Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №760/27883/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/27883/25

2/760/7043/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Букіної О.М.,

за участю секретаря - Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 76 070,72 грн, яка складається із заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 65 372,38, інфляційних збитків у розмірі 7 426,14 грн та 3% річних у розмірі 3 272,20 грн, а також судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_2 є власником приміщення АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру прав на нерухоме майно.

Позивач є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивачем надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території, надсилаються платіжні документи на оплату наданих послуг.

Порушення Відповідачем своїх обов`язків щодо своєчасної оплати вартості спожитих житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2024 по 31.08.2025 обумовило виникнення заборгованості в загальному розмірі 76 070,72 грн, яка складається із заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 65 372,38, інфляційних збитків у розмірі 7 426,14 грн та 3% річних у розмірі 3 272,20 грн.

На даний час заборгованість не погашена, що і обумовило звернення Позивача до суду із цим позовом.

08.10.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 10.11.2025 у справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали від 20.11.2025, також відповідачу було направлено копію позовної заяви із додатками, відзив на позов відповідач не подав.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Столичний комфорт» є експлуатуючою організацією, яка здійснює обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_2 в період з 01.09.2023 року по теперішній час згідно з договором № К19-У від 01.09.2023.

Відповідач ОСОБА_1 є власником приміщення № НОМЕР_1 , за аресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст. 156, 162 ЖК України передбачено, що власник та члени його сім`ї зобов`язані своєчасно вносити плату за житлово-комунальні послуги. Згідно зі ст. 179 ЖК України користування житловими приміщеннями здійснюється з обов`язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМУ № 572 від 08.10.1992, власники квартир зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Факт відсутності договору сам по собі не є підставою для звільнення споживача від оплати житлово-комунальних послуг, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц і від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.

За наданими доказами судом встановлено, що позивач здійснює обслуговування будинку та надає відповідачу житлово-комунальні послуги. Факт надання послуг підтверджується договором № К19-У від 01.09.2023 та розрахунком заборгованості. Жодних доказів недійсності відповідного договору № К19-У від 01.09.2023 матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому боржник зобов`язаний вчинити на користь кредитора певну дію, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, а одностороння відмова від їх виконання не допускається. Статтею 610 ЦК України передбачено, що невиконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, борг відповідача за період з 01.01.2024 по 31.08.2025 становить 76 070,72 грн, який складається із заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 65 372,38, інфляційних збитків у розмірі 7 426,14 грн та 3% річних у розмірі 3 272,20 грн. Вказаний розрахунок відповідачем не спростований, контррозрахунку суду не надано.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги. Споживач не звільняється від оплати послуг, отриманих до укладення відповідного договору.

Оскільки позивач забезпечує утримання будинку, інженерних мереж та прибудинкової території, відповідач як власник квартири зобов`язаний оплачувати надані послуги незалежно від факту проживання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд вважає доведеним факт порушення прав Позивача щодо оплати Відповідачем житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2024 по 31.08.2025, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 76 070,72 грн, яка складається із заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 65 372,38, інфляційних збитків у розмірі 7 426,14 грн та 3% річних у розмірі 3 272,20 грн, розмір якої Відповідач не спростував, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у цій частині.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, суд стягує з Відповідача судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 3 028,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд повідомляє про таке.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

6. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У пунктах 29, 30 постанови Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19 зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Позивачем додані такі докази понесення витрат на правничу допомогу, копії яких додані позовної заяви, а саме:

- Договір про надання правової допомоги № 1 від 18.06.2023;

- акт надання послуг № 566 від 24.09.2025;

- детальний опис за надані правові послуги від 25.09.2025.

Відповідно до Акта наданих послуг від 24.09.2025 адвокат надав, а клієнт (позивач) прийняв такі правничі послуги:

- вивчення судової практики у справах про відшкодування шкоди за надання житлово-комунальних послуг, кількість годин - 1, ціна - 2 000,00 грн;

- підготовка позовної заяви, кількість годин - 2, ціна 4 000,00 грн;

- подача позовної заяви до суду, кількість годин - 1, ціна - 2 000,00 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, положення ст.141 ЦПК України, та зважаючи на обсяг фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, ціни позову, співмірності складності справи із наданими адвокатом послугами, витраченого представником часу, суд вважає такий розмір витрат на правничу допомогу є пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи, а тому приходить до висновку про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 грн, що, на думку суду, є співмірним зі складністю даної справи.

Отже з відповідача на користь позивача підягають стягненню витрати за надання правничої допомоги в сумі 8 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 207, 526, 530, 549, 610, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76 -83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268,270-274 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СТОЛИЧНИЙ КОМФОРТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (код ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8, оф. 6) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 76 070,72 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Столичний комфорт» (код ЄДРПОУ 33833708, місцезнаходження: м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8, оф. 6) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя: Букіна О.М.