Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №235/4041/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 235/4041/24

провадження № 61-9371св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Ситнік О. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року в складі колегії суддів Гапонова А. В., Новікової Г.В., Никифоряка Л. П.

усправі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання 245 000,00 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

25 березня 2025 року рішенням Заводського районного суду м. Кам'янського (раніше - Заводський районний суд м. Дніпродзержинська) позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 90 000,00 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції керувався тим, що роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» під час роботи позивача допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням трудового законодавства та призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Крім того, ОСОБА_1 . Апеляційним судом Донецької області від 07 лютого 2007 року відмовлено у задоволенні позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у м. Красноармійську Донецької областіпро відшкодування моральної шкоди. Тобто страхових виплат на відшкодування моральної шкоди за професійне захворювання ОСОБА_1 не отримав. У зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 50 % втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи. Після втрати працездатності у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв`язку з втратою професійної працездатності постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль. Розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 90 000,00 грн буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду під час розгляду справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості.

15 липня 2025 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» задоволено. Рішення Заводського районного суду м. Кам'янського (раніше - Заводський районний суд м. Дніпродзержинська) від 25 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) є необхідним лише для проведення страхових виплат за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні, а під час визначення моменту виникнення права на відшкодування моральної шкоди необхідно виходити з дати встановлення остаточного діагнозу потерпілому лікарсько-експертною комісією. Такий діагноз встановлений позивачеві 27 липня 2005 року, тобто в той час, коли за Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV) обов`язок з відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки позов заявлений до неналежного відповідача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Мотуз О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року, в якій просить йогоскасувати, направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 210/2104/16-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 210/3177/17, про те, що починаючи з 01 січня 2006 року застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, були позбавлені права на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні. З цього часу суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснюється відшкодування такої шкоди, є роботодавець, а право на відшкодування моральної шкоди настає з дня встановлення потерпілому висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У цій справі та наведених постановахВеликої Палати Верховного Суду визначальним є те, що право на відшкодування моральної шкоди виникло внаслідок стійкої втрати професійної працездатності, яка була підтверджена висновком МСЕК до 20 березня 2007 року, а саме - в серпні 2006 року. Це є ключовим критерієм, який Велика Палата Верховного Суду використовувала для ідентифікації належного суб`єкта відповідальності, зазначаючи, що у зв`язку з тимчасовим зупиненням дії положень Закону № 1105-XIV відповідно до Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон №489-V) та Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-IV «Про Державний бюджет України на 2006 рік» (далі - Закон № 3235-IV)право працівників на компенсацію моральної шкоди у цей період не могло бути реалізоване за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні. Велика Палата Верховного Суду послідовно підкреслювала, що у випадках, коли первинне встановлення втрати працездатності припадає на період з 01 січня 2006 року, відшкодування моральної шкоди має здійснюватися саме роботодавцем як особою, відповідальною за неналежні умови праці.

ОСОБА_1 . Апеляційним судом Донецької області від 07 лютого 2007 року відмовлено в задоволенні позову до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Тобто страхових виплат на відшкодування моральної шкоди за професійне захворювання ОСОБА_1 не отримав. Однак суд апеляційної інстанції не надав цим обставинам належної оцінки та позбавив позивача відшкодування моральної шкоди за рахунок ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», як передбачено законодавством. Судом було встановлено порушення права позивача на безпечні та здорові умови праці, що призвело до виникнення професійного захворювання, тому наявні підстави для відшкодування роботодавцем заподіяної працівнику моральної шкоди.

Позиція інших учасників справи

У поясненнях на касаційну скаргу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» зазначає, що висновок МСЕК є необхідним лише для проведення страхових виплат за рахунок Фондусоціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні, а під час визначення моменту виникнення права на відшкодування моральної шкоди необхідно виходити з дати встановлення остаточного діагнозу потерпілому лікарсько-експертною комісією. Такий діагноз встановлений позивачеві 27 липня 2005 року, тобто в той час, коли за Законом № 1105-XIV обов`язок з відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в Україні. За таких умовє обґрунтованим висновок про відсутність у відповідача обов`язку звідшкодування моральної шкоди на користь позивача, оскільки така відповідальність наразі покладається на Пенсійний фонд України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 28 липня 1993 року прийнято на роботу до шахти Красноармійськ-Західна № 1, а 24 березня 2004 року звільнено за станом здоров`я.

Згідно з актом розслідування хронічного професійного захворювання від 26 квітня 2006 року ОСОБА_1 має діагноз - хронічна вертеброгенна пояснично-хреботва радикулопатія; причина професійного захворювання - тяжкість праці, потужність зовнішньої динамічної роботи під час роботи за участю м?язів нижніх кінцівок і тулуба.

Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДОН-04 № 048566 від 31 серпня 2006 року ОСОБА_1 має ступінь втрати професійної працездатності 50 % з 31 липня 2006 року.

Відповідно до довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10ААА № 124155 від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 має ступінь втрати професійної працездатності 50 % безстроково.

За довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 419386 від 20 листопада 2014 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи за професійним захворюванням.

Відповідно до довідки Комунальної лікувально-профілактичної установи «Обласна клінічна лікарня профзахворювань» від 25 вересня 2013 року ОСОБА_1 встановлено діагноз - хронічна вертеброгенна пояснично-хребтова радикулопатія в стадії загострення з враженими больовими синдромами, захворювання професійне; протипоказання роботи в підземних умовах, тяжка фізича праця, вимушене положення тіла, робота в несприятливих метеоумовах.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 07 лютого 2007 року відмовлено ОСОБА_1 у позові до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань в м. Красноармійську Донецької області про відшкодування моральної шкоди з тих підстав, що дію статті 34 Закону № 1105-XIV зупинено Законом № 489-V та Законом № 3235-IV.

