Постанова від 18 жовтня 2026 р. у справі №911/3391/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. Справа №911/3391/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання – Ярітенко О.В.

представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Максімкін М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор Компані"

на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 (повний текст складено 11.08.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 (повний текст складено 11.08.2026)

у справі №911/3391/25 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор Компані"

про стягнення 2 555 615,55 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (далі – ТОВ "Сота Україна") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор Компані" (далі – ТОВ "Креатор Компані") заборгованості у розмірі 2 555 615,55 грн, з яких: 1 248 034,30 грн – основний борг, 280 553,44 грн – пеня, 405 637,88 грн – штраф, 65 550,53 грн – інфляційні втрати, 555 839,40 грн – 60% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки від 08.11.2024 1/11-П, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 248 034,30 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 280 553,44 грн пені, 405 637,88 грн штрафу, 65 550,53 грн інфляційних втрат та 555 839,40 грн 60% річних.

Крім того, 23.04.2026 через систему "Електронний суд", позивачем подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача 27 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення та додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви їх ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Креатор Компані" на користь ТОВ "Сота Україна" 1 248 034,30 грн основного боргу, 280 553,44 грн пені, 405 637,88 грн штрафу, 555 839,40 грн 60% річних, 65 550,53 грн інфляційних втрат та 30 667,39 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 248 034,30 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. Також, місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача про зменшення відсотків, оскільки договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, а тому враховуючи, що останній прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, з нього на користь позивача, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), підлягає стягненню 65 550,53 грн інфляційних втрат та 555 839,40 грн 60% річних. Крім того, на переконання суду першої інстанції, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 280 553,44 грн та штраф в розмірі 405 637,88 грн, а тому відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Креатор Компані" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25, в частині стягнення штрафних санкцій, зменшивши стягнуті з ТОВ "Креатор Компані" пеню з 280 553,44 грн до 28 055,34 грн, штраф з 405 637,88 грн до 40 563,79 грн, 60% річних з 555 839,40 грн до 55 583,94 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що:

- суд першої інстанції не вирішив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та розглянув справу по суті за відсутності представника відповідача;

- суд першої інстанції не назвав і не застосував норму матеріального права, яка регулює зменшення неустойки;

- суд першої інстанції не дослідив жодного з критеріїв, за якими вирішується питання про зменшення неустойки;

- рішення, в оскаржуваній частині, не є вмотивованим у розумінні статей 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;

- суд першої інстанції помилково кваліфікував нарахування за пунктом 7.3 договору як проценти за статтею 625 ЦК України;

- неустойка за договором має штрафний характер, а збитки позивачем не доводилися;

- сукупний розмір відповідальності є непропорційним наслідкам порушення;

- судом першої інстанції порушено строк складення повного тексту рішення та строк розгляду справи.

Також, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Креатор Компані" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Сота Україна" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити. У разі відсутності підстав для відмови зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

Так, в обгрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ "Креатор Компані" посилається на те, що суд першої інстанції не розглянув по суті клопотання відповідача про зменшення розміру витрат та не встановив обсягу наданих послуг.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Креатор Компані" у справі №911/3391/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 31.08.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Креатор Компані" у справі №911/3391/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Креатор Компані" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.10.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 23.09.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Креатор Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25 залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

Листом Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2026 витребувано матеріали справи з Господарського суду Київської області.

16.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/3391/25.

17.09.2026, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Креатор Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ "Креатор Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25 в одне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено на 14.10.2026. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 13.10.2026.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2026, у зв`язку з перебуванням суддів Ткаченко Б.О. та Гаврилюка О.М. які входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відрядженні з 08.10.2026 до 19.10.2026 та з 09.10.2026 до 19.10.2026 відповідно, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2026, для розгляду справи №911/3391/25 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 прийнято до свого провадження апеляційні скарги ТОВ "Креатор Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25 у складі колегії суддів: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

У судовому засіданні 14.10.2026, на стадії ухвалення судового рішення, оголошено перерву до 19.10.2026 для проголошення постанови.

Узагальнені доводи відзивів на апеляційні скарги

22.09.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Сота Україна" подано відзив на апеляційну скаргу відповідача додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції – без змін.

На переконання позивача, інформація та доводи наведені апелянтом у скарзі не спростовують факти викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення та правову кваліфікацію судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу. Розмір витрат на професійну правничу допомогу, який заявлено до стягнення позивачем, належним чином підтверджено та відвідає ринковій вартості послуг, з урахуванням складності справи, обсягу наданих послуг і витраченого адвокатом часу.

05.10.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "Сота Україна" подано відзив на апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Так, позивач вважає що аргументи та доводи наведені апелянтом у скарзі не спростовують факти викладені у позовній заяві та правову кваліфікацію судом першої інстанції щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, інфляційних втрат та відсотків річних, які нараховані у зв`язку з порушенням відповідачем грошових зобов`язань по договору поставки від 08.11.2024 №1/11-П.

Також, позивач звертає увагу суду на те, що відповідач, визнаючи наявну прострочену заборгованість за товар поставлений у 2025 році, та не оскаржуючи рішення суду в цій частині, відмовляється в добровільному порядку здійснити погашення заборгованості та виконати свої грошові зобов`язання перед позивачем за договором поставки від 08.11.2024 №1/11-П.

Резюмуючи доводи відзиву, позивач вказує, що рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2026 у справі №911/3391/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено всі обставини справи та докази надані сторонами у справі та ухвалено законне рішення.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

13.10.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подані додаткові письмові пояснення на відзив ТОВ "Сота Україна" на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25.

13.10.2026, через систему "Електронний суд", відповідачем подані додаткові письмові пояснення на відзив ТОВ "Сота Україна" на апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 19.10.2026 з`явився представник відповідача. Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд справи без його участі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

08.11.2024 між ТОВ "Сота Україна" (постачальник) та ТОВ "Креатор Компані" (покупець) укладено договір поставки №1/11-П, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках) та/або рахунках до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 2.1 договору кількість, асортимент, номенклатура та інформація про якісні характеристики товару визначається в специфікаціях або рахунках або додаткових угодах до цього договору.

Відповідно до пункту 4.2 договору ціна товару, зазначена у специфікаціях, або рахунках не підлягає зміні за умови оплати покупцем 100% вартості товару за даною специфікацією та дотримання покупцем строків, встановлених для оплати товару, а також у разі, якщо проти проведеної оплати покупцем не заявлені будь-які заперечення постачальника.

Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару, узгодженого до постачання протягом 2 (двох) днів з дати виставлення рахунку або у строки, визначені у специфікації, але не пізніше дати відвантаження товару на адресу покупця (пункту 5.3 договору).

Договір діє до 31.12.2025. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобов`язань за цим договором. У разі відсутності письмової заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на один наступний календарний рік (пункт 11.6 договору).

На виконання умов договору позивач, в період з 08.11.2024 до 19.06.2025, поставив відповідачу товар (арматуру) на загальну суму 4 457 034,30 грн, що підтверджується видатковими накладними від 08.11.2024 №577 на суму 758 344,50 грн, від 27.12.2024 №653 на суму 750 720,00 грн, від 17.01.2025 №15 на суму 751 065,00 грн, від 18.02.2025 №46 на суму 760 035,00 грн, від 11.03.2025 №61 на суму 675 855,00 грн та від 19.06.2025 №118 на суму 761 014,80 грн.

Разом із тим, за отриманий товар відповідач розрахувався частково на суму 3 209 000,00 грн, а тому у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 1 248 034,30 грн.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25 оскаржується відповідачем в частині стягнення пені, штрафу, 60% річних та в частині розподілу судового збору, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзивів на апеляційні скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором поставки.

Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 1 248 034,30 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 280 553,44 грн пені та 405 637,88 грн штрафу.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 договору за порушення строків оплати вартості товару, що поставляється за цим договором та/або вартості витрат, передбачених цим договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення. Крім сплати пені за той самий період покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в договорі та додатках до нього строки.

У свою чергу відповідач проти нарахування штрафних санкцій заперечував та просив суд зменшити їх розмір на 90%.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи, з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

За приписами статті 546, 549 ЦК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора, у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Слід зазначити, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі 280 553,44 грн та штраф у розмірі 405 637,88 грн, у зв`язку з чим правомірно відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 555 839,40 грн 60% річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що при здійсненні оплати з порушенням строків, погоджених сторонами, така оплата вважається простроченою. При простроченні оплати за цим договором покупець зобов`язаний сплачувати постачальнику 60% річних за користування чужими грошовими коштами від построченої суми за весь період прострочення оплати.

Однак, відповідач заперечував проти нарахованої суми 60% річних, вважаючи її способом збагачення позивача та просив суд зменшити розмір річних до 3% річних.

Місцевий господарський суд відхилив клопотання відповідача про зменшення 60% річних, оскільки договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, а тому враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару, дійшов висновку, що з нього на користь позивача, на підставі статті 625 ЦК України, підлягає стягненню 555 839,40 грн 60% річних.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції ї з огляду на таке.

У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

В контексті викладеного колегія суддів вважає, що у цій справі наявні підстави для зменшення розміру процентів річних, заявлених позивачем до стягнення з огляду на наступні підстави.

Загальна сума основного боргу, що стягнута рішенням місцевого господарського суду у цій справі становить 1 248 034,30 грн та цим же рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 280 553,44 грн пені, 405 637,88 грн штрафу та 65 550,53 грн інфляційних втрат.

Стягнення заявленої суми процентів річних за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно боржника.

З огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, колегія суддів вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідає обставинам цієї справи, обмеження стягнення процентів річних та їх присудження у розмірі 55 583,94 грн (6% річних).

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права, не розглянув його клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 22.04.2026.

З цього приводу судова колегія зазначає, що нерозгляд судом першої інстанції вказаного клопотання позивача не входить до переліку підстав, які є обов`язковими для скасування оскаржуваного рішення.

Твердження відповідача про порушення судом строків складання повного тексту рішення, в силу вимог частини 2 статті 277 ГПК України, також не є підставою для його скасування.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25 колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Як вбачається з матеріалів справи, 01.08.2025 між ТОВ "Сота Україна" (клієнт) та адвокатом Кальчевим Леонідом Вікторовичем укладено договір про надання правничої допомоги №АА/41323412/2025, відповідно до пункту 1.1. якого адвокат приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правничу допомогу щодо:

- надання правової інформації, юридичних консультацій і роз`яснень з правових питань;

- складання звернень (заяв, скарг, пропозицій), адвокатських запитів та інших документів правового характеру;

- складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства);

- представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах Державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної податкової служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Державної міграційної служби України, Державної прикордонної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Відповідно до пункту 4.1. договору розмір гонорару, який сплачує клієнт адвокату за надану в межах цього договору правничу допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.

01.10.2025 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, в якій встановили наступну ціну послуг:

- підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, розрахунки штрафних санкцій, відповідь на відзив, додаткові письмові пояснення, заяви, клопотання тощо) – 2 500,00 грн за 1 год;

- участь у судових засіданнях – 5 000,00 грн за 1 судове засідання.

Клієнт здійснює оплату послуг, визначених цією додатковою угодою в наступному порядку та строки – 100% вартості послуг, згідно з підписаним сторонами актом наданих послуг, сплачується протягом 5 (п`яти) банківських днів після набрання законної сили рішення господарського суду першої інстанції (пункт 4.1 додаткової угоди).

Відповідно до акта надання послуг від 23.04.2026 №АА41323412/2026-23 загальна вартість послуг склала 27 500,00 грн.

Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових втрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом, у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони, на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України, можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, в якому останній просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 5 000,00 грн.

В обґрунтування наведеного клопотання відповідач посилається на те, що заявлена кількість часу є неспівмірною з реально необхідним обсягом роботи, а також на відсутність складності даної справи.

Здійснивши аналіз доводів відповідача, а також співмірності заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати в сумі 27 500,00 грн є співмірними зі складністю справи, наданими адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їх розміру.

За приписами частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.01.2021 у справі №925/1137/19.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлена суму витрат на послуги адвоката в розмірі 27 500,00 грн є обґрунтованою та правомірною і такою, що підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційних скарг взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ТОВ "Креатор Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25 підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25 підлягає зміні в частині стягнення з ТОВ "Креатор Компані" процентів річних. У той же час, апеляційна скарга ТОВ "Креатор Компані" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25 задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання апеляційної скарги ТОВ "Креатор Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25 покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до приписів статті 129 ГПК України.

Розподіл судових витрат у зв`язку з розглядом апеляційної скарги ТОВ "Креатор Компані" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25 судом не здійснюється, оскільки сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України "Про судовий збір" не передбачена.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор Компані" на рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25 задовольнити частково.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор Компані" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2026 у справі №911/3391/25 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

"1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор Компані" (08130, Київська область, Бучанський район, село Чайки, вулиця Чайки Валентини, будинок 16; ідентифікаційний код 41258800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 29; ідентифікаційний код 41323412) 1 248 034 (один мільйон двісті сорок вісім тисяч тридцять чотири) грн 30 коп. основного боргу, 280 553 (двісті вісімдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 44 коп. пені, 405 637 (чотириста п`ять тисяч шістсот тридцять сім) грн 88 коп. штрафу, 55 583 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят три) грн 94 коп. 60 % річних, 65 550 (шістдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) грн 53 коп. інфляційних втрат та 30 667 (тридцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн 39 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити".

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сота Україна" (04111, місто Київ, вулиця Черняховського, будинок 29; ідентифікаційний код 41323412) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатор Компані" (08130, Київська область, Бучанський район, село Чайки, вулиця Чайки Валентини, будинок 16; ідентифікаційний код 41258800) 1 000 (одна тисяча) грн 51 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2026 у справі №911/3391/25 залишити без змін

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду Київської області.

7. Матеріали справи №911/3391/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано – 28.10.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов