Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №752/13922/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Київ

Справа № 752/13922/23

Провадження № 61-15847св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кисель Анни Сергіївни на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року в складі судді Кордюкової Ж. І. та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року в складі колегії суддів Рейнарт І. М., Ратнікової В. М., Ящук Т. І.

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні квартирою та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що після смерті сина ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1121, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 03 грудня 2020 року, йому на праві спільної часткової власності належить 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 70,8 кв. м.

Інша 1/2 частини вказаної квартири належить ОСОБА_3 (дружині ОСОБА_5 ), яка перешкоджає позивачу в користуванні цим житловим приміщенням шляхом зміни або блокування вхідних замків до дверей, а також відмовляє йому у доступі до вказаного житлового приміщення, чим суттєво порушує його права.

12 листопада 2021року через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В. позивач передав відповідачці заяву, яка містила пропозицію щодо укладення договору користування належною їм на праві спільної часткової власності квартирою, однак відповідачка вказану пропозицію проігнорувала.

Позивач вважав, що його право має бути відновлено, шляхом:

- виділення йому у володіння та користування в натурі його 1/2 частку власності у вигляді житлової кімнати, позначеної в технічному паспорті під номером 6 площею 17,8 кв. м із заскленою лоджією площею 2,2 кв. м;

- виділення ОСОБА_3 у володіння та користування в натурі її частку власності розміром 1/2 квартири у вигляді житлової кімнати, позначеної в технічному паспорті під номером 2 площею 12,9 кв. м з заскленим балконом площею 1,9 кв. м, та житлової кімнати, позначеної у технічному паспорті під номером 5, площею 9,9 кв. м;

- коридор площею 12,5 кв. м, вбиральню площею 1,4 кв. м, ванну площею 2,8 кв. м, кухню площею 8,2 кв. м, кладову площею 1,2 кв. м, залишити як спільну часткову власність для спільного користування;

- зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ним квартирою АДРЕСА_1 , шляхом заборони їй чинити будь-які дії, направлені на перешкоджання у відкриванні вхідних дверей і безперешкодному доступі до приміщення квартири та користуванні цим приміщенням.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

18 червня 2024 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва провадження в справі закрито.

05 березня 2025 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанції керувалися тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Із позовних вимог та правовідносин, які склались між сторонами, правонаступництво в цій справі за вимогами про визнання права користування квартирою не допускається. Позов ОСОБА_2 пов`язаний з його особистими правами, оскільки він звертався з позовом про усунення перешкод, які чинились відповідачкою саме йому, а не спадкоємиці, яка з подібним позовом не зверталась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кисель А. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що судами порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

На обґрунтування доводів касаційної скарги вказує, що висновки судів є помилковим, оскільки відповідно до довідки, виданої приватним нотаріусом від 07 листопада 2023 року, ОСОБА_1 є єдиною особою, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини. Вона є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується також інформацією наявною в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Для ОСОБА_1 , так само як і раніше для ОСОБА_2 , відповідачкою створено перешкоди для перебування у квартирі: заявниця позбавлена можливості потрапити всередину квартири, проживати у ній: відповідачка змінила замки до дверей, відмовила їй у доступі до приміщення.

Вважає, що спір стосується користування майном - спірною квартирою, щодо якої є спадкоємець, що свідчить про можливість правонаступництва.

Послалася на висновок Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 473/1433/18 про те, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі.

Вказує, що на момент звернення з касаційною скаргою відсутній висновок Верховного Суду у правовідносинах, пов`язаних з визначенням порядку користування нерухомим майном в судовому порядку.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.

Згідно зі статтею 1216 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій виснували, що спір в цій справі - про встановлення порядку користування квартирою, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні квартирою, який виник між ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , не допускає правонаступництва, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 були пов`язані з його особистими правами і він звертався з позовом про усунення перешкод, які чинились відповідачкою саме йому, а не спадкоємиці, яка з подібним позовом не зверталась.

Цей висновок апеляційний суд визнав таким, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року в справі № 185/4881/16-ц.

Колегія суддів з таким висновком повністю погодитися не може, з огляду на таке.

Так, Верховний Суд у постановах від 05 грудня 2018 року в справі № 185/4881/16-ц, від 07 вересня 2022 року в справі № 304/185/19 вказав, що оскільки позивач звертався до суду з вимогами про усунення перешкод у користуванні майном, які чинились відповідачами саме йому, а не його правонаступникові, тому такий позов пов`язаний, насамперед з особистими правами самого позивача і спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Водночас у справі, що переглядається, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, окрім зобов`язання ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні ним квартирою, шляхом заборони їй чинити будь-які дії, направлені на перешкоджання у відкриванні вхідних дверей і безперешкодному доступі до приміщення квартири та користуванні цим приміщенням, просив також встановити порядок користування квартирою, шляхом:

- виділення йому у володіння та користування в натурі його 1/2 частку власності у вигляді житлової кімнати, позначеної в технічному паспорті під номером 6 площею 17,8 кв. м із заскленою лоджією площею 2,2 кв. м;

- виділення ОСОБА_3 у володіння та користування в натурі її частку власності розміром 1/2 квартири у вигляді житлової кімнати, позначеної в технічному паспорті під номером 2 площею 12,9 кв. м з заскленим балконом площею 1,9 кв. м, та житлової кімнати, позначеної у технічному паспорті під номером 5, площею 9,9 кв. м;

- коридор площею 12,5 кв. м, вбиральню площею 1,4 кв. м, ванну площею 2,8 кв. м, кухню площею 8,2 кв. м, кладову площею 1,2 кв. м, залишити як спільну часткову власність для спільного користування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Довідкою приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В. від 07 листопада 2023 року № 306/02-14/66/2023 підтверджено, що 07 листопада 2023 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 заведено спадкову справу № 66/2023 і станом на 07 листопада 2023 року єдиною особою, яка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини є ОСОБА_1 (а. с. 86).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 квітня 2024 року ОСОБА_1 набула право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 101).

За змістом статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, а відповідно до статті 181 ЦК України до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Право власності на частку у квартирі є майновим правом, яке відповідно до загальних правил спадкування не припиняється у зв`язку зі смертю власника, а переходить до його спадкоємців.

Водночас відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, а якщо згоди щодо порядку володіння та користування спільним майном не досягнуто, такий порядок може бути встановлений судом.

Отже, вимога про визначення порядку користування квартирою спрямована на визначення способу реалізації права спільної часткової власності та безпосередньо пов`язана з належною співвласнику часткою у праві власності на майно.

Така вимога не є особистим немайновим правом, нерозривно пов`язаним із конкретною особою позивача. Її предметом є визначення способу здійснення речового права щодо конкретного об`єкта нерухомого майна - квартири, а тому після переходу права власності на частку у квартирі до спадкоємця до останнього переходить і право вимагати судового визначення порядку користування спільним майном.

Вказаний підхід необхідно відмежовувати від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 185/4881/16-ц, на який послався апеляційний суд у своїй постанові, оскільки в справі № 185/4881/16-ц було заявлено лише вимогу про усунення перешкод у користуванні майном, які були чинені конкретній особі, тому Верховний Суд керувався тим, що така вимога за конкретних обставин була нерозривно пов`язана з особою позивача, який помер, а тому не допускала процесуального правонаступництва.

Натомість у справі, що переглядається, вимога про визначення порядку користування квартирою має іншу правову природу. Вона спрямована не на захист особистого права позивача, а на визначення способу реалізації права спільної часткової власності на конкретний об`єкт нерухомості. Саме право власності на частку у квартирі входить до складу спадщини відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України, а, отже, його перехід до спадкоємця зумовлює перехід і пов`язаних із цим правом можливостей щодо користування спільним майном.

Отже, смерть позивача сама собою не є підставою для закриття провадження у справі в частині вимоги про визначення порядку користування квартирою, якщо встановлено, що право власності на відповідну частку квартири перейшло до його спадкоємця.

У такому випадку має місце саме заміна особи у спірних матеріальних правовідносинах - перехід права на частку у спільній частковій власності, а тому наявні передбачені статтею 55 ЦПК України підстави для процесуального правонаступництва.

Визначення порядку користування майном судом має здійснюватися з урахуванням складу співвласників та розміру їхніх часток на час вирішення спору. Тому залучення спадкоємця померлого співвласника як його процесуального правонаступника не лише не суперечить характеру спірних правовідносин, а є необхідним для правильного вирішення спору між особами, які на момент розгляду справи є носіями відповідних майнових прав на квартиру.

Суди попередніх інстанцій зазначеного не врахували та передчасно закрили провадження в справі у частині позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою.

В частині закриття провадження в справі щодо позовних вимог про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні квартирою судові рішення є законними і обґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За положеннями пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що рішення судів ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині закриття провадження у справі щодо позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою скасувати та передати справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Щодо судових витрат

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кисель Анни Сергіївни задовольнити частково.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року в частині позовних вимог про встановлення порядку користування квартирою скасувати, справу в цій частині передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В іншій частині ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 18 червня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. М. Ситнік

Судді:В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська