Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №754/7345/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/839/26

Справа№754/7345/26

Вирок

Іменем України

28 жовтня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з використанням підсистеми відеоконференцзв`язку обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12026105030000133, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.03.2026, стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Містки Луганської області, українця, громадянина України, внутрішньо переміщеної особи, з вищою освітою, працевлаштованого не офіційно, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та такого, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 12.01.2026 вироком Дніпровського районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи раніше судимим за ч. 1 ст. 309 КК України, у невстановлені дату, час та місце, але не пізніше 13 год. 55 хв. 10.03.2026 побачив на відкритій ділянці місцевості 1 (одну) ємність з напівпрозорого полімерного матеріалу блакитного кольору із кристалоподібною речовиною білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,858 г, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 підняв раніше виявлену ним 1 (одну) ємність з напівпрозорого полімерного матеріалу блакитного кольору із кристалоподібною речовиною білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,858 г, тим самим незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої заборонено, яку в подальшому поклав до внутрішньої кишені сумки, яку мав при собі, тим самим почав незаконно зберігати вищевказану психотропну речовину при собі без мети збуту. Окрім того, у цей час ОСОБА_5 зберігав у правій кишені штанів, у які був одягнутий, 1 (одну) ємність з напівпрозорого полімерного матеріалу блакитного кольору із кристалоподібною речовиною білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,001 г, яку незаконно придбав у невстановлені дату, час та місце, тим самим незаконно зберігав вищевказану психотропну речовину при собі без мети збуту.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 , незаконно зберігаючи вказану психотропну речовину при собі, 10.03.2026 приблизно о 13 год. 55 хв., перебуваючи поблизу будинку № 10 по вул. Садовій в м. Києві, був зупинений працівниками поліції. Надалі 10.03.2026, в порядку ст. 298-2 КПК України, ОСОБА_5 був затриманий працівниками поліції, та в присутності двох понятих під час проведення особистого обшуку у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено 1 (одну) ємність з напівпрозорого полімерного матеріалу блакитного кольору із кристалоподібною речовиною білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,858 г, а також 1 (одну) ємність з напівпрозорого полімерного матеріалу блакитного кольору із кристалоподібною речовиною білого кольору, яка містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, загальною масою 0,001 г, яку ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що півтора року тому помер його батько, після чого він разом з матір`ю переїхав з м. Лисичанська до м. Києва, де наразі проживає з нею. Після смерті батька за пропозицією знайомих почав вживати наркотичні засоби, які вживав 3-4 рази на місяць. У березні 2026 року він підняв на відкритій ділянці місцевості ємність з кристалоподібною речовиною білого кольору, психотропною речовиною PVP, і залишив її при собі. Через деякий час до нього підійшли працівники поліції, які, як він зрозумів, бачили з автомобіля, як він підняв ємність, і під час обшуку вилучили в нього психотропну речовину. Обвинувачений підтвердив, що повністю погоджується з усіма обставинами, викладеними в обвинувальному акті, зокрема щодо часу, місця події та ваги вилученої речовини. Наразі він проходить реабілітацію в реабілітаційному центрі в Бориспільському районі, працює неофіційно і має дохід близько 32 000 грн на місяць, якого, за його словами, достатньо для сплати штрафу. Запевнив, що більше не вчинятиме кримінальних правопорушень.

Обвинувачений усвідомлював протиправність своєї поведінки, у вчиненому щиро розкаюється.

Обвинувачений ОСОБА_5 не оспорює фактичних обставин, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому, захиснику та прокурорку порядок та наслідки розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, передбаченою частиною четвертою статті 12 КК України, є нетяжким злочином.

Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд ураховує, що юридична відповідальність особи відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно з пунктом 1 частини першої статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обвинуваченим обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї вини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачений ОСОБА_5 висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд ураховує також дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше судимий, є внутрішньо переміщеною особою, має вищу освіту, офіційно не працевлаштований, неодружений, проживає з матір`ю, за його поясненнями, проходить реабілітацію в реабілітаційному центрі, за даними облікової документації КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, за медичною допомогою до КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» не звертався.

Прокурор просив визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, з урахуванням ст. 72 КК України, остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі на строк 1 рік та 1 місяць. Обвинувачений та його захисник просили призначити покарання у виді штрафу, а пробаційний нагляд за попереднім вироком на підставі ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, суд робить висновок про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції відповідної статті Особливої частини КК України, з огляду на обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наслідки вчиненого кримінального правопорушення та відомості, що характеризують особу обвинуваченого.

Це покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, а саме виправленню засудженого, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Доводи сторони захисту про призначення покарання у виді штрафу суд відхиляє. Вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2026 ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України, тобто за кримінальний проступок, до покарання у виді пробаційного нагляду. Однак належних висновків для себе він не зробив, на шлях виправлення не став і менш ніж через два місяці, 10.03.2026, знову вчинив кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу психотропних речовин. Нове кримінальне правопорушення є нетяжким злочином, тобто більш тяжким, ніж попереднє (ч. 2, 4 ст. 12 КК України).

У системі покарань, визначеній ст. 51 КК України, штраф є найменш суворим видом покарання і передує пробаційному нагляду. Отже, призначення штрафу означало б, що за більш тяжке кримінальне правопорушення, вчинене невдовзі після засудження, обвинувачений отримав би більш м`яке покарання, ніж за попереднє, менш тяжке. Такий підхід є нелогічним: посилення суспільної небезпечності поведінки особи супроводжувалося б послабленням кримінально-правового впливу на неї. Попереднє засудження не стримало обвинуваченого від вчинення нового кримінального правопорушення, а тому призначення ще м`якшого покарання не відповідало б ні меті покарання, визначеній ст. 50 КК України, ні загальним засадам його призначення (ст. 65 КК України) і не було б необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових кримінальних правопорушень.

За таких обставин суд робить висновок про неможливість призначення покарання у виді штрафу, оскільки такий захід не сприятиме перевихованню обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень.

Посилання обвинуваченого на наявність доходу, достатнього для сплати штрафу, цього висновку не змінює, оскільки вибір виду покарання визначається не платоспроможністю особи, а здатністю покарання забезпечити її виправлення та запобігти вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Судом установлено, що кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_5 засуджено цим вироком, вчинене ним 10.03.2026, тобто після постановлення вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 12.01.2026, яким його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, і до повного відбуття цього покарання. За таких обставин остаточне покарання ОСОБА_5 підлягає призначенню за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Згідно з листом філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області від 24.09.2026 № 2812/32-26 вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 12.01.2026 та розпорядження про його виконання до уповноважених органів з питань пробації для виконання не надходили. Отже, покарання за цим вироком ОСОБА_5 не відбував, і невідбутим є все покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік.

Вирішуючи питання щодо остаточного покарання, суд вважає за доцільне застосувати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком. При переведенні пробаційного нагляду у позбавлення волі суд керується підпунктом а-1) пункту 1 частини першої статті 72 КК України, за яким одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

10.03.2026 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 298-2 КПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов`язані із залученням експертів. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_5 призначити шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 12.01.2026, із урахуванням підпункту а-1) пункту 1 частини першої статті 72 КК України, за яким одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду, та остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_5 обчислювати з дня його затримання у порядку виконання вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк покарання строк його затримання 10.03.2026, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у сумі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Речові докази у кримінальному провадженні: психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, масою 0,858 г та 0,001 г, що зберігається в камері схову Деснянського УП ГУНП у м. Києві, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_6