Позиція Верховного Суду

Касаційне провадження в справі відкрито попри малозначність справи, оскільки вона має виняткове значення для учасника, який подає касаційну скаргу [підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК)України].

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, пояснень відповідача та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом абзацу четвертого статті 1 Закону № 1105-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин завданнями страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду (частина третя статті 28 Закону № 1105-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

У Рішенні Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 зазначено, що васпекті конституційного звернення положення частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності. Зазначене положення не виключає обов`язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі статей 1, 5, 6, 13, 21 та частини третьої статті 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі в разі тимчасової, стійкої часткової чи повної втрати професійної працездатності. Під шкодою, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, треба розуміти таку шкоду, за якої не втрачається здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією або за іншою адекватною їй професією (фахом).

У абзаці 1 частини першої статті 35 Закону № 1105-XIV у редакції на час виникнення спірних правовідносин зазначалося, що для розгляду справ про страхові виплати до Фонду соціального страхування від нещасних випадків подаються, зокрема, акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та (або) висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть, а також відповідні рішення про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Дія абзацу четвертого статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28,частини третьої статті 34, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд,зупинялася на 2006-2007 роки відповідно до Законів № 489-V та № 3235-IV.

20 березня 2007 року набрав чинності Закон України від 23 лютого 2007 року № 717-V Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 717-V).

Пунктом 1 розділу I Закону № 717-V викладено у новій редакції абзац четвертий статті 1 Закону № 1105-XIV, який не передбачає відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Абзацом третім пункту 5 розділу I Закону № 717-V виключено підпункт «е» пункту 1 частини першої статті 21 Закону N 1105-XIV.

Пунктом 9 розділу I Закону № 717-V виключено частину третю статті 28 Закону №1105-XIV.

Абзацом третім пункту 10 розділу I Закону № 717-V виключено частину третю статті 34 Закону № 1105-XIV.

Пунктом 11 розділу I Закону № 717-V внесено зміни до абзацу другого частини першої статті 35 Закону № 1105-XIV.

Отже, положеннями Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування від нещасних випадків, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV.

Тобто Фонд соціального страхування України з 01 січня 2006 року не був суб`єктом, за рахунок коштів якого здійснювалося відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань. Таким суб`єктом є роботодавець. Положення Закону № 717-V, якими скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок Фонду соціального страхування, визнані Конституційним Судом України такими, що відповідають Конституції України (пункт 1 резолютивної частини Рішення від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).

У Рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 Конституційний Суд України встановив, що вищевказаним скасуванням право зазначених категорій громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП) України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) (абзац дев`ятий пункту 5 мотивувальної частини). Конституційний Суд України у вказаному рішенні також констатував, що такий розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для визнання неконституційними положень Закону № 717-V, якими було скасовано право застрахованих громадян, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду соціального страхування, гарантоване приписами Закону № 1105-XIV у первинній редакції (абзац 9 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 210/2104/16-ц, від 20 листопада 2019 року в справі № 210/3177/17, на які посилається заявник у касаційній скарзі, сформульовано правовий висновок про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду. Спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону № 1105-ХІVповинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Апеляційний суд не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду про те, що право на відшкодування моральної шкоди виникає в потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Відповідно до довідки МСЕК серії ДОН-04 № 048566 від 31 серпня 2006 року ОСОБА_2 первинно була встановлена втрата професійної працездатності 50 % з 31 липня 2006 року.

Отже, право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату професійної працездатності ОСОБА_1 , виникло в нього у 2006 році, тому Фонд соціального страхування не є особою, яка відповідальна за відшкодування моральної шкоди позивачеві.

27 липня 2005 року позивачеві встановлений діагноз, проте втрата професійної працездатності вперше висновком МСЕК підтверджена 31 серпня 2006 року, у зв`язку з чим висновки апеляційного суду про неналежність відповідача в справі є безпідставними.

Суд першої інстанції, встановившипорушення роботодавцем норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, зробив правильний висновок про те, що саме на роботодавця покладається обов`язок із відшкодування завданої моральної шкоди.

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон № 1105-ХІV, зокрема змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності з 01 січня 2015 року.

Відповідно до частини восьмої статті 36 цього Закону відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 1168 ЦКУкраїни моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою та другою статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Суд першої інстанції під час визначення розміру моральної шкоди врахував обставини, якімають суттєве значення, зокрема: ступінь втрати працездатності позивачем, визнання його особою з інвалідністю ІІІ групи, неможливістьвідновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань, істотністьвимушених змін у життєвих стосунках.

Колегія суддів погоджується із присудженимрозміром відшкодування моральної шкоди, що відповідає вимогам розумності і справедливості.

Отже, суд першої інстанції, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам, вимогам та запереченням сторін за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, ухвалив рішення, якевідповідає закону та безпідставно скасоване апеляційним судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права та порушено норми процесуального права, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мотуза Олександра Володимировича задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 липня 2025 року скасувати.

Залишити в силі рішення Заводського районного суду м. Кам'янського (раніше - Заводський районний суд м. Дніпродзержинська) від 25 березня 2025 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська