Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №945/1740/26 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 945/1740/26

Провадження № 2/945/1848/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючої судді Павленко І.В., за участю секретаря судового засідання Сербиної К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

14 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Миколаївського районного суду Миколаївської області із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 01 липня 2022 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб, що зареєстрований Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 109 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Від шлюбу у них народилося 2 дітей - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За роки спільного проживання у шлюбі з відповідачем виявилось, що вони мають різні характери, погляди на життя та сім`ю, між ними часто почали виникати непорозуміння, сварки, вони втратили почуття любові один до одного і фактично шлюбні відносини припинилися. Відповідач будь-якої участі у вихованні дітей та їх утриманні не приймає, коштів на їх потреби не надає, у зв`язку з чим просить суд шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , зареєстрований 01 липня 2022 року Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що складено відповідний актовий запис № 109 розірвати, після розірвання шлюбу залишити їй прізвище ОСОБА_6 . Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду і до повноліття, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 20 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, постановлено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач, належним чином повідомлена про дату, час і місце слухання справи, у судове засідання не з`явилась; 21 вересня 2026 року до канцелярії суду подала заяву, в якій просила суд цивільну справу за її позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів розглядати без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання (у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України), у судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подавав; копія ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі та судові повістки про виклики до суду, що направлялись відповідачу за його зареєстрованим місцем проживання рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, повернулись з відміткою “одержувач відсутній за вказаною адресою”. Також відповідач повідомлявся про слухання справи шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідно до ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.05.2023 року справі № 755/17944/18 провадження № 61-185св23.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 23.01.2023 року у справі № 496/4633/18 (провадження № 61-11723св22), що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Отже, листи, що повернулися з відміткою в довідці поштового відділення про причину повернення: «за відсутністю адресата за вказаною адресою» - є належно врученими.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку про наявність підстав для заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебувають у шлюбі, що зареєстрований Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 01 липня 2022 року складено відповідний актовий запис № 109 (а. с. 7).

Подружжя мають 2 спільних дітей - дочок, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно 07 липня 2022 року Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого повторно Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 13 липня 2022 року (а. с. 13-14).

Наразі сторони спільне домашнє господарство не ведуть, проживають окремо, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечать їх інтересам та інтересам дітей, підтримувати сімейні відносини позивач наміру немає.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Крім того, частиною 1 статті 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до приписів ст. 37 СК України, шлюб є правозгідним.

Згідно із ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

У ст. 110 СК України закріплено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно із ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», який є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що подружні відносини сторони припинили і відновлювати їх позивач наміру немає, наполягає на розлученні. Відповідач заперечень на позов не подавав.

За таких обставин позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення аліментів суд дійшов таких висновків.

Положеннями ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001 року передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 2 ст. 150 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

З аналізу означених норм матеріального права суд робить висновок, що Сімейним кодексом України на законодавчому рівні закріплений принцип рівності прав та обов`язків батьків, а відповідно брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє батьків, а не лише той з батьків з ким проживає дитина.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

З аналізу положень ст. 181, 183, 184 СК України суд робить висновок, що за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі. Водночас спосіб стягнення аліментів судом визначається виключно за заявою одержувача аліментів, тобто у конкретному випадку позивача.

Частиною 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 того ж Кодексу, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи розмір та спосіб стягнення аліментів, суд враховує обов`язок обох батьків утримувати дітей до повноліття, розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач є особою працездатного віку та має можливість надавати матеріальну допомогу, а діти вочевидь потребують такої допомоги зі сторони батька.

Тому суд, зважаючи на реальні і розумні потреби в матеріальному утриманні дітей, взаємний обов`язок батьків щодо їх утримання, інші встановлені обставини, що мають значення в їх сукупності, вважає розумним та справедливим стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною 1 ст. 191 СК України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд звертає увагу учасників справи, що означеною нормою матеріального права безальтернативно визначений початок сплати аліментів за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У зв`язку з означеними положеннями матеріального права, аліменти з відповідача слід стягувати, починаючи з 14 липня 2026 року, тобто від дня пред`явлення позивачем позову до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Означеною статтею визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, а тому сума судового збору в розмірі 1 331 гривень 20 копійок, яка сплачена позивачем при зверненні до суду з позовною заявою, підлягає стягненню з відповідача на її користь.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Ураховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення аліментів, тому з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень, що підлягав сплаті за подання цієї позовної заяви.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач звільнений від сплати судового збору згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись статтями 206, 211, 223, 247, 265, 268, 272, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що 01 липня 2022 року складено відповідний актовий запис № 109 - розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14 липня 2026 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331 гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 гривень.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складення повного судового рішення 28 жовтня 2026 року.

Суддя І.В. Павленко