Вирок від 27 жовтня 2026 р. у справі №135/1810/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1810/26

Провадження № 1-кп/135/253/26

ВИРОК

іменем України

28.10.2026 м. Ладижин

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026025240000062 від 02 жовтня 2026 року, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ладижина Вінницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, непрацюючого, військовозобов`язаного, з повною середньою освітою, неодруженого, відповідно до статті 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , діючи умисно, незаконно, без мети збуту, придбав, виготовив і зберігав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, — канабіс, за таких обставин.

Наприкінці вересня 2026 року (точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_2 , проходячи біля річки Південний Буг по вулиці Шевченка у місті Ладижин Гайсинського району Вінницької області, виявив один кущ дикорослої рослини коноплі. Усвідомлюючи, що цю рослину можна використати для виготовлення наркотичного засобу, обіг якого обмежено, та діючи з метою особистого вживання, без мети збуту, ОСОБА_2 зірвав зазначений кущ коноплі, чим незаконно придбав його для подальшого виготовлення наркотичного засобу.

Надалі ОСОБА_2 , діючи умисно, незаконно, без мети збуту, з метою виготовлення наркотичного засобу для особистого вживання, висушив під сонячними променями зірваний кущ коноплі та подрібнив його за допомогою рук, виготовивши у такий спосіб наркотичний засіб, обіг якого обмежено.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/102-26/20010-НЗПРАП від 06 жовтня 2026 року, зазначена речовина є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, — канабісом масою 5,93 г (у перерахунку на висушену речовину).

Після виготовлення ОСОБА_2 помістив наркотичний засіб у паперовий згорток зеленого кольору, який поклав до кишені своїх штанів та незаконно зберігав його при собі для власного вживання без мети збуту.

02 жовтня 2026 року ОСОБА_2 , рухаючись вулицею Ентузіастів у м. Ладижині Гайсинського району Вінницької області, був зупинений працівниками відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 повідомив, що має при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено, та добровільно видав його.

Під час огляду місця події 02 жовтня 2026 року в період із 19 години 34 хвилин до 19 години 56 хвилин дізнавачем сектору дізнання відділення поліції № 3 Гайсинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області зазначений наркотичний засіб було вилучено.

Дії ОСОБА_2 утворюють склад кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, — незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

Частинами другою та третьою статті 381 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

В обвинувальному акті прокурор заявив клопотання про його розгляд у спрощеному провадженні відповідно до частини першої статті 302 КПК України, посилаючись на беззаперечне визнання ОСОБА_2 своєї винуватості, неоспорювання ним обставин, установлених під час дізнання, та згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

До обвинувального акта долучено письмову заяву ОСОБА_2 від 23 жовтня 2026 року, складену в присутності захисника ОСОБА_3 , у якій обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, погодився з установленими під час досудового розслідування обставинами, викладеними в обвинувальному акті, та надав згоду на його розгляд у спрощеному провадженні без виклику учасників.

У зазначеній заяві ОСОБА_2 підтвердив, що йому роз`яснено зміст установлених під час досудового розслідування обставин та обмеження права на апеляційне оскарження вироку, передбачені частиною другою статті 302 КПК України. Обвинувачений також зазначив, що надав заяву добровільно, без фізичного чи психологічного тиску. Заява містить підписи обвинуваченого та його захисника.

Дослідивши обвинувальний акт і додані до нього матеріали, зокрема зазначену письмову заяву, суд не встановив обставин, які ставили б під сумнів добровільність та усвідомленість згоди ОСОБА_2 на розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку.

Відповідно до частини другої статті 382 КПК України вирок за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У такому вироку замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються обставини, встановлені органом досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження.

З огляду на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлених під час дізнання обставин та добровільно погодився на розгляд обвинувального акта за його відсутності, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтями 302, 381, 382 КПК України підстав для розгляду кримінального провадження у спрощеному порядку без проведення судового засідання.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України в разі здійснення судового провадження за відсутності учасників судового провадження фіксування процесуальних дій за допомогою технічних засобів не проводиться.

Суд установив, що викладені в обвинувальному акті фактичні обставини незаконного придбання, виготовлення та зберігання ОСОБА_2 наркотичного засобу без мети збуту не оспорюються обвинуваченим і охоплюються наданою ним письмовою згодою на спрощений розгляд.

Отже, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 незаконно придбав, виготовив та зберігав наркотичний засіб без мети збуту, а тому кваліфікує його дії за частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України.

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд керується статтями 50, 65 Кримінального кодексу України, відповідно до яких покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, а призначене покарання повинно бути необхідним і достатнім для досягнення цієї мети.

Вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення відповідно до статті 12 КК України належить до кримінальних проступків.

Оцінюючи ступінь тяжкості вчиненого, суд бере до уваги характер кримінального проступку, який полягає в незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту для власного вживання. Суд враховує, що мети збуту наркотичного засобу не встановлено, відомості про його поширення іншим особам відсутні, а незаконне зберігання було нетривалим.

Оцінюючи особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_2 відповідно до статті 89 КК України раніше не судимий, за місцем проживання негативно не характеризується. Він офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей або інших непрацездатних осіб на утриманні не має. На обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває. Має постійне місце проживання, що створює умови для здійснення контролю за його поведінкою уповноваженим органом з питань пробації. Суд також враховує вік обвинуваченого та наявні відомості про стан його здоров`я.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , суд визнає щире каяття. Оцінюючи цю обставину, суд враховує не лише беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості та погодження з установленими під час дізнання обставинами, а й те, що він добровільно повідомив працівникам поліції про наявність у нього наркотичного засобу та видав його. Зазначені обставини в сукупності суд оцінює як прояв критичного ставлення обвинуваченого до вчиненого. Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 65 КК України більш суворий вид покарання призначається лише тоді, коли менш суворий буде недостатнім для виправлення особи та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.

Санкція частини першої статті 309 КК України передбачає альтернативні види покарання: штраф від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправні роботи на строк до двох років, пробаційний нагляд на строк до п`яти років або обмеження волі на той самий строк.

Вирішуючи питання про вид покарання, суд враховує, що ОСОБА_2 офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу. Ці відомості мають значення для оцінки доцільності призначення штрафу, однак суд бере до уваги також необхідність забезпечення належного контролю за поведінкою обвинуваченого та застосування до нього заходів, спрямованих на запобігання повторному вчиненню кримінальних правопорушень.

Виправні роботи відповідно до статті 57 КК України відбуваються за місцем роботи засудженого, тоді як ОСОБА_2 офіційно не працює.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що покарання у виді пробаційного нагляду забезпечить здійснення наглядових та соціально-виховних заходів, спрямованих на виправлення обвинуваченого без його ізоляції від суспільства. З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального проступку та відомостей про особу обвинуваченого таке покарання є необхідним і достатнім для досягнення мети, визначеної статтею 50 КК України.

Визначаючи строк пробаційного нагляду, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, конкретні обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, відсутність негативних характеристик за місцем його проживання, щире каяття та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З огляду на сукупність наведених обставин суд дійшов висновку про доцільність призначення ОСОБА_2 покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік, що відповідає мінімальному строку цього виду покарання, встановленому частиною четвертою статті 59-1 КК України, та є необхідним і достатнім для його виправлення й запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до частини другої статті 59-1 КК України суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зазначені обов`язки є обов`язковими під час призначення пробаційного нагляду та спрямовані на забезпечення контролю за поведінкою засудженого без його ізоляції від суспільства.

Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що призначення ОСОБА_2 покарання у виді пробаційного нагляду строком на один рік із покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1–3 частини другої статті 59-1 КК України, відповідає засадам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, визначеним статтею 65 КК України, і забезпечить досягнення мети покарання, передбаченої статтею 50 цього Кодексу.

Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого в цьому кримінальному провадженні не застосовувався. Підстав для його обрання під час ухвалення вироку суд не встановив.

Відповідно до частини дев`ятої статті 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним обігом, та/або вилучене з обігу, передається відповідним установам або знищується.

Оскільки вилучений у цьому кримінальному провадженні канабіс є наркотичним засобом, обіг якого обмежено, та був предметом кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, суд вважає за необхідне знищити його після набрання вироком законної сили.

Згідно з частиною четвертою статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи, що питання про долю речового доказу вирішено шляхом його знищення після набрання вироком законної сили, потреба в подальшому застосуванні арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2026 року, відпадає. Отже, зазначений арешт підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, за висновком експерта № СЕ-19/102-26/20010-НЗПРАП від 06 жовтня 2026 року, у розмірі 2 888 гривень 16 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 124, 174, 368, 370, 373–376, 381, 382, 394 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 309 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.

На підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк відбування покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня взяття ОСОБА_2 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи матеріалів, речовин та виробів, за висновком експерта № СЕ-19/102-26/20010-НЗПРАП від 06 жовтня 2026 року, у розмірі 2 888 (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 16 копійок.

Речовий доказ — наркотичний засіб, обіг якого обмежено, канабіс масою 5,93 г (у перерахунку на висушену речовину), поміщений до сейф-пакета № 5697953, який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, — після набрання вироком законної сили знищити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Ладижинського міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2026 року на зазначений наркотичний засіб.

Відповідно до частини першої статті 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження відповідно до статей 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня отримання копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку, ухваленого за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, надіслати учасникам судового провадження не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення.

Суддя