Окрема думка від 18 серпня 2026 р. у справі №499/1196/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА (розбіжна)

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Гудими Д. А.

Справа № 499/1196/20

Провадження № 61-9274св25

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Мале приватне підприємство «Фірма «Одеса-Бласко» (далі - боржник) оскаржило дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича (далі - приватний виконавець) у зведеному виконавчому провадженні за позовом ОСОБА_1 про стягнення збитків. Боржник просив визнати неправомірними дії приватного виконавця у зведеному виконавчому провадженні № 70917066 щодо визначення вартості нерухомого майна - майнового комплексу «Іванівський вино-консервний завод» в Іванівському (тепер - Березівському) районі Одеській області (далі - завод), а також визнати недійсною його оцінку Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-консалтингове Бюро «Тріада», згідно з якою відповідно до Звіту про оцінку від 15 березня 2023 року (далі - Звіт) ринкова вартість заводу становила 1 697 864,00 грн.

2. Боржник скаржився на те, що оцінювач визначив вартість без безпосереднього огляду об`єкта, лише за документами (даними 2010 року) та фотографіями, не пояснив та не обґрунтував застережень і припущень щодо використання результатів такої оцінки. Крім того, боржнику не надіслали Звіт. Про оцінку він дізнався лише 30 квітня 2024 року під час ознайомлення з матеріалами провадження. Тому не зміг ні замовити рецензування, ні оспорити вартість.

3. 19 вересня 2024 року Іванівський районний суд Одеської області постановив ухвалу, яку 24 червня 2025 року Одеський апеляційний суд залишив без змін, про відмову у задоволенні скарги боржника. Мотивували так: виконавець 19 квітня 2023 року надіслав сторонам результати оцінки (є список відправлень); боржник мав цікавитися ходом провадження, але жодних заяв чи клопотань, зокрема про рецензування Звіту чи незалежну оцінку, не подавав; відсутність огляду майна не є достатньою підставою для скасування Звіту; боржник не довів, що вартість заводу занижена порівняно з ринковою або що порушена методика оцінки.

4. Боржник подав касаційну скаргу. Просив скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій з огляду на практику Верховного Суду, за якою порушення оцінювачем порядку оцінки, зокрема, неознайомлення з об`єктом, є підставою для визнання дій виконавця неправомірними, а Звіту - недійсним. Також стверджував, що вага відправлення (26 г), у якому мав надійти Звіт згідно зі списком відправлень приватного виконавця, не відповідає обсягу 50-сторінкового Звіту, що спростовує доводи про його надсилання.

5. 19 серпня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову, згідно з якою залишив касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Мотивував так:

- оцінку майна можна оскаржити в порядку оскарження дій виконавця, проте відсутність огляду об`єкта не є безумовною підставою для визнання таких дій неправомірними;

- оскільки боржник не подавав приватному виконавцю заперечення щодо Звіту, жодних заяв, клопотань, рецензування Звіту не проводили;

- боржник не надав доказів того, що вартість заводу (1 697 864,00 грн) є заниженою, недостовірною, а Звіт - необ`єктивним, недостовірним, невідповідним вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», чи що відсутність огляду заводу вплинула на результат оцінки;

- аргумент про вагу поштового відправлення суд відхилив, оскільки приватний виконавець мав повідомити сторони про результати оцінки заводу, а не обов`язково надсилати Звіт, і боржник не спростував, що отримав саме таке повідомлення у відповідному поштовому відправленні;

- відсутні підстави вважати порушеним право боржника, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні скарги;

- посилання боржника на інші постанови Верховного Суду необґрунтовані, оскільки висновки у них стосувалися інших обставин.

ІІ. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

6. Із висновком колегії суддів щодо відмови у задоволенні касаційної скарги не погоджуюся. У постанові від 1 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10, на яку звернув увагу боржник у касаційній скарзі, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із судами у тому, що експертна оцінка є необ`єктивною, а недотриманням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» вплинуло на достовірність оцінки.

7. За обставин тієї справи, як і у справі № 499/1196/20, висновок про оцінку майна для мети його реалізації теж був сформований без ознайомлення оцінювача із об`єктом оцінки. Суди трьох інстанцій визнали таку оцінку необ`єктивною, бо порушені вимоги закону та Національного стандарту № 1, що «вплинуло на достовірність оцінки». У тексті постанови від 1 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10 немає жодного іншого аргументу Верховного Суду для такого висновку. Ні про альтернативний звіт, який підготував боржник, ні про інші докази ринкової ціни оціненого майна, ні про заперечення боржника проти відповідного звіту та його зовнішнє рецензування.

8. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не міг у мотивувальній частині постанови від 19 серпня 2026 року у справі № 499/1196/20 згадати постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10 та не пояснити, що в обставинах тієї справи було таким, що виключає подібність спірних правовідносин із тими, які склалися у справі № 499/1196/20. За змістом мотивів обох постанов відсутні будь-які відмінності в обставинах справ, які б зумовлювати неподібність змісту спірних правовідносин щодо Звіту про оцінку майна.

8.1. Головна відмінність між тими справами - це стадія, на якій боржник подав скаргу у виконавчому провадженні: у справі № 2-2394/10 на той час його майно ще не було продане (тому визнання звіту недійсним і наступна повторна оцінка могли мати практичний сенс), тоді як у справі № 499/1196/20 майно вже було реалізоване, й ефективність скарги боржника на правомірність дій приватного виконавця щодо проведення оцінки та вимоги визнати її недійсною була сумнівною. Але проблема у тому, що у постанові від 19 серпня 2026 року у справі № 499/1196/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відмову у задоволенні скарги боржника не пов`язав із фактичною реалізацією відповідного майна на час звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця щодо визначення вартості заводу.

8.2. Інша відмінність між справами № 2-2394/10 і № 499/1196/20 - поведінка боржника, оскільки у першій боржник намагався обґрунтувати заниження вартості оцінки. Але, незважаючи на ці аргументи боржника, його скаргу суди у справі № 2-2394/10 задовольнили не через розбіжності у ринковій вартості майна, а через наявність порушення Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (одне з яких доводив і боржник у справі № 499/1196/20): «…визначення вартості майна боржника проведено з недотриманням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» та без належного ознайомлення оцінювача з об`єктом, що підлягав оцінці, що вплинуло на достовірність оцінки».

ІІІ. ВИСНОВОК

9. Вважаю, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав звернути увагу на розбіжності у судовій практиці, яку він навів у мотивувальній частині постанови. Виявивши таку розбіжність (протилежний висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10 за подібних правовідносин), слід було не ухвалювати 19 серпня 2026 року остаточне судове рішення, а передати справу № 499/1196/20 на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду. Підставою для передання треба було вказати відступ від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, сформульованого у постанові від 1 жовтня 2020 року у справі №2-2394/10, про те, що для недійсності звіту про оцінку майна достатньо встановити факт порушення Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», зокрема, внаслідок того, що висновок про таку оцінку був сформований без ознайомлення оцінювача із об`єктом оцінки.

10. Інший варіант судового рішення був можливий лише за умови надання відповіді на питання про те, чи є ефективним оскарження дій виконавця щодо визначення вартості майна, а також вимога визнати недійсною його оцінку (визнати недійсним звіт), якщо на момент звернення з такою скаргою відповідне майно вже реалізоване. Якби колегія суддів, дослідивши практику Верховного Суду на предмет вирішення вказаного питання, встановила б, що з цього приводу суд касаційної інстанції дотримується єдиного підходу, а саме вважає, що відповідна скарга може бути ефективною лише за умови, якщо на момент звернення з нею виконавець ще не реалізував майно боржника, тоді у постанові від 19 серпня 2026 року у справі № 499/1196/20 слід було змінювати мотиви судів попередніх інстанцій. Проте у будь-якому разі не залишати оскаржені судові рішення без змін.

Суддя Д. А. Гудима