Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №910/5409/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Справа № 910/5409/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Мамченко Ю.А.

секретар судового засідання Єфімчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Рябчинський Д.А.

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Буд Капітал Плюс" на рішення Господарського Житомирської області від 30.07.26р. у справі №910/5409/26, ухвалене суддею Тимошенком О.М., повне рішення складено 30.07.26р.

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Приватного підприємства "Буд Капітал Плюс"

про стягнення 4 222 500,00 грн.

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства “БудКапітал Плюс” про стягнення 4 222 500,00 грн. штрафу, нарахованого у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України від 13.03.2025 № 311.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2026 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до Приватного підприємства “БудКапітал Плюс” про стягнення 4 222 500,00 грн. штрафу передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до господарського суду Житомирської області.

Ухвалою від 04.06.2026 Господарський суд Житомирської області відкрив провадження у справі №910/5409/26 та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.07.26р. позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "БудКапітал Плюс" на користь Військової частини НОМЕР_1 - 4 222 500,00грн. штрафу, 63337,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.07.2026 у справі № 910/5409/26, Приватне підприємство «Буд Капітал Плюс» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд» 19.08.2026, у якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження та відкрити апеляційне провадження, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 30.07.2026 у справі №910/5409/26 у повному обсязі й ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі. Також скаржник просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства «Буд Капітал Плюс» судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Буд Капітал Плюс" на рішення господарського Житомирської області від 30.07.26р. у справі №910/5409/26 - залишено без руху. Запропоновано Приватного підприємства "Буд Капітал Плюс" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги подати докази сплати судового збору у розмірі 76005 грн.

07.09.2026р. Приватного підприємства "Буд Капітал Плюс" надіслало на адресу апеляційного господарського суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Буд Капітал Плюс" на рішення Господарського Житомирської області від 30.07.2026р. у справі №910/5409/26. Витребувано у Господарського суду Житомирської області матеріали справи №910/5409/26. Запропоновано Військовій частині НОМЕР_1 надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 30.09.2026 р..

20.09.2026 р. представник Військової частини НОМЕР_1 надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу приватного підприємства «БудКапітал Плюс» на рішення Господарського суду Житомирської області від 30 липня 2026 року у справі № 910/5409/26 залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

25.09.2026р. матеріали справи №910/5409/26 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.09.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "22" жовтня 2026 р. об 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м.Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

19.10.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Військової частини НОМЕР_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2026 р. клопотання Військової частини НОМЕР_1 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №910/5409/26 - задоволено.

У судове засідання в режимі відеоконференції з`явився представник позивача, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Представник скаржника в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції, дослідивши обставини справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 4 222 500,00 грн є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В апеляційній скарзі представник Приватного підприємства «Буд Капітал Плюс» зазначає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на положеннях закону та ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню з огляду на таке.

Зокрема, апелянт наголошує, що у своїх листах посилався на вжиття заходів, спрямованих на належне виконання договірних зобов`язань. Так, відповідач звернувся до позивача з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін, зазначивши як об`єктивну причину такого звернення припинення виробництва відповідного виду товару. На думку скаржника, ця обставина має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки свідчить про те, що поведінка відповідача не була спрямована на односторонню відмову від виконання договірних зобов`язань, а полягала у спробі врегулювати ситуацію шляхом переговорів із позивачем та припинити договірні відносини за взаємною згодою сторін.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції, пославшись на відповідний лист відповідача, фактично обмежився констатацією факту його направлення, не встановивши та не дослідивши обставин, які стали підставою для його складення. На переконання скаржника, сам по собі лист відповідача із зазначенням про припинення виробництва товару не може автоматично свідчити ані про достовірність, ані про недостовірність цієї обставини. Для її встановлення суд мав дослідити докази, які підтверджують або спростовують припинення виробництва відповідного товару, зокрема документи виробника, листування з ним, інформацію про припинення виробництва відповідної моделі чи товару, зміни в товарній номенклатурі виробника, а також документи щодо можливості подальшого придбання такого товару.

За доводами апелянта, у цій справі суд фактично підмінив установлення фактичних обставин формальним посиланням на їх викладення в листі відповідача. При цьому суд не з`ясував, чи дійсно на момент направлення листа виробництво відповідного товару було припинено, з яких причин це відбулося, чи залежала можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань від виробника та чи мав відповідач реальну можливість придбати відповідний товар іншим способом. Відтак, на думку скаржника, висновок суду щодо правового значення зазначеного листа зроблено без належного встановлення фактичних обставин, на яких він ґрунтувався, що свідчить про неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, та неналежну оцінку доказів у їх сукупності.

Крім того, апелянт звертає увагу на те, що зміст листа з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін свідчить про відсутність заяви відповідача про односторонню відмову від виконання договору. Навпаки, відповідач запропонував позивачу погодити спосіб припинення договірних відносин, повідомивши про обставини, які, на його думку, перешкоджали подальшому виконанню договору. За таких обставин скаржник вважає, що суд без належного дослідження причин та обставин направлення листа фактично надав йому зміст, якого він не містить, ототожнивши пропозицію про розірвання договору за взаємною згодою сторін із відмовою відповідача від виконання договірних зобов`язань. На переконання апелянта, зазначені дії відрізняються за своєю правовою природою та потребували встановлення відповідних фактичних обставин, чого судом першої інстанції зроблено не було.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник Військової частини НОМЕР_1 у відзиві зазначає, що відповідач висловлює незгоду з оцінкою, наданою судом першої інстанції листам № 0204-01 від 02.04.2025 та № 1004-01 від 10.04.2025, посилаючись на те, що ці листи були направлені з метою належного виконання договірних зобов`язань, а не односторонньої відмови від них; суд першої інстанції не перевірив достовірність інформації, викладеної відповідачем у зазначених листах, та не встановив реальної можливості відповідача виконати свої зобов`язання за договором. Водночас позивач вважає такі доводи безпідставними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи.

Стосовно посилань відповідача на недослідження судом доказів, які могли б підтвердити або спростувати припинення виробництва товару, зокрема документів виробника, листування з ним, інформації про припинення виробництва відповідної моделі чи товару, зміну товарної номенклатури виробника та можливість подальшого придбання товару, позивач звертає увагу суду на те, що такі доводи фактично ставлять під сумнів достовірність інформації, яку сам відповідач виклав у своїх листах. На думку позивача, така позиція свідчить про суперечливість доводів відповідача, який, посилаючись на припинення виробництва товару як на причину невиконання договірних зобов`язань, водночас не надав належних доказів на підтвердження цієї обставини.

Крім того, позивач вважає, що відповідач фактично намагається перекласти на суд першої інстанції наслідки власної процесуальної пасивності. Суд не наділений повноваженнями з власної ініціативи збирати докази замість сторони та на її користь. Відтак, оскаржуване рішення ухвалено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, які були досліджені судом першої інстанції. З огляду на викладене позивач вважає, що рішення Господарського суду Житомирської області від 30.07.2026 є обґрунтованим та ухваленим із дотриманням вимог статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів відповідача про те, що невиконання умов договору було зумовлене обставинами непереборної сили, у зв`язку з чим він вважає себе звільненим від передбаченої договором відповідальності, позивач зазначає, що такі твердження є безпідставними. На його переконання, направлення листів із пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін саме по собі не свідчить про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для належного виконання договірних зобов`язань.

Позивач наголошує, що затримка відвантаження товару з боку контрагентів, а згодом і припинення його виробництва не належать до обставин непереборної сили та не звільняють відповідача від відповідальності за порушення договірних зобов`язань, оскільки такі обставини, на його думку, становлять комерційний ризик суб`єкта господарювання. Крім того, зі змісту листів відповідача вбачається, що затримки відвантаження товару почалися ще в лютому 2025 року. За таких обставин позивач вважає, що відповідач ще на етапі укладення договору мав пересвідчитися в реальній можливості виконання взятих на себе зобов`язань.

Водночас єдиним заходом, на який посилається відповідач як на спробу належного виконання договору, було звернення до позивача з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін. При цьому відповідач не пропонував відтермінувати строк поставки, замінити товар або в інший спосіб змінити умови виконання договору, а також не повідомляв про готовність здійснити поставку товару. У зв`язку з цим позивач вважає, що зазначена пропозиція не може розцінюватися як вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання в розумінні статті 614 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів апеляційної скарги про помилкову оцінку судом першої інстанції листів відповідача, які, за його твердженням, не були спрямовані на односторонню відмову від виконання договору, позивач зазначає, що зі змісту листа № 1004-01 від 10.04.2025 вбачається категоричне повідомлення відповідача про неможливість виконання договірних зобов`язань щодо поставки товару. На думку позивача, визначальним у цьому випадку є не стільки зазначені відповідачем причини невиконання договору, скільки сам факт повідомлення про те, що поставка товару не відбудеться. З огляду на це позивач вважає, що доводи відповідача про помилкову оцінку судом першої інстанції змісту зазначених листів не спростовують правильності висновків суду щодо невиконання договірних зобов`язань.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

13 березня 2025 року між військовою частиною НОМЕР_1 (позивач/покупець) та приватним підприємством "БудКапітал Плюс" (вiдповiдач/постачальник) укладено Договір № 311 про закупiвлю товарів за кошти Державного бюджету України та iнших джерел (а.с.7).

Згідно пункту 1.1 Договору, постачальник зобов`язався поставити замовникові товар спеціального призначення, зазначений у Специфікації (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору, а замовник прийняти i оплатити товар.

Відповідно до специфікації, а також пунктів 3.1. та 5.1. Договору відповідач мав доставити Квадрокоптери DJI Mavic 3 Т у кількості 250 од. загальною вартістю 42 225 000.00 грн (сорок два мільйони двісті двадцять п`ять тисяч гривень 00 копійок), строком до 15.04.2025 за адресою позивача у м. Київ (конкретні реквізити, адреси поставки повідомляються відповідачу безпосередньо перед поставкою товару).

Згідно з пунктом 6.2.1. Договору позивач має право в односторонньому порядку розірвати або змінити цей Договір у разі істотного порушення його умов постачальником в порядку, визначеному п. 11.4 цього Договору, та інших випадках, встановлених Договором або законом (відповідно до вимог статей 651 Цивільного кодексу України, статті 188 господарського кодексу України), повідомивши про це постачальника у спосіб, визначений Договором.

У випадку розірвання Договору в односторонньому порядку з ініціативи замовника у разу істотного порушення умов Договору Постачальником та інших випадках, встановлених Договором або законом, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% від частини не виконаних зобов`язань. (п.7.2.3. договору)

Згідно п.7.2.4 Договору , у разі відмови від виконання Договору та не поставки товару взагалі, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10% від ціни договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2025 р., а в частині оплати за поставлений товар – до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. (п.11.1. договору).

Згідно з пунктом 12.4. Договору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання (в тому числі затримки поставки товару або поставки в неповному обсязі, або якщо якість не відповідає вимогам зазначеним в розділі II Договору), у разі істотного порушення його умов постачальником та інших випадках встановлених Договором або законом (відповідно до вимог статей 651 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України), замовник має право розірвати Договір в односторонньому порядку шляхом направлення на адресу електронної пошти постачальника, що вказана в розділі XIII Договору, електронного листа-повідомлення про розірвання. Договір вважається розірваним з дати відправлення зазначеного листа-повідомлення

Відповідно до п. 12.5. Договору, у разі одностороннього розірвання договору замовник складає довідку із зазначенням причин та дати, з якої Договір вважається розірваним. Така довідка буде додатком до Договору та становити його невід`ємну частину.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

Листом № 0204-01 від 02.04.2025 відповідач звернувся до позивача з проханням розірвати договір у зв`язку з неможливістю поставки товару у строки, визначені договором (а. с. 21).

Листом № 1004-01 від 10.04.2025 відповідач повторно звернувся до позивача з проханням розірвати договір за взаємною згодою сторін у зв`язку з неможливістю виконання зобов`язань за договором (а. с. 22).

Відповідно до пункту 12.5 договору Військова частина НОМЕР_1 склала довідку про розірвання договору від 14.04.2025 (а. с. 28).

Листом № 80/5120 від 14.04.2025 Військова частина НОМЕР_1 повідомила відповідача про розірвання договору № 311 з 14.04.2025 та просила сплатити штраф у розмірі 10 % від ціни договору за відмову від виконання його умов, що становить 4 222 500,00 грн (42 225 000,00 грн * 10 %), на підставі пункту 7.2.4 договору (а. с. 23).

Оскільки відповідач зазначений штраф не сплатив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про його стягнення.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 14 ЦК України визначено, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1 та ч. 2 ст. 614 ЦК України).

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, а також застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його скасування з огляду на таке.

13 березня 2025 року між Військовою частиною НОМЕР_1 та Приватним підприємством «Буд Капітал Плюс» (код ЄДРПОУ 44905947) укладено договір № 311 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України на загальну суму 42 225 000,00 грн за кодом ДК 021:2015: 34710000-7 «Вертольоти, літаки, космічні та інші літальні апарати з двигуном», предметом якого є квадрокоптери DJI Mavic 3T. Ідентифікатор закупівлі - UA-2025-02-20-006429-a.

Відповідно до умов договору кінцевий строк поставки 250 квадрокоптерів DJI Mavic 3T визначено 15.04.2025.

Згідно з пунктом 5.1 договору постачальник зобов`язався поставити товар до 15.04.2025 року. Водночас пунктом 6.2.1 договору передбачено право замовника розірвати договір в односторонньому порядку в разі порушення постачальником своїх зобов`язань, зокрема щодо строків поставки товару.

Листами від 02.04.2025 № 0204-01 та від 10.04.2025 № 1004-01 відповідач повідомив позивача про те, що виробник квадрокоптерів SZ DJI Technology Co., Ltd. 12.02.2025 поінформував корпоративних партнерів про обмеження поставок продукції DJI, зокрема квадрокоптерів Mavic 3T, що призвело до затримок у постачанні товару кінцевим споживачам. Крім того, за твердженням відповідача, його корпоративний партнер Meridein OU повідомив про припинення виробником DJI виробництва серій M3T та M3E на користь серії M4. Посилаючись на зазначені обставини, відповідач повідомив про неможливість виконання зобов`язань за укладеним договором.

Водночас на підтвердження викладених у зазначених листах обставин відповідач не надав доказів, зокрема документів виробника чи його корпоративного партнера, які б підтверджували обмеження поставок відповідного товару, припинення виробництва зазначених моделей квадрокоптерів або неможливість їх придбання для виконання договірних зобов`язань. Отже, самі лише твердження відповідача, викладені в листах, без належного документального підтвердження не є достатніми для висновку про об`єктивну неможливість виконання ним умов договору.

Згідно з пунктом 7.2.4 договору в разі відмови від виконання договору та непоставки товару взагалі постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % ціни договору.

Крім того, відповідно до пункту 12.4 договору в разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, зокрема затримки поставки товару, поставки його в неповному обсязі або невідповідності якості вимогам договору, істотного порушення його умов постачальником, а також в інших випадках, передбачених договором або законом, з урахуванням вимог статті 651 Цивільного кодексу України та статті 188 Господарського кодексу України, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення на зазначену в розділі XIII договору адресу електронної пошти постачальника листа-повідомлення про розірвання. Договір вважається розірваним із дати відправлення такого листа-повідомлення.

Як убачається з матеріалів справи, листом від 14.04.2025 № 80/5120 позивач повідомив відповідача про розірвання договору № 311 з 14.04.2025 та вимагав сплатити штраф у розмірі 10 % ціни договору на підставі пункту 7.2.4 договору.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для застосування передбаченої договором відповідальності за відмову від його виконання та непоставку товару.

Щодо доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення лише у випадку, якщо доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за своєю правовою природою є надзвичайними та невідворотними обставинами, виникнення яких не залежить від волі сторін та які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язання у визначений строк. Такі обставини повинні мати винятковий характер, бути непередбачуваними на момент укладення договору та перебувати поза межами господарського ризику сторони.

Отже, для звільнення від відповідальності особа повинна довести не лише сам факт існування форс-мажорних обставин, а й те, що саме ці обставини безпосередньо унеможливили належне та своєчасне виконання конкретного зобов`язання.

Водночас наведені апелянтом обставини щодо припинення виробником DJI виробництва серій M3T та M3E на користь серії M4 не можуть самі по собі вважатися обставинами непереборної сили, оскільки пов`язані зі здійсненням господарської діяльності та належать до сфери комерційного ризику суб`єкта господарювання.

Згідно з пунктом 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, оголошення воєнного або надзвичайного стану тощо).

Крім того, залежність відповідача від дій власних постачальників чи виробника товару не звільняє його від відповідальності перед контрагентом за належне виконання прийнятих на себе договірних зобов`язань. Порушення зобов`язань третіми особами, труднощі з логістикою, зміна умов постачання або тривалі строки виготовлення товару належать до ризиків підприємницької діяльності, які суб`єкт господарювання повинен враховувати під час укладення договору та планування строків його виконання.

Водночас колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.04.2026 у справі № 910/9544/25, відповідно до яких обачливий та добросовісний учасник закупівлі, який не має предмета поставки у своєму розпорядженні, повинен ще до прийняття на себе відповідних зобов`язань оцінити пропозиції на ринку та ризики, пов`язані з організацією непрямої поставки товару для потреб Сил оборони України.

Укладення відповідачем договору з третьою особою з метою забезпечення виконання державного контракту не змінює обсягу його зобов`язань перед позивачем і не звільняє від відповідальності за їх невиконання. Ризики, пов`язані з неналежним виконанням зобов`язань залученими відповідачем постачальниками, належать до сфери його підприємницького ризику та не можуть бути покладені на позивача.

Крім того, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження припинення виробником DJI виробництва серій M3T та M3E на користь серії M4, так само як і доказів того, що зазначені обставини об`єктивно унеможливлювали виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Отже, наведені відповідачем обставини не свідчать про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за невиконання договору. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення штрафу, а доводи апеляційної скарги в цій частині вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків оскаржуваного судового рішення.

Також, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що звернення до позивача з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін свідчить про вжиття ним заходів для належного виконання договірних зобов`язань та відсутність наміру відмовитися від їх виконання.

Саме по собі звернення з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін не підтверджує вжиття відповідачем заходів, спрямованих на виконання зобов`язання з поставки товару. Навпаки, зміст такої пропозиції свідчить про намір припинити договірні відносини, а не забезпечити виконання взятих на себе зобов`язань.

Посилання відповідача на припинення виробництва відповідного товару як на причину звернення з такою пропозицією не змінює правової оцінки його поведінки.

Крім того, звернення відповідача з пропозицією розірвати договір за взаємною згодою сторін не спростовує змісту його листа від 10.04.2025 № 1004-01, у якому він повідомив про неможливість виконання договірних зобов`язань.

Доводи про те, що суд першої інстанції не дослідив фактичних обставин, які стали підставою для складення зазначених листів, також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач не був позбавлений можливості подати належні докази на підтвердження наведених у них обставин. Водночас матеріали справи не містять достатніх доказів, які б підтверджували припинення виробництва відповідного товару та об`єктивну неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Отже, наведені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо характеру поведінки відповідача та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вище викладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Буд Капітал Плюс" на рішення Господарського Житомирської області від 30.07.2026 у справі №910/5409/26 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №910/5409/26 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "28" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Мамченко Ю.А.