Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №757/18580/20-ц — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 757/18580/20

провадження № 61-11891св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Акціонерне товариство «Укртрансгаз», філія «Управління магістральних газопроводів «Київтрасгаз» Акціонерного товариства «Укртрансгаз»,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Григоренко І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, прийняту колегією суддів у складів Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (далі - АТ «Укртрансгаз»), філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрасгаз» АТ «Укртрансгаз» (далі - філія «УМГ «Київтрансгаз»), про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості з оплати праці.

2. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що з 02 листопада 2015 року по 06 квітня 2020 року він обіймав посаду заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз».

3. 07 лютого 2020 року в. о. директора філії «УМГ «Київтрансгаз» попередив його про вивільнення у зв`язку зі скороченням штату працівників. Скорочення штату працівників відбувалося у зв`язку з прийняттям постанови Кабінетом Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи», на виконання наказу АТ «Укртрансгаз» від 16 грудня 2019 року № 897. Наказом генерального директора АТ «Укртрансгаз» від 06 квітня 2020 року № 246-к його звільнено з 07 квітня 2020 року з посади заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» у зв`язку із скороченням посади відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Наказом в. о. директора філії «УМГ «Київтрансгаз» від 06 квітня 2020 року № 15-к його звільнено з посади заступника директора філії УМГ «Київтрансгаз» 07 квітня 2020 року у зв`язку із скороченням посади, відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

4. Його звільнення відбулося всупереч вимогам закону, оскільки після попередження про майбутнє звільнення, незважаючи на наявність вакантних посад, наявність згоди на переведення на іншу роботу у АТ «Укртрансгаз», наявність можливості відповідача перевести на іншу роботу, відповідач вчинив низку пов`язаних і спланованих дій, спрямованих на реальне перешкоджання йому зайняти ті вакантні посади в системі АТ «Укртрансгаз», які були йому запропоновані, а також ті, які він міг би зайняти відповідно до його кваліфікаційного освітнього рівня та стажу роботи. Таким чином, вважав є правові підстави для визнання оскаржуваних наказів незаконними, поновлення його на посаді заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» та стягненні на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

5. Також позивач вказував на те, що 22 серпня 2017 року його було звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням посад згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 червня 2018 року у справі № 757/55752/17-ц визнано незаконними і скасовано накази ПАТ «Укртрансгаз» та філії «УМГ «Київтрансгаз» про звільнення його з посади заступника директора філії. Поновлено його на займаній посаді та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішення суду набрало законної сили і було виконано.

6. Незважаючи на поновлення його на роботі, посадові особи АТ «Укртрансгаз» продовжили порушувати його права, а саме: всупереч положень колективного договору порушували право на преміювання, зокрема, нет виплачувалася премія за виконання основних показників фінансово-господарської діяльності за 2016, 2017, 2018, 2019 роки.

7. Враховуючи зазначені обставини, позивач просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора АТ «Укртрансгаз» від 06 квітня 2020 року № 246-к про звільнення 07 квітня 2020 року з посади заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» у зв`язку із скороченням посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України;

- визнати незаконним і скасувати наказ в. о. директора філії «УМГ «Київтрансгаз» від 06 квітня 2020 року № 15-к про звільнення з 07 квітня 2020 року з посади заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» у зв`язку із скороченням посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України;

- поновити його на посаді заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» з 07 квітня 2020 року;

- стягнути з АТ «Укртрансгаз» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 квітня 2020 року по день ухвалення рішення;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення його на посаді заступника директора апарату філії «УМГ «Київтрансгаз» та стягнення з АТ «Укртрансгаз» середньомісячної заробітної плати в межах одного місяця;

- стягнути з АТ «Укртрансгаз» на його користь премії за 2016-2019 роки у розмірі 1 704 849,60 грн (т. 1 а. с. 1-14, 94-107).

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

8. Печерський районний суд міста Києва рішенням від 23 червня 2022 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Наказ генерального директора АТ «Укртрансгаз» від 06 квітня 2020 року № 246-к про звільнення ОСОБА_1 з 07 квітня 2020 року з посади заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» у зв`язку із скороченням посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України визнав незаконним та скасував. Наказ в. о. директора філії «УМГ «Київтрансгаз» від 06 квітня 2020 року № 15-к про звільнення з 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 з посади заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» у зв`язку із скороченням посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України визнав незаконним та скасував. Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» з 07 квітня 2020 року. Стягнув з АТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 07 квітня 2020 року по 23 червня 2022 року у розмірі 1 863 927,65 грн. без відрахування податків і обов`язкових платежів. Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» та стягнення середньомісячної заробітної плати в межах одного місяця. В іншій частині позову відмовив (т. 2 а. с. 187-195).

9. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у АТ «Укртрансгаз» станом на 06 квітня 2020 року були наявні посади, які відповідають кваліфікації (освіті, досвіду роботи) позивача, а також й інші вакантні посади відповідно до переліку в матеріалах справи, однак доказів про те, що вказані у цьому переліку вакантні посади були запропоновані позивачеві 06 квітня 2020 року не наведені. Водночас посилання АТ «Укртрансгаз» на те, що протягом терміну попередження про звільнення, позивачу п`ять разів були запропоновані вакантні посади, а саме: 07 лютого 2020 року, 11 лютого 2020 року, 24 лютого 2020 року, 06 березня 2020 року, 30 березня 2020 року не має правового значення, адже в разі наявності вакантних посад станом на день прийняття наказу про звільнення такі посади мали би бути запропоновані позивачу.

10. Також суд першої інстанції визнав такими, що не відповідають вимогам закону висновки комісії щодо ненадання позивачу переважного права перед іншими кандидатами на зайняття посад, які відповідали його досвіду і кваліфікації, оскільки комісія при наданні переважного права на зайняття посад іншим особам не врахувала, що нагородження та преміювання позивача не відбувалося у зв`язку з незаконним його звільненням з роботи, що підтверджено судовими рішенням у справі № 757/55752/17-ц. Таким чином, висновки комісії не можна вважати об`єктивними та такими, що містить ознаки дискримінації працівника в його трудових правах.

11. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що звільнення позивача проведене без дотримання вимог статті 49-2 КЗпП України - оспорюванні накази відповідачів про звільнення позивача підлягають скасуванню, а позивач підлягає поновленню на роботі на посаді Заступника директора Філії «УМГ «Київтрансгаз» з 07 квітня 2020 року.

12. З урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 та часу вимушеного прогулу позивача з 07 квітня 2020 року по 23 червня 2022 року, який складає 533 робочих днів, суд першої інстанції визначив, що з АТ «Укртрансгаз» на користь позивача відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України підлягає стягненню середній заробіток у сумі 1 863 927,65 грн (533 х 3 497,05 грн) без відрахування податків і обов`язкових платежів.

13. Питання надання чи ненадання премії працівникові є правом роботодавця, тому підстави для задоволення позову у цій частині відсутні.

14. Крім того, суд першої інстанції при розгляді цієї вимоги також врахував, що з 22 серпня 2017 року (дата першого звільнення позивача) і до 18 липня 2018 року (дата поновлення на посаді) позивач не працював, а тому, враховуючи, що така винагорода нараховується за виконання певних показників, позивач не підлягав преміюванню за цей період. Суд першої інстанції також взяв до уваги періоди, коли премія не виплачувалась роботодавцем взагалі.

15. Київський апеляційний суд постановою від 06 липня 2023 року апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» задовольнив частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року скасував у частині задоволення позову ОСОБА_1 до філії «УМГ «Київтрансгаз» і ухвалив у цій частині нове судове рішення. Провадження у справі в цій частині позову ОСОБА_1 до філії «УМГ «Київтрансгаз» закрив. В іншій частині рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року залишив без змін (т. 3 а. с. 100-106).

16. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що АТ «Укртрансгаз» не надало суду доказів того, що дійсно всі вакантні посади роботодавця станом на 06 квітня 2020 року були запропоновані позивачу. Також не надані належні об`єктивні докази неможливості позивача обіймати відповідні незапропоновані вакантні посади, виходячи з кваліфікаційних (освітніх) вимог, які пред`являлись до кандидатів на ці вказані посади.

