Постанова від 26 жовтня 2026 р. у справі №906/565/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Справа №906/565/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Левчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полісся-Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 (Шніт А.В., повне рішення складено 29.10.2025)

за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

до Приватного підприємства "Полісся-Буд"

про стягнення 2 801 282,76 грн

за участю:

прокурора - Мельничук Л.О.,

представника позивача - не з`явився,

представника відповідача - Бейлика М.Б.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства "Полісся-Буд" на користь Житомирської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Житомирської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 2 801 282,76 грн. Стягнуто з Приватного підприємства "Полісся-Буд" на користь Житомирської обласної прокуратури 42 019,25 грн витрат по сплаті судового збору.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що будівництво будинку №9-А розпочалося у 2018 році, об`єкт станом на 01.01.2020 не був введений в експлуатацію, а договір про пайову участь на виконання вимог ст.40 Закону №3038-VI, яка діяла на час початку будівництва, між замовником будівництва - ПП "Полісся Буд" та органом місцевого самоврядування - Житомирською міською радою не був укладений, зазначив, що порядок, передбачений абз.2 п.2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №132-ІХ, розповсюджує свою дію на спірні правовідносини.

Господарський суд вказав, що прокурором під час розгляду даного спору доведено обов`язок відповідача, як замовника будівництва, здійснити оплату пайової участі щодо даного об`єкта будівництва до прийняття його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п.4 ч.2 р.ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-ІХ.

Таким чином, суд вважає, що невиконання відповідачем законодавчо закріпленого обов`язку щодо сплати пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта саме до введення об`єкта в експлуатацію надає право на стягнення цих коштів відповідно до ст.1212 ЦК України.

Здійснивши перевірку розрахунку розміру пайової участі, заявленої прокурором у позові, суд першої інстанції дійшов висновку про його арифметичну правильність та обґрунтованість позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню шляхом стягнення на підставі ст.1212 ЦК України з ПП "Полісся-Буд" на користь Житомирської міської ради для зарахування в дохід місцевого бюджету Житомирської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 2 801 282,76 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить змінити п.2 та п.3 резолютивної частини оскаржуваного рішення, та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 2 423 815,83 грн грошових коштів для зарахування в дохід місцевого бюджету Житомирської міської територіальної громади та на користь Житомирської обласної прокуратури 36 357,24 грн витрат по сплаті судового збору.

Апелянт, зокрема, вказує, що прокурор, подаючи позов до суду, не навів норму закону та не обґрунтував правові підстави для здійснення розрахунку суми безпідставно збережених коштів станом на дату здачі об`єкта в експлуатацію (10.09.2021 року).

Відповідач, посилаючись на пп.3 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону 132-ІХ, зазначає, що ПП "Полісся-Буд" протягом 10 робочих днів з 01.01.2020 року (тобто до 16.01.2020 року) повинно було звернутися до Житомирської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, а міська рада відповідно протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів – надати ПП "Полісся-Буд" розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва (тобто, до 06-10.02.2020 року (з врахуванням способу подання пакету документів замовником будівництва). Тобто, граничний термін отримання розрахунку законодавець визначив як 25 робочих днів, а отже і застосувати основний показник опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України у даній справі можливо максимум на 25 робочий день з 01.01.2020 року (тобто 06-10 лютого 2020 року).

Відтак, враховуючи викладене, а також судову практику Верховного Суду, зауважує, що пайовий внесок замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має розраховуватися саме на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку щодо сплати пайового внеску, тобто станом на 06-10.02.2020 року, а тому розрахунки, наведені позивачем, є незаконними та безпідставними.

Таким чином, вважає, що обов`язок відповідача зі сплати пайової участі повинен розраховуватись наступним чином: 10966,5 кв.м х 11051,00 грн = 121190791,5 х 2 % = 2423815,83 грн. Отже, позовна вимога прокурора у даній справі про стягнення 2 801 282,76 грн з відповідача є значно вищою від тієї, що передбачена Законом.

Апелянт зазначає, що у відповідача станом на лютий 2020 року не міг виникнути обов`язок щодо сплати пайового внеску відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №230 від 10.09.2021 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розрахованими станом на 01.07.2021), тобто на майбутнє, а тому вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині суми, що підлягає стягненню з відповідача, а саме 2 423 815, 83 грн.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що розрахунок прокурора цілком і повністю ґрунтується на документально підтверджених обставинах справи та нормах Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні".

Також, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, звертає увагу, що прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію є фактом, що свідчить про порушення замовником будівництва нормативного обов`язку про сплату коштів пайової участі та виникнення права на звернення до суду про стягнення таких коштів, а тому розрахунок заборгованості відповідача правомірно здійснений саме на дату прострочення.

Вважає, що запропоноване апелянтом тлумачення норми матеріального права є надмірно довільним та вибірковим, не підтверджується жодною нормою права або актом правозастосування та ґрунтується виключно на бажанні ПП "Полісся-Буд" досягнути скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Прокурор просить рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 залишити без змін як законне та обґрунтоване, а у задоволенні апеляційної скарги ПП "Полісся-Буд" відмовити.

У судове засідання, призначене на 27.10.2026 року, позивач не забезпечив явку свого уповноваженого представника, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Житомирської міської ради №1017 від 12.04.2018 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками юридичним особам" ПП "Полісся-Буд" на підставі розробленого проекту землеустрою надано право користування земельною ділянкою з к.н.1810136600:03:003:0043 площею 0,2816 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: майдан Мистецькі Ворота, 9, 10 (а.с.85-86).

05.06.2018 року між Житомирською міською радою (орендодавець) та ПП "Полісся-Буд" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1810136600:03:003:0043 площею 0,2816 га для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: майдан Мистецькі Ворота, 9, 10 (а.с.87-88).

09.08.2018 року Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради видано дозвіл замовнику - ПП "Полісся-Буд" на виконання будівельних робіт №ЖТ112182210224 по об`єкта будівництва "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями". Місце розташування об`єкта будівництва: 10001, Житомирська обл., м.Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10. Вид будівництва: нове (а.с.14).

Згідно акта готовності об`єкта до експлуатації від 12.08.2021 (а.с.19-22), об`єкт "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м.Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" зафіксовано як закінчений будівництвом об`єкт готовий до експлуатації. Будівельні роботи виконано у строк: початок робіт - серпень 2018 року, закінчення робіт - липень 2021 року. Загальна площа квартир за проектом: 10408,35 кв.м.; за результатами технічної інвентаризації: 10966,50 кв.м.

У пункті 12 вказаного акта не зазначено інформації про укладення договору та сплату коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради 10.09.2021 видано сертифікат №ЖТ122210817863, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" та підтверджено його готовність до експлуатації (а.с. 23-27).

Розділ сертифікату "Терміни будівництва" містить наступну інформацію: дата початку будівництва - 27.08.2018; дата завершення будівництва - 29.07.2021; строк введення в експлуатацію - 18.08.2021.

У сертифікаті вказано, що підставою для звільнення від сплати пайової участі є пункт 13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" №132-IX від 20.09.2019.

Прокурор, посилаючись на невиконання ТОВ "Полісся-Буд" обов`язку щодо сплати пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури Житомирської міської територіальної громади, зазначає, що відповідачем безпідставно збережено кошти у сумі 2801282,76 грн, які підлягали сплаті до місцевого бюджету, у зв`язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листів Житомирської окружної прокуратури від 06.08.2024, 29.08.2024 до Житомирської міської ради, надісланих у зв`язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, а також листа-повідомлення від 28.04.2025 до вказаного органу про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, враховуючи обізнаність Житомирської міської ради про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги лист міської ради від 16.08.2024 про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому та заперечень щодо звернення прокуратури з відповідним позовом, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту порушень інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність. З огляду на що такий позов пред`являється прокурором в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.

Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" №3038-VI, відповідно до ст.1 якого замовником будівництва визначається фізична або юридична особа, яка має намір забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

У відповідності до ч.1 ст.2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.

Як вірно встановлено господарським судом, будівельні роботи на об`єкті "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями" здійснювались у період з 09.08.2018 до 18.08.2021, що підтверджується дозволом на виконання будівельних робіт та сертифікатом про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла до 31.12.2019 року) закріплювався обов`язок замовника будівництва, що має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту (крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті) шляхом перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію.

У свою чергу, органи місцевого самоврядування встановлювали порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Порядок укладення договору пайової участі за вказаною статтею Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачався у декілька етапів: замовник повинен був звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору про пайову участь, яка реєструвалась органами місцевого самоврядування. На підставі доданих замовником до заяви документів, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта, протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви визначався розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, з органом місцевого самоврядування укладався договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, істотними умовами якого були розмір пайової участі, строк (графік) її сплати, відповідальність сторін, невід`ємною частиною такого договору був розрахунок величини пайової участі (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Замовник до прийняття об`єкта в експлуатацію повинен був сплатити в повному обсязі кошти пайової участі єдиним платежем або частинами, якщо договором було передбачено графік сплати пайової участі.

Отже, зі змісту ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачалося, якщо об`єкт будівництва не відносився до переліку об`єктів, у разі будівництва яких замовники не залучалися до пайової участі, укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковував перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі, було обов`язковим через пряму вказівку закону.

Разом з тим, 01.01.2020 набрали чинності положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX (далі - Закон №132-IX), якими з 01.01.2020 року було виключено ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Відповідно до п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. З 01.01.2020 у замовників будь-яких об`єктів будівництва відсутній обов`язок укладати з органом місцевого самоврядування відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Однак, в абз.2 п.2 р. ІІ Закону України №132-ІХ законодавець визначив розмір та порядок пайової участі замовників будівництва у разі, якщо будівництво об`єктів було розпочато до внесення законодавчих змін (до 01.01.2020), якщо станом на 01.01.2020 такі об`єкти не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, але обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів пайової участі не перестав існувати після 01.01.2020.

Колегія суддів враховує, що законодавцем під час внесення змін до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (шляхом виключення ст.40 вказаного Закону на підставі Закону №132-IX) було чітко встановлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі та порядку:

1) розмір пайової участі становить (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом):

для нежитлових будівель та споруд - 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта;

для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об`єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" замовник будівництва зобов`язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об`єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об`єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію.

Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі №910/9548/21 зазначив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:

- об`єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;

- об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.

Системний аналіз зазначених норм та обставин дає підстави для висновку, що обов`язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає:

- для об`єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені, - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020;

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19 та постановах Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, від 07.09.2023 у справі № 916/2709/22, від 20.03.2025 у справі №903/601/24.

Отже, як і чинна, так і та, що втратила чинність, процедура визначення розміру пайової участі покладала саме на замовника будівництва обов`язок розпочати відповідну процедуру.

Відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту не усуває зобов`язання забудовника сплатити визначені суми, таке зобов`язання має бути виконано до прийняття новозбудованого об`єкта в експлуатацію і спір у правовідносинах щодо сплати таких сум може виникнути лише щодо їх розміру (постанови Верховного Суду від 23.05.2024 у справі №915/149/23, від 22.09.2021 у справі №904/2258/20).

Таким чином, із врахуванням викладеного, колегія суддів зауважує, що оскільки будівництво об`єкта розпочато у серпні 2018 року, тобто до набрання чинності Закону України №132-ІХ, відповідач зобов`язаний був у період з початку будівельних робіт забудови і до 01.01.2020 звернутися до позивача із заявою про укладення договору про пайову участь, до якої додати документи, що підтверджують кошторисну вартість будівництва об`єкта.

Однак, відповідач, як замовник будівництва, до Житомирської міської ради із заявою про укладення договору про пайову участь не звертався, відповідно такий договір між сторонами не укладався, та як наслідок грошові кошти до місцевого бюджету відповідачем не сплачувались, що свідчить про порушення останнім норми ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо обов`язкової участі замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту, яка на момент початку побудови об`єкта і до 01.01.2020 була чинною.

При цьому, враховуючи, що у цій справі будівництво об`єкта розпочато у серпні 2018 році, абз. 2 пункту 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" визначено обов`язок щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвиток інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

Такі висновки відповідають загальним принципам рівності та справедливості, є націленими на те, щоб замовник будівництва, який розпочав його до 01.01.2020 та добросовісно виконав встановлений законом (ст.40 Закону №3038-VI) обов`язок щодо пайової участі, був у однакових ринкових умовах із забудовником, який аналогічно розпочав будівництво у попередні роки до 01.01.2020, але до цієї дати такого обов`язку не виконав, можливо навіть свідомо затягуючи процес здачі об`єкта будівництва в експлуатацію до 01.01.2020 з метою уникнення сплати пайової участі (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.07.2022 року у справі №910/9548/21).

Отже, враховуючи викладене, відповідач зобов`язаний був у 2020 році звернутися до позивача із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва і до введення об`єкта в експлуатацію сплатити пайові внески.

Із матеріалів справи вбачається та не спростовано відповідачем, що усупереч вищезазначеним вимогам законодавства щодо містобудівної діяльності, ПП "Полісся-Буд" до Житомирської міської ради протягом 10 робочих днів після 01.01.2020 з заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва не звернувся.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено обов`язок відповідача, як замовника будівництва здійснити оплату пайової участі щодо об`єкта будівництва у 2020 році до прийняття його в експлуатацію, що визначено безпосередньо п.4 ч.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-ІХ.

При цьому, вказівка у Сертифікаті про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів про те, що кошти пайової участі не сплачувались на підставі п.13 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким виключено ст.40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", яка регулювала сплату коштів пайової участі, не заслуговує на увагу, оскільки будівництво об`єкта розпочато у 2018 році, а тому згідно з абз.2 п.2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX визначено обов`язок (за винятком передбачених пп.2 цього абзацу випадків) щодо перерахування замовником об`єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету пайової участі (коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту) до прийняття такого об`єкта в експлуатацію.

У постановах від 07.09.2023 у справі №916/2709/22 та від 15.08.2024 у справі №914/2145/23 Верховний Суд зазначив, що відсутність звернення замовника будівництва з відповідною заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва на виконання вимог пп.3 абз.2 п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" та ненадання ним передбачених цією нормою документів, не є перешкодою для самостійного визначення органом місцевого самоврядування розміру пайової участі на підставі наявних у нього документів із доведенням під час розгляду справи їх обґрунтованості.

Разом з тим, у випадку, якщо замовниками зазначених об`єктів будівництва не буде дотримано передбаченого Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" обов`язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об`єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 зі справи №643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту є звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст.1212 ЦК України. Така позиція підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.07.2022 у справі №910/9548/21, 13.12.2022 у справі №910/21307/21, від 07.09.2023 у справі №916/2709/22, від 23.05.2024 у справі № 915/149/23.

Визначаючи розмір належної до стягнення суми пайової участі у зв`язку з будівництвом об`єкта, суд зобов`язаний дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду перевірити розрахунок заявлених позовних вимог викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Щодо визначення розміру пайової участі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, визначаючи розмір пайової участі, прокурор застосував показник опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, що діяв станом на дату прийняття відповідного об`єкта в експлуатацію.

Водночас, апелянт зазначає, що розмір пайового внеску замовника у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту має визначатися із застосуванням показника опосередкованої вартості спорудження житла, чинного на момент виникнення у замовника будівництва обов`язку зі сплати такого внеску.

Оцінюючи наведені доводи сторін апеляційний суд зауважує, що відповідно до Закону №132-IX обов`язок замовника будівництва звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування для визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва виникає протягом десяти робочих днів (або після 01.01.2020, або після початку такого будівництва, якщо воно розпочалося у 2020 році), а орган місцевого самоврядування протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня звернення замовника будівництва (отримання доданих до такого звернення документів) надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об`єкта будівництва.

Саме зі спливом визначених законодавцем строків, загалом 25 робочих днів (10 днів+15 днів), розмір пайової участі вважається таким, що мав бути визначений, а обов`язок замовника будівництва сплатити пайову участь - таким, що виник та підлягає виконанню. У цьому висновку суд наголошує, що зазначені 25 днів спливають (після 01.01.2020 - для об`єктів, розпочатих будівництвом, однак не введених в експлуатацію на 01.01.2020; після початку будівництва - для об`єктів, розпочатих будівництвом у 2020 році) незалежно від того, чи звертався замовник до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва, оскільки перебіг відповідних строків визначений законодавством як такий, що розпочинається імперативно, з настанням відповідної події або терміну: 01.01.2020 або дата початку будівництва у 2020 році; та припиняє свій перебіг з настанням такої визначеної законодавцем події як прийняття відповідного об`єкта будівництва в експлуатацію (правова позиція Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладена у п.8.12 постанови від 02.10.2026 у справі №922/2047/25).

Прийняття ж об`єкта в експлуатацію є строком, з якого вважається, що замовник будівництва порушує зазначені зобов`язання, а у органів місцевого самоврядування, відповідно, виникає кореспондуюче такому зобов`язанню право вимагати від замовника будівництва сплатити відповідні платежі пайової участі як безпідставно збережені кошти пайової участі (п.41 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19).

Із врахуванням п.8.17-8.18 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2026 у справі №922/2047/25, колегія суддів зазначає, що розмір платежів пайової участі, які підлягають сплаті за правилами розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX, однак не сплачені замовником будівництва до введення/прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію, та які у зв`язку з такою несплатою орган місцевого самоврядування має право вимагати перерахувати від замовника будівництва після введення/прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію як безпідставно збережені таким замовником кошти пайової участі, визначається:

- для об`єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році, - станом на момент початку будівництва;

- для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020 і які на цю дату не введені в експлуатацію за відсутності укладеного договору про пайову участь, - станом на 01.01.2020, тобто на день набрання чинності відповідних змін за Законом № 132-IX, з якими цей Закон пов`язує початок процедури визначення розміру пайової участі щодо таких об`єктів.

Таким чином, Закон №132-IX пов`язує процедуру та порядок визначення розміру пайової участі щодо об`єкта будівництва саме з початком будівництва об`єкта, однак не з введенням/прийняттям такого об`єкта в експлуатацію, з яким законодавець пов`язує настання строку, з якого вважається, що замовник будівництва порушив відповідні зобов`язання з перерахування платежів пайової участі, які у зв`язку з цим набувають статусу безпідставно збережених грошових коштів на підставі статті 1212 ЦК України. Для об`єктів, будівництво яких розпочато до 01.01.2020, такою подією є набрання чинності Законом № 132-IX, оскільки саме з цієї дати для них запроваджено новий порядок визначення розміру пайової участі. Застосування до таких об`єктів показників, чинних на дату початку будівництва, означало б поширення правила пп.1 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX на період, коли цей Закон не діяв, а розмір пайової участі визначався за іншими правилами (ст.40 Закону № 3038-VI).

Такий підхід відповідає правовій природі кондикційного зобов`язання. Стаття 1212 ЦК України не виконує штрафної функції і не є засобом компенсації за прострочення: обсяг безпідставно збереженого майна дорівнює обсягу того, що особа зобов`язана була передати, але не передала. Замовник будівництва, який виконав свій обов`язок, сплатив би пайову участь у розмірі, розрахованому за показниками опосередкованої вартості спорудження житла, чинними на момент початку процедури визначення її розміру. Саме цю суму зберігає у себе замовник, який такого обов`язку не виконав.

Визначення ж розміру за показниками, чинними на момент прийняття об`єкта в експлуатацію, призводило б до того, що базова сума безпідставно збереженого залежала б від тривалості будівництва та від зміни цінових показників, тобто виконувала б функцію компенсації знецінення коштів, яку закон покладає на інший правовий інструмент (зокрема, ст.625 ЦК України), що спростовує правову позицію прокурора у даній справі.

Крім того, суд також враховує, що абз.2 п.2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 132-IX встановив порядок сплати пайової участі "протягом 2020 року". Неприйняття об`єкта в експлуатацію до завершення 2020 року не припиняє обов`язку замовника, який виник за цим Законом, однак застосування до такого обов`язку показників опосередкованої вартості спорудження житла, затверджених у наступні роки (у цій справі - у 2023 році), не має підстави у Законі № 132-IX, дія якого в цій частині обмежена 2020 роком. Це додатково підтверджує, що юридично значущим є момент початку процедури визначення розміру пайової участі, а не момент прийняття об`єкта в експлуатацію.

Відповідно до затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 №286 показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (розраховані станом на 01 жовтня 2019 року), які діяли станом на момент виникнення у відповідача обов`язку щодо сплати пайового внеску (станом на 01.01.2020), вартість 1 кв.м. загальної площі квартир будинку (з урахуванням ПДВ) на території Житомирської області становила 11051,00 грн.

В абз.2 п.2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №132-IX законодавець диференціює різні методи розрахунку визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури. Одним з критеріїв диференціації є критерій розмежування нежитлових споруд та житлових будинків.

Отже, для законодавця саме фактор будівництва будинку з метою створення житла є визначальною кваліфікуючою ознакою при визначенні порядку розрахунку величини пайової участі, а відтак, зазначений критерій підлягає застосуванню і при визначенні вартості спорудження житла. При цьому, визначення такої вартості відбувається за допомогою застосування опосередкованого методу, тобто з врахування спорудження саме житлової площі.

Вказане відповідає положенням наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 №286, яким затверджено саме показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, при чому опосередковуючим чинником для житлових будинків є саме площа квартир.

Згідно зі змістом сертифіката Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Житомирської міської ради від 10.09.2021 №ЖТ122210817863 загальна площа квартир об`єкта будівництва становить -10 966,5 кв.м.

Відтак, пайова участь при зведенні об`єкта будівництва: "Нове будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями за адресою: 10001, Житомирська обл., м. Житомир, майдан Мистецькі Ворота 9, 10" розраховується за наступною формулою: (Ов*м2)*2%, де Ов - показник опосередкованої вартості спорудження житла у Житомирській області, грн. за 1 кв. м. (відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.12.2019 №286); м2 - загальна площа квартир (відповідно до даних сертифікату серії №ЖТ122210817863 від 10.09.2021); 2 % - розмір пайової участі для житлових будинків (пп.2 п. 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні").

Таким чином, розмір пайової участі, що мав бути сплачений відповідачем, складає 2423815,83 грн (11051,00 грн *10 966,5 кв.м.) *2%).

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не було виконано обов`язку зі сплати органу місцевого самоврядування грошових коштів пайової участі, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь Житомирської міської ради грошових коштів пайової участі у сумі 2423815,83 грн.

Згідно з п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

За змістом п.3, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.4 ст.277 ГПК України).

З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції неправильно визначив дату, станом на яку належало розраховувати розмір пайової участі, та помилково застосував показник опосередкованої вартості спорудження житла, чинний на дату прийняття об`єкта в експлуатацію, що призвело до стягнення безпідставно збережених коштів у більшому розмірі, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та зміни рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 у частині визначення розміру коштів, що підлягають стягненню з ПП "Полісся-Буд", а також розподілу судових витрат.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги відповідача та положення ст.129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на прокурора.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Полісся-Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 у справі №906/565/25 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2025 у справі №906/565/25 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

" 1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся-Буд" (10020, м.Житомир, вул.Вільський Шлях, буд. 14, корпус 3, приміщення 5; код ЄДРПОУ 40928604) на користь Житомирської міської ради (10014, Житомирська область, м.Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, буд.4/2; код ЄДРПОУ 13576954) для зарахування в дохід місцевого бюджету Житомирської міської територіальної громади грошові кошти в сумі 2423 815,83 грн.

3. У задоволенні позову в частині стягнення 377 466,93 грн - відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства "Полісся-Буд" (10020, м.Житомир, вул.Вільський Шлях, буд.14, корпус 3, приміщення 5; код ЄДРПОУ 40928604) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м.Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд.11; код ЄДРПОУ 02909950) 36357,24 грн витрат по сплаті судового збору.".

3. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м.Житомир, вул.Святослава Ріхтера, буд.11; код ЄДРПОУ 02909950) на користь Приватного підприємства "Полісся-Буд" (10020, м.Житомир, вул.Вільський Шлях, буд.14, корпус 3, приміщення 5; код ЄДРПОУ 40928604) 6794,40 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Житомирської області видати судові накази.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена "28" жовтня 2026 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.