Суд: Вінницький міський суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №127/36454/26
Суддя: Бернада Є. В.
Справа № 127/36454/26
Провадження № 3/127/6804/26
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2026м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
27.09.2026 о 18.19 год по вул. Хмельницьке шосе, 2 в м. Вінниці ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме перебуваючи у громадському місці, вживала алкоголь, залишивши малолітню дитину без нагляду.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнала частково та суду пояснила, що вона справді вживала алкоголь, однак не мала наміру залишати дитину без нагляду. Її подруга мала прийти та забрати дитину в зв`язку з погіршенням її стану здоров`я.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 КпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту частини першої статті 184 КпАП випливає, що адміністративна відповідальність настає у разі ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Тобто наведена норма КпАП є бланкетною. Натомість обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК.
Зокрема, відповідно до частини першої статті 150 СК батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Зі змісту частини третьої статті 150 СК випливає, що батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
При цьому частиною четвертою статті 150 СК визначено, що батьки зобов`язані поважати дитину.
Відповідно до частини п`ятої статті 150 СК передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно з частиною шостою статті 150 СК забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
Зі змісту частини сьомої статті 150 СК випливає, що забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі – Закон № 2402-III) визначені права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини.
Зокрема, частиною першою статті 12 Закону № 2402-III визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону № 2402-III виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Зі змісту частини шостої статті 12 Закону № 2402-III випливає, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
Також частиною сьомою статті 12 Закону № 2402-III визначено, що у разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров`ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров`я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов`язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці.
Водночас, відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду України (далі – ВС) від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі – Постанова № 3) ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.
Також ВС у постанові від 17.06.2021 (справа № 466/9380/17) зауважив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
З наданих суду матеріалів випливає, що адміністратор готелю «Профспілковий» викликала поліцію у зв`язку з тим, що на лавці лежала жінка у стані алкогольного сп`яніння, поряд малолітня дитина у візку без належного нагляду. Окрім рапорту працівника поліції зазначена обставина підтверджена і наданими суду фото. ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечувала тієї обставини, що на наданих фото зображена саме вона, не заперечувала факту перебування у стані алкогольного сп`яніння, а також залишення малолітньої дитини у візку без належного нагляду.
Саме тому з урахуванням наведених вище роз`яснень ВС, суд вважає, що за результатами судового розгляду були встановлені обставини, які свідчать про неналежне виконання приписів статті 150 СК та статті 12 Закону № 2402-III. Отже, діяння ОСОБА_1 охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КпАП, за ознаками ухилення батьків від виконання, передбачених законодавством обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей. Зазначена обставина підтверджується наданими суду доказами.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, суд враховує, що згідно з наданими суду матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності притягнута не була. Суд також враховує, що накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу з огляду на матеріальний стан особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, може негативно відобразитись на подальшому утриманні малолітньої дитини. Саме тому з метою забезпечення інтересів дитини на належне утримання суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді попередження.
Крім того, суд з огляду на встановлені у судовому засіданні обставини справи вважає за доцільне повідомити орган опіки та піклування про виявлені факти неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків та запропонувати прийняти відповідне рішення у межах повноважень.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного та керуючись статтями 184, 283, 284 КУпАП, суд
ПОСТАНОВИВ:
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Копію постанови направити Службі у справах дітей Вінницької міської ради.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя:
Оригінал: reyestr.court.gov.ua