17. Доводи АТ «Укртрансгаз» з приводу того, що 24 вересня 2020 року філія «УМГ «Київтрансгаз», тобто після видання оспорюваного позивачем наказу про його звільнення з роботи, була ліквідована не можуть бути визнані підставою для відмови позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог.

18. Водночас філія «УМГ «Київтрансгаз» відповідно до положень статей 47, 48 ЦПК України та Положення про Філію «УМГ «Київтрансгаз» АТ «Укртрансгаз» не може виступати стороною у цивільному процесі, не має цивільної процесуальної правоздатності, у зв`язку з чим позов у відповідній частині не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України), а тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 . До Філії «УМГ «Київтрансгаз» АТ «Укртрансгаз» підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі у цій частині.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

19. У серпні 2023 року АТ «Укртрансгаз» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

20. Касаційна скарга мотивована тим, що ще у квітні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі та лише 10 червня 2020 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі та призначив підготовче судове засідання на 17 листопада 2020 року, потім на 16 березня 2021 року, 01 липня 2021 року, 16 листопада 2021 року, 07 лютого 2022 року, 23 червня 2022 року. Тобто, у цій справі кожне наступне судове засідання призначалося з інтервалом 4 місяці, що призвело до тривало, з порушенням строків, встановлених нормами ЦПК України, та будь-яких розумних строків розгляду справи та прийняття оскаржуваного судового рішення з порушенням строків, передбачених статтею 210 ЦПК України. Такі процесуальні порушення призвели до неправильного застосування норми статті 235 КЗпП України. Навіть якщо суди вважали, що роботодавцем порушено норми трудового законодавства, то стягуваний середній заробіток за час вимушеного прогулу не може перевищувати більше як одного року, враховуючи, що таке затягування відбулося з вини позивача та суду.

21. З 21 серпня 2020 року позивач отримував доходи (заробітну плату на державній службі, допомогу по безробіттю), а отже при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди мали витребувати і вирахувати суми отриманої допомоги по безробіттю та заробітку позивача за новим місцем роботи, у зв`язку з чим сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягає обов`язковому зменшенню на суму одержаної позивачем допомоги по безробіттю та заробітної плати.

22. Висновок судів попередніх інстанцій з приводу того, що воно не пропонувало позивачу посаду члена правління - генерального директора підрозділу «Оператор газотранспортної системи України» не відповідає матеріалам справи, оскільки таку пропозицію позивач отримував у переліках, які йому надавав роботодавець. Також АТ «Укртрансгаз» вказує на те, що суди попередніх інстанцій фактично так і не вказали яку саме посаду воно не запропонувало позивачу, яку б він міг обіймати, а лише обмежились загальною констатацією з приводу того, що «не були запропоновані усі посади».

23. Від інших учасників справи не надходило відзиву на касаційну скаргу.

Провадження у суді касаційної інстанції

24. Верховний Суд ухвалою від 06 вересня 2023 рокувідкрив касаційне провадження у справі, витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

25. Верховний Суд ухвалою від 06 жовтня 2026 року призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

26. Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на те, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 461/3024/18, від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, від 10 серпня 2022 року у справі № 756/10674/19, від 01 березня 2021 року у справі № 712/9928/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми частини другої статті 235 КЗпП України у подібних правовідносинах у системному взаємозв`язку із розумністю строків розгляду справи, визначених статтею 210 ЦПК України, та прийняттям рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

28. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 02 листопада 2015 року по 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 обіймав посаду заступника директора філії «УМГ «Київстрансгаз» (т. 1 а. с. 26, 27, 32).

29. Наказами т. в. о. президента ПАТ «Укртрансгаз» № 451-к та директора філії «УМГ «Київтрансгаз» від 22 серпня 2017 року № 172-к ОСОБА_1 звільнено з роботи на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

30. Печерський районний суд міста Києва рішенням від 08 червня 2018 року у справі № 757/55752/17-ц позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Визнав незаконним і скасував наказ ПАТ «Укртрансгаз» від 22 серпня 2017 року № 451-к про звільнення ОСОБА_1 - заступника директора апарату філії «УМГ «Київстрансгаз». Визнав незаконним і скасував наказ філії «УМГ «Київстрансгаз» від 22 серпня 2017 року № 172-к про звільнення ОСОБА_1 - заступника директора керівництва апарату. Поновив ОСОБА_1 на посаді заступника директора апарату філії «УМГ «Київстрансгаз». Стягнув з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із часу звільнення до дати поновлення на посаді в сумі 74 273,65 грн. Допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора апарату філії «УМГ «Київстрансгаз» та стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» середньомісячної заробітної плати в межах одного місяця.

