Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №127/36283/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Суд: Вінницький міський суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Порушення вимог фінансового контролю

Дата: 27 жовтня 2026 р.

Справа: №127/36283/26

Суддя: Борисюк І. Е.

Справа № 127/36283/26

Провадження 3/127/6774/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , за ч. 1 ст. 1726 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.

06.10.2026 старшим оперуповноваженим управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України капітаном поліції Різником О.М. було складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 588. З даного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , припинивши входити 08.04.2025 до складу додаткової позаштатної постійно діючої військово-лікарської комісії в режимі роботи 24/7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , являючись згідно пп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік, в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.

Прокурор Вінницької обласної прокуратури Конончук В.В. підтвердив обставини викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав та подав клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що в його діях не було умислу на ухилення від декларування чи приховування майнового стану. Крім того, після того, як ОСОБА_1 дізнався про необхідність подання декларації – негайно вжив необхідних заходів для самостійного виправлення ситуації та в найкоротший термін подав декларацію. Також ОСОБА_1 наголосив суду, що перебував в сумлінній омані, адже вважав, що його зобов`язання щодо подання декларації були повністю вичерпаними після подання декларації «перед звільненням».

Прокурор Вінницької обласної прокуратури Конончук В.В. щодо клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження заперечував.

Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.

Заслухавши прокурора та пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1726 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Суб`єктом правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП, є особи, які відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що відповідно до наказу КНП «ВОЛК ім. М.І. Пирогова ВОР» № 31 від 08.04.2025 ОСОБА_1 – лікаря-психіатра постійно діючої позаштатної ВЛК (зовнішні сумісник) 08.04.2025 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством. Особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Згідно пп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, зокрема, є голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у пункті 1 частини першої цієї статті.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді лікаря-психіатра постійно діючої позаштатної ВЛК КНП «ВОЛК ім. М.І. Пирогова ВОР», будучи звільненим 08.04.2025 з посади зобов`язаний був до 01.04.2026 подати в установленому законом порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2025 рік.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 лише 08.09.2026 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2025 рік.

Таким чином, вищевказані дії у строк встановлений законом ОСОБА_1 вчинені не були.

Судом не встановлено поважних причин порушення ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Оцінюючи доводи викладені ОСОБА_1 у клопотанні про закриття провадження у справі, суд дійшов наступного висновку.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність умислу на ухилення від декларування чи приховування майнового стану саме по собі не є достатньою підставою для закриття провадження, оскільки обов`язок подати декларацію за минулий рік до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності є самостійним обов`язком суб`єкта декларування та не вичерпується поданням декларації протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності за період, не охоплений раніше поданими деклараціями. Зазначені декларації мають різні підстави подання та охоплюють різні звітні періоди, а тому виконання одного з цих обов`язків не звільняє особу від виконання іншого, передбаченого законом.

З огляду на вищезазначене доводи ОСОБА_1 про те, що після подання декларації протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності за період, не охоплений раніше поданими деклараціями він вважав свої зобов`язання щодо декларування повністю виконаними, не спростовує встановленої законом вимоги щодо подання декларації за минулий рік до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності та не свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Крім того, доводи ОСОБА_1 про те, що він перебував у «сумлінній омані щодо необхідності подання декларації після звільнення», оскільки вважав свої зобов`язання виконаними після подання декларації у зв`язку з припиненням діяльності, суд оцінює критично, адже наказами директора КНП «ВОЛК ім. М.І. Пирогова ВОР» № 385-Адм від 04.04.2025 та № 411-Адм від 11.04.2025, ОСОБА_1 під особистий підпис було доведено до відома та ознайомлено про обов`язок подання декларацій.

За таких обставин посилання ОСОБА_1 на помилкове розуміння обсягу своїх обов`язків не може саме по собі свідчити про відсутність вини, оскільки йому було доведено до відома необхідність виконання вимог законодавства про декларування. При цьому подання декларації лише 08.09.2026, тобто після закінчення встановленого законом строку, не усуває факту несвоєчасного виконання відповідного обов`язку.

У відповідності до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У зв`язку з вищевикладеним, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі з наведених у клопотанні ОСОБА_1 мотивів.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 за вищевказаним фактом охоплюється складом адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП.

Отже, заслухавши прокурора, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 588 від 06.10.2026; витягом з наказу по КНП «Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова Вінницької обласної Ради» № 31 від 08.04.2025; декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «Щорічна» (за 2025 рік), поданою 08.09.2026, іншими доказами, наявними в матеріалах справи, а також усними поясненнями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні.

Санкція ч. 1 ст. 1726 КУпАП не передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Водночас, судочинство повинно відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Враховуючи характер скоєного правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої ч. 1 ст. 1726 КУпАП, у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Суд прийшов до висновку, що у даній справі вищевказане стягнення є необхідним та достатнім.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 665, 60 гривень.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про запобігання корупції», п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 23, 24, 30, 33-36, 38, ч. 1 ст. 401, ч. 1 ст. 1726, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 1726 КУпАП, та стягнути з нього штраф в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя

Оригінал: reyestr.court.gov.ua