Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №336/6092/19 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 336/6092/19

провадження № 51-4727 км 25

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням положень ст. 68 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом складання призначеного покарання із частиною невідбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 січня 2019 року призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 7 місяців.

Відповідно до ст. 72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк покарання термін його перебування під вартою з 11 квітня 2024 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

За обставин, детально зазначених у вироку, у якому наведено положення нормативно-правових актів щодо введення на території України воєнного стану, ОСОБА_7 було визнано винуватим у тому, що він 11 квітня 2024 року приблизно о 13:54, біля магазину «Bulochka», розташованого на вул. Спартака Маковського, 5 у м. Запоріжжі, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи цього, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, розуміючи, що його злочинні дії мають відкритий характер, ривком вирвав із правої руки ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 200 грн та, утримуючи їх, намагався покинути місце скоєння злочину, але одразу був затриманий потерпілою, не отримавши реальної можливості розпорядитися викраденим майном, тобто вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі.

Вироком Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 було залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено, вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання скасовано та ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців та на підставі ч. 1 ст. 71 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.

У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, просить змінити вирок суду апеляційної інстанції, призначити ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі положень, передбачених ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що під час призначення ОСОБА_7 покарання не було належним чином враховано положень ст. 65 КК України та практики суду касаційної інстанції щодо обов`язку призначення особі покарання, необхідного і достатнього для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Мотивуючи свою позицію, сторона захисту зауважує, що:

- від дій засудженого тяжких наслідків не настало, загрози для суспільства він не становить, щиро розкаявся, проживав разом із непрацездатною за віком матір`ю, де позитивно характеризувався, викрадене майно було повернуто потерпілій, яка претензій матеріального або морального характеру не заявляла та просила ОСОБА_7 суворо не карати;

- у справі наявні декілька обставин, що пом`якшують засудженому покарання, а тому, на думку захисника, є підстави для застосування до нього положень, передбачених статтями 69, 75 КК України.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримала касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та наведені в касаційній скарзі захисника доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 та кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України у касаційній скарзі захисника не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Щодо доводів касаційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість

За приписами статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. З огляду на принципи співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення і повинні братися до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу засудженого та обставини, які його пом`якшують та обтяжують покарання.

Як видно з матеріалів провадження, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_7 вид та строк покарання, урахував:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що обвинувачений учинив тяжкий умисний злочин;

- дані про особу обвинуваченого, який неодружений, має постійне місце проживання, де проживає з матір`ю похилого віку, під наглядом у лікаря-нарколога та в лікаря-психіатра не перебуває, не працює. При цьому у вироку також ураховано і те, що ОСОБА_7 має судимість за скоєння умисного злочину проти власності, що, на думку суду, свідчило про підвищену суспільну небезпечність особи обвинуваченого, адже ризики повторного вчинення ним кримінальних правопорушень та його небезпека для суспільства залишаються високими.

Обставиною, яка пом`якшує обвинуваченому покарання, суд визнав щире каяття. При цьому суд вказав на відсутність підстав для встановлення інших обставин, визначених ст. 66 КК України, зокрема і внаслідок того, що потерпіла не заявляла суду про примирення з обвинуваченим.

Обставиною, яка обтяжує ОСОБА_7 покарання, суд визнав вчинення ним злочину в стані алкогольного сп`яніння.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства з призначенням йому міри покарання саме у виді позбавлення волі, визначеної санкцією ч. 4 ст. 186 КК України. Водночас, не встановивши декількох обставин, які б пом`якшували обвинуваченому покарання, суд виснував про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_7 положень, передбачених статтями 69, 75 КК України.

З такою позицією погодився і суд апеляційної інстанції, який врахувавши тяжкість вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого та пом`якшуючу і обтяжуючу ОСОБА_7 покарання обставини, не встановив підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого в частині доводів щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість.

Разом з тим суд апеляційної інстанції спростував твердження ОСОБА_7 щодо існування інших обставин, які, на думку обвинуваченого, пом`якшують йому покарання, зокрема активного сприяння в розкритті злочину, утримання ним матері похилого віку та відсутності претензій з боку потерпілої.

На переконання колегії суддів, наведені висновки судів попередніх інстанцій в цілому є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги захисника в частині наявності, на його думку, порушень, передбачених ст. 414 КПК України.

Щодо доводів сторони захисту про необхідність застосування до засудженого ОСОБА_7 положень, передбачених ст. 69 КК України

Частиною 1 ст. 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за це кримінальне правопорушення.

Системне тлумачення згаданої норми кримінального закону свідчить про те, що підставами для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, є дві групи чинників, котрі характеризують як вчинений злочин, так і особу винного та мають ураховуватися в їх сукупності, а саме:

- наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;

- дані, які певним чином характеризують особу винного.

Як зазначено вище, суд першої інстанції з огляду на положення статей 65, 66 КК України під час призначення ОСОБА_7 покарання встановив лише одну обставину, яка пом`якшує обвинуваченому покарання (щире каяття). Із вказаним погодився і суд апеляційної інстанції, спростувавши доводи сторони захисту в цій частині.

Стосовно посилань у касаційній скарзі на те, що від дій засудженого тяжких наслідків не настало, загрози для суспільства він не становить, щиро розкаявся, проживав разом із непрацездатною за віком матір`ю, де позитивно характеризувався, викрадене майно було повернуто потерпілій, яка претензій матеріального або морального характеру не заявляла та просила ОСОБА_7 суворо не карати, Суд зауважує, що:

- наведене, з огляду на зміст ст. 65 КК України, враховано судами саме як дані про особу обвинуваченого;

- сторона захисту не вказує, яким саме чином зазначені обставини пом`якшують засудженому покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, як того вимагають положення ст. 69 КК України.

Крім того, виходячи зі змісту приписів ст. 69 КК України, колегія суддів звертає увагу і на встановлені у вироку дані про особу засудженого, зокрема те, що останній раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного кримінального правопорушення проти власності, що, у свою чергу, було розцінено судами попередніх інстанцій як обставина, яка свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи ОСОБА_7 .

Таким чином, беручи до уваги зазначене, керуючись положеннями кримінального закону, а також ураховуючи наявність лише однієї обставини, яка пом`якшує ОСОБА_7 покарання (щире каяття), та дані про особу засудженого, зокрема попереднє притягнення до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, Верховний Суд вважає, що застосування положень, передбачених ст. 69 КК України, у такому разі буде суперечити вимогам матеріального закону, а тому касаційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо вимог сторони захисту про застосування до засудженого ОСОБА_7 положень, передбачених ст. 75 КК України

Відповідно до ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, колегія суддів зауважує, що, ураховуючи:

- зміст ст. 75 КК України, якою передбачено можливість застосування її положень лише внаслідок призначення винній особі покарання, яке не перевищує 5 років позбавлення волі;

- санкцію ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК України, яка із застосуванням положень ст. 68 цього Кодексу передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 8 місяців;

- відсутність підстав для застосування до засудженого положень, передбачених ст. 69 КК України,

звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком (ст. 75 КК України) буде неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги захисника в цій частині.

Висновки за результатом касаційного розгляду

Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів уважає, що:

- застосування до засудженого ОСОБА_7 положень, передбачених статтями 69, 75 КК України, за відсутності визначених цими нормами обов`язкових елементів, у цьому конкретному випадку не відповідатиме приписам кримінального закону;

- з огляду на тяжкість вчиненого злочину, дані про особу, встановлені судами обставини, передбачені статтями 66, 67 КК України, призначене ОСОБА_7 покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, є справедливим і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, а призначене покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а вирок Запорізького апеляційного суду від 11 вересня 2025 року стосовно ОСОБА_7 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3