Суд: Північно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них
Дата: 28 вересня 2026 р.
Справа: №924/251/25
Суддя: Маціщук А.В.
ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 вересня 2026 року Справа № 924/251/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Мамченко Ю.А.
суддя Кульчій І.М.
секретар судового засідання Степанчук С.Ю.
за участю представників сторін:
прокурора Головчак В.В.
позивача Хмельницької обласної військової адміністрації - не з`явився
відповідача Судилківської сільської ради - не з`явився
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства - адв. Заремба О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства
на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2025 р.
постановлене у м. Хмельницький, повний текст складено 29.05.2025 р.
у справі № 924/251/25 (суддя Вибодовський О.Д.)
за позовом керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації
до відповідача Судилківської сільської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства
про скасування державної реєстрації права комунальної власності та зобов`язання повернути земельну ділянку
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення від 27.05.2025 р. у справі № 924/251/25 Господарський суд Хмельницької області задоволив позов керівника Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації. Суд ухвалив рішення про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Судилківської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 та про зобов`язання Судилківську сільську раду повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 площею 951,6435 гектари.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Пояснює, що право постійного користування спірною земельною ділянкою лісового фонду на території Судилківської сільської ради Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство набуло на підставі рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 р. № 19 у зв`язку з припиненням юридичних осіб – попередніх користувачів земельних ділянок лісового фонду, а саме – КСП «Врожай», СС «Перемога», СС «Промінь», КСП «Добробут» та підприємства по відгодівлі великої рогатої худоби і вилучення цієї земельної ділянки з колективної власності.
Зазначає, що прокурором та позивачем не надано жодного документа (рішення, витягу, розпорядження, наказу, інформації з реєстрів тощо) про те, що земельна ділянка лісового фонду із кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 є державною власністю, і матеріали справи не містять доказів щодо реєстрації спірної земельної ділянки як державної власності і, зокрема, реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за Хмельницькою ОВА.
Доводить, що до категорії лісів природоохоронного призначення, що перебувають у користуванні Шепетівського РСЛП, після затвердження 17 січня 2024 року Департаментом природних ресурсів та екології Хмельницької ОДА проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території регіонального ландшафтного парку «Мальованка», віднесені лісові ділянки, які виконують природоохоронну, естетичну функцію та які є об`єктами науково-дослідних робіт на довгочасну перспективу і сприяють забезпеченню охорони унікальних та інших особливо цінних природних комплексів, у т.ч. історико-культурних об`єктів. Відповідно до затвердженого проекту землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 (квартали 46 – 55) виключно з 17.01.2024 р. перебуває в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення – РЛП «Мальованка» (господарська зона), що не є підставою для віднесення її до об`єктів державної власності згідно із підпунктом «в» пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України. Вважає, що судом при ухваленні оскаржуваного рішення щодо визнання права власності спірної земельної ділянки за Хмельницькою ОВА як об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення безпідставно застосовано норми п.п. «в» пункту 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України.
Звертає увагу, що суд першої інстанції безпідставно не врахував той факт, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року та ч. 3 ст. 117 Земельного кодексу України визначено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у державну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій. Натомість суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення повністю проігнорував доводи відповідача та третьої особи стосовно необхідності застосування при вирішенні справи № 924/251/25 вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06 вересня 2012 року та ч. 3 ст. 117 Земельного кодексу України.
Стверджує таким чином, що спірна земельна ділянка, яка є предметом і об`єктом позовних вимог, надавалася у встановленому законодавством порядку у постійне користування Шепетівському РСЛП як комунальному підприємству, – тому з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" з 2013 року земельна ділянка належить до земель комунальної власності Судилківської територіальної громади згідно з пунктами 3, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону і, відповідно, не може передаватися у державну власність.
Зазначає, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами факт віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 площею 951,6435 га до державної власності станом на дату передачі її у комунальну власність та порушення інтересів держави в особі Хмельницької ОВА, що є достатнім для відмови у задоволенні позову в цілому та усуває необхідність надання оцінки іншим доводам прокурора.
Тому, за доводами скаржника, позовні вимоги не підлягали задоволенню і проведена 02.01.2024 р. реєстрація права комунальної власності земельної ділянки з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 площею 951,6435 га за Судилківською сільською радою не суперечить вимогам чинного законодавства.
Зауважує, що скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності на спірну земельну ділянку призведе до порушення прав підприємства як постійного землекористувача і зумовить необхідність повторного виготовлення підприємством відповідної земельно-технічної документації і виділення для цього додаткових коштів, що у свою чергу призведе до збитків та непередбачуваних витрат.
Також зазначає, що якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а тому прокурор у даній справі мав звернутися із віндикаційним позовом за правилами ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України, а обраний прокурором спосіб захисту порушеного права у даній справі не є належним до розглядуваних правовідносин.
Звертає увагу також, що прокурор Хмельницької окружної прокуратури Лежнін Іван Олегович, який представляв інтереси прокуратури в суді першої інстанції не є прокурором Спеціалізованої екологічної прокуратури, у зв`язку з чим невправі реалізовувати представницькі повноваження у господарському судочинстві.
Просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2025 р. у справі № 924/251/25 та постановити нове судове рішення (постанову), яким відмовити у задоволенні позову керівника Шепетівської окружної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Судилківської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 та зобов`язання повернути цю земельну ділянку.
Керівник Шепетівської окружної прокуратури подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводить про безпідставність тверджень скаржника щодо правомірності реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення та обрання неефективного способу захисту. Пояснює, що 27.05.2021 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно з яким розділ X Перехідних положень Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення.
Вважає, що на момент реєстрації прав Судилківською сільською радою на земельну ділянку лісогосподарського призначення діяла і діє на даний час норма, відповідно до якої землі лісогосподарського призначення були і залишаються у державній власності.
Зазначає, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємству, що передбачає лише правомочності щодо володіння та користування нею, тоді як право постійного користування не може замінювати право власності на земельну ділянку, власником якої є держава в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.
Щодо посилання скаржника на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» прокурор доводить, що цим законом також визначено загальний порядок передачі земель з державної у комунальну власність, а саме внесено зміни до статті 117 Земельного кодексу України та передбачено, що передача земельних ділянок з державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених Кодексом. У зв`язку з цим звертає увагу, що за інформацією Хмельницької обласної військової адміністрації у листі від 27.11.2024 р. № 99/34-12-11349/2024 рішення про вилучення із державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення із кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 та про передачу її в комунальну власність, як того вимагає ст. 117 Земельного кодексу України, не приймалось.
Доводить таким чином, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення є державною власністю, а реєстрація Судилківською сільською радою права комунальної власності на неї є незаконною, оскільки проведена за відсутності згоди розпорядника зазначеними землями про їх передачу в комунальну власність Судилківської територіальної громади, що є прямим порушенням чинного законодавства та встановленого порядку передачі земель із державної власності в комунальну.
Також зазначає, що зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави і у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення.
Звертає увагу, що з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних на території Хмельницької області та України природних комплексів, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення, підвищенням статусу існуючих заповідних і зарезервованих територій та об`єктів рішенням Хмельницької обласної ради № 21 від 11.05.1999 р. на території Шепетівського та Полонського районів Хмельницької області створено регіональний ландшафтний парк «Мальованка» площею 15660,3 га, чим відповідній території надано статус території та об`єкта природно-заповідного фонду і саме з цього часу, а не з 17.01.2024 р., як стверджує третя особа усі земельні ділянки, які увійшли до території парку, набули статус земель природно-заповідного фонду.
Просить апеляційну скаргу Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2025 р. без змін.
Відповідно до постанови від 24.09.2025 р. Північно-західний апеляційний господарський суд задоволив апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства, скасував рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2025 р. у справі № 924/251/25 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Згідно з постановою від 15.07.2026 р. Верховний Суд частково задоволив касаційну скаргу заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури, скасував постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.09.2025 р. і передав справу № 924/251/25 на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2026 р. зазначив, що вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. Натомість розглядаючи заявлені прокурором позовні вимоги у справі № 924/251/25, суд апеляційної інстанції не встановив, чи відносилась спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 площею 951,6435 га на час державної реєстрації права комунальної власності на неї до земель державної власності, та відповідно — чи були порушені інтереси держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації щодо цієї земельної ділянки.
Тому Верховний Суд виснував, що висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову у зв`язку із обранням прокурором неналежного способу захисту є передчасним та зробленим без встановлення обставин, які мають визначальне значення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Після направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, 21.09.2026 р. відповідач Судилківська сільська рада подав клопотання, у якому зазначив, що не має можливості забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання, а тому розгляд справи просить проводити без відповідача (її представника). Разом з цим, Судилківська сільська рада підтримує доводи та висновки, викладені в апеляційній скарзі третьої особи Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2025 р. у справі № 924/251/25.
Позивач Хмельницька обласна військова адміністрація та відповідач Судилківська сільська рада не забезпечили явку представників у судове засідання 22.09.2026 р., тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 161 у т.1/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників позивача та відповідача.
В судовому засіданні 22.09.2026 р. представники скаржника/третьої особи підтримали доводи апеляційної скарги. Прокурор в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
В судовому засіданні 22.09.2026 р. було відкладено ухвалення та проголошення постанови у справі до 29.09.2026 р.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення прокурора та представників третьої особи, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги з урахуванням вказівок Верховного Суду, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 316 ГПК України.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
На підставі рішення Хмельницької обласної ради № 19 від 28.12.2000 р. Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємству надано у постійне користування земельні ділянки лісового фонду загальною площею 7583,0 га /а.с. 162 – 163 у т.1/.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 площею 951,6435 га 02.01.2024 р. була зареєстрована як така, що належить на праві комунальної власності Судилківській сільській раді на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та надана у постійне користування Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємству /а.с. 17 у т.1/.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 площею 951,6435 га відноситься до земель лісогосподарського призначення, вид цільового призначення: 09.01 Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, місце розташування – Хмельницька область, Шепетівський район, Судилківська сільська рада /а.с. 21 – 22 у т.1/.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство зареєстроване 12.12.2000 р., організаційно-правова форма - комунальне підприємство, код ЄДРПОУ – 30849940, єдиним учасником Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства є Шепетівська районна рада /а.с. 95 – 96 у т.1/. Судом встановлено, що як Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство так і Шепетівська районна рада станом на час розгляду справи і ухвалення даної постанови зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і в процесі припинення не перебувають.
Прокурор у позові пояснює, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 площею 951,6435 га є частиною земельної ділянки, яка була надана Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємству у постійне користування на підставі рішення Хмельницької обласної ради № 19 від 28.12.2000 р.
Зазначає також, що Судилківська сільська рада зареєструвала право комунальної власності територіальної громади на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, що розташована у межах об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення, відповідно до підпункту «в» пункту 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції Закону від 28.04.2021 № 1423), такі дії Судилківської сільської ради підтверджують факт незаконного вибуття спірної земельної ділянки з державного лісового фонду поза волею власника, що є правовою підставою для зобов`язання відповідача повернути цю земельну ділянку у володіння держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.
Підставою реалізації прокурором представницьких функцій згідно зі ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор у позовній заяві визначає усвідомлену пасивну поведінку позивача обласної державної адміністрації.
Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Посилаючись на наведені норми, прокурор доводить, що у спірних правовідносинах Хмельницька обласна військова адміністрація є належним позивачем як розпорядник земель лісогосподарського призначення державної власності.
Листом керівника Шепетівської окружної прокуратури від 08.11.2024 р. № 54-8760вих-24 /а.с. 51 у т.1/ прокурор повідомив Хмельницьку обласну військову адміністрацію про факти порушення Судилківською сільською радою вимог земельного законодавства щодо розпорядження землями лісового фонду і просив повідомити, чи будуть Хмельницькою ОВА вживатися заходи, в тому числі й у судовому порядку щодо повернення спірної ділянки у державну власність.
Листом від 27.11.2024 р. № 99/34-12-11349/2024 Хмельницька обласна військова адміністрація у відповідь на лист прокурора зазначила, що заходів щодо повернення спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду Хмельницька обласна військова адміністрація не вживала. У випадку встановлення порушень чинного законодавства Хмельницька обласна військова адміністрація не заперечує щодо представництва прокурором її інтересів /а.с. 52 у т.1/.
Листом від 12.03.2025 р. № 54-2245вих-25 Шепетівська окружна прокуратура повідомила орган виконавчої влади про прийняте рішення звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 площею 951,6435 га та про її повернення у державну власність.
Хмельницька обласна військова адміністрація на такий лист не відреагувала.
Отже, прокурор у даній справі відповідно до норм ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” обґрунтував необхідність представництва інтересів держави тим, що компетентний орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, не відреагував на стверджуване порушення законності у сфері земельних відносин.
Суд першої інстанції зазначив, що на момент реєстрації прав Судилківської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 загальною площею 951,6435 га, яка, як наголошує прокурор, розташована на території регіонального ландшафтного парку «Мальованка» та на території Шепетівського району Хмельницької області, - діяла і діє на даний час норма п. 24 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якої землі лісогосподарського призначення були і залишаються у державній власності. За таких обставин суд виснував, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення є і була на час реєстрації за відповідачем державною власністю, а реєстрація за Судилківською сільською радою права комунальної власності на неї є неправомірною, оскільки проведена без згоди розпорядника землі на її передачу в комунальну власність.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, враховуючи наступне.
Згідно з ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Стаття 3 Земельного кодексу України визначає, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до норм ст. 3 Земельного кодексу України (в редакції станом на 28.12.2000 р.) власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. Усі форми власності визнавались рівноправними. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Згідно з ч. 5 ст. 83 ЗК України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 ЛК України (в редакції станом на 28.12.2000 р.) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.
Колегією суддів встановлено, що рішенням Хмельницької обласної ради № 19 від 28.12.2000 р. припинено право постійного користування земельними ділянками лісового фонду на територіі кількох районів, зокрема, Шепетівського у зв`язку з припиненням діяльності сільськогосподарськими підприємствами, переліченими у додатку № 5 до рішення. Згідно з п.2 рішення Хмельницької обласної ради № 19 від 28.12.2000 р. Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємству надано у постійне користування земельну ділянки лісового фонду загальною площею 7583,0 га /а.с. 162 – 163 у т.1/.
Отже, спірна земельна ділянка лісового фонду надана у постійне користування за рішенням органу місцевого самоврядування - Хмельницькою обласною радою, яка діяла в межах своєї компетенції відповідно до норм ст. 3 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 13 ЛК України (в редакції станом на дату рішення 28.12.2000 р.).
Стаття 7 Лісового кодексу України визначає, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Згідно з ст. 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки є природоохоронними рекреаційними установами місцевого чи регіонального значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об`єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.
Суду надано рішення Хмельницької обласної ради № 21 від 11.05.1999 р. про створення на території Шепетівського та Полонського районів регіонального ландшафтного парку «Мальованка» площею 15660, 3 га. /а.с. 59 у т.1/ та рішення Хмельницької обласної ради № 23-11/2004 від 30.03.2004 р., яким розширено площу регіонального ландшафтного парку «Мальованка» на 1255 га за рахунок земель сільських рад Шепетівського району Хмельницької області, а загальна площа парку склала 16915,3 га /а.с. 60 у т.1/.
З урахуванням наведених норм колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання прокурора на факт перебування спірної земельної ділянки в межах регіонального ландшафтного парку «Мальованка», оскільки відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про природно-заповідний фонд України регіональні ландшафтні парки можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України, натомість прокурором не надано відомостей про те, що створення на території Шепетівського та Полонського районів регіонального ландшафтного парку «Мальованка» чи розширення площі парку відбулось на землях державної форми власності.
01.01.2013 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", за змістом пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки:
на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;
які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.
Відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.
За змістом пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Як зазначено вище, Шепетівське районне спеціалізоване лісокомунальне підприємство зареєстроване 12.12.2000 р., організаційно-правова форма - комунальне підприємство, код ЄДРПОУ – 30849940, єдиним учасником Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства є Шепетівська районна рада, що підтверджено відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 95 – 96 у т.1/.
Отже, на час набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні комунального підприємства – Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства, тому колегія суддів дійшла висновку, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 загальною площею 951,6435 га є землею комунальної власності після розмежування земель державної та комунальної власності в Україні відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Аналогічні правові висновки щодо застосування норм Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" викладені у постановах Верховного Суду від 03.12.2025 р. у справі № 924/345/25 та від 10.12.2025 р. у справі № 924/91/25 правовідносини у яких є подібними правовідносинам у даній справі.
Такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.
Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 загальною площею 951,6435 га належить до земель комунальної власності, тому не встановлено порушеного права позивача, за захистом якого прокурор звернувся до суду з позовом про витребовування цієї земельної ділянки.
Відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 р. у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 р. у справі № 910/12787/17, від 29.08.2023 р. у справі № 910/5958/20, від 22.03.2023 р. у справі № 509/5080/18.
Колегія суддів відхиляє доводи прокурора про те, що державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку суперечить нормам підпункту «в» пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, оскільки на час набрання чинності зазначеною нормою спірна земельна ділянка вже належала до земель комунальної власності в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», тоді як державна реєстрація є лише способом підтвердження тих чи інших фактів, а не їх встановленням.
Так, 27.05.2021 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення (підпункт «в»). Пункт 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України регулює перехід у комунальну власність земель, які на час набрання ним чинності перебували у державній власності. Натомість спірна земельна ділянка на цей час вже належала до земель комунальної власності, тому норми підпункту «в» пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України не змінюють її правового режиму.
Та обставина, що державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку проведена лише 02.01.2024 р., а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як підставу такої реєстрації зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», не спростовує висновку про виникнення права комунальної власності на цю земельну ділянку з 01.01.2013 р. в силу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
Натомість державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, і правові висновки про таке викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) та у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 р. у справі № 916/2938/21, і такі висновки враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, ч.4 ст. 236 ГПК України.
Підсумовуючи вищевикладене та виконуючи вказівки Верховного Суду у постанові від 15.07.2026 р. у даній справі № 924/251/25, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги прокурора про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права комунальної власності Судилківської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001 та про зобов`язання Судилківську сільську раду повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації таку земельну ділянку не підлягає задоволенню як безпідставна, оскільки право комунальної власності на спірну земельну ділянку підтверджено з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" на тій підставі, що спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні комунального підприємства, що не спростовано сторонами у справі.
Висновки суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять рішень органів виконавчої влади про передачу спірної земельної ділянки з державної власності у комунальну власність є безпідставними, оскільки, як зазначено вище, земельна ділянка з кадастровим номером 6825588500:06:029:0001, загальною площею 951,6435 га була надана Шепетівському районному спеціалізованому лісокомунальному підприємству у постійне користування для ведення лісового господарства відповідно до рішення Хмельницької обласної ради від 28.12.2000 р. № 19 /а.с. 162 у т.1/, про що зазначено вище.
Оскільки колегією суддів установлено відсутність порушеного права держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації, на захист якого прокурор звернувся з цим позовом, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у позові, доводи скаржника щодо неналежності обраного прокурором способу захисту не впливають на результат вирішення спору та окремої оцінки не потребують.
Щодо доводів скаржника про відсутність у прокурора Лежніна І.О. повноважень на участь у розгляді справи колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, наказом виконувача обов`язків керівника Хмельницької обласної прокуратури від 06.12.2024 р. № 1375к /а.с. 242 у т.1/ прокурора Окружної прокуратури міста Хмельницького Лежніна І.О. направлено до Спеціалізованої екологічної прокуратури (на правах відділу) Хмельницької обласної прокуратури. За таких обставин доводи скаржника про відсутність у Лежніна І.О. повноважень на участь у справі є необґрунтованими.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів за результатом апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2025 р. на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора.
Судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на Хмельницьку обласну прокуратуру згідно зі ст. 129 ГПК України.
При цьому колегія суддів враховує, що скаржник за подання апеляційної скарги сплатив 174682,50 грн., тоді як належною до сплати була сума судового збору у розмірі 139745,27 грн. оскільки скаржник подав апеляційну скаргу в електронній формі і при поданні такої скарги застосовується коефіцієнт 0,8, який передбачений ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства задоволити.
Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2025 р. у справі № 924/251/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Хмельницької обласної прокуратури (29000, Хмельницька обл., місто Хмельницький, пров. Військоматський, будинок 3, код ЄДРПОУ 02911102) на користь Шепетівського районного спеціалізованого лісокомунального підприємства (30410, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, село Рилівка, вул. Церковна, будинок 39, код ЄДРПОУ 30849940) 139745,27 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Хмельницької області видати наказ на виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 924/251/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складений 26.10.2026 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Кульчій І.М.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua