Рішення від 06 грудня 2009 р. у справі №2-504/09 — Подільський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2009 року Справа № 2-504/09

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Васильченко О.В.

при секретарі Кушніренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третіх осіб Головного управління юстиції м. Києва (далі - ГУЮ у м. Києві), Четвертої Київської Державної нотаріальної контори м. Києва (далі - 4-та КДНК м. Києва) про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 за участю третіх осіб - ГУЮ у м. КИЄВЕ 4 КДНК м. Києва про визнання заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними, визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовані тим. що від імені ОСОБА_3 було складено заповіт, за яким він заповів на ім`я ОСОБА_2 все своє майно. Зазначений правочин був посвідчений 3-ою КДНК 27.10.1998 року. Після смерті ОСОБА_3 , відповідач отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . На думку позивача, зазначений заповіт та свідоцтво про право на спадщину за заповітом є недійсними, оскільки підпис на заповіті виконаний не ОСОБА_3 . У зв`язку з вищевикладеним, з урахуванням того, що позивач проживав з покійним братом однією сім`єю і у відповідності до вимог закону відноситься до спадкоємця другої черги просить визнати за ним право власності на спадкове майно, яке належало на праві власності покійному ОСОБА_3 , а саме на 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом. В обґрунтування правових підстав позову позивач послався на ст.ст. 1257, 1262, 1268-1270, 1231 ЦК України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та просили їх задовольнити, судові витрати покласти на відповідача.

Представник ОСОБА_2 під час судового розгляду справи проти позову заперечувала, посилаючись на правомірність укладення заповіту та його законність.

Представник ГУЮ у м. Києві в судове засідання не з`явився про розгляд справи був повідомлений належним чином. В письмових пояснення ГУЮ у м. Києві зазначило про те, що оспорюваний заповіт був посвідчений державним нотаріусом з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України. Державним нотаріусом особу заповідача було встановлено по його паспорту, перевірено його дієздатність, з`ясовано намір та волевиявлення заповідача, зроблено відповідний запис до реєстру для вчинення нотаріальних дій. На підставі зазначено, ГУЮ у м. Києві просило суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову (а.с. 34-35).

4-та КДНК свого представника для участі у розгляді справи не направила, про причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи нотаріальна контора була повідомлена належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ОСОБА_1 , позивач у справі, та ОСОБА_3 доводяться один

одному рідними братами (а.с. 8, 11).

Відповідно до договору від 02.09.1976 року ОСОБА_3 отримав у дар 4/10 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с. 66 зв. - 67).

За період життя, а саме 27.10.1998 року, ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого заповів все своє майно на користь ОСОБА_2 (а.с. 6). Зазначений правочин посвідчений державним нотаріусом 3-ої КДНК Марущак Р.В. та зареєстрований в реєстрі за № 7-3805.

З протоколу впізнання трупа невідомого № 266 від 06.09.05 вбачається, що ОСОБА_3 був знайдений по АДРЕСА_1 як невідомий.

Згідно свідоцтва про смерть виданного 21.10.05 Відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції м. Києва ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12).

27.10.05 ОСОБА_1 звернувся із заявою до 4-ої КДНК про прийняття спадщини після померлого брата та просив видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с. 63). Листом від 03.10.06 нотаріальна контора повідомила ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 склав заповіт, в коло спадкоємців по якому він не входить, тому свідоцтво про право на спадщину за заповітом буде видано спадкоємцю за заповітом (а.с. 72 зв.).

03.10.06 до 4-ої КДНК з аналогічною заявою звернулася ОСОБА_2 (а.с. 71). Цього ж дня, 03.10.06, державним нотаріусом 4-ої КДНК Пилипчук О.І. було видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та свідоцтво про право на спадщину за заповітом та на грошові вклади (а.с. 71 зв., 72).

Висновком № 105 судово - почеркознавчої експертизи від 11.09.09, проведеної на виконання ухвали суду від 17.12.08, встановлено те, шо рукописний запис призвіща « ОСОБА_3 » в оригіналі другого примірника заповіту від 27.10.1998 року в рядку «Підпис» виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою. Також висновком встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій 3-ої КДНК том № 7-3 за 1998 рік в графі «Розписка в одержані нотаріального завіреного документу», номер нотаріальної дії 7- 3805 виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с. 115-120). Питання суду щодо перебування ОСОБА_3 під час складання заповіту, а саме 27.10.1998 року, у незвичайному стані експертом не вирішувалось, у зв`язку з тим, що справжність підписів вирішено у категоричній негативній формі.

Позивач, у відповідності до ст. 1301 ЦК України просить визнати свідоцтво про право на спадщину за заповітом недійсним, оскільки воно видано особі, яка не мала права на спадкування.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 зазначили що між братами були дружні стосунки та наміру у ОСОБА_3 складати заповіт на сторонню особу не було.

Причиною спору між сторонами, на думку позивача, є порушення відповідачем його права на спадщину за законом.

Правовідносини що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України ОСОБА_1 має право на спадкування за законом після померлого рідного брата ОСОБА_3 , як спадкоємець другої черги, оскільки спадкоємців першої черги у покійного не було.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 на підставі ст. 1234 ЦК України використав своє право на заповіт і згідно ст. 1235 ЦК України призначив спадкоємцем свого майна ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Однак, з висновку судово - почеркознавчої експертизи від 11.09.09 за № 105 вбачається те, що підпис на заповіті від 27.10.1998 року виконаний не ОСОБА_3 , а іншою особою.

Ст. 1257 ЦК України визначено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його волі. Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину за заповітом задане ОСОБА_2 є недійсним, оскільки остання не мала права на спадкування.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах (ч. 4 ст. 1257 ЦК України).

Із з`ясованих обставин справи, досліджених доказів та враховуючи покази свідків вбачається, що ОСОБА_1 та покійний ОСОБА_3 постійно проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , мали дружні, родинні стосунки, взаємні права та обов`язки, вели спільне господарство. Крім того, першим хто опізнав труп невідомої особи знайденої на АДРЕСА_1 був рідний брат покійного, ОСОБА_1 , про що зазначено в протоколі впізнання трупа невідомого.

Відповідно до ч. З ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. З матеріалів спадкової справи письмової відмови ОСОБА_1 від спадщини не вбачається. Таким чином, оскільки позивач прийняв спадкове майно з моменту відкриття спадщини, управляє та володіє цим майном, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову про визнання за позивачем права власності на 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Беручи до уваги встановлені у судовому засіданні обставини справи та досліджені докази суд, приходить до висновку про те, що спадкові права ОСОБА_1 були порушені у зв`язку з тим, що спадкодавець не складав заповіт на ОСОБА_2 , а тому остання не мала права на отримання свідоцтва про право на спадщину. З урахуванням зазначеного, права ОСОБА_1 підлягають відновленню, а позов задоволенню повністю.

Відповідач та третя особа в порушення вимог ст. 60 ЩІК України будь-яких доказів, які б обґрунтовували свої заперечення проти позову суду не надали, клопотань щодо їх витребування не заявляли.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат, виходячи з вартості спадкового майна зазначеного у довідці характеристиці КМБТІ (а.с. 90), на підставі ст.ст. 79, 80, 81, 88 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 131 грн. 70 коп. -судового збору та стягнути з відповідача на корить позивача 30 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, ст.ст. 203, 1234, 1235, 1257, 1262, 1268, 1301 ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 79, 80, 81, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати заповіт ОСОБА_3 посвідчений 27 жовтня 1998 року державним нотаріусом Третьої Київської державної нотаріальної контори (зареєстрований в реєстрі № 7-3805) на користь ОСОБА_2 , недійсним.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 посвідчене державним нотаріусом Четвертої Київської державної нотаріальної контори 03 жовтня 2006 року (зареєстрованого в реєстрі № 2-6394).

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/10 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати: 30 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави документально підтверджені судові витрати: 131 грн. 70 коп. - судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, при цьому заява про апеляційне оскарження подається до Подільського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження.

Суддя: О. Васильченко