31. Київський апеляційний суд постановою від 16 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 15 вересня 2020 року, рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2018 року змінив. Збільшив суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з ПАТ «Укртрансгаз» на користь ОСОБА_1 , з 74 273,65 грн до 679 628,92 грн. Сума визначена без відрахування податків та обов`язкових платежів. Вирішив питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін (т. 1 а. с. 76, 77).

32. На виконання наказів AT «Укртрансгаз» від 16 грудня2019 року № 896 «Про заходи у зв`язку з припиненням діяльності з транспортування природного газу» та наказом від 31 липня 2017 року № 507 «Про формування штатних розписів та внесення змін до них» у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2019 року № 840 «Про відокремлення діяльності з транспортування природного газу та забезпечення діяльності оператора газотранспортної системи» на виконання статуту проекту «Відокремлення діяльності з транспортування природного газу», затвердженого рішенням засідання правління Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 18 жовтня 2018 року № 554 та рішенням акціонера AT «Укртрансгаз» від 18 жовтня 2018 року № 215, наказом AT «Укртрансгаз» від 16 грудня 2019 року № 897 «Про скорочення чисельності і штату працівників» затверджено зміни до штатного розпису філії «УМГ «Київтрансгаз» з 01 січня 2020 року (т. 1 а. с. 141-144).

33. В результаті зміни штатного розпису виведена посада - заступника директора філії «УМГ «Київтрансгаз» та 07 лютого 2020 року на виконання вищезгаданих наказів ОСОБА_1 письмово попереджено про звільнення із займаної посади у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 36, 147).

34. Одночасно з попередженням про звільнення працівнику ОСОБА_1 надано перелік вакантних посад AT «Укртрансгаз» (т. 1 а. с. 37-39, 41-44, 154-197).

35. 06 березня 2020 року ОСОБА_1 подав до Комісії з визначення переважного права працівників на залишення на роботі заяву для розгляду його кандидатури бути призначеним на вакантні посади: члена правління -генерального директора філії «Оператор газотранспортної системи України» AT «Укртрансгаз» та директора філії «Управління «Укргазтехзв`язок» AT «Укртрансгаз» (т. 1 а. с. 40, 198).

36. Комісія розглянула заяву ОСОБА_1 разом з іншими заявами, поданими працівниками, що підлягали вивільненню у зв`язку зі скороченням штату, та встановила рівень кваліфікації і продуктивність праці працівників, які подали заяви про розгляд їх переважного права на залишення на роботі та визначила переважне право кожного працівника, встановивши черговість застосування цього права за працівниками (т. 1 а. с. 71-74, 198-207 т. 2 а. с. 3-13, 26-27).

37. Згідно протоколу комісії від 18 березня 2020 року № 5 переважне право на залишення на роботі на посаді члена правління-генерального директора філії «Оператор газотранспортної системи України» AT «Укртрансгаз» було визначене за ОСОБА_2 , а переважне право на залишення на роботі на посаді директора філії «Управління «Укргазтехзв`язок» AT «Укртрансгаз» було визначено за ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 199, 200).

38. Наказом генерального директора АТ «Укртрансгаз» від 06 квітня 2020 року № 246-к та наказом в. о. директора філії «УМГ «Київтрансгаз» від 06 квітня 2020 року № 15-к ОСОБА_1 звільнено з 07 квітня 2020 року з посади заступника директора філії УМГ «Київтрансгаз» у зв`язку із скороченням посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 145, 146).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

39. У статті 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

40. Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (стаття 21 КЗпП України).

41. У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України зазначено, що однією з підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

43. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

44. У частинах першій, третій статті 49-2 КЗпП України вказано, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

45. Отже, однією з найважливіших гарантій для працівників під час скорочення чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

46. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

47. Водночас, роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Реалізація зазначеного обов`язку повинна відбуватися з урахуванням принципу рівності трудових прав громадян і не може бути обумовлена виключно розсудом роботодавця.

48. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

49. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

50. Подібний за змістом висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17, на яку, зокрема, посилається заявниця в касаційній скарзі.

51. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 серпня 2024 року в справі № 641/1334/23 вказала, що роботодавець зобов`язаний запропонувати такому працівникові всі наявні вакансії, які відповідають його кваліфікації, що існували з моменту попередження працівника про наступне вивільнення до дня розірвання трудового договору з ним, з урахуванням при цьому положень статті 42 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці.

52. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

53. Встановивши, що станом на момент звільнення (06 квітня 2020 року) позивачу не було запропоновано всі наявні вакантні посади на підприємстві, які позивач виходячи з його кваліфікаційних (освітніх) вимог міг обіймати, суди попередніх інстанції дійшли правильного висновку про те, що звільнення позивача проведено із порушенням вимог статті 49-2 КЗпП України, а тому оскаржувані накази про звільнення позивача підлягають скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

54. Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

55. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

56. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.

57. Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (годинна) заробітна плата працівника.

58. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

59. Встановлено, що згідно з довідкою АТ «Укртрансгаз» від 01 грудня 2020 року середньомісячна заробітна плата позивача у 2020 році склала 71 689,74 грн, а середньоденна - 3 497,05 грн.

60. Вимушений прогул позивача тривав з 07квітня 2020 року по 23 червня 2022 року, тобто 533 робочих днів.

61. Враховуючи те, що незаконні дії відповідача призвели до порушення конституційного права позивача насвоєчасне одержання винагороди за працю, а також з огляду на відсутність вини позивача в тому, що справа розглядалась в судах більше одного року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 1 863 927,65 грн без відрахування податків і обов`язкових платежів.

62. Доводи касаційної скарги про те, що середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу не може перевищувати виплати більше як за один рік, оскільки затягування розгляду справи відбулося з вини позивача та суду першої інстанції, є необґрунтованими, з огляду на те, що заявник належним чином не мотивував у чому полягає така вина позивача та суду. Сам факт відкладення судових засідань за умови існування поважних причин неможливості його проведення, зокрема, перебування судді на лікарняному, навчанні (про що зазначає заявник у касаційній скарзі), не свідчить про вчинення свідомих дій щодо зволікання розгляду справи. При цьому зміст норми частини другої статті 235 КЗпП України свідчить про те, що виплата середнього заробітку може бути обмежена одним роком лише у випадку винної поведінки працівника, а не суду.

63. Водночас, посилання у касаційній скарзі на статтю 106 (підстави дисциплінарної відповідальності судді) Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» у контексті строків розгляду справи у суді першої інстанції не стосується касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення, оскільки питання можливої дисциплінарної відповідальності судді суду першої інстанції не вирішується касаційним судом. Для цього існує окрема визначена законом процедура.

64. Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди мали вирахувати суми отриманої допомоги по безробіттю та заробіток позивача за новим місцем роботи, є помилковими, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу, законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.

65. Доводи касаційної скарги про те, що суди застосували норму права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 461/3024/18, від 01 вересня 2020 року у справі № 755/6539/18, від 10 серпня 2022 року у справі № 756/10674/19, від 01 березня 2021 року у справі № 712/9928/19, є необґрунтованими, оскільки встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, у зазначених заявником справах та у справі, яка переглядається у касаційному порядку, є різними.

66. Доводи касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми частини другої статті 235 КЗпП України у подібних правовідносинах у системному взаємозв`язку із розумністю строків розгляду справи, визначених статтею 210 ЦПК України, та прийняттям рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік, є необґрунтованими, оскільки Верховний Суд неодноразово робив висновки щодо застосування вказаної норми, зокрема, у постановах від 26 листопада 2020 року у справі № 234/15372/17, від 27 травня 2022 року у справі № 344/17593/19, від 25 жовтня 2023 року у справі № 209/2875/21, від 20 березня 2024 року у справі № 132/3064/21.

67. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги сторони відповідача не знайшли свого підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

68. Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

69. За результатами касаційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанова відповідно до частини третьої статті 415 ЦПК Україниоформлена суддею Каларашем А. А.

Судді: В. В. Пророк

А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров