Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №904/3934/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/3934/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),

суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 (суддя Камша Н.М.; повне судове рішення складено 04.08.2026) у справі № 904/3934/26

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро», м. Дніпро,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст заяви і ухвали суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор кепітал» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро», мотивованою наявністю у боржника перед заявником невиконаних грошових зобов`язань за договорами поставки щодо оплати вартості отриманого товару і повернення попередньої оплати за непоставлений товар, з урахуванням інфляційних втрат і погоджених сторонами цих правочинів процентів річних та пені, право вимоги зі сплати яких заявник отримав на підставі укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» договорів уступки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор кепітал» зазначило про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» заборгованості за двома договорами поставки, а саме:

- за договором № 361661054/2026 від 26.03.2025 основний борг складає 9345465,96 грн, 26% річних становить 3723371,87 грн, 991268,70 грн – інфляційні втрати, 4750566,76 грн – 20% штрафу, 4400486,72 грн – пеня;

- за договором № 153/1 від 27.11.2025 основний борг складає 452840,51 грн; 7555,61 грн – 3% річних, 27350,37 грн – інфляційні втрати, 1749900,00 грн – штраф.

Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 30.07.2026, між іншим, відкрив провадження у справі № 904/3934/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» і визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор кепітал» у сумі 26624,00 грн (І черга), 3293752,04 грн (ІV черга).

З огляду на оплату після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство основного боргу за договором № 36161054/2025 у розмірі 9345465,96 грн, 991268,70 грн інфляційних втрат і 429619,83 грн процентів річних (із розрахунку 3% від простроченої суми), місцевий господарський суд визнав наявність у боржника заборгованості зі сплати встановленої положеннями статті 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання, в частині сплати процентів річних, які за договором № 36161054/2026 становлять 26%, що складає 3293752,04 грн.

З огляду на оплату після подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство основного боргу за договором № 153/1 у розмірі 452840,51 грн, 27350,37 грн інфляційних втрат і 7555,61 грн трьох процентів річних, місцевий господарський суд визнав наявність у боржника заборгованості зі сплати встановленої положеннями статті 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання, в частині сплати процентів річних, які за договором № 36161054/2026 становлять 26%, що складає 3293752,04 грн.

Місцевий господарський суд зазначив, що вимоги щодо оплати неустойки у розмірі 10900953,48 грн, нарахованої за двома вказаними договорами поставки, підлягають розгляду у попередньому засіданні.

Місцевий господарський суд заперечив право кредитора зарахувати отримані грошові кошти у встановленій положеннями статті 534 Цивільного кодексу України черговості через визначення платником у платіжних інструкціях призначення платежу, водночас відхилив доводи боржника щодо неправомірності нарахування заявником 26% річних, оскільки саме такий розмір відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання погоджений сторонами у договорі № 36161054/2025.

Перебування у провадженні Господарського суду міста Києва справи № 910/7474/26 про визнання недійсним договору № 36161054/2025 місцевий господарський суд не визнав спором про право, наявність якого є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, оскільки провадження у справі № 910/7474/26 порушено за позовом третьої особи, а не заявника або боржника у справі № 904/3934/26. Провадження у справі № 910/9035/26 про визнання недійсним договору № 36161054/2025, відкрите Господарським судом міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро», поданим після звернення ініціюючого кредитора у справі № 904/3934/26, що також спростовує доводи боржника у цій справі про наявність спору про право.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 у справі № 904/3934/26 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство.

Скаржник зазначив, що до проведення підготовчого засідання у даній справі, боржник повністю погасив основну суму боргу, інфляційні втрати і три проценти річних за двома договорами поставки, водночас встановлення договором № 36161054/2025 відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання на рівні 26% річних є неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання, а нарахована заявником неустойки за цими правочинами перевищує суму основного боргу, що фактично перетворює її на каральну санкцію, для запобігання чого діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто наявний спір щодо правомірності нарахування 26% річних і штрафних санкцій.

Скаржник вважає, що наявність спору про право також підтверджена перебуванням у провадженні Господарського суду міста Києва справи № 910/9035/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» і справи № 910/7474/26 за позовом Акціонерного товариства «Закрити недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Генезис капітал», предметом позову у яких є визнання недійсним договору № 36161054/2025.

3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор кепітал» у відзиві заперечило проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Кредитор вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав правомірним нарахування встановленої положеннями статті 625 Цивільного кодексу України міри відповідальності за порушення грошових зобов`язань за договором № 36161054/2025 у розмірі 26% річних, оскільки саме такий обсяг відповідальності погодили сторони правочину, водночас посилання скаржника на надмірність заявленої до стягнення неустойки є безпідставними, оскільки місцевий господарський суд розгляд вказаного питання відклав на попереднє засідання, тобто рішення з цього приводу не ухвалене.

Перебування у провадженні Господарського суду міста Києва справ № 910/7474/26 і № 910/9035/26, предметом позову за якими є визнання недійсним договору № 36161054/2025, на думку кредитора, не є спором про право у розумінні положень частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки позивачем у першій справі є третя особа, а не боржник або ініціюючий кредитор у справі про банкрутство, а позов в іншій справі пред`явлено після подання заяви про відкриття провадження у справі № 904/3934/26.

4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 18.08.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 у справі № 904/3934/26.

У судовому засіданні 22.09.2026 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» (постачальник) уклало 26.03.2025 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» (покупець) договір № 36161054/2025, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товари, визначені у додатках до договору, а покупець прийняти та оплатити товар.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» товар на загальну суму 23752833,78 грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані повноважними представниками сторін без зауважень.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» сплатило (з урахуванням взаємозаліку) Товариству з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» 14407367,82 грн за отриманим відповідно до умов договору поставки № 36161054/2025 товар.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочить оплату товару, то на прострочену суму постачальник може нарахувати, а покупець на вимогу постачальника повинен сплатити 26 (двадцять шість) процентів річних від простроченої суми (пункт 6.5 договору).

Відповідно до пункту 6.3 договору у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, покупець зобов`язаний, сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу. У випадку, якщо умовами специфікації передбачено оплату товару на умовах попередньої оплати, в т.ч. часткової, проте постачальник поставив товар до отримання попередньої оплати, в т.ч. часткової від покупця, останній зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який вона нараховується, від простроченої суми коштів (попередньої оплати), за кожен день прострочення протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, починаючи з наступного дня після поставки Товару і до дня оплати простроченого платежу.

У випадку порушення покупцем строків оплати товару, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару у гривнях з ПДВ, зазначеної у специфікації та/або видатковій накладній на поставку товару, строки оплати якого порушені (пункт 6.4 договору).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор кепітал» (фактор) уклало 17.06.2026 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» договір № F-17-06-2026-UA, відповідно до умов пунктів 1.2, 1.4 якого фактор після переходу до нього права вимоги стає кредитором за основним договором (№ 36161054/2025) в обсязі придбаного права вимоги та одержує право замість клієнта вимагати від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» належного виконання ним зобов`язань за договором № 36161054/2025. Фактор має право нараховувати боржнику проценти за основним договором, нараховувати боржнику неустойку (штрафні санкції) за прострочення виконання зобов`язань за основним договором, вимагати погашення заборгованості за основним договором, користуватися іншими правами, які належали клієнту за основним договором.

Сторони домовились, що розмір переданого боргу становить 9345465,96 грн (пункт 3.1 договору).

Після звернення ініціюючого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, третьою особою за дорученням боржника в рахунок погашення його заборгованості перед ініціюючим кредитором по договору поставки № 36161054/2025 сплачено 24.07.2026 основний борг у сумі 9345465,96 грн, інфляційні втрати у сумі 991268,70 грн та 3% річних у сумі 429619,83 грн (платіжна інструкція № 51548785 від 24.07.2026).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» (покупець) уклало 27.11.2025 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» (постачальник) договір № 153/1, відповідно до умов пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар українського походження, вказаний у пункті 1.2 договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити його вартість.

Покупець здійснює оплату вартості товару в розмірі 86% відповідно до виставлених рахунків постачальників (пункт 3.2 договору).

Відповідно до пункту 4.3 договору за прострочення поставки товару до 5 календарних днів, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від загальної вартості товару з ПДВ, зазначеної в пункті 1.2 договору, а у разі прострочення поставки товару строком більше ніж на 5 календарних днів – штраф у розмірі 25% від загальної вартості товару з ПДВ, зазначеної в пункті 1.2 договору. У випадку поставки товару поза межами періоду поставки, покупець має право зменшити ціну 1 кг на 10%.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» 6200105,69 грн, що підтверджується такими платіжними дорученнями: № 6278 від 28.11.2025 і № 6281 від 28.11.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» товар загальною вартістю 5747265,18 грн, що підтверджується такими видатковими накладними: № 295 від 04.12.2025, № 297 від 18.12.2025, № 291 від 27.11.2025, № 292 від 28.11.2025, № 294 від 30.11.2025.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор кепітал» (фактор) уклало 17.06.2026 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Адама Україна» (клієнт) договір № F-17-06-2026-UA-2, відповідно до умов пунктів 1.1, 1.2 якого фактор передає в розпорядження клієнта суму фінансування, а клієнт відступає фактору право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» за договором № 153/1. Фактор має право нараховувати боржнику проценти за основним договором, нараховувати боржнику неустойку (штрафні санкції) за прострочення виконання зобов`язань за основним договором, вимагати погашення заборгованості за основним договором, користуватися іншими правами, які належали клієнту за основним договором.

Сторони домовились, що розмір переданого боргу становить 452840,51 грн (пункт 3.1 договору).

Після звернення ініціюючого кредитора до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі, третьою особою за дорученням боржника в рахунок погашення його заборгованості перед ініціюючим кредитором по договору поставки № 153/1 сплачено основний борг у сумі 452840,51 грн, інфляційні втрати у сумі 27350,37 грн і 3% річних у сумі 7555,61грн.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що неплатоспроможність – неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом; грошове зобов`язання – зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Наведена стаття Кодексу України з процедур банкрутства визначає грошове зобов`язання (борг) як зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. Склад і розмір грошових зобов`язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов`язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до статей 1, 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 39 Кодексу України з процедур з банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Положення частини шостої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства визначають дві можливі підстави для відмови у відкриття провадження у справі, а саме: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Згідно з висновком Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеним в постанові від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, враховуючи положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання.

Заява про відкриття провадження у справі про банкрутство в даному випадку обґрунтована невиконанням боржником грошових зобов`язання за двома договорами поставки, строк виконання яких на дату звернення з цією заявою настав.

За договором поставки № 36161054/2025 кредитор заявив грошові вимоги у такому розмірі:

- 9345465,96 грн – основна заборгованість за договором;

- 3723371,87 грн – 26% річних;

- 991 268,70 грн – інфляційні втрати;

- 4750566,76 грн – штраф;

- 4400486,72 грн – пеня.

За договором поставки № 153/1 кредитор заявив грошові вимоги у такому розмірі:

- 452840,51 грн – основна заборгованість за договором (сума неповернутої попередньої оплати);

- 7555,61 грн – три проценти річних;

- 27350,37 грн – інфляційні втрати;

- 1749900,00 грн – неустойка (штраф) за прострочення поставки.

Таким чином, до складу грошових вимог ІV черги задоволення увійшла основна заборгованість за правочинами та встановлена положеннями статті 625 Цивільного кодексу України міра відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання. Вимоги кредитора про сплату неустойки (штраф, пеня) відповідно до положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства не входять до складу грошових зобов`язань боржника.

Апеляційний господарський суд встановив, що до проведення підготовчого засідання боржник сплатив кредитору заборгованість за договором поставки № 36161054/2025 у такому розмірі:

- 9345465,96 грн – основна сума боргу;

- 991268,70 грн – втрати від інфляції;

- 429619,83 грн – три проценти річних.

За договором № 153/1 боржник до проведення підготовчого засідання сплатив кредитору такі суми грошових коштів:

- 452840,51 грн – основна сума боргу;

- 27350,37 грн – втрати від інфляції;

- 7555,61 грн – три проценти річних.

Таким чином, до підготовчого засідання суду, божник у справі у повному обсязі сплатив основний борг за договорами поставки та нараховані за неналежне виконання грошового зобов`язання втрати від інфляції і три проценти річних, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що грошові вимоги за договором № 153/1 не підлягають задоволенню, тому не можуть бути підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.

Своєю чергою, умовами пункту 6.5 договору № 36161054/2025 сторони збільшили встановлений положеннями статті 625 Цивільного кодексу України рівень відповідальності за неналежне виконання грошового зобов`язання до 26 процентів річних від простроченої суми, у зв`язку з чим місцевий господарський суд визнав грошові вимоги за вказаним договором у сумі різниці між нарахованими процентами річних у встановленому договором розмірі (26%) та фактично сплаченою сумою грошових коштів (3%), що дорівнює 3293752,04 грн (3723371,87 грн – 429619,83 грн), відхиливши посилання скаржника на завищений розмір процентів річних з мотивів його добровільного встановлення за домовленістю сторін угоди.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки їх нарахування виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначила, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Як зазначив апеляційний господарський у даній постанові, грошове зобов`язання за договором № 153/1 на момент проведення підготовчого засідання у справі виконане боржником у повному обсязі. За договором № 36161054/2025 боржник до проведення підготовчого засідання у повному обсязі погасив основну суму боргу і нараховані на неї інфляційні втрати. Також боржник сплатив три проценти річних від суми заборгованості, замість встановлених умовами договору 26%.

Тобто, на момент розгляду грошових вимог ініціюючого кредитора у підготовчому засіданні, існувало грошове зобов`язання за договором № 36161054/2025, яке складається із різниці між нарахованими кредитором процентами річних у встановленому договором розмірі (26%) та фактично сплаченою сумою грошових коштів (3%), яка становить 3293752,04 грн.

Таким чином, підставою для відкриття провадження у даній справі стало грошове зобов`язання, яке складається лише з процентів річних у встановленому договором розмірі, нарахованих на підставі положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яке за своєю правовою природою є особливою мірою відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, спрямованою на відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів.

Верховний Суд у постанові від 16.02.2021, прийнятій за результатами касаційного перегляду справи № 911/2042/20, зазначив, що з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які крім заявника та боржника стосуються невизначеного кола осіб – потенційних кредиторів боржника та інших учасників, ухваленню відповідного рішення суду (відкриття провадження у справі про банкрутство або відмова у відкритті) має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі.

При цьому можливість зменшення процентів річних в рамках розгляду заяви про визнання кредиторських вимог судом підтверджена в постанові Верховного Суду від 19.11.2025 у справі № 908/1782/24.

Колегія суддів наголошує, що боржником сплачена вся сума заборгованості у тому числі відсотки за порушення грошового зобов`язання, у встановленому положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, за виключенням суми відсотків, які перевищують встановлений зазначеною нормою права розмір і є спірними на час розгляду заяви, що свідчить про наявність спору про право.

Таким чином, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, як-от введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, здійснення витрат на винагороду розпорядника майна, дотримання принципу концентрації розгляду спорів, стороною в яких є боржник, апеляційний господарський суд вважає передчасним висновок місцевого господарського суду про порушення справи про банкрутство на підставі нарахованого кредитором додаткового (акцесорного) зобов`язання, розмір якого може бути зменшений судом, за умов визнання його непропорційним наслідкам правопорушення, тобто фактично спірного зобов`язання.

При цьому, на думку колегії суддів, підставою для відкриття провадження у справі може бути лише безумовний та очевидно безспірний борг боржника.

З огляду на викладене, у зв`язку з погашенням основної суми боргу з урахуванням міри відповідальності, встановленої положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, та наявності спору щодо розміру процентів річних, встановлених умовами пункту 6.5 договору № 36161054/2025, апеляційний господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор кепітал».

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд доходить висновку, що наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування ухвали місцевого господарського суду та ухвалення нового судового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на кредитора.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 у справі № 904/3934/26 задовольнити.

Скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2026 у справі № 904/3934/26.

Відмовити у відкритті провадження у справі № 904/3934/26 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Алькор кепітал» (вул. Шота Руставелі, 11, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 42500447) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» (пр. Дмитра Яворницького, 1-а, м. Дніпро, 49005; код ЄДРПОУ 36161054) 39936,00 грн (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.10.2026

Головуючий суддя Ю ПАРУСНІКОВ

Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД

Суддя О. ІВАНОВ