Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №759/21520/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/21520/26

пр. № 2/759/13388/26

28 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Чугай В.М., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року до Святошинського районного суду міста Києва надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2049807 від 15.01.2025 у загальному розмірі 61 649,89 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2049807.

Відповідно до Договору про надання споживчого кредиту № 2049807 від 15.01.2025 відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Позивач вказав, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника, яку він вказав при оформленні кредиту.

Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

28.11.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» був укладений Договір Факторингу № 28112025, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за Кредитним Договором № 2049807 від 15.01.2025.

Позивач зазначає, що сума боргу ОСОБА_1 становить 61 649,89 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 19 999,96 грн., заборгованість по відсотках - 31 649,93 грн., заборгованість за пенею - 10 000,00 грн.

На підставі викладеного позивач просить позовну заяву задовольнити у повному обсязі, стягнувши із відповідача кредитну заборгованість у загальному розмірі 61 649,89 грн. та вирішити питання судових витрат.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючу суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 07 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Постановлено повідомити відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розгляд даної справи шляхом оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Витребувано у Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: 1) інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_2 ; 2) виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_2 з відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 2049807 від 15.01.2025.

08.10.2026 від Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла витребувана інформація, відображена у листі №БТ/Е-44194 від 07.10.2026.

Оскільки позов подано в електронній формі через електронний кабінет, примірник позовної заяви разом із доданими до неї матеріалами позивачем направлений відповідачу на останню відому адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА, у відповідності до вимог ст.ст. 43, 177 ЦПК України, про що в матеріалах справи наявні бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв`язку, разом з фінансовим чеком про відправлення.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 07 серпня 2026 року та судова повістка відповідачу ОСОБА_1 були направлені на останню відому адресу його зареєстрованого місця проживання, що відповідає інформації, отриманої за відомостями з Відділу з питань реєстрації місця проживання / перебування фізичних осіб Святошинської РДА- АДРЕСА_1 .

Згідно з наявними у матеріалах справи доказами, поштові конверти повернулися до суду без вручення.

Частина 1 статті 131 ЦПК України зобов`язує учасників судового процесу повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Крім того, про розгляд даної справи ОСОБА_1 був повідомлений шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд зауважує, що наразі у суду відсутні можливості сповіщення відповідача за допомогою інших засобів зв`язку, а подальші, додаткові дії щодо направлення виклику відповідачу до суду призведуть лише до несвоєчасності розгляду справи.

Правом на подання відзиву у встановлений судом строк відповідач не скористався, про наслідки ненадання учасником справи заяв по суті справи у встановлений судом строк був повідомлений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, у поданому позові просив розгляд справи здійснювати за відсутності його представника.

У судове засідання відповідач не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду. Жодних клопотань із причинами неявки відповідач на адресу суду не направляв.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про судове засідання шляхом публікації оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини своєї неявки не повідомив, суд дійшов висновку про можливість вирішення питання про стягнення заборгованості у даному судовому засіданні.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні учасниками справи не подавалися.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у зв`язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За правилом, встановленим ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Так, стаття 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що 15.01.2025 ОСОБА_1 авторизувався в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» з метою отримання кредиту та заповнив Заяву-анкету, в якій зазначив свої персональні дані. Товариством було здійснено ідентифікацію та верифікацію особи ОСОБА_1 .

15.01.2025 ОСОБА_1 ознайомився із умовами кредитування кредитодавця Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «К386» підписав Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма).

15.01.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали у електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором Договір № 2049807 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний».

За умовами вказаного договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає ОСОБА_1 кредит у гривні у розмірі 20 000,00 грн. на строк 360 днів з періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, а ОСОБА_1 зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором (п.п. 1.2 - 1.4 Договору).

Пунктом 1.5 Договору встановлено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит). Стандартна процентна ставка становить 3,00 % в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 13.02.2025 включно. Знижена процентна ставка становить 0,6 % в день та застосовується в період дії стандартної процентної ставки, відповідно до визначених умов. Пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 14.02.2025 (включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Положеннями п. 1.7 Договору передбачена денна процента ставка у розмірі 0,971 % в день (якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії) та 0,778 % в день (якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії).

У п.п. 1.9, 1.10 Договору сторонами погоджена орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору та орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору.

Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 . Сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 15.01.2025 або 16.01.2025 (п.п. 2.1, 2.2 Договору).

У розділі 3 Договору № 2049807 про надання споживчого кредиту по продукту «Комфортний» сторони угодили порядок обчислення (нарахування), економічну сутність та базу розрахунку процентів, порядок зміни процентів.

Відповідно до п. 6.4 Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 2 000,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 400,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Підпунктом 1 п. 4.4 Договору встановлений обов`язок споживча у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами Сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4.Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання Споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2 Договору).

Додатком №1 до Договору №2049807 від 15.01.2025 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка розрахована за умови, що споживач буде належним чином виконувати свої зобов`язання та з урахування застосування зниженої процентної ставки. Строк повернення кредиту визначений - 09.01.2026.

Крім того зазначено, що якщо Споживачем не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 20 400,00 грн., та зміниться загальна сума розмірів платежів.

Договір № 2049807 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 15.01.2025, Графік платежів, а також Інформаційне повідомлення від споживача фінансових послуг ОСОБА_1 підписав електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора «А012».

Факт виконання ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свого зобов`язання з перерахування на платіжну картку ОСОБА_1 (№ НОМЕР_2 ) кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн. підтверджується листом директора ТОВ «ПЕЙТЕК» за вих. № 20251209-252 від 09.12.2025 з якого вбачається, що між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_3 від 31.10.2024, на підставі якого 15.01.2025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», за посередництвом ТОВ «ПЕЙТЕК», здійснило відповідне перерахування.

Окрім того, Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» у своєму листі №БТ/Е-44194 від 07.10.2026 підтвердило, що на ім`я ОСОБА_1 . Банком було емітовано картку № НОМЕР_4 .

Відповідно до руху коштів за карткою № НОМЕР_4 у період з 15.01.2025 по 15.01.2025, на картку ОСОБА_1 15.01.2025 здійснено зарахування коштів у розмірі 20 000,00 грн.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» належним чином виконало своє зобов`язання із перерахування кредитних коштів на платіжний засіб відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Всі істотні умови договору, зокрема, сума кредиту, строк кредитування та процентна ставка узгоджені сторонами в Договорі № 2049807 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 15.01.2025.

Позивач стверджує, що ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість.

Зважаючи на Розрахунок заборгованості за Договором №2049807 від 15.01.2025, загальна заборгованість відповідача склала 61 649,89 грн., з яких: 19 999,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31 649,93 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 10 000 грн. - штраф.

Аналізуючи обґрунтованість розміру заборгованості відповідача за кредитним договором, суд звертає увагу, що належним чином дослідити поданий стороною доказ розрахунку заборгованості за кредитним договором, перевірити його та оцінити в сукупності і взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду (постанова КЦС ВС від 25.05.2022 у справі № 219/7527/16-ц).

Кредитна заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву. Суд першої інстанції у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погоджується з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі (постанова КЦС ВС від 07.06.2023 у справі № 234/3840/15-ц).

Із розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість нараховувалась за процентною ставкою та у межах строку кредитування (до 27.11.2025, коли строк кредитування 360 днів - до 09.01.2026), узгодженою сторонами у Договорі № 2049807 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 15.01.2025.

Крім того, ОСОБА_1 здійснював часткове погашення заборгованості, що свідчить про визнання ним свого кредитного зобов`язання перед ТОВ «СЛОН КРЕДИТ».

Відтак, зважаючи на умови кредитування, що були погоджені сторонами, суд погоджується з наданим розрахунком заборгованості та вважає такий розрахунок правильним і обґрунтованим лише в частині розміру заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

У той же час, нарахування штрафу за прострочення ОСОБА_1 свого зобов`язання, як і вимоги про стягнення суми цього штрафу, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Нарахування штрафу здійснювалося ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі п. 6.4 Договору № 2049807 від 15.01.2025, яким узгоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 2 000,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 400,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Оскільки в Україні з 24.02.2022 діє правовий режим воєнного стану, який в установленому законом порядку не скасовувався та припиняв свою дію, що є загальновідомими обставинами, а штраф нарахований за прострочення ОСОБА_1 грошового зобов`язання за договором, за яким йому було надано кредит, то ОСОБА_1 звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а нарахована з 24.02.2022 неустойка підлягає списанню на підставі п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, нарахована ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» заборгованість ОСОБА_1 зі сплати штрафу за прострочення грошового зобов`язання є неправомірною та підлягає списанню.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 2049807 від 15.01.2025 становить 51 649,89 грн., з яких: 19 999,96 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 31 649,93 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За результатами досліджених під час судового засідання: Договору факторингу №28112025 від 28 листопада 2025 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор); Акту прийому-передачі реєстру прав вимог до Договору факторингу №28112025 від 28.11.2025; платіжної інструкції №13848 від 03.12.2025; Витягу з Додатку до Договору факторингу №28112025 від 28.11.2025; - судом встановлено, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором №2049807 від 15.01.2025.

Після отримання права вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не здійснювало жодних нарахувань на заборгованість ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 не здійснював жодних платежів на погашення заборгованості.

Відповідно до статті 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Зобов`язання відповідач не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед позивачем.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» надало належні та достатні докази на підтвердження права вимоги до ОСОБА_1 .

Водночас, зважаючи на те, що суд встановив безпідставність нарахування ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на заборгованість ОСОБА_1 штрафу у розмірі 10 000,00 грн., відсутні й підстави для стягнення вказаної суми і на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно повернув вказаний борг.

Суд звертає увагу, що протягом розгляду справи відповідачем не подано пояснень чи письмових доказів на підтвердження неможливості виконання умов договору.

Судом встановлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути кредит та відсотки за користування ним, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, кредит не повернув, нараховані відсотки не сплатив.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно і належним чином, суд доходить висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 2049807 від 15.01.2025 у загальному розмірі 51 649,89 грн.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судових витрат на професійну правничу допомогу.

У поданому позові позивач просить стягнути із відповідача на свою корить судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 751/3840/15-ц від 20.09.2018 на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач долучив до матеріалів справи: Договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.06.2026, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Клієнт) та ФОП Міньковською А.В. (Виконавець); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №11306/10, видане на ім`я Міньковської А.В.; Додаткову угоду № 2049807 від 03.07.2026 до Договору про надання правової допомоги; Детальний опис робіт (наданих послуг) щодо стягнення кредитної заборгованості; Акт про надання послуг 2049807 на підтвердження факту надання правової допомоги від 03.07.2026; - з яких вбачається факт понесення ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. щодо стягнення кредитної заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором №2049807.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд враховує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 06грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд не вправі за власною ініціативою зменшувати суму судових витрат на професійну правничу допомогу за виключенням вирахування розміру витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Зважаючи на викладене, із відповідача на користь позивача слід стягнути 5 026,76 грн. витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат зі сплати судового збору.

Позивач надає суду платіжну інструкцію № 2049807 від 30.06.2026, зі змісту якої вбачається, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило платіж у розмірі 2 662,40 грн. на сплату судового збору за подачу позовної заяви до Святошинського районного суду міста Києва за кредитним договором №2049807.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із відповідача у розмірі 2 230,54 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746; місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) суму заборгованості за договором № 2049807 про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» від 15.01.2025 у загальному розмірі 51 649 (п`ятдесят одна тисяча шістсот сорок дев`ять) гривень 89 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ: 42649746; місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 026 (п`ять тисяч двадцять шість) гривень 76 копійок та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 230 (дві тисячі двісті тридцять) гривень 54 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя Н.О.Горбенко