Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №910/15281/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Справа № 910/15281/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Крейбух О.Г. , суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 (повний текст - 17.07.2026) у справі №910/15281/25 (суддя Церковна Н.Ф.)

за позовом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України

до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном, визнання права власності

за участі представників:

позивача (апелянта) - Колода Євгеній Георгійович

відповідача – не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Рівненської області перебувала справа за позовом Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України до Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з наступними позовними вимогами (враховуючи прийняту судом заяву про уточнення):

1. Усунути перешкоди державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (ЄДРПОУ 37508596) у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном – комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с.Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад №1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад №3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад №4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад №5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад №6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад №7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад №8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685, шляхом припинення права власності за Акціонерним товариством “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 35855685 та скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с.Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад № 1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад №2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад №3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад №4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад №5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад №6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад №7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад №8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685.

2. Визнати право власності за державою Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на нерухоме майно – комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с.Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв; Г зерносклад №1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад № 2, загальна площа 903,2 м.кв; Е зерносклад №3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад № 4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад №5, загальна площа 1230,4 м.кв; Л зерносклад №6, загальна площа 1211,1 м.кв; М зерносклад №7, загальна площа 1233,9 м.кв; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв; Р зерносклад №8, загальна площа 1229,9 м.кв; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 у справі №910/15281/25 у позові Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що спірне нерухоме майно належить державі, а його передача до статутного капіталу АТ «ДПЗКУ» внаслідок корпоратизації державного підприємства не є приватизацією та не припиняє права державної власності.

На думку скаржника, суд не врахував правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, не надав належної оцінки постановам Кабінету Міністрів України, документам щодо передачі майна та його правового режиму.

Апелянт наголошує, що державна реєстрація права приватної власності за відповідачем сама по собі не є підставою набуття такого права, а суд не встановив юридичного факту, який би підтверджував законне припинення права державної власності на спірне майно.

Посилаючись на порушення вимог статей 86, 236 ГПК України, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 у справі №910/15281/25 та призначено розгляд апеляційної скарги на 19.10.2026 об 11:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м.Рівне, вул.Яворницького, 59, у залі судових засідань №4. Запропоновано відповідачу у строк до 16.09.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

16.10.2026 через систему «Електронний суд» від Міністерства економіки та довкілля України надійшли додаткові пояснення, у яких апелянт наголошує, що спірне нерухоме майно належить до державної власності, а його передача до статутного капіталу АТ «ДПЗКУ» не призвела до зміни форми власності. Міністерство зазначає, що постановами Кабінету Міністрів України №764 від 11.08.2010 та №593 від 06.06.2011, а також наказом Мінагрополітики №325 від 07.07.2011 було передбачено передачу майнових комплексів дочірніх підприємств ДАК «Хліб України» державному підприємству «ДПЗКУ» та його подальшу корпоратизацію зі збереженням 100 відсотків акцій у державній власності й установленням обмежень щодо відчуження майна. На переконання апелянта, державне підприємство володіло переданим майном на праві господарського відання, а тому його правонаступник не міг набути більшого обсягу речових прав лише внаслідок реорганізації. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі №917/1212/21, Міністерство стверджує, що корпоратизація не є приватизацією, а матеріали справи не містять доказів законного припинення права державної власності на спірне майно. З огляду на викладене апелянт просить задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

До суду від відповідача відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 19.10.2026 з`явився представник Міністерства. Акціонерне товариство «ДПЗКУ» не забезпечило явку свого представника, причини неявки не повідомив, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому Законом порядку.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі; просив скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.08.2010 №764 "Про заходи з утворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"", установлено, що повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Державної акціонерної компанії "Хліб України" (далі - Компанія) здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства (п.1 постанови).

Відповідно до п.2 вказаної постанови ліквідовано дочірні підприємства Компанії згідно з додатком.

Згідно з п.4, 5 постанови КМУ від 11.08.2010 №764 утворено державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - підприємство) з віднесенням його до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства. Установлено, що статутний капітал підприємства формується шляхом передачі до нього цілісних майнових комплексів дочірніх підприємств Компанії, що ліквідуються, з подальшим утворенням на їх базі відокремлених підрозділів підприємства.

20.01.2011 Комісією з ліквідації дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Дубенського комбінату хлібопродуктів" та Державним підприємством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" складений та підписаний акт приймання-передачі цілісного майнового комплексу.

На підтвердження обставин передачі майнового комплексу Дубенського комбінату хлібопродуктів у матеріалах справи містяться акт приймання-передачі від 20.01.2011 та інвентаризаційні відомості. Крім того, до відзиву на позовну заяву відповідачем долучено балансову довідку щодо об`єктів нерухомості Дубенського комбінату хлібопродуктів станом на 31.01.2026.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 р." установлено, що: 100 відсотків акцій державного публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", які випускаються на величину його статутного капіталу, залишаються у державній власності до прийняття окремого рішення Кабінету Міністрів України; державне публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не може вчиняти дії стосовно майна, переданого до його статутного капіталу, наслідком яких може бути відчуження майна, у тому числі передача його до статутного капіталу інших господарських організацій, передача в заставу тощо.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 №325 реорганізовано державне підприємство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (код ЄДРПОУ 37243279, адреса: м.Київ, вул.Саксаганського, 1) шляхом його перетворення у публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі Товариство). Постановлено, що Товариство є правонаступником майнових прав та обов`язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Установлено, що статутний капітал Товариства формується на базі майна державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 17.11.2011 №634 "Про деякі питання діяльності публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"" створено публічне акціонерне товариство «Державна продовольчо-зернова корпорація України» шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» та затвердити його Статут.

Відповідно до п.1.1 статуту ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" останнє є юридичною особою згідно законодавства України, створеною шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2011 року № 593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764» та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 7 липня 2011 р. № 325 «Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Згідно з п.1.4 статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами Товариства відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 6 червня 2011 року №593 «Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764» здійснює Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Пунктом 4.1 статуту передбачено, що майно Товариства складається з основних фондів, обігових коштів, цінних паперів, а також фінансових та інших активів, відображених у бухгалтерському балансі Товариства, формується з джерел, не заборонених чинним законодавством України.

Відповідно до п.4.3 статуту Товариство є власником: майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого Товариству засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу Товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб; продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності; - одержаних від власної господарської діяльності доходів та майна; - доходів за цінними паперами, корпоративними правами, що належать Товариству; - іншого майна, набутого на законних підставах.

Згідно з п.4.4 статуту Товариство має право володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству, цьому Статуту та меті діяльності Товариства, зокрема з продажу, безоплатної передачі, дарування, пожертви, обміну, передачі в лізинг, оренду, позику чи заставу засобів виробництва, майна, матеріальних цінностей або майнових прав, використання та відчуження їх в інший спосіб юридичним та фізичним особам, списувати його з балансу та здійснювати інші дії, що не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.

В матеріалах справи також наявний статут Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", затверджений Наказом Міністерства економіки України від 08.06.2021 №38, з якого вбачається, що останнє засноване на державній власності та є приватним акціонерним товариством.

Відповідно до п.1.2 статуту Товариство створено шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.06.2011 №593 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11 серпня 2010 року №764" та наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.07.2011 №325 "Про реорганізацію шляхом перетворення державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Згідно з п.1.3 статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Повноваження з управління корпоративними правами держави щодо Товариства здійснює Міністерство економіки України (далі - Уповноважений орган управління).

Відповідно до п.1.5 статуту Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав обов`язків державного підприємства "Державна продовольчо-зернова корпорація України".

Пунктом 5.2 статуту передбачено, що майно Товариства формується за рахунок: майна, коштів та нематеріальних активів, переданих йому як вклади (внески) до статутного капіталу; доходів, одержаних від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходів від цінних паперів; кредитів банків та інших кредиторів; капітальних вкладень і дотацій з бюджетів; майна, придбаного в інших суб`єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку, безоплатних або благодійних внесків юридичних та фізичних осіб; інших джерел, не заборонених законодавством.

Товариство є власником: майна, переданого йому як внесок до статутного капіталу; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності Товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності Товариства; іншого майна, набутого Товариством на підставах, не заборонених законом (п.5.3 статуту).

Згідно з п.5.4 статуту Товариство здійснює володіння, користування і розпоряджання майном, що перебуває в його власності, відповідно до законодавства та мети своєї діяльності. Майно, що є державною власністю та передано Товариству на праві господарського відання, користування чи управління, включається до його активів, але не може бути відчужене в будь-який спосіб без рішення загальних зборів.

Відповідно до п.5.6 статуту акції Товариства та нерухоме майно, передане державою до статутного капіталу Товариства, не можуть бути відчужені, вилучені або перебувати в заставі, використані для формування статутних капіталів будь-яких підприємств.

Пунктом 6.1 статуту єдиним акціонером Товариства є держава в особі Уповноваженого органу управління, який безпосередньо без скликання загальних зборів Товариства здійснює повноваження з управління корпоративними правами Товариства.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України "Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об`єктами державної власності" від 09.10.2019 №954-р, передано цілісні майнові комплекси державних підприємств, установ та організацій із сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, за переліком згідно з додатком 1, до якого зокрема включено повноваження з управління корпоративними правами АТ Державна продовольчо-зернова корпорація України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2021 №504 «Про перейменування Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України», Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України перейменовано на Міністерство економіки України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 №903 «Деякі питання Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства», Міністерство економіки України було перейменовано на Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Таким чином, станом на день подання позову до суду, органом управління корпоративними правами держави АТ "ДПЗКУ" є Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної економічної політики та здійснює управління об`єктами державної власності в межах наданих законом повноважень, провело комплексний аналіз майна, яке перебуває у його віданні та обліковується як державна власність.

У ході зазначеного аналізу, на підставі офіційних відомостей, отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Мінекономіки встановило, що комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с.Верба, вулиця Львівська, будинок 35, за реєстраційним номером 35855685 (далі – Майно), який є об`єктом державної власності, було неправомірно зареєстровано як об`єкт приватної власності за Акціонерним товариством “Державна продовольчо-зернова корпорація України”.

Позивач зазначає, що вказана реєстраційна дія, вчинена Виконавчим комітетом Вербської сільської ради, була здійснена за відсутності правових підстав та з грубим порушенням вимог чинного законодавства України, у тому числі основоположних принципів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також установленого порядку зміни форми власності об`єктів державної власності. Отже, підставою виникнення права власності на майно стало свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Вербської сільської ради від 08.02.2012 серія САС №984255, про реєстрацію за АТ “ДПЗКУ” майна, що належить Державі Україна.

Позивач окрім того вказує, що Держава, в особі органу, який здійснює управління корпоративними правами, з урахуванням положень Статуту АТ "ДПЗКУ" (затвердженого наказом Міністерства економіки України №38 від 08.06.2021), ст.ст.133, 136, 145 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) ст.ст.316, 319, 325, 391 Цивільного кодексу України не надавала згоди на збільшення розміру статутного капіталу АТ "ДПЗКУ", а тим більше реєструвати за АТ "ДПЗКУ", спірне майно на праві приватної власності. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право приватної власності на вказаний об`єкт за АТ "ДПЗКУ" створює перешкоди державі у реалізації правомочностей власника щодо користування та розпорядження своїм майном. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Відповідач заперечував щодо позовних вимог посилаючись на Наказ Мінагрополітики №634 від 17.11.2011 яким було затверджено Статут ПАТ “ДПЗКУ”. Згідно з п.4.3. Статуту, Товариство є власником майна (у тому числі коштів, матеріальних та нематеріальних активів), переданого йому засновником та акціонерами як вклади до статутного капіталу Товариства, або в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Згідно п.5.1 Статуту статутний капітал Товариства становить 867717000,00 гривень. Статутний капітал Товариства формується за рахунок вартості майна, переданого йому засновником. Тобто, в установчому документі, на підставі якого діяло ПАТ “ДПЗКУ” і який був затверджений Мінагрополітики, чітко визначено, що майно передане до статутного капіталу ПАТ “ДПЗКУ” є власністю Товариства, в тому числі спірне майно. Таким чином, АТ “ДПЗКУ” законно набуло право власності на спірне майно, яке було передане до його статутного капіталу внаслідок волевиявлення держави, яке виражається у Постановах КМУ №764 та №593, Наказі Мінагрополітики №325 та Статуті ПАТ “ДПЗКУ”, затвердженому наказом Мінагрополітики №634 від 17.11.2011. Відповідач посилається на положення статті 11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» у редакції Закону №4196-IX, відповідно до яких майно, внесене до статутного капіталу господарського товариства, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, належить такому товариству на праві власності, крім випадків, визначених законом. На думку відповідача, зазначена норма підтверджує правомірність набуття ним права власності на спірне майно.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, додаткових пояснень, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Відповідно до ч.1 ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Предметом спору у даній справі є усунення перешкод державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном та визнання права власності за державою Україна, в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на нерухоме майно.

При цьому, звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що спірне нерухоме майно є державною власністю, яке передане державою до статутного капіталу відповідача та будь-які дії, пов`язані з майном АТ «ДПЗКУ», зокрема операції з його відчуження чи інші форми розпорядження, а особливо реєстраційні дії щодо нерухомого майна чи інших активів, можуть здійснюватися виключно за попереднім та обов`язковим погодженням з уповноваженим органом управління Мінекономіки (а також власника - Кабінету Міністрів України).

Відтак, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми, зокрема ст.22 Господарського кодексу України, чинній на час виникнення спірних правовідносин, згідно з якою держава здійснює управління державним сектором економіки відповідно до засад внутрішньої і зовнішньої політики.

Згідно з положеннями ст.22 Господарського кодексу України, суб`єктами господарювання державного сектору економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.

Повноваження суб`єктів управління у державному секторі економіки Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб`єктів господарювання визначаються законами.

Зазначені суб`єкти управління у державному секторі економіки можуть приймати рішення, необхідні для підготовки до реалізації та здійснення державно-приватного партнерства (концесії), які є обов`язковими до виконання підприємствами, установами, організаціями, що перебувають у сфері їх управління.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектору і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Правовий статус окремого суб`єкта господарювання у державному секторі економіки визначається уповноваженими органами управління відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів.

Держава застосовує до суб`єктів господарювання у державному секторі економіки всі засоби державного регулювання господарської діяльності, передбачені цим Кодексом, враховуючи особливості правового статусу цих суб`єктів.

Органам управління, які здійснюють організаційно-господарські повноваження стосовно суб`єктів господарювання державного сектору економіки, забороняється делегування іншим суб`єктам повноваження щодо розпорядження державною власністю і повноваження щодо управління діяльністю суб`єктів господарювання, за винятком делегування названих повноважень відповідно до закону органам місцевого самоврядування та інших випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Утворення акціонерних товариств на базі майна державних унітарних підприємств та особливий склад осіб, які беруть участь у їх заснуванні, серед яких державні органи, що здійснюють управління державним майном, зумовлює своєрідний порядок набуття такими акціонерними товариствами права власності на майно, що передається державою до їхнього статутного фонду.

За загальними правилами, установленими ст.12 Закону України «Про господарські товариства» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність.

Тобто якщо засновниками акціонерного товариства є фізичні або юридичні особи приватного права, власником такого майна стає акціонерне товариство.

Проте на відміну від акціонерних товариств, які засновуються на базі приватної власності, створення акціонерних товариств на базі майна державних підприємств регулюється не лише нормами ЦК України, ГК України та зазначеного вище Закону, а й спеціальним законодавством.

Відповідно до ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності на державне майно у разі його приватизації.

Частина 3 статті 145 Господарського кодексу України, чинна станом на час виникнення спірних правовідносин, передбачає, що правовий режим майна суб`єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону.

Згідно з ч.1 ст.15 Закону України «Про приватизацію державного майна», чинної станом на час виникнення спірних правовідносин, приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об`єктів приватизації на аукціоні, за конкурсом; продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій відкритого акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації. Неконкурентні способи продажу майна державних підприємств застосовуються щодо об`єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом.

Передача державного майна до статутного фонду акціонерного товариства, створеного шляхом корпоратизації державного унітарного підприємства, не є рішенням власника, яке б надавало такому товариству право на його відчуження, а спрямована виключно на зміну організаційно-правової форми державного підприємства.

Крім того, згідно із частиною п`ятою статті 18 Закону України «Про приватизацію державного майна» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при перетворенні державного унітарного підприємства в акціонерне товариство воно стає правонаступником підприємства, що приватизується.

Водночас акціонерні товариства, засновником і єдиним акціонером яких є держава в особі органів виконавчої влади, мають спеціальний (особливий) правовий режим майна порівняно з іншими господарськими товариствами, які створюються в загальному порядку, а державне майно, передане до статутного фонду державних акціонерних товариств, залишається у державній власності й відчуження його можливе тільки органами приватизації через визначені законом приватизаційні процедури.

Отже, до моменту завершення процедури приватизації до створюваного акціонерного товариства в силу правонаступництва переходять права та обов`язки, які мало державне унітарне підприємство, у тому числі й обсяг майнових прав на державне майно. У цьому випадку на праві господарського відання.

Таким чином, державне майно, яке закріплювалося за державним підприємством на праві господарського відання, перебуває у створюваного акціонерного товариства на праві господарського відання.

У свою чергу, корпоратизація державних унітарних підприємств через їх перетворення у господарські товариства є лише передумовою для подальшої приватизації майна, переданого державою до їх статутного фонду.

Проведення корпоратизації державного унітарного підприємства в акціонерне товариство не є його приватизацією, а тому внесення майна до статутного фонду такого товариства не може розглядатися як підстава для зміни його форми власності.

У зв`язку із цим державне майно, передане державою до статутного фонду державного унітарного підприємства, корпоратизованого в акціонерне товариство, 100% акцій статутного фонду якого залишаються у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

Колегія суддів також ураховує, що Дубенський комбінат хлібопродуктів, код ЄДРПОУ 00955779, було включено до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягали приватизації, затвердженого Законом України від 07.07.1999 №847-XIV.

Вказане має правове значення для визначення обсягу майнових прав, які могли бути передані під час реорганізації підприємства у 2011 році, з урахуванням змісту чинних на той час законодавчих обмежень.

Водночас частиною третьою статті 86 Господарського кодексу України у редакції, чинній на час перетворення державного підприємства у публічне акціонерне товариство, встановлювалася заборона використання для формування статутного капіталу господарського товариства майна державних підприємств, яке відповідно до закону не підлягало приватизації, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, для визначення правового режиму спірного нерухомого майна необхідно врахувати не лише факт його передачі, але й законодавчі обмеження, що діяли під час подальшого формування статутного капіталу ПАТ «ДПЗКУ».

Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 03.04.2024 у справі №917/1212/21.

У цій постанові Велика Палата, вирішуючи питання щодо правового режиму державного майна, переданого до статутного капіталу акціонерного товариства, виходила з того, що Закон України «Про приватизацію державного майна» не відносить передання державного майна до статутного фонду (капіталу) заснованого державою акціонерного товариства до способів приватизації. Відтак таке передання не може вважатися підставою для зміни державної форми власності.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що державне майно, передане державою до статутного фонду (капіталу) акціонерного товариства, 100 відсотків акцій якого залишається у власності держави, до моменту завершення процедури приватизації є державною власністю.

У подальшому ці висновки підтверджені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 04.02.2025 у справі №917/2033/21 щодо правового статусу майна AT «Укрпошта», 100% акцій якого належать державі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.136 ГК України, чинної станом на час виникнення спірних правовідносин, Право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Матеріали справи не містять доказів прийняття засновником рішення про відчуження/приватизацію майна відповідача, передане йому на праві господарського відання.

Відтак, оскільки відчуження спірного державного майна відбулося поза межами приватизаційної процедури, така передача не могла мати наслідком припинення права державної власності на це майно та виникнення права приватної власності у Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України».

Між тим, як встановлено вище, на спірне нерухоме майно проведено реєстрацію права приватної власності за Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (нині - Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України"). Реєстрація права власності здійснена 08.02.2012, про що свідчить відповідний запис про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 35855685 та свідоцтво про право власності від 08.02.2012 серія САС №984255.

При цьому підставою для такої державної реєстрації не було рішення уповноваженого органу держави про приватизацію зазначеного нерухомого майна та не встановлено обставин проведення щодо спірного майна приватизаційної процедури у порядку, визначеному законодавством України.

Отже, сама по собі реєстрація права власності за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» щодо спірного нерухомого майна, за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу про відчуження/приватизацію такого майна, не може свідчити про правомірність набуття відповідачем права приватної власності на спірне майно, оскільки державна реєстрація речового права не є самостійною підставою набуття права власності, а лише офіційно підтверджує вже набуте на передбачених законом підставах речове право.

Відтак за відсутності передбаченої законом підстави для припинення права державної власності та виникнення права приватної власності у Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України», державна реєстрація такого права не створює законного титулу власника на спірне нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Отже, положення частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають можливість скасування на підставі судового рішення державної реєстрації набуття речового права з одночасним вирішенням питання про належність відповідного права.

З огляду на заявлені позовні вимоги припинення зареєстрованого за відповідачем права власності та визнання права власності за державою мають бути спрямовані на усунення суперечності між відомостями державної реєстрації та встановленим судом правовим режимом спірного нерухомого майна.

За таких обставин, враховуючи висновки про відсутність правових підстав для набуття та реєстрації за Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» права приватної власності на спірне нерухоме майно, оскільки таке майно не вибуло з державної власності внаслідок належної приватизаційної процедури, колегія суддів дійшла висновку, що порушене право держави підлягає захисту шляхом припинення права власності Акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» на спірний об`єкт нерухомого майна та скасування державної реєстрації такого права, а також визнання за державою Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України права власності на зазначене нерухоме майно.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У даному випадку законної підстави для набуття відповідачем права приватної власності на спірне державне майно судом не встановлено.

Згідно зі ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ураховуючи встановлені судом обставини, право власності держави на спірне нерухоме майно оспорюється відповідачем шляхом реєстрації за собою права приватної власності на це майно, у зв`язку з чим вимога про визнання права власності за державою є належним та ефективним способом захисту порушеного права.

Водночас вимога про усунення перешкод державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України у здійсненні права користування та розпорядження спірним нерухомим майном шляхом припинення права власності відповідача та скасування державної реєстрації такого права безпосередньо спрямована на усунення правових перешкод у здійсненні державою повноважень власника щодо належного їй майна.

Таким чином, враховуючи встановлену судом відсутність правових підстав для набуття Акціонерним товариством «Державна продовольчо-зернова корпорація України» права приватної власності на спірне нерухоме майно, позовні вимоги Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з позовними вимогами у даній справі, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписи про застосування позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Натомість негаторний позов може бути пред`явлений позивачем упродовж усього часу, поки існує відповідне правопорушення. Такий підхід у судовій практиці є усталеним (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №653/1096/16-ц, від 12.09.2023 у справі №910/8413/21, постанова Верховного Суду від 12.07.2024 у справі №918/744/23).

За таких обставин, враховуючи пред`явлення позивачем у даній справі саме негаторного позову, підстави для застосування наслідків спливу позовної давності наразі відсутні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення має бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, не надав належної оцінки доказам у їх сукупності та неправильно застосував норми матеріального права щодо правового режиму державного майна, переданого внаслідок корпоратизації, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову в задоволенні позову.

Наведене відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене апеляційна скарга Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 у справі №910/15281/25 скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

З огляду на положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача. Крім того, з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню недоплачена сума судового збору у розмірі 49231,83 грн за розгляд справи судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України задоволити.

2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 08.07.2026 у справі №910/15281/25 скасувати.

3. Прийняти нове рішення:

« 1. Позов задоволити.

2. Усунути перешкоди державі Україна в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (ЄДРПОУ 37508596) у здійсненні права користування та розпорядження нерухомим майном – комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с.Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад №1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад №2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад №3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад №4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад №5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад № 6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад №7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад №8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685, шляхом припинення права власності за Акціонерним товариством “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 35855685 та скасування державної реєстрації права власності за Акціонерним товариством “Державна продовольчо-зернова корпорація України” (ЄДРПОУ 37243279), на об`єкт нерухомого майна - комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с.Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад №1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад №2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад №3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад №4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад №5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад №6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад №7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад №8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685.

3. Визнати право власності за державою Україна, в особі Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України на нерухоме майно – комплекс будівель і споруд, розташований за адресою: Рівненська обл., Дубенський р., с. Верба, вулиця Львівська, будинок 35, що складається з А-І будівля контори, загальна площа 115,8 м.кв.; Б вагова, загальна площа 16,3 м.кв.; В будівля лабораторії, загальна площа 121,6 м.кв.; Г зерносклад №1, загальна площа 379,7 м.кв; Д зерносклад №2, загальна площа 903,2 м.кв.; Е зерносклад №3, загальна площа 905,3 м.кв; Є зерносклад №4, загальна площа 967,7 м.кв; Ж-ІІ будівля зерносушки, загальна площа 68,6 м.кв; И-IV робоча очисна башня, загальна площа 260,1 м.кв; К зерносклад №5, загальна площа 1230,4 м.кв.; Л зерносклад №6, загальна площа 1211,1 м.кв.; М зерносклад №7, загальна площа 1233,9 м.кв.; О свинарник, загальна площа 320,4 м.кв.; Р зерносклад №8, загальна площа 1229,9 м.кв.; У майстерня, загальна площа 103,2 м.кв.; Ф пожежне ДЕПО, загальна площа 51,2 м.кв.; Ц душова, загальна площа 53,0 м.кв.; Ч піднавіс, загальна площа 197,0 м.кв.; Ш гусятник, загальна площа 158,3 м.кв., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 35855685.

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) на користь Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вул. Михайла Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) витрати по сплаті судового збору до суду першої інстанції у розмірі 12112 грн 00 коп.

5. Стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул. Саксаганського, 1, м. Київ, 01033, код ЄДРПОУ 37243279) до Державного бюджету витрати по сплаті судового збору до суду першої інстанції у розмірі 49231 грн 83 коп».

4. Стягнути з Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (вул.Саксаганського, 1, м.Київ, 01033,код ЄДРПОУ 37243279) на користь Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України (вул.Михайла Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008, код ЄДРПОУ 37508596) витрати по сплаті судового збору до суду апеляційної інстанції у розмірі 95649 грн 35 коп.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.