Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №643/876/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 643/876/25

провадження № 51-182 км 26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргупредставника військової частини НОМЕР_1 (скаржника) ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги представника в/ч НОМЕР_1 (скаржника) ОСОБА_6 на постанову слідчого від 11 січня 2025 року про закриття кримінального провадження № 62024170020006563 від 22 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник скаржника в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання представника ОСОБА_6 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто апелянту.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник скаржника ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог представник стверджує про непереконливість висновків суду апеляційної інстанції стосовно того, що наведені скаржником обставини не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення слідчого судді, з огляду на таке:

- ухвалу слідчого судді від 06 березня 2025 року було постановлено за відсутності представника скаржника (у зв`язку із клопотанням останнього про неможливість безпосередньої участі у судовому засіданні);

- станом на 26 липня 2025 року в підсистемі «Електронний суд» та в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначена ухвала слідчого судді була відсутня;

- наведену вище ухвалу слідчого судді скаржником було отримано лише 09 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд», що підтверджується наявною в провадженні карткою руху документа, відповідно до якої датою доставки ухвали слідчого судді від 06 березня 2025 року було 09 вересня 2025 року, а також протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису, згідно з яким документ було підписано 08 вересня 2025 року;

- скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження і апеляційну скаргу на вказане рішення слідчого судді 13 вересня 2025 року, тобто в межах визначеного ст. 395 КПК України п`ятиденного строку на апеляційне оскарження;

- відповідно до положень ст. 117 КПК України та практики Верховного Суду підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути необізнаність заінтересованих осіб зі змістом оскаржуваного судового рішення або інші непереборні обставини;

- в/ч НОМЕР_1 (скаржник) здійснює виконання бойових завдань безпосередньо на лінії зіткнення з противником, пункт дислокації військової частини знаходиться у районах зони ведення бойових дій, а тому представник скаржника не мав змоги бути присутнім у судовому засіданні, що, на його думку, свідчить про поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.

З огляду на зазначене представник уважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в поновленні строку на апеляційне оскарження, не надав оцінки наведеним у вказаному клопотанні доводам щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді.

Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу представника ОСОБА_6 не надходило.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просив залишити без задоволення касаційну скаргу представника скаржника.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши матеріали провадження та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Як установлено п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Згідно із ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питання про наявність зазначеної в п. 1 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися положеннями ст. 412 цього Кодексу.

Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, у якому наведені належні й достатні мотиви та підстави для його ухвалення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення цієї Конвенції відображені у ст. 55 Конституції України.

Водночас Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Воловік проти України» зазначає, що якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, то держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених ст. 6 згаданої вище Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду.

Положеннями ст. 24 КПК України визначено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Системне тлумачення норм КПК України свідчить про те, що положення процесуального закону про строки регламентують їх тривалість, порядок обчислення та наслідки закінчення цих строків. У кримінальному процесуальному законодавстві України строки встановлюються, продовжуються і поновлюються. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення. При визначенні початку обчислення строку важливо точно знати момент, з якого починається його перебіг.

До того ж аналіз практики Європейського суду з прав людини дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про встановлення строку звернення до суду: рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві, при цьому щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які кваліфікуються як втручання у її права (справа «Белле проти Франції»); не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або настільки, щоб саму суть права було порушено, ці обмеження повинні спрямовані на досягнення легітимної мети, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Частиною 1 ст. 117 КПК України передбачено, що строк виконання процесуальних дій поновлюється лише в тому випадку, якщо його пропущено з поважних причин.

Отже, в ініційованому учасником кримінального провадження клопотанні про поновлення процесуального строку має бути наведено причини, з яких цей строк пропущено.

З огляду на системний аналіз норм процесуального закону поважними причинами пропущення процесуального строку потрібно уважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судового рішення, і пов`язані дійсно з істотними перешкодами чи труднощами, які унеможливлювали або ускладнювали можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Як видно з матеріалів провадження, ухвалою слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року відмовлено в задоволенні скарги представника в/чНОМЕР_1 ОСОБА_6 на постанову слідчого від 11 січня 2025 року про закриття кримінального провадження № 62024170020006563 від 22 серпня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Відповідно до ухвали слідчого судді представник скаржника ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, просив судовий розгляд проводити без нього, скаргу підтримав.

13 вересня 2025 року представник ОСОБА_6 звернувся до Харківського апеляційного суду з апеляційною скаргою на зазначену вище ухвалу слідчого судді, у якій, наводячи доводи щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, наголошував, що:

- станом на 26 липня 2025 року в підсистемі «Електронний суд» та в Єдиному державному реєстрі судових рішень зазначена ухвала слідчого судді була відсутня, у зв`язку із чим скаржником було подано клопотання про надання інформації стосовно стадії розгляду справи, а також направлення копії постановленого слідчим суддею рішення;

- наведену вище ухвалу слідчого судді скаржник отримав лише 09 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд», що підтверджувалося наявною в провадженні карткою руху документа, відповідно до якої датою доставки ухвали слідчого судді від 06 березня 2025 року було 09 вересня 2025 року, а також протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису, згідно з яким документ було підписано 08 вересня 2025 року.

З огляду на наведені доводи у прохальній частині апеляційної скарги представник ОСОБА_6 просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року.

Харківський апеляційний суд, керуючись положеннями статей 395, 399 КПК України, ухвалою від 14 жовтня 2025 року відмовив представнику ОСОБА_6 у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, зазначивши, що вказані ним причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними та суперечать вимогам кримінального процесуального законодавства.

Проте колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції своє рішення не обґрунтував і не вмотивовував належним чином з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18) об`єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду зауважувала, що в разі необізнаності заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, таку обставину за їхні клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК.

Зі змісту оскарженої ухвали випливає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та повертаючи апеляційну скаргу, зазначив, що:

-представник Вв/чЧ А7401 ОСОБА_6 був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги на постанову слідчого;

- у матеріалах справи міститься заява представника скаржника про здійснення розгляду скарги за його відсутності,

у зв`язку із чим дійшов висновку, що апелянт не належить до кола осіб, для яких строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

За таких обставин суд апеляційної інстанції констатував, що, оскільки представник скаржника був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, апеляційну скаргу потрібно було подати протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали слідчого судді, тобто строк на апеляційне оскарження розпочався 06 березня 2025 року та закінчився 11 березня того ж року, однак апеляційну скаргу було направлено до апеляційного суду лише 13 вересня 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.

При цьому суд апеляційної інстанції критично оцінив:

- бездіяльність представника ОСОБА_6 , який, будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду його скарги, на думку апеляційного суду, не цікавився результатом вказаного судового засідання та не вживав жодних заходів для подання апеляційної скарги в строк, передбачений законом;

- доводи апелянта про дислокацію в/ч у місцях бойових дій, мотивувавши свою позицію тим, що до апеляційної скарги не долучено доказів того, що представник ОСОБА_6 , який подавав клопотання про розгляд справи без його участі до районного суду й апеляційну скаргу, брав безпосередню участь у заходах з оборони України та протягом шести місяців був позбавлений можливості звернутися до суду для отримання копії ували слідчого судді.

Однак ця позиція суду апеляційної інстанції, на переконання колегії суддів, не узгоджується з положеннями статей 24, 370 КПК України й згаданою вище практикою Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Так, суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання представника про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, належним чином не перевірив та не проаналізував сукупності доводів апелянта щодо:

- поважності обставин, які перешкодили скаржнику (його представнику) бути присутнім під час розгляду в суді першої інстанції;

- відсутності станом на 26 липня 2025 року жодної інформації про хід розгляду слідчим суддею скарги на постанову слідчого (представник наголошував, що ухвала слідчого судді була відсутня в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а також не направлена скаржнику через підсистему «Електронний суд»);

- ознайомлення із судовим рішенням лише 09 вересня 2025 року після його отримання через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», що, на думку представника ОСОБА_6 , підтверджувалося долученими до апеляційної скарги карткою руху документа, відповідно до якої датою доставки скаржнику ухвали слідчого судді від 06 березня 2025 року було 09 вересня 2025 року, а також протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого підпису, згідно з яким документ було підписано 08 вересня 2025 року.

Крім того, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилося і те, що матеріали провадження не містять жодних даних про виконання судом першої інстанції положень, передбачених ч. 8 ст. 376 КПК України, щодо обов`язку суду не пізніше наступного дня після ухвалення рішення надіслати його копію учасникам провадження.

Водночас колегія суддів звертає увагу на необґрунтованість тверджень суду апеляційної інстанції про те, що представник скаржника не цікавився результатом вказаного судового засідання та протягом шести місяців не вчиняв дій щодо звернення до суду з метою отримання копії ухвали слідчого судді, оскільки:

- відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року була надіслана судом до реєстру лише 08 вересня 2025 року, а загальний доступ до цього рішення було надано лише 10 вересня 2025 року;

- не отримавши копії ухвали слідчого судді в порядку, передбаченому законом (ч. 8 ст. 376 КПК України), представник скаржника 26 липня 2025 року звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про надання інформації щодо стадії розгляду справи, а також направлення копії постановленого слідчим суддею рішення;

- зазначена позиція суду апеляційної інстанції не узгоджується з постановою об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 760/12179/16-к, зміст якої в цілому зводиться до того, що наявність інших джерел інформування про прийняте судом першої інстанції рішення не може безальтернативно свідчити про пропущення апелянтом установленого ст. 395 КПК України строку на апеляційне оскарження цього рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів уважає обґрунтованими доводи касаційної скарги представника скаржника про те, що суд апеляційної інстанції, формально зазначивши про неповажність наведених в апеляційній скарзі причин пропуску строку на апеляційне оскарження, дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для поновлення процесуального строку.

Таким чином, під час розгляду провадження суд апеляційної інстанції, належним чином не мотивувавши свого рішення, з огляду на зазначені вище положення КПК України та практику Верховного Суду, допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки перешкодило суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, що відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу є підставою для скасування прийнятого рішення.

Беручи до уваги вказане вище, Верховний Суд доходить висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене й ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення.

Керуючись статтями 412, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 (скаржника) ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу Харківського апеляційного суду від 14 жовтня 2025 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Салтівського районного суду м. Харкова від 06 березня 2025 року про відмову в задоволенні скарги на постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3