Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №908/847/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2026 року м.Дніпро Справа № 908/847/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 у справі № 908/847/25 (суддя Корсун В.Л.), повний текст рішення складено 07.11.2025

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1

до відповідача Релігійної громади помісної церкви Євангельських Християн-Бабтистів, 72304, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, буд. 176

про стягнення 142 300,61 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

31.03.2025 в системі «Електронний суд» до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі – позивач або ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» до відповідача Релігійної громади помісної церкви Євангельських Християн-Бабтистів (далі – відповідач або Релігійна громада) про стягнення 142 300,61 грн, у тому числі: основний борг у сумі 92 323,66 грн, а також нараховано 18 283,98 грн пені, 6 485,30 грн 3% річних і 25 207,67 грн інфляційних втрат.

Позивач обґрунтовує вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 09.11.2021 № 5452/21-РО-Т за період із листопада 2021 по квітень 2022 включно щодо своєчасної та повної оплати спожитого природного газу.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 30.10.2025 у справі № 908/812/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Релігійної громади на користь ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» 83 204,67 грн – суми основного боргу, 16 106,60 грн – пені, 5 882,12 грн – 3 % річних, 23 238,05 грн – інфляційних втрат та 2 186,22 грн – судового збору.

В іншій частині позову відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (апелянт) оскаржує його в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 13 869,17 грн, у тому числі: 9 118,99 грн – основного боргу, 2 177,38 грн – пені, 603,18 грн – 3% річних та 1 969,62 грн – інфляційних втрат.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає про те, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

На думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні 9 118,99 грн основного боргу за березень-квітень 2022 року та відповідних сум пені, 3 % річних й інфляційних втрат, неправильно застосувавши положення статей 13 та 131 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23. Неврахування судом редакції зазначеного Закону, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, а також поширення відповідних обмежень на період, коли вони не підлягали застосуванню, порушує закріплений у ст. 58 Конституції України принцип незворотності дії нормативно-правових актів у часі.

Скаржник зазначає, що до 20.03.2022 дія відповідних обмежень поширювалася виключно на територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а після внесення змін Законом № 2138-IX поширення таких обмежень на інші тимчасово окуповані території потребувало окремого рішення Кабінету Міністрів України, яке, за доводами скаржника, не приймалося. На думку апелянта, сам факт окупації території не є достатньою правовою підставою для автоматичного застосування заборон щодо здійснення господарської діяльності та переміщення товарів і послуг. На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.11.2025 у справі № 280/5808/23, якою справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення питання щодо відступу від відповідних правових висновків Касаційного господарського суду, зокрема викладених у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, які безпідставно застосовані судом першої інстанції у даній справі. У зв`язку з цим апелянт наголошує на відсутності усталеної правової позиції Верховного Суду щодо застосування зазначених законодавчих обмежень до правовідносин, які виникли внаслідок тимчасової окупації територій України після 24.02.2022, та вважає висновки суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в частині позовних вимог необґрунтованими.

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції не врахував умови договору щодо визначення обсягів і вартості спожитого природного газу за даними інформаційної платформи Оператора ГТС у разі неповернення підписаних актів приймання-передачі, а також обов`язки відповідача контролювати споживання газу, своєчасно припиняти його споживання за необхідності та оплачувати поставлений ресурс. Відповідач не надав доказів припинення діяльності, невикористання відповідних об`єктів, припинення газоспоживання чи оплати заборгованості, тоді як факт споживання газу підтверджується даними інформаційної платформи, а позивач належно виконував договірні зобов`язання.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) неподання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

09.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та Релігійною громадою (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 5452/21-РО-Т (договір), за умовами п. 1.1. якого, Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно із п. 2.1. договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього договору замовлений Споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з жовтня 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 20,5 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях: жовтень 2021 року – 1,5; листопад 2021 року – 2; грудень 2021 року – 2; січень 2022 року – 2; лютий 2022 року – 2; березень 2022 року – 2; квітень 2022 року – 1; травень 2022 року – 0,5; червень 2022 року – 0,5; липень 2022 року – 0,5; серпень 2022 року – 0,5; вересень 2022 року – 0,5; жовтень 2022 року – 1,5; листопад 2022 року – 2; грудень 2022 року – 2; всього – 20,5.

Відповідно до п. 3.5. договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В п. 3.5.2. договору зазначено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3. договору).

Відповідно до п. 3.5.4. договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Пунктом 4.1. договору визначено, що ціна та порядок зміни ціни на природній газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ – 13 658,42 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн, крім того ПДВ – 20 %, всього з ПДВ – 163,89 грн за 1 000 куб.м. Всього ціна газу за 1 000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу, за цим договором становить 16 554,00 грн.

Загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування (п. 4.3. договору).

За умовами п. 5.1 договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов п.п. 3.5.4. п. 3.5. цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Відповідно, до п. 5.3. договору, оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватись за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100 % вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100 % оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно із п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, Споживач зобов`язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Строк, в межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, збитків становить п`ять років (п. 11.3. Договору).

Пунктом 13.1. договору визначено, що даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

На виконання умов зазначеного договору сторонами, позивач (Постачальник) у період з листопада 2021 року по квітень 2022 року передав у власність відповідача (Споживач) природний газ в загальному обсязі 5,60271 тис. куб. м. на загальну суму 92 738,99 грн, що підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом постачальника 56Х930000010610Х в періоди з 12.11.2021 по 30.04.2022 та актами приймання-передачі природного газу, а саме: з 12.11.2021 по 30.11.2021 – 9,54 куб.м. на суму 157,92 грн; з 01.12.2021 по 31.12.2021 – 15,55 куб.м. на суму 257,41 грн; з 01.01.2022 по 31.01.2022 – 3 680,60 куб.м. на суму 60 928,63 грн; з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 1 345,66 куб.м. на суму 22 276,04 грн; з 01.03.2022 по 31.03.2022 – 521,05 куб.м. на суму 8 617,69 грн (з урахуванням корегуючого акту від 25.04.2022); з 01.04.2022 по 30.04.2022 – 30,31 куб.м. на суму 501,30 грн.

Згідно із інформаційною довідкою СЕД АСКОД АТ «Ощадбанк» за вих. від 30.08.2024 № 16/2-09/111965/2024, відповідачем здійснено наступні оплати за спожитий газ:

- 27.12.2021 за природний газ за листопад 2021 року у сумі 157,92 грн;

- 27.01.2022 за природний газ за грудень 2021 року у сумі 257,41 грн.

Не виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати спожитого природного газу у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів щодо стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 09.11.21 № 5452/21-РО-Т за період з 12.11.2021 по 30.04.2022 у сумі 142 300,61 грн, а саме: 92 323,66 грн основної заборгованості, 18 283,98 грн пені, 6 485,30 грн 3 % річних та 25 207,67 грн індексу інфляції (інфляційних втрат).

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. При цьому суд апеляційної інстанції не обмежений доводами скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі статтями 13, 73, 74, 76-79, 86 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, керуючись внутрішнім переконанням, сформованим у результаті всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження матеріалів справи.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.11.2021 між ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» і релігійною громадою помісної церкви Євангельських Християн-Баптистів укладено договір постачання природного газу № 5452/21-РО-Т. За умовами договору постачальник зобов`язався постачати природний газ споживачу, а останній приймати та оплачувати поставлений природний газ у строки й порядку, передбачені договором.

Відповідно до статей 525, 526, 629, 714 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від їх виконання не допускається, а укладений договір є обов`язковим для сторін. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу споживач зобов`язаний оплатити вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

Отже, виникнення між сторонами договірних правовідносин зумовлювало обов`язок відповідача розрахуватися за фактично поставлений природний газ у межах, у яких таке постачання здійснювалося правомірно та породжувало відповідні правові наслідки.

На підтвердження заявлених вимог позивач подав докази обсягів постачання природного газу, зокрема відомості інформаційної платформи Оператора ГТС, акти приймання-передачі природного газу та документи щодо проведених відповідачем оплат.

Зазначені докази в сукупності підтверджують, що в період із листопада 2021 року по квітень 2022 року позивачем відображено постачання відповідачу природного газу загальним обсягом 5,60271 тис. куб. м на суму 92 738,99 грн. Водночас відповідач сплатив лише 415,33 грн, у зв`язку із чим непогашений залишок вартості ресурсу становив 92 323,66 грн.

Доказів сплати решти вартості природного газу або наявності інших обставин, які припиняли б відповідне грошове зобов`язання, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано виходив із доведеності факту часткової несплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Щодо правового режиму тимчасово окупованої території та можливості постачання газу з березня 2022 року

Вирішальне значення для правильного вирішення спору має встановлення правових наслідків тимчасової окупації міста Мелітополя, де, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, знаходилося місцезнаходження відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що місцезнаходженням відповідача відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань була адреса: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Лінійна, буд. 176.

Суд першої інстанції врахував, що Мелітопольська міська територіальна громада перебуває під тимчасовою окупацією з 25.02.2022.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами - підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.

Правочин, стороною якого є суб`єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої статті 215 Цивільного кодексу України.

Крім того, ч. 2 ст. 131 зазначеного Закону встановлено заборону на переміщення товарів, робіт і послуг з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію на період тимчасової окупації, з урахуванням передбачених законодавством особливостей застосування відповідного правового режиму.

Зміст наведених норм необхідно визначати з урахуванням правового висновку, викладеного Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23.

У зазначеній постанові Об`єднана палата, аналізуючи положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» у редакції, сформованій, зокрема, Законом України від 21.04.2022 № 2217-IX, дійшла висновку, що правовий статус тимчасово окупованої території не залежить від ухвалення уповноваженим органом державної влади України, зокрема Кабінетом Міністрів України, окремого рішення про визнання відповідної території тимчасово окупованою.

Таке рішення має не конститутивне, а інформативне значення, оскільки підтверджує дату початку або припинення фактичної окупації, але не є умовою виникнення самого факту окупації та відповідного правового статусу території.

Об`єднана палата також підтвердила обґрунтованість висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, щодо застосування положень ст. 131 зазначеного Закону до територій, тимчасово окупованих у період воєнного стану, з огляду на загальновідомий факт їх окупації, навіть за відсутності окремого рішення Кабінету Міністрів України про визнання відповідної території тимчасово окупованою.

Отже, відсутність окремого рішення Кабміну про визнання міста Мелітополя тимчасово окупованим не спростовує факту його окупації та не виключає застосування встановлених законом обмежень. Відповідні обмеження підлягають застосуванню з урахуванням фактичного початку окупації та редакції законодавства, чинної у відповідний період.

З огляду на загальновідомий факт тимчасової окупації міста Мелітополя з 25.02.2022 суд першої інстанції обґрунтовано врахував правовий режим цієї території під час вирішення питання про можливість стягнення вартості природного газу, віднесеної до березня та квітня 2022 року.

При цьому укладення договору до початку окупації не надає сторонам права надалі здійснювати його виконання всупереч установленим законом обмеженням. Водночас сам факт окупації не нівелює автоматично зобов`язання, що виникли внаслідок правомірного постачання ресурсу до запровадження відповідних обмежень. Тому правові наслідки договору належить визначати окремо щодо кожного спірного періоду постачання.

За вказаних обставин висновок суду першої інстанції про відмову у стягненні вартості природного газу за березень (8 617,69 грн) і квітень 2022 року (501,30 грн) на загальну суму 9 118,99 грн відповідає наведеному правовому регулюванню та правовим висновкам Верховного Суду.

Щодо заборгованості за період із листопада 2021 по лютий 2022 року суд першої інстанції встановив, що вартість поставленого природного газу становила 83 204,67 грн. Цей розмір визначено з урахуванням даних про обсяги постачання та вартості ресурсу за відповідні місяці, а також часткової оплати відповідачем поставленого газу.

Матеріали справи містять докази постачання природного газу, відомості щодо обсягів ресурсу та документи, які підтверджують здійснення відповідачем платежів на суму 415,33 грн. Доказів повного погашення заборгованості за листопад 2021 - лютий 2022 року відповідач не надав. Відтак висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення 83 204,67 грн основного боргу є обґрунтованим.

Водночас, вирішуючи питання про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідальність за прострочення грошового зобов`язання передбачена п. 7.2. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Перевіривши розрахунки позивача щодо заборгованості за період із листопада 2021 по лютий 2022 року, суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 16 106,60 грн пені та 5 882,12 грн 3% річних. Щодо інфляційних втрат суд установив арифметичну похибку в розрахунку позивача за лютий 2022 року та визначив до стягнення 23 238,05 грн.

Оскільки нарахування за березень і квітень 2022 року пов`язані з вимогами про стягнення вартості газу за відповідні періоди, відмова у стягненні основного боргу в цій частині зумовлює необхідність відмови й у стягненні похідних нарахувань, обчислених на відповідні суми, за відсутності іншої самостійної правової підстави для їх стягнення.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме по собі посилання на укладений договір, наявність даних інформаційної платформи Оператора ГТС або відсутність окремого рішення Кабінету Міністрів України про визнання міста Мелітополя тимчасово окупованим не спростовує висновків суду першої інстанції щодо застосування законодавчих обмежень до постачання природного газу в період після початку окупації.

Доводи щодо порушення судом першої інстанції правил доказування також не знайшли підтвердження, оскільки суд дослідив наявні у справі докази, зокрема договір, документи щодо обсягів постачання природного газу, здійснених оплат і розрахунки позивача, надав їм обґрунтовану оцінку відповідно до статей 73, 74, 86 ГПК України. Сама лише незгода апелянта з оцінкою доказів і висновками суду не є підставою для скасування рішення за відсутності доведених порушень норм матеріального чи процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для зміни чи скасування рішення немає.

Щодо клопотання позивача про зупинення провадження у даній справі № 908/847/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №280/5808/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду, колегія суддів зазначає наступне:

Станом на час розгляду даної справи №908/847/25 встановлено, що 01.04.2026 року у справі № 280/5808/23 (адміністративне провадження № К/990/9997/24) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийняв рішення. Отже, підстав для зупинення не вбачається.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 275 цього Кодексу суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 у справі № 908/847/25 в оскарженій частині слід залишити без змін.

7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.11.2025 у справі № 908/847/25 – залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Ю.Б. Парусніков