Окрема думка від 28 квітня 2026 р. у справі №723/2604/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА (частково розбіжна)

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді Гудими Д. А.

Справа № 723/2604/23

Провадження № 61-4610св24

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Предметом позову була вимога ОСОБА_1 (далі - позивачка, мати) в інтересах малолітньої доньки - ОСОБА_2 (далі - дитина, донька) до Великокучурівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - відповідач) про визнання незаконними рішення і дій зі зняття з реєстрації за заявою Релігійної організації «Релігійна громада Церква Христова в місті Чернівці» (далі - третя особа) місця проживання дитини у житловому будинку, який батько дитини, будучи проповідником і керівником третьої особи, подарував останній.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки батьки дитини станом на час розгляду справи не мали реєстрації у вказаному будинку, а вона не може мати інше місце проживання, ніж в одного з її батьків.

3. Апеляційний суд із цим рішенням не погодився: скасував його й ухвалив нове - про задоволення позову. Мотивував тим, що батьки проживають з дитиною у подарованому третій особі будинку, а батько там мав реєстрацію місця його проживання разом із малолітньою донькою станом на час вчинення відповідачем оскаржених позивачкою дій. Тому третя особа як власник житлового будинку не могла без заяви батьків і надання необхідних документів просити відповідача зняти малолітню дитину з реєстрації місця проживання у цьому житлі.

4. Із постановою апеляційного суду не погодилася третя особі. Подала касаційну скаргу. Просила скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Крім того, просила стягнути з позивачки на користь третьої особи 2 147,20 грн судового збору та 19 600,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.

5. 29 квітня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалив постанову, згідно з якою касаційну скаргу третьої особи задовольнив частково:

- постанову Чернівецького апеляційного суду від 6 березня 2024 року скасував, а рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 22 листопада 2023 року змінив, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови суду касаційної інстанції, оскільки позивачка не залучила власника житлового будинку співвідповідачем;

- стягнув із позивачки, яка діє в інтересах малолітньої доньки,на користь третьої особи 19 600,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у Верховному Суді;

- 2 147,20 грнвитрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги компенсував третій особі за рахунок держави.

6. Щодо судового збору аргументував судове рішення тим, що оскільки предметом розгляду є заява позивачки про захист прав малолітньої дитини, відсутні підстави для стягнення з позивачки витрат третьої особи на сплату судового збору, у тому числі у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, на підставі пункту 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір». Тому ці витрати компенсував третій особі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

ІІ. ПІДСТАВИ ДЛЯ ВИСЛОВЛЕННЯ ОКРЕМОЇ ДУМКИ

7. Із висновком колегії суддів щодо розподілу судового збору не погоджуюся. Такий висновок не мав у постанові жодного обґрунтування. Пільги зі сплати судового збору, визначені у частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір», і встановлені у частині сьомій статті 141 ЦПК України правила компенсації судового збору за рахунок держави не можна безпідставно розширювати, стягуючи відповідні витрати з Державного бюджету України на користь скаржника, для якого закон не передбачив таких можливостей.

8. Судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб (пункт 12 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»).

9. За змістом цього припису пільгу зі сплати судового збору має та особа, яка подає заяву, апеляційну або касаційну скаргу про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, а не та, яка, подаючи відповідну заяву, скаргу, не діяла на захист дитини. Саме позивачка була звільнена від сплати судового збору за подання позовної заяви й апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Проте касаційну скаргу у цій справі подала третя особа. Верховний Суд на підставі цієї скарги скасував постанову апеляційного суду.

10. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).

11. За змістом цього припису, який Верховний Суд у постанові не застосував, право на отримання компенсації сплаченого судового збору за рахунок держави має лише відповідач і тільки у разі залишення без задоволення чи без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також у випадку закриття провадження у справі.

12. Касаційну скаргу у цій справі подала третя особа, а не відповідач. І для третьої особи процесуальний закон не передбачив можливості отримати компенсацію сплаченого судового збору за рахунок держави у разі, якщо позивачка була звільненою від сплати судового збору. Відповідно Верховний Суд мав покласти на позивачку не лише витрати третьої особи на професійну правничу допомогу, але й зі сплати судового збору за подання касаційної скарги, або ж обґрунтувати у постанові підстави для розширювального тлумачення припису частини сьомої статті 141 ЦПК України - поширення її вимог не тільки на відповідачів, але й третіх осіб. Проте у постанові немає такого обґрунтування.

ІІІ. ВИСНОВОК

13. З огляду на викладене вважаю, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у частині розподілу судового збору мав або покласти на позивачку разом із витратами третьої особи на професійну правничу допомогу 2 147,20 грн витрат третьої особи зі сплати судового збору за подання касаційної скарги (а не компенсовувати їх за рахунок держави), або навести підстави для поширення правил частини сьомої статті 141 ЦПК України не тільки на відповідача, але й на третю особу, яка подала касаційну скаргу.

Суддя Д. А. Гудима