Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №467/838/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/838/26

Провадження № 2/467/636/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27.10.2026 Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.,

за участю секретаря Скорнякової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка Первомайського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

22.06.2026 року ТОВ «Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №197058 від 20.08.2025 року в розмірі 18627,67 грн, а також судові витрати, пов`язані з сплатою судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 2662,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень.

Позов обґрунтовано тим, що 20.08.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс»» та відповідачем ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №197058 на суму 16667,00 грн. Кредитний договір складається з індивідуальної частини, яка містить персональні умови кредитування позичальника, графіку платежів та публічної частини, спільної для всіх клієнтів кредитодавця та розміщеної на його сайті.

Згідно з Правилами до укладення договору про споживчий кредит, позичальнику для ознайомлення в Особистий кабінет надається Паспорт споживчого кредиту у вигляді додатку до оферти/проекту кредитного договору.

Позичальник приєднався до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 374bad67, що підтверджує волевиявлення позичальника, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством України.

Також вказує на те, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме 20.08.2025 року ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується відповідною довідкою про зарахування коштів.

10.10.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до Реєстру прав вимог №6 від 04.03.2026 року до Договору факторингу 1 та Акту приймання-передачі реєстру прав вимог №6 від 04.03.2026 року до Договору факторингу 1 до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на момент подання позовної заяви в розмірі 21027,67 грн, яка складається з: 11490,59 грн

заборгованість по тілу кредиту; 6635,08 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 502,00 грн заборгованість по комісії; 2400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Звертаючись з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №197058 від 20.08.2025 року в розмірі 18627,67 грн, яка складається з: 11490,59 грн заборгованість по тілу кредиту; 6635,08 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 502,00 грн заборгованість по комісії.

Ухвалою від 26.06.2026 року суддею відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням позивача витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо платіжної картки відповідача, зарахування коштів на його рахунок та щодо фінансового номера телефону.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання за адресою реєстрації, однак не з`явилася в судове засідання без повідомлення причин. Відзив відповідачем не подано, у зв`язку з чим, за відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи, справа розглядається в порядку ст. 280 ЦПК України шляхом ухвалення заочного рішення на підставі доказів, що є у справі.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд в свою чергу оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має

ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Приписами ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом положень п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Приписами ч.1 ст.516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до умов Договору про споживчий кредит №197058 від 20.08.2025 року, укладеного в електронній формі між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 , товариство надало відповідачу споживчий кредит. Сума кредиту становить 16667,00 грн, та надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 8902,49 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №190193 від 01.07.2025 року, укладеним з кредитодавцем; у розмірі 4097,77 грн на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3666,74 грн шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1. Договору).

Строк кредитування 126 днів, датою повернення кредиту визначено 24.12.2025 року (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 2.3 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно до п. 2.4 Договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.

Згідно з п. 2.5 Договору комісія за надання кредиту складає 3666,74 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відповідно до 2.6.1 Договору строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів.

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без урахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 16743,03 грн (п.2.7. Договору).

Денна процентна ставка складає: 16743,03 грн/16667,00 грн/126 днів*100%=0,7973%/день (п.2.7.1 Договору).

Пунктом 4.1 договору передбачене право товариства відступити право вимоги за договором третій особі.

20.08.2025 ТОВ «ФК «Кредіплюс» перерахувало ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 4097,77 грн на карту № НОМЕР_2 , що підтверджено довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс».

Крім того, за інформацією АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260629/119259-БТ підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 був/є фінансовим. По зазначеному рахунку 20.08.2025 року було зарахування коштів на суму 4097,77 грн, що додатково підтверджено випискою по рахунку.

Також довідкою ТОВ «ФК «Кредіплюс» про проведення взаємозаліку підтверджено проведення 20.08.2025 року за рахунок кредиту, отриманого за договором №197058 від 20.08.2025 року, заліку заборгованості за договором №190193 від 01.07.2025 року на суму 8902,49 грн та комісії в сумі 3666,74 грн.

Згідно з карткою обліку виконання договору №197058 від 20.08.2025 року за період з 20.08.2025 року по 30.12.2025 року виготовленою первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіпоюс», випискою з особового рахунку за кредитним договором №197058 від 20.08.2025 року виготовленою ТОВ «Юніт Капітал», станом на 01.05.2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 21027,67 грн, яка складається з: 11490,59 грн заборгованість по тілу кредиту; 6635,08 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 502,00 грн заборгованість по комісії; 2400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

10.10.2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено Договір факторингу №10102025, згідно з яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування у розпорядження клієнта за плату на умовах, визначений цим Договором (п. 2.1. Договору факторингу).

Згідно з витягом від 04.03.2026 року з Реєстру прав вимог №6 до Договору факторингу №10102025 від 10.10.2025 року, від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Договором №197058 від 20.08.2025 року щодо заборгованості у розмірі 21027,67 грн, яка складається з: 11490,59 грн заборгованість по тілу кредиту; 6635,08 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 502,00 грн заборгованість по комісії; 2400,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Отже, кредитний договір №197058 від 20.08.2025 року укладений в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про захист прав споживачів», не суперечить приписам ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України, на виконання вимог ч.1 ст.638 ЦК України сторони у досягли згоди щодо всіх істотних умов правочину, у зв`язку з чим він відповідно до ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Право вимоги за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу перейшло від первісного кредитора до позивача.

У визначений договором строк відповідач свої зобов`язання як перед первісним кредитором ТОВ «ФК «Кредіплюс», так перед позивачем щодо повернення кредиту, нарахованих процентів в повному обсязі не виконав.

Звертаючись з позовом, ТОВ «Юніт Капітал» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №197058 від 20.08.2025 року в розмірі 18627,67 грн, яка складається з: 11490,59 грн заборгованість по тілу кредиту; 6635,08 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 502,00 грн заборгованість по комісії.

Надаючи оцінку правомірності визначення складових цієї заборгованості суд зазначає наступне.

Щодо нарахування комісії за управління та обслуговування кредиту.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача комісію за управління та обслуговування кредиту в сумі 502,00 грн, крім того, первісним кредитором зараховано у рахунок погашення заборгованості за цим видом комісії 101,00 грн сплачених відповідачем коштів.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Отже, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Кредитним договором не визначено, що саме включає комісія за обслуговування кредиту та які послуги мають надаватися позичальнику і періодичність їх надання.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачу надавалися будь які послуги, за які встановлено нарахування комісії чи певна інформація щодо кредиту та що така інформація надавалася частіше ніж один раз на місяць.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача комісії за управління та обслуговування кредиту в сумі 502,00 грн відсутні. З цих же підстав грошові кошти у сумі 101,00 грн, які були зараховані первісним кредитором на погашення заборгованості за комісією, слід зарахувати на погашення заборгованості за відсотками.

Щодо правомірності нарахування комісії за надання кредиту.

Зміст п. 2.5 кредитного договору свідчить про те, що комісія за надання кредиту є одноразовим платежем та сплачується під час отримання кредитних коштів у розмірі 22% від суми кредиту, що становить 3666,74 грн.

Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав бажану суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської картки та, прийнявши пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору.

Відповідно до ч.4 п.5.3 Договору позичальник погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами Договору в цілому та підтверджує, що вся інформація надана кредитодавцю, в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною.

10.06.2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 ЗУ «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності ЗУ «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13.07.2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Таким чином, умова договору про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту в розмірі 3666,74 грн відповідає вимогам діючого законодавства та погоджена сторонами під час його укладення.

Укладаючи кредитний договір ОСОБА_1 погодилася з його умовою, що сума (загальний розмір) кредиту становить 16667,00 грн і частина цієї суми 3666,74 грн спрямовується на погашення заборгованості за комісією згідно п. 2.5. договору.

З огляду на викладене, нарахування відсотків на суму кредиту 16667,00 грн є правомірним та відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Ураховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення. З відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у розмірі 18024,67 грн, яка складається з: 11490,59 грн заборгованість по тілу кредиту; 6534,08 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Вимог про стягнення заборгованості по штрафах/пені у розмірі 2400,00 грн позивач не заявляв.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» укладено договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, п. 1.1., 1.2. якого передбачено, що Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання

надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. Метою представництва є захист прав та законних інтересів Клієнта, проведення необхідних процесуальних дій для досягнення найбільш сприятливого результату у справі на користь Клієнта.

Також підписано Додаток № 1 до цього договору Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року.

Пунктом 3.1. цього Договору передбачено, що отримання винагороди Адвокатським бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, а згідно п. 3.3. гонорар складається з суми вартості послуг, тарифи яких узгоджені Сторонами в Протоколі погодження вартості послуг до Договору (Додаток №1 до цього Договору).

Відповідно до Додаткової угоди №25771556974 від 20.04.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в тому числі: ОСОБА_1 кредитний договір №197058 від 20.08.2025 року.

05.05.2026 року між позивачем та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери» погоджено Акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 року), яким погоджено надання правових та юридичних послуг на суму 7000 грн (вивчення матеріалів справи 2 год. 1000,00 грн; складання адвокатського запиту 1 год. 500,00 грн; складання клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів: 1 год. 500,00 грн; складання позовної заяви: 2 год. 5 000,00 грн).

Згідно Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4267/10 Тимошенко О.О. має право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1. ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст.133 УПК України).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт(наданих послуг); 2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт(надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та

фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Таким чином, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката (постанова ВП ВС від 20.05.2026 по справі №911/969/24).

Також у додатковій постанові від 20 травня 2026 року у справі №911/969/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила:

«7.11. Аналізуючи зазначені норми у сукупності, Велика Палата Верховного Cуду висновує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

7.12. Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.».

Суд при вирішенні питання відшкодування позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов`язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.

Суд звертає увагу, що дана справа є нескладною та типовою, її розгляд здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, учасники участі у судовому засіданні не брали, складена позовна заява має шаблонний характер, а тому суд критично оцінює заявлені позивачем витрати на правову допомогу саме за тими видами послуг, які зазначені в Акті прийому-передачі наданих послуг від 05.05.2026 року у розмірі 7000,00 грн. Тож, суд вважає, що заявлені до

відшкодування витрати в сумі 7000,00 грн не повною мірою відповідають критеріям реальності, неминучості, розумності, пропорційності, визначеним положеннями ст. 141 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд прийшов висновку, що розмір витрат на правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, в такій справі, враховуючи складність справи, ціну позову, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та значення справи для сторони, відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що судом задоволено вимоги позивача частково, то з відповідача на користь позивача, слід стягнути 2902,80 грн (96,76%) витрат на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2576,14 грн (96,76%).

Керуючись статтями 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 263-268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: Україна, 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333; код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №197058 від 20.08.2025 року у розмірі 18024 (вісімнадцять тисяч двадцять чотири) гривні 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання в АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: Україна, 01133, м. Київ, б. Лесі Українки, буд. 34, оф. 333; код ЄДРПОУ 43541163) судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2576 (дві тисячі п`ятсот сімдесят шість) гривень 14 копійок та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 2902 (дві тисячі дев`ятсот дві) гривні 80 копійок.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Арбузинським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише

вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О.Догарєва