Рішення від 27 жовтня 2026 р. у справі №489/7705/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/7705/26

Провадження № 2-о/489/174/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

присяжних Мустяци Т.Г., Гайдучик Т.І.,

із секретарем судових засідань Бородіною В.Ю.,

за участю:

представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Паламарчук Г.В., яка приймає участь у розгляді справи у режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 ;

встановив:

28.08.2026 ОСОБА_1 через свого представника адвоката Паламарчук Г.В. із використанням системи «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона являється дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив військову службу у складі Збройних Сил України на посаді гранатометника 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 . У січні 2026 року ОСОБА_1 отримала від ІНФОРМАЦІЯ_2 сповіщення про те, що її батько – солдат ОСОБА_3 , зник безвісти при виконанні бойового завдання 06.01.2026 під час безпосередньої участі у бойових діях, в районі населеного пункту Мирне Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області. Вжитими заходами встановити місцезнаходження ОСОБА_3 не виявляється можливим; відомості про перебування його в полоні – відсутні. Оголошення ОСОБА_3 померлим має юридичне значення для заявника, оскільки від встановлення даного факту залежить виникнення та реалізація її особистих та майнових прав як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Миколаївка Зачепилівського району Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , померлим в районі населеного пункту Мирне Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; визнати датою смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 01.09.2026 відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження.

Представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Паламарчук Г.В., яка приймає участь у розгляді справи у режимі відеоконференції, в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи Інгульського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з`явився, від нього 23.09.2026 надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Від Міністерства оборони України 28.10.2026 надійшли заперечення на заяву, в яких воно приводить численну практику ВС щодо встановлення факту смерті особи, а не оголошення померлим та просить суд витребувати актуальну інформацію у Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених стосовно ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою суду у вказаному клопотанні відмовлено, оскільки у справі достатньо доказів для встановлення фактичних обставин справи.

Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 8 зворотня сторона). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9 зворотня сторона). Згідно актового запису про шлюб №445 ОСОБА_4 після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_5 (а.с. 10).

Сповіщенням сім`ї №900 від 14.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомлено про те, що солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гранатометник 3 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання, зник безвісти 06 січня 2026 року, в районі населеного пункту Мирне Краматорського району Донецької області (а.с.11)

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.01.2026 Відділенням поліції № 3 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області зареєстровано кримінальне провадження № 12026052420000028, відповідно до якого 06.01.2026 солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , зик безвісти під час виконання бойового завдання, в районі населеного пункту Мирне Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області (а.с. 11 зворотня сторона).

Згідно повідомлення №269/204/01-2026 від 15.01.2026 Відділу поліції № 3 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026052420000028 від 15.01.2026 (а.с. 12).

Постановою Відділу поліції № 3 Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 28.01.2026 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 12026052420000028 від 15.01.2026 (а.с.13).

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.02.2026 № 780 наказано вважати старшого солдата ОСОБА_3 таким, що зник безвісти 06.01.2026 під час безпосередньої участі у бойових діях, під час виконання обов`язків військової служби із захисту Батьківщини.

Зі змісту вказаного Наказу вбачається, що 06.01.2026 в районі населеного пункту Мирне Краматорського району Донецької області у період з 10:51 по 11:34 годину, внаслідок вогневого ураження противником вогневої позиції «АБРИКОС», до складу якої входив старший солдат ОСОБА_3 , з військовослужбовцем було втрачено радіозв`язок. Невідкладно було вжито заходів для встановлення радіозв`язку зі старшим солдатом ОСОБА_3 . Крім того, було задіяно спостереження за допомогою БпЛА, яке не дало результатів щодо встановлення місцезнаходження військовослужбовця. У зв`язку з високою інтенсивністю ведення бойових дій, постійним вогневим контролем військ російської федерації за місцевістю (цілодобове панування БпС противника, що практично унеможливило пересування особового складу та техніки), де перебував старший солдат ОСОБА_3 , здійснення пошуково-евакуаційних заходів не видалось можливим. (а.с. 14-16).

Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_1 старший солдат ОСОБА_3 в період з 18.04.2025 по ІНФОРМАЦІЯ_7 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Донецькій області, Краматорського району, Лиманської міської територіальної громади. Довідка видана на підставі журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №150т від 06.01.2026 (а.с. 17).

У відповідності до виписки з Реєстру оборонців України, які перебувають в полоні держави-агресора, відомості про перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в полоні – відсутні (а.с. 19).

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді справ про оголошення особи померлою Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22 виснувала наступне.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» - та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 також звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

Велика Палата Верховного Суду враховує, що приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії - форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії - організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Правова мета встановлення спеціальних строків полягає в тому, що визначені частиною другою статті 46 ЦК України два роки від дня закінчення воєнних дій, збройного конфлікту або шість місяців потрібні для розшуку особи та вжиття заходів для її повернення із зони воєнних дій, збройного конфлікту або з інших держав і територій. Дворічний або шестимісячний строки обумовлені тим, що в багатьох випадках під час воєнних дій, збройних конфліктів загибель або зникнення осіб відбувається в умовах невизначеності, на територіях, де тривають активні бойові дії, або в тимчасово окупованих регіонах, що ускладнює вирішення питання розшуку фізичної особи. І навіть за наявності цих строків очевидність щодо зникнення безвісти або загибелі особи може залишатися невідомою. Однак саме для розв`язання таких проблем і застосовуються юридичні фікції.

Речення друге частини другої статті 46 ЦК України не конкретизує обставини, за яких суд може застосувати скорочений шестимісячний строк замість дворічного, зазначеного у реченні першому цієї частини. Водночас суд може послатися на шестимісячний строк у разі наявності істотних підстав для припущення, що фізична особа загинула внаслідок воєнних дій, збройного конфлікту, і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться або з`являться нові дані щодо місцезнаходження цієї особи.

Частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що словосполучення «від дня закінчення воєнних дій», особливо у контексті широкомасштабної збройної агресії рф проти України, потрібно розуміти як визначення строку тривалістю в шість місяців, який потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України. Визначення шести місяців як мінімально потрібного строку відображає необхідність обґрунтованого періоду для пошуку зниклої особи, враховуючи особливі обставини зникнення, зокрема під час активних бойових дій. Встановлення такого строку дозволяє зменшити ймовірність того, що особа, яка може бути ще живою, буде передчасно визнана померлою.

Оголошення фізичної особи померлою пов`язується з виникненням у її родичів та інших заінтересованих осіб прав і законних інтересів, як-от: право на спадкування майна, отримання соціальних виплат, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою, або інші матеріальні чи нематеріальні інтереси, пов`язані зі смертю цієї особи, тощо. Зазначене рішення також має важливе значення для правового статусу членів сім`ї, їх соціального забезпечення та можливості розпоряджатися майном особи, яка була оголошена померлою. Це оголошення має наслідки й для договірних зобов`язань, кредитних відносин і будь-яких інших правочинів, у яких брала участь особа, оскільки це може вплинути на вимоги кредиторів та інші правовідносини, пов`язані із зобов`язаннями.

Тому суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату. Правило про мінімальний шестимісячний строк дозволяє використовувати правові приписи до специфічних умов з огляду на активні бойові дії, соціальний контекст і правову невизначеність, яка виникає внаслідок збройної агресії рф.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Інше, звужувальне, тлумачення правила другого речення частини другої статті 46 ЦК України було б проявом надмірного формалізму і суперечило б завданням цивільного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду наголошує, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Суд звертає увагу, що стаття 48 ЦК України регулює правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою. Ця стаття передбачає механізм скасування судом рішення про оголошення фізичної особи померлою у разі, якщо вона з`являється або стає відомою інформація про її місцезнаходження. Завдяки цьому механізму законодавець також прагне забезпечити справедливість, враховуючи потребу в захисті прав людини та її законних інтересів. Стаття 48 ЦК України формує справедливий та розумний баланс між інтересами держави, суспільства та окремих осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, що є ключовим для функціонування правової системи.

Велика Палата Верховного Суду виснує, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви.

Матеріали справи та факти є підставами для того, щоб зробити можливим вірогідне припущення про смерть солдата ОСОБА_3 , який приймав безпосередню участь у бойових діях та здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації та у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини на території населеного пункту Мирне Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області.

Таким чином, суд встановлює початок перебігу шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, починаючи з 06.01.2026, який станом на час розгляду справи сплинув. Такий правовий висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 11.12.2024 у справі № 755/11021/22.

Враховуючи вищевикладені обставини, дослідивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, приймаючи до уваги, що встановлення даного факту має юридичне значення для заявника, оскільки від встановлення такого факту залежить виникнення та реалізація її особистих та майнових прав як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, враховуючи правові висновки Верховного Суду, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити заявнику, що згідно ст. 309 ЦПК України, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо буде одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 308, 309 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою – задовольнити.

Оголосити громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Миколаївка, Зачепилівського району, Харківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу населеного пункту Мирне Лиманської міської територіальної громади Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання, пов`язаного із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Роз`яснити заявникові, що згідно ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 Цивільного процесуального кодексу України після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою надіслати рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи

заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ;

заінтересована особа: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 ;

заінтересована особа: Військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 ;

заінтересована особа:Міністерство оборони України, ЄДРПОУ00034022, адреса: м. Київ, просп. Повітряних сил, 6.

заінтересована особа: Інгульський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ЄДРПОУ 20917634, адреса: м. Миколаїв, просп. Миру, 46/1.

Повний текст рішення складено 28.10.2026.

Суддя Г.А. Микульшина

Присяжні Т.Г. Мустяца

Т.І. Гайдучик