Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №157/1024/26 — Волинський апеляційний суд

Суд: Волинський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №157/1024/26

Суддя: Карпук А. К.

Справа № 157/1024/26Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О. В.

Провадження № 22-ц/802/1207/26 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів – Бовчалюк З.А., Киці С.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитних договорах за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01липня 2026 року в складі судді Антонюк О. В.,

встановив:

В червні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (надалі - ТОВ «СВЕА ФІНАНС») звернулося до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 20 вересня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4982571 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 20000 грн., зі строком кредитування 360 днів та сплатою процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка становить 1% на день; в окремих випадках, встановлених договором може застосовуватися знижена (акційна) процентна ставка, яка становить 0,2% на день. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 . Відповідачка виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

26 серпня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-33/25, відповідно до якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 4982571 від 20.09.2024.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за вказаним договором становить 74 200 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 20 000 грн, заборгованість по відсотках – 44 200 грн, пеня, штраф – 10 000 грн.

27.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №2015441 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 4500 грн., зі строком кредитування 360 днів та сплатою процентів за користування кредитом: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом; стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом; в окремих випадках, передбачених договором, може застосовуватися знижена процентна ставка 1,35% в день. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 . Відповідачка виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

13.08.2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-30/25, відповідно до якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, зокрема до ОСОБА_1 за договором № 2015441 від 27.12.2024.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача за вказаним договором становить 20250 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту – 4 500 грн, заборгованість по відсотках – 6 750 грн, пеня, штраф – 9 000 грн

З огляду на викладене просило стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість по кредитному договору № 4982571 від 20 вересня 2024 року у розмірі 74 200 гривень та по кредитному договору № 2015441 від 27 грудня 2024 року у розмірі 20 250 гривень, а також судовий збір у розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01липня 2026 року позов задоволено частково.

Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 74 363 гривні 25 копійок, а саме заборгованість по кредитному договору № 4982571 від 20 вересня 2024 року у розмірі 64 200 гривень, з яких: 20 000 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 44 200 гривень – заборгованість по відсоткам, та по кредитному договору № 2015441 від 27 грудня 2024 року у розмірі 10 163 гривні 25 копійок, з яких: 4 500 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 5 663 грн 25 копійок – заборгованість по відсоткам.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» судові витрати у розмірі 2 124 гривні 33 копійки.

У решті позову відмовити.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення яким відмовити ТОВ «СВЕА ФІНАНС» у стягненні штрафних санкцій за кредитними договорами у повному обсязі; відмовити у стягненні процентів у частині, яка не підтверджена належними та допустимими доказами або нарахована з порушенням вимог законодавства; здійснити новий перерахунок заборгованості з урахуванням: фактично здійснених платежів; вимог Закону України «Про споживче кредитування»; правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12; положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення штрафів і пені під час воєнного стану.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення містить істотні внутрішні суперечності, що свідчать про неналежне дослідження матеріалів справи, зокрема суд фактично змішав між собою два різні кредитні договори, двох різних первісних кредиторів та різні розрахунки заборгованості. Суд першої інстанції не перевірив належним чином розрахунок заборгованості, наданий позивачем.

10.08.2026 через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подала додаткові пояснення у справі, де повторюючи доводи апеляційної скарги, також вказує на неправомірність нарахування процентів, штрафних санкцій та інших платежів у період дії воєнного стану.

19.08.2026 через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 повторно подала додаткові пояснення у справі, де повторно виклала доводи апеляційної скарги.

З апеляційної скарги вбачається, що представник відповідача оскаржує рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення простроченої заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за нарахованими процентами, а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в даній справі (94450грн.) менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 28.10.2026, тобто дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких мотивів.

Апеляційним судом встановлено такі обставини.

Щодо Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4982571 від 20.09.2024.

20.09.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4982571, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 27370.

У відповідності до п.1.2 кредитного договору №4982571 від 20.09.2024, на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 20 000,00 гривень.

Сторони узгодили наступні умови кредитування: мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.8 договору); строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів - кожні 30 днів; детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що Клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п.1.3 договору).

Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 20.09.2024 або 21.09.2024. (п. 2.1, 2.2 договору). Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, згідно п. 2.1 договору (п. 2.4 договору).

Тип процентної ставки за договором - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах:

- Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору (п. 1.4.1. договору).

- Знижена процентна ставка становить 0,20% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо клієнт до 19.10.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.4.2.договору).

Відповідно до п. 4.1. договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.

Відповідно до пунктів 5.1.3, 5.1.8 товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов`язковим повідомленням клієнта протягом 10 робочих днів та вимагати дострокового повернення (виплати) кредиту, строк сплати якого ще не настав в повному обсязі у порядку та випадках, передбачених п. 4.4 договору.

Пунктом 6.3 договору визначено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання (простроченого виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Згідно з п. 9.3 договору, договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 360 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, комісії (якщо передбачена договором), процентів за користування кредитом та неустойки (штрафів), якщо передбачена договором за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання за договором №4982571 від 20.09.2024 та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 20000,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 через систему Pay Tech, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26.08.2025 №20250826-1635 про здійснення переказу коштів на вказаний рахунок.

26 серпня 2025 року між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 01.02-33/25, за умовами якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило для ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а останнє набувало за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах боржників, що підтверджується договором факторингу та платіжної інструкції № 10160 від 01.09.2025 про оплату фінансування згідно договору факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 26.08.2025 №01.02-33/25 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №4982571 від 20.09.2024 в сумі 74200 грн (порядковий номер в реєстрі 218).

Згідно розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», заборгованість за договором №4982571 від 20.09.2024 складає 74200 грн, з яких 20000 грн – заборгованість за тілом кредиту; 44200 грн – заборгованість по відсотках, 10000грн- штрафи. З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка 19.10.2024, 18.11.2024, 18.12.2024, 17.01.2025 внесла на погашення заборгованості 1200грн, 6000грн, 6000грн., 6000грн. відповідно, які спрямовані на оплату заборгованості по відсотках.

Щодо Договору про надання споживчого кредиту № 2015441 від 27.12.2024.

27.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2015441 по продукту «Комфортний», який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором С441.

У відповідності до п.1.2 кредитного договору № 2015441 від 27.12.2024, на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сторони узгодили наступні умови кредитування: мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6 договору); сума кредиту - 4500 грн 00 грн (п. 1.3 договору); строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в додатку № 1 (Графік платежів). Графік платежів розрахований з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (п.1.4 договору). Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , протягом двох календарних днів з моменту укладення договору. Дати надання кредиту: 27.12.2024 або 28.12.2024 (п. 2.1, 2.2 договору). Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за реквізитами, згідно п. 2.1 договору (п. 2.4 договору).

Тип процентної ставки за договором - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов:

- Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит) (п.1.5.1 договору);

- Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 25 січня 2025 року включно (п.1.5.2 договору);

- Знижена процентна ставка 1,35% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач до 25 січня 2025 року або протягом або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту(п.1.5.2.1 договору);

- Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 26 січня 2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно) (п.1.5.3 договору);

У випадку невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити ТОВ «CЛОН КРЕДИТ» штраф: 6.4.1. у розмірі 450 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 90 грн. починаючи з п`ятого дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4 договору).

Графіком платежів передбачено 12 платежів кожні 30 днів. При цьому перші 11-ть платежів включать сплату процентів за користування кредитом, а 12-й платіж включає сплату процентів за користування кредитом та погашення суми кредиту за договором.

Відповідно до п.4.3 кредитного договору № 2015441 від 27.12.2024 споживач має право достроково повернути кредит як в повному обсязі, так і частинами в порядку передбаченому договором, сплативши проценти за користування кредитом виходячи з фактичного залишку суми кредиту та фактичного строку користування кредитом, відмовитися від укладення договору протягом 14 календарних днів з моменту його підписання та отримання примірника договору, виконавши умови передбачені пп.2 п.4.3 цього договору.

Згідно з п.п.3 п.4.1 кредитного договору № 2015441 від 27.12.2024, товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача, але з обов`язковим повідомленням споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало свої зобов`язання за договором № 2015441 від 27.12.2024 та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 4500,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_3 через систему Pay Tech, що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 19.08.2025 №20250819-2725 про здійснення переказу коштів на вказаний рахунок.

13 серпня 2025 року між ТОВ «СВЕА ФІНАНС» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 01.02-30/25, за умовами якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило для ТОВ «СВЕА ФІНАНС», а останнє набуло за плату права вимоги до боржників, вказаних в реєстрах боржників, що підтверджується договором факторингу та платіжної інструкції № 10148 від 18.08.2025про оплату фінансування згідно договору факторингу.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу від 13.08.2025 №01.02-30/25 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 2015441 від 27.12.2024 в сумі 20250 грн (порядковий номер в реєстрі 1754).

Згідно розрахунку заборгованості, сформованого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», заборгованість за договором № 2015441 від 27.12.2024 складає 20250 грн, з яких 4500 грн – заборгованість за тілом кредиту; 6750 грн – заборгованість по відсотках, 9000грн- штрафи. З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка 25.01.2025 внесла на погашення заборгованості 1761,75грн та 675 грн., які спрямовані на оплату заборгованості по відсотках.

Факт підписання кредитних договорів сторонами, їх відповідності Закону України «Про електронну комерцію», отримання кредитних коштів та перехід прав вимог від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» сторонами не оспорюється, а встановлені в цій частині рішення суду першої інстанції обставини справи відповідачем не оскаржуються.

Оскільки рішення в частині відмови у стягненні штрафів не оскаржується, то відповідно до норм ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині рішення не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Щодо розміру заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4982571 від 20.09.2024.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4982571 від 20.09.2024 в розмірі 64 200 гривень, з яких: 20 000 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 44 200 гривень – заборгованість по відсоткам, суд першої інстанції вважав, що розмір заборгованості є обґрунтованим, оскільки підтверджується матеріалами справи, нарахований в межах строку дії договору та водночас, не спростований відповідачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. А саме - протягом строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.

Про таке зазначено у правових висновках Верховного Суду, викладених в постанові від 23.05.2018 по справі № 910/1238/17.

Умовами кредитного договору №4982571 від 20.09.2024 визначено, що відповідачу надається кредит на суму 20000 грн зі строком кредитування 360 днів на споживчі потреби. Тип процентної ставки - фіксована, стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору (п. 1.4.1. договору); знижена процентна ставка становить 0,20% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах: Якщо клієнт до 19.10.2024 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.4.2.договору).

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що нарахування процентів за користування кредитом здійснено за період з 20.09.2024 по 26.08.2025, тобто в межах строку дії договору, при цьому, з 20.09.2024 по 19.10.2024 (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою процентною ставкою в розмірі 0,20% за кожен день користування кредитом, тобто по 40 грн. в день. З 20.10.2024 по 26.08.2025 (включно) застосовувалась процентна ставка – 1 %, в день (200грн. в день), що було обумовлено умовами укладеного договору (п. 1.4.1. кредитного договору). Також апеляційним судом встановлено, що кошти, які сплачувала відповідач, зараховувалось на погашення процентів відповідно до умов кредитного договору.

Вказаний розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, містить детальний опис нарахованої заборгованості, яким підтверджується несплата відповідачем платежів на погашення заборгованості за кредитом за період кредитування.

Твердження відповідача про надання товариством неналежного розрахунку про стан заборгованості, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки ненадання позивачем детального розрахунку не порушило принцип змагальності сторін та право відповідача на захист, оскільки усі вихідні дані, необхідні для перевірки нарахованої позивачем заборгованості наявні в умовах укладеного договору та не потребують здійснення складних математичних розрахунків. Розрахунок заборгованості сумнівів у апеляційного суду не викликає, адже свідчить про дотримання кредитором як періоду нарахування процентів, так і використання розміру процентної ставки за визначеними умовами договору. Крім того, апелянтом не було надано на спростування доводів позивача власного контррозрахунку.

Тому суд першої інстанції, враховуючи викладені обставини, норми чинного законодавства, а також відсутність з боку відповідача доказів в спростування заявлених вимог - дійшов правильних висновків про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача простроченої заборгованість за тілом кредиту – 20000грн, заборгованість за нарахованими процентами – 44 200 грн.

Щодо розміру заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2015441 від 27.12.2024.

Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 2015441 від 27.12.2024 в розмірі 10163,25 гривень, з яких: 4500 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 5663,25 гривень – заборгованість по відсоткам, суд дійшов висновку, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» не мало права визначати проценту ставку у розмірах 15%, 3%, 1,350%, оскільки її максимальний розмір не може перевищувати 1% на день відповідно до положень ч. 5 ст. 8 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд першої інстанції правильно зазначив про нікчемність умов договорів в частині, що визначають проценти за користування кредитом понад 1%. Однак при проведенні розрахунку суд допустився помилки.

Зокрема, відповідно до умов кредитного договору № 2015441 від 27.12.2024 відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 4500грн., строком на 360 днів.

За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит) (п.1.5.1 договору); стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 25 січня 2025 року включно (п.1.5.2 договору); знижена процентна ставка 1,35% в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, якщо споживач до 25 січня 2025 року або протягом або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного у Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту(п.1.5.2.1 договору); пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 26 січня 2025 року (включно) до останнього дня строку кредиту (включно) (п.1.5.3 договору);

Також апеляційний судом встановлено, що відповідачка на виконання умов укладеного договору № 2015441 від 27.12.2024 25.01.2025 сплатила 1761,75 грн, 675 грн., дана обставина не заперечується сторонами.

У позовній заяві ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просило, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях.

Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу.

Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Договір про надання споживчого кредиту № 2015441 укладений 27.12.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

З положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» убачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач на підставі пунктів 1.5.1, .1.5.2.1 Договору нараховував відповідачу проценти за ставкою 27.12.2024- 15% в день, а з 28.12.2024 по 25.01.2025 – 1,35% за кожен день, що підтверджується розрахунком заборгованості, приєднаним до позовної заяви. Проте, умови пунктів 1.5.1, .1.5.2.1 Договору в частині нарахування процентів за ставками 15% та 1,35% за день користування кредитом не можуть бути застосовані оскільки є нікчемними.

З урахуванням вимог частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», проценти за користування кредитом підлягають нарахуванню виходячи з максимально допустимої денної процентної ставки 1 %, незалежно від умов договору, які в цій частині суперечать імперативним нормам закону.

Тому розрахунок процентної заборгованості за період з 27.12.2024 по 25.01.2025, поданий позивачем, не може бути визнаний належним і допустимим доказом, оскільки застосовано процентні ставки 15 %, 1,35%, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Апеляційний суд здійснює перерахунок заборгованості у такому порядку:

- за період з 27.12.2024 по 25.01.2025 розмір заборгованості становить: 4500грн. тіло кредиту та 1350 грн відсотки за користування кредитом(4500грн х 1% х 30 днів користування);

- 25.01.2025 відповідачем внесено 1761,75 грн та 675 грн, в наслідок чого, розмір заборгованості станом на 26.01.2025 становить 3413,25 грн – тіло кредиту (1350грн зарахувалося на погашення заборгованості за процентами, а 1086,75 грн на тіло кредиту);

- за період з 26.01.2025 по 13.08.2025 розмір заборгованості становить: 3413,25грн. тіло кредиту та 5119,87 грн відсотки за користування кредитом (3413,25грн х 0,75% х 200 днів).

Виходячи з наведеного розрахунку розмір заборгованості за кредитним договором № 2015441 від 27.12.2024 складає 8533,12 грн. з них : 3413,25 грн. тіло кредиту, 5119,87 грн. відсотки за користування кредитом.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитних договорів та виходить з таких обставин.

Відповідно до п. 1.3 кредитного договору №4982571 від 20.09.2024 т п. 1.4 кредитного договору № 2015441 від 27.12.2024 строк кредитування (строк дії кредитного договору): 360 днів.

Відповідно до наданих розрахунків заборгованості: за договором №4982571 від 20.09.2024 нарахування відсотків здійснювалось за період з 20.09.2024 по 26.08.2025, а за договором № 2015441 від 27.12.2024 - з 27.12.2024 по 13.08.2025, тобто в межах строку кредитування, зазначених в кредитних договорах.

Колегія суддів зауважує, що договорами передбачено та погоджено сторонами граничний строк користування кредитними коштами – 360 днів, в межах якого і було здійснено нарахування відсотків.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у цивільній справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати (постанова ВП Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16).

Договір №4982571 було укладено 20.09.2024, граничний строк кредитування закінчився 15.09.2025, а за кредитним договором № 2015441 від 27.12.2024 строк кредитування закінчився 22.12.2025. Виходячи із наданих суду доказів строк кредитування позивачем в односторонньому порядку не змінювався, також позивач просить стягнути з відповідача відсотки за користування кредитом не за весь період строку кредитування. Тому доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються та спростовуються змістом договорів з урахуванням заявлених позовних вимог та строків розрахунку заборгованості, а висновки суду першої інстанції щодо періоду нарахування процентів за користування кредитними коштами в межах строку дії кредитних договорів є правильними.

Аргументи апеляційної скарги щодо ненадання судом першої інстанції правової оцінки доводам відзиву про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану не впливають на правильність рішення суду першої інстанції , оскільки судом не стягувались штрафні санкції.

Мотиви апеляційної скарги про допущені судом першої інстанції неточності щодо дати укладення договору, сторін договору факторингу, тощо не слугують підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення про відмову в позові, оскільки підставою для зміни рішення суду першої інстанції є неправильний розрахунок заборгованості. Водночас допущені судом першої інстанції описки та арифметичні помилки можуть бути виправлені в порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України, як за заявою учасника справи, так і судом з власної ініціативи.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, до суб`єктивного тлумачення норм матеріального права, що має за мету довести підстави для задоволення апеляційної скарги, а не спростувати висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «СВЕА ФІНАНС», неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного застосування норм матеріального права допустив помилку при визначенні розміру заборгованості за кредитним договором № 2015441 від 27.12.2024, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, внаслідок цього неправильно визначив загальний розмір заборгованості, тому рішення суду першої інстанції необхідно змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 72733,12 грн., а саме: заборгованість за кредитним договором № 4982571 від 20 вересня 2024 року у розмірі 64 200 гривень, з яких: 20 000 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 44 200 гривень – заборгованість по відсоткам, та за кредитним договором № 2015441 від 27 грудня 2024 року у розмірі 8533 гривні 12 копійок, з яких: 3413,25 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 5119,87 гривень – заборгованість по відсоткам.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог у сумі 72733,12 грн із заявленої суми 94450 грн, що становить 77,01 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2050,31 грн (2662,40грн х 77,01%) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Крім того, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги на 2,19% підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 55,83 грн (2549,20 грн. х 2,19%).

Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384 , 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01липня 2026 року в цій справі змінити, виклавши резолютивну частину рішення у новій редакції.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитних договорах задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄРДПОУ 37616221) заборгованість за кредитними договорами у розмірі 72733 (сімдесят дві тисячі сімсот тридцять три) гривні 12 копійок, а саме заборгованість за кредитним договором № 4982571 від 20 вересня 2024 року у розмірі 64 200 гривень, з яких: 20 000 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 44 200 гривень – заборгованість по відсоткам, та за кредитним договором № 2015441 від 27 грудня 2024 року у розмірі 8533 гривні 12 копійок, з яких: 3413,25 гривень – заборгованість по тілу кредиту; 5119,87 гривень – заборгованість по відсоткам.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» 2050,31 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

У решті позову відмовити.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» (код ЄРДПОУ 37616221) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_4 ) 55,83 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Оригінал: reyestr.court.gov.ua