Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №910/12273/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р. Справа№ 910/12273/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Коробенка Г.П.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ»

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026

у справі № 910/12273/25 (суддя О.Г. Удалова)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ»

про стягнення 9 519 426,11 грн,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

Київська міська рада (далі також –КМР) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» (далі –Товариство), в якому просить стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,7796 га (кадастровий номер 8000000000:85:329:0214) на вул. Верхній Вал, 70А у Подільському районі міста Києва за період з 23.12.2021 до 26.02.2025 у сумі 9 519 426,11 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі №910/12273/25 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» на користь Київської міської ради безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,7796 га (кадастровий номер 8000000000:85:329:0214) на вул. Верхній Вал, 70 А, у Подільському районі міста Києва за період з 23.12.2021 до 26.02.2025 у розмірі 9 519 426,11 грн та судовий збір в розмірі 114 233,11 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано нормами статей 79-1, 83, 93, 120, 122-125, 152, 206 Земельного кодексу України, статей 14, 289 Податкового кодексу України, статті 23 Закону України «Про оцінку земель» та встановленими судом обставинами розташування на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що належать Товариству, а також відсутності доказів внесення Товариством грошових коштів за фактичне користування спірною земельною ділянкою у період з дати набуття права власності на нерухоме майно і до дати реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Доводи Товариства викладені ним в апеляційній скарзі, а також у Додаткових поясненнях у справі, поданих через підсистему «Електронний Суд» 29.05.2026, 22.09.2026 та 24.09.2026.

Так, Товариство вважає, що стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за земельну ділянку площею 0,7796 га з 2021 року є безпідставним, оскільки мали місце зміна конфігурації земельної ділянки та збільшення її площі в 2023 році. Отже, розрахунок, здійснений Київською міською радою є необґрунтованим та помилковим.

Крім того, відповідно до Додатку 11 до рішення Київської міської ради від 24.12.2020 № 24/24 «Про бюджет м. Києва на 2021 рік» орендна плата за земельні ділянки з кодом 11.02 Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості встановлена у розмірі 3% від НГО, у той час як розрахунок безпідставно збережених коштів здійснений із застосуванням 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Аналогічний розмір встановлено і в додатку 11 до рішення Київської міської ради від 08.12.2022 №5826/5867 «Про бюджет м. Києва на 2022 рік», тобто 3% від НГО.

Поза увагою суду залишились обставини сплати Товариством 4 439 850,18 грн земельного податку за спірну земельну ділянку у період з 2021 року по 2025 рік.

Крім того, матеріали судової справи не містять акту перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, який би підтверджував реальне використання Товариством земельної ділянки у заявленому розмірі.

Київська міська рада, в порушення законодавчих норм, включила до стягнення період з 01.03.2022 до 31.12.2022 за яким не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тобто безпідставно не застосувала норми пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України.

19.05.2026 через підсистему «Електронний Суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому Рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін. Також доводи Ради викладені у поданих нею 15.09.2026 та 22.10.2026 через підсистему «Електронний Суд» додаткових поясненнях у справі.

Вважає, що доводи апеляційної скарги про неправильно визначену позивачем площу спірної земельної ділянки, застосування неправильної ставки орендної плати, а також про можливість застосування норми пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України до спірних правовідносин сторін є безпідставними та необґрунтованими.

У судовому засіданні 22.10.2026 взяли участь представники Ради та Товариства.

Представник Товариства підтримав вимоги і доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник Ради заперечив проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її вимог. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду, - без змін.

У судовому засіданні 22.