Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №760/12754/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12754/26 2/760/15745/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Усатової І.А., за участю секретаря Гусак О.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.10.2021 року відповідач ознайомилася з умовами кредитування, підписала паспорт споживчого кредиту та власноручно підписала заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, погодившись на встановлення відновлюваної кредитної лінії з кредитним лімітом до 200000 грн за кредитною карткою типу «Універсальна GOLD», строком кредитування 12 місяців з пролонгацією та процентною ставкою 40,8 % річних. Умовами договору передбачено обов`язок позичальника щомісячно вносити мінімальний обов`язковий платіж у розмірі 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн, а в разі прострочення, починаючи з другого місяця, - 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн.

На підставі укладеного договору відповідач отримала кредитну картку № НОМЕР_3 типу «Універсальна GOLD». У подальшому для зручності користування рахунком відповідач отримала інші платіжні картки з преміальними умовами обслуговування, зокрема картку № НОМЕР_1 типу Digital Signature на підставі заяви від 19 серпня 2024 року та картку № НОМЕР_4 типу Signature. Як зазначає позивач, у процесі користування рахунком процентну ставку було змінено до 36 % річних.

Позивач стверджує, що відповідач користувалася встановленим кредитним лімітом, здійснювала операції за рахунком, повертала використані кредитні кошти та сплачувала проценти за користування ними, однак згодом припинила своєчасно вносити кошти для погашення заборгованості за кредитом та процентами, унаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджується випискою за рахунком і розрахунком заборгованості.

Крім того, відповідно до пункту 2.1.1.3.5 договору сторони погодили, що в разі порушення позичальником зобов`язань із погашення кредитної заборгованості протягом 180 днів строк повернення кредиту встановлюється на 180-й день із моменту виникнення такого порушення. За твердженням позивача, починаючи зі 181-го дня прострочення, відповідно до пунктів 1.5 та 2.1.1.2.12 договору підлягають нарахуванню проценти від суми неповернутого в строк кредиту в розмірі 60 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

За розрахунком позивача, станом на 05.03.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 202316,64 грн, з яких 161964,22 грн - заборгованість за тілом кредиту, 40352,42 грн - заборгованість за простроченими процентами.

У зв`язку з викладеним, просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн.

30.04.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями обрано суддю Усатову І.А.

22.05.2026 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва відкрито спрощене провадження без виклику сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками.

01.09.2026 ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва ухвалено здійснювати провадження у справі в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали.

07.09.2026 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного рішення суду не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, у встановлений судом строку, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, тому, відповідно до ч. 9 ст. 178 ЦПК суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною першою ст. 280 ЦПК України визначено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідачі належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідачі не з`явилися в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідачі не подали відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

За загальним правилом ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що 05.10.2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, а також паспорта споживчого кредиту, відповідно до яких відповідачу встановлено відновлювану кредитну лінію з кредитним лімітом до 200000 грн за кредитною карткою типу «Універсальна GOLD», зі строком кредитування 12 місяців з пролонгацією.

На виконання умов договору банк надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, що підтверджується випискою за рахунком. У подальшому відповідач отримувала інші платіжні картки для користування рахунком, зокрема на підставі заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 19 серпня 2024 року.

Як убачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05.10.2021 та виписки за рахунком за договором № б/н за період 01.10.2021-05.03.2026, відповідач користувалася кредитним лімітом, здійснювала операції за рахунком і вносила кошти на погашення заборгованості, однак, за твердженням позивача, надалі припинила належним чином виконувати зобов`язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати процентів.

Згідно з розрахунком АТ КБ «ПриватБанк», станом на 05.03.2026 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 202316,64 грн, з яких 161964,22 грн - заборгованість за тілом кредиту та 40352,42 грн - заборгованість за простроченими процентами.

Вказані докази у сукупності свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України, а підписання відповідачкою анкети - заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг підтверджує укладення між нею та банком договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування розміру заборгованості та не заявлено клопотання щодо проведення судової економічної експертизи.

Згідно з частинами 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню

Щодо стягнення судових витрат, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що при подачі даного позову до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, стягненню із відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 610, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 76 - 81, 89, 95, 141, 263 - 265, 268, 273, 274, 280 - 282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за кредитним договором у розмірі 202316,64 грн, з яких 161964,22 грн - заборгованість за тілом кредиту, 40352,42 грн - заборгованість за простроченими процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь АТ КБ «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.А. Усатова