вразливими та потребують додаткових фінансових ресурсів через зростання цін та погіршення життєвих умов.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві, покладається законом рівною мірою на обох батьків і такий обов`язок є безумовним. Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов`язку батьків з утримання своїх дітей.

При вирішенні спору про стягнення аліментів, визначальним є обов`язок батьків утримувати своїх дітей незалежно від того, чи є батьки працездатними, чи є в них кошти, достатні для надання утримання. Тобто такий обов`язок превалює над можливістю платника таке утримання надавати. При цьому, в обов`язковому порядку судом враховуються всі обставини, які впливають на розмір аліментів.

Виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв`язку з чим, певним чином, з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Позивач мотивувала позов про зміну способу стягнення аліментів покликаючись на збільшення матеріальних потреб дітей і відповідно збільшення витрат для забезпечення їх повноцінного утримання, також вказувала і на погіршення свого матеріального стану.

Заперечуючи щодо задоволення позову відповідач та його представник не навів належного обґрунтування щодо незгоди із зміною способу стягнення аліментів, не надав жодного належного, допустимого та достовірного доказу про те, що відповідач позбавлений можливості сплачувати аліменти у розмірі 2/3 частки від заробітку (доходу).

Статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Статтею 48 Конституції України гарантовано, що кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дітей, апеляційний суд, застосувавши положення ст.ст.182, 184 СК України, на підставі доказів, поданих сторонами та зважаючи на рівність батьківських обов`язків, з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав неповнолітніх дітей та прав відповідача, а також те, що визначений судовим рішенням розмір аліментів на рівні 3600 гривень на даний час не може повною мірою забезпечити усіх потреб дітей, зважаючи, що з змінилася цінова політика в державі в сторону подорожчання цін на одяг, взуття, продукти харчування, канцелярські вироби, медицину тощо, дійшов висновку, що стягнуті судовим рішенням від 25.01.2021 аліменти, підлягають зміні до 1/3 частини зі всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до повноліття дітей.

Такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дітей, буде необхідним для забезпечення належних умов для їх фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.

Вимога позивача про зміна способу стягнення аліментів починаючи з дня звернення до суду до задоволення не підлягає , оскільки у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили (п. 23 постанови Пленум Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Вказівка суду першої інстанції і представника відповідач на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2022 по справі №161/5323/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів, яким відмовлено у задоволенні позову не може мати преюдиційного значення при вирішення спору у даній справі, оскільки аліментні зобов`язання є тривалими, а матеріальний чи сімейний стан сторін постійно змінюється.

Відповідно до положень частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що при вирішенні даного спору суд неповно з`ясував обставини справи та дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 жовтня 2022 року в цій справі скасувати та ухвалити в цій справі нове судове рішення.

Позов задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі рішення Луцького міськрайонного суду від 25 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів (справа №161/13214/20).

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , Горохівський район, Волинської області, с. Мар`янівка, ідентифікаційний номер – НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_4 ) на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/3 частки всіх видів доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua