Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №932/5749/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів)

Дата: 23 вересня 2026 р.

Справа: №932/5749/22

Суддя: Ємець Олександр Петрович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 932/5749/22

провадження № 51-3404км25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури та прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022100030000012, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 листопада 2024 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, та виправдано у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненому службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великому розмірі.

За версією слідства, яка детально описана у судових рішеннях, ОСОБА_8 , будучи службовою особою підприємства - директором ТОВ «Активспорт», який відповідальний за ведення обліку і сплату податків, діючи умисно, з корисливим мотивом розробив та реалізував злочинний план заниження сум податкових зобов`язань підприємства перед Державним бюджетом України, який полягав у відображенні в первинних фінансово-господарських документах недостовірних відомостей про вартість імпортованого підприємством товару, що, у свою чергу, надавало йому змогу зменшити податкові зобов`язання з податку на додану вартість та ввізного мита, які підлягали сплаті до бюджету.

Так, згідно з контрактами та рахунками (інвойсами) до них, податковими накладними, банківськими виписками встановлено, що ТОВ «Активспорт» мало фінансово-господарські взаємовідносини з компаніями «Ortizei Business LP» (Канада) та «Creative Trade Group» (США).

На виконання вказаних договорів ТОВ «Активспорт» у період 2020-2021 років ввозило на митну територію України колісні транспортні засоби торгової марки «Сan-am BRP» (квадроцикли та трицикли), митне оформлення яких здійснювалося на митному посту «Умань» Черкаської митниці ДМС України.

Орган досудового розслідування вважав, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_8 ним було занижено податкові зобов`язання за рядом митних декларацій і не сплачено податків та зборів (обов`язкових платежів), що входять у систему оподаткування під час митного оформлення товарів, на загальну суму 40 678 816 гривень 24 копійки, чим завдано державі збитків у вигляді ненадходження коштів до державного бюджету в особливо великому розмірі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2025 року виправдувальний вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор Дніпропетровської обласної прокуратури, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до непризначення встановленого законом покарання, просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Аргументуючи свої вимоги, зазначає, що апеляційний суд не дав вичерпної відповіді на всі доводи апеляційних скарг сторони обвинувачення та не зазначив належних підстав для їх відхилення, чим порушив вимоги ст. 419 КПК України.

Зокрема, без належної уваги залишилися аргументи щодо безпідставного визнання судом першої інстанції доказів недопустимими та незазначення у рішенні, які саме фундаментальні права людини були порушені при отриманні цих фактичних даних, що суперечить ст. 87 КПК України.

Також апеляційний суд не звернув уваги на те, що місцевий суд безпідставно класифікував висновок ГУ ДПС як «висновок спеціаліста», який нібито може використовуватись лише у провадженнях щодо проступків, а також помилково визнав належними та допустимими доказами висновки Дніпропетровської торгово-промислової палати, надані стороною захисту, хоча вони не є висновками експерта в розумінні КПК України.

Крім цього, прокурор вважає висновки судів про відсутність у діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, необґрунтованими, оскільки: відсутність рішень-реакцій з боку митних чи податкових органів щодо неправильності обчислення платежів зумовлена службовою недбалістю працівників митниці; заниження вартості імпортованого товару документально підтверджено; унаслідок дій обвинуваченого до бюджету не надійшло понад 40,6 млн гривень, позов про стягнення яких в інтересах держави перебуває на розгляді суду.

У касаційній скарзі прокурор Офісу Генерального прокурора, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до непризначення встановленого законом покарання, просить скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий судовий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Крім доводів, які є аналогічними із доводами касаційної скарги прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури, вказує на те, що суди дійшли помилкових висновків про недоведеність умислу ОСОБА_8 на ухилення від сплати податків.

На його думку, ОСОБА_8 , як директор ТОВ «Активспорт», достовірно знав про справжню вартість імпортованих квадроциклів, яка, відповідно до інформації з офіційних сайтів виробників, була втричі вищою за задекларовану, і саме тому використав офшорні компанії для мінімізації податків.

На зазначену касаційну скаргу сторона захисту подала письмові заперечення, у яких указує на безпідставність доводів касаційних скарг сторони обвинувачення та просить залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційні скарги на викладених у ній підставах.

Захисники ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вважали подану касаційну скаргу необґрунтованою, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до статей 412, 438 КПК України однією з підстав для скасування судових рішень є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, тобто такі, які перешкодили чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом положень глави 31 указаного Кодексу під час перегляду оскарженого вироку апеляційний суд має з`ясувати, чи в установленому законом порядку здобуто докази, чи відповідно до критеріїв ст. 94 цього Кодексу оцінив їх місцевий суд і чи правильно був застосований закон України про кримінальну відповідальність.

Ухвала апеляційного суду повинна відповідати вимогам законності, обґрунтованості й умотивованості, закріпленим у ст. 370 КПК України.

Згідно зі ст. 419 цього Кодексу в своїй ухвалі суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними в справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на конкретні фактичні дані й норми права; при залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі належить зазначити правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.

Під час перегляду виправдувального вироку стосовно ОСОБА_8 апеляційний суд не додержався окреслених приписів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_9 , сторона обвинувачення оскаржила його в апеляційному порядку. У поданих скаргах, наводячи конкретні аргументи щодо незаконності судового рішення, прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, та прокурор Офісу Генерального прокурора акцентували увагу на істотному порушенні місцевим судом вимог КПК України, неналежній оцінці доказів і як наслідок - неправильному застосуванні закону України про кримінальну відповідальність.

Твердили, що місцевий суд: безпідставно визнав докази сторони обвинувачення недопустимими і не вказав, які саме фундаментальні права людини були порушені при отриманні цих фактичних даних.

Крім цього, апелянти наголошували на тому, що відсутність реагування з боку митних чи податкових органів щодо неправильності обчислення платежів не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_8 ознак інкримінованого складу злочину.

З огляду на наведене, скаржники наполягали на тому, що в справі є достатньо доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, просили скасувати виправдувальний вирок і ухвалити обвинувальний.

За наслідками апеляційного розгляду, суд відмовив у задоволенні поданих скарг та погодився із висновками місцевого суду.

Своє рішення колегія суддів мотивувала тим, що стороною обвинувачення не надані належні, допустимі, достовірні, взаємно узгоджені докази, які у повному обсязі підтверджують обвинувачення ОСОБА_8 в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великому розмірі шляхом заниження сум податкових зобов`язань способом відображення недостовірних відомостей в первинній бухгалтерській документації.

При цьому колегія суддів погодилася із висновками місцевого суду про неналежність та недопустимість ряду фактичних даних (протоколу огляду від 02 серпня 2021 року, експертного висновку №О-615 від 09 липня 2021 року, висновків судової автотоварознавчої експертизи № 73 від 07 серпня 2021 року, судової економічної експертизи № 1217/1235-1258/21-23 від 16 вересня 2021 року та судової економічної експертизи № 71/73-96/22-23 від 27 січня 2022 року) та вказала, що інші докази доводять тільки обставини здійснення господарської діяльності ТОВ «АКТИВСПОРТ» і не містять очевидних даних про скоєння ОСОБА_8 інкримінованого злочину.

Однак, в ході касаційного перегляду встановлено, що доводи апеляційних скарг прокурорів, апеляційний суд перевірив формально та належним чином не спростував позицію сторони обвинувачення.

Зокрема, у суді апеляційної інстанції сторона обвинувачення наголошувала на тому, що місцевий суд безпідставно визнав неналежними та недопустимими доказами висновки експертиз і протокол огляду через дослідження інформації з іноземних інтернет-сайтів без залучення перекладача. Свою позицію прокурори обґрунтували тим, що методики проведення експертиз передбачають використання офіційних сайтів виробників як джерел інформації. Вказані дані є загальнодоступними, зрозумілими та не потребують залучення перекладача для їх розуміння.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 68 КПК України, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача).

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 69 КПК України, експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України «Про судову експертизу» на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

З огляду на це, положеннями КПК України дійсно передбачено, що перекладач і експерт є різними учасниками кримінального провадження, кожен з яких має свої окремі процесуальні завдання і функції.

При цьому саме на експерта покладається обов`язок провести дослідження об`єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема й оцінити зміст вихідних даних, які надані експерту для проведення експертизи.

Відповідно до положень п. 2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу МЮУ від 26 грудня 2012 року № 1950/5), експерт може відмовитися від проведення експертизи, якщо наданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов`язків, а витребувані додаткові матеріали не надані або якщо поставлені питання виходять за межі його спеціальних знань.

Оскільки у цьому кримінальному провадженні експертом не ставилося питання про необхідність залучення перекладача для попереднього перекладу на українську мову наданих на експертизу даних, висновки про те, що за таких умов експертиза не могла бути проведена експертом самостійно, є передчасними.

З цих же підстав не слід вважати обґрунтованими висновки місцевого суду про визнання недопустимим протоколу огляду, у якому зафіксовано дослідження іноземного сайту із цінами виробів, які ТОВ «АКТИВСПОРТ» імпортувалися на територію України.

Крім цього, у поданих скаргах сторона обвинувачення указувала про те, що вирок місцевого суду не містить вказівки, які саме фундаментальні права людини були порушені при їх отриманні, що суперечить ст. 87 КПК України та є істотним порушенням.

Так, вирішуючи питання про застосування правил ст. 87 КПК України до наданих сторонами доказів, слід виходить з того, що ці положення можуть бути підставою для визнання доказів недопустимими не за будь-якого порушення процесуального закону, а лише у випадку порушення фундаментальних прав і свобод особи, гарантованих у документах, що згадані в цій статті.

Визнаючи доказ недопустимим відповідно до частини 2 або 3 статті 87 КПК України, суд має зазначити, який саме пункт цих положень став підставою для такого рішення. Якщо суд визнає доказ недопустимим з посиланням на частину 1 статті 87 КПК України, він має зазначити, наслідком порушення якого саме фундаментального права або свободи стало отримання цього доказу та хто саме зазнав такого порушення.

Обґрунтовуючи наявність такого порушення, суд має послатися на конкретні норми Конституції та/або міжнародних договорів, якими гарантуються ці права і свободи, і за потреби на практику відповідних органів, уповноважених тлумачити ці норми.

Крім того, суд, вирішуючи питання щодо допустимості доказу з точки зору ч. 1 ст. 87 КПК України, має обґрунтувати, чому він вважає порушення фундаментального права або свободи настільки істотним, щоб зумовити визнання доказу недопустимим.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 08 жовтня 2019 року в справі № 639/8329/14-к.

Незважаючи на окреслену правову позицію, колегія суддів апеляційного суду фактично ухилилася від надання відповіді на аргументи сторони обвинувачення та не перевірила належним чином обґрунтованість висновків місцевого суду про визнання доказів недопустимими.

Крім наведеного, суд апеляційної інстанції не спростував твердження апеляційних скарг, за якими відсутність рішень-реакцій з боку митних чи податкових органів щодо неправильності обчислення платежів не свідчить про відсутність у діях ОСОБА_8 інкримінованого складу злочину.

Зі змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що колегія суддів погодилася із виправдувальним вироком щодо ОСОБА_8 у тому числі з підстав, що Державна митна служба України надала інформацію, відповідно до якої проводилася перевірки дотримання ТОВ «АКТИВСПОРТ» вимог законодавства щодо можливого заниження митної вартості, під час митного оформлення товарів (транспортних засобів), які надійшли на їх адресу протягом 2019-2021 років, за результатами якої порушень з боку зазначеного підприємства чинного законодавства з питань митної справи не виявлено.

Доводи прокурорів про те, що на розгляді Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебувають матеріали справи щодо працівників митниці за фактом службової недбалості, апеляційний суд не взяв до уваги, оскільки в матеріалах справи щодо ОСОБА_8 відсутні будь-які процесуальні документи щодо пред`явленого обвинувачення вказаним особам, а також відсутній обвинувальний вирок, який набрав законної сили відносно працівників митниці.

У той же час, колегія суддів залишила без уваги те, що обвинувачення в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися виключно на рішенні уповноваженого органу, яким констатується порушення суб`єктом оподатковування вимог законодавства про оподаткування і до уваги беруться усі зібрані органом досудового розслідування докази.

Таким чином у ході апеляційного перегляду не було виконано завдань кримінального провадження, що визначені ст. 2 КПК України, а оскаржене судове рішення не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим у розумінні статей 370, 419 КПК.

Наведені допущені порушення норм права є істотними відповідно до ст. 412 вказаного Кодексу, перешкодили суду безспірно вирішити питання про доведеність чи недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, і правильно застосувати закон України про кримінальну відповідальність.

Отже, у цьому аспекті доводи прокурорів в касаційних скаргах є слушними.

З огляду на викладене оспорювана ухвала підлягає скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

Подані касаційні скарги слід задовольнити.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати зазначене, ретельно з використанням усіх процесуальних можливостей перевірити всі доводи апеляційних скарг, аргументи сторони захисту й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК України.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційні скарги прокурорів задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2025 року стосовно ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_10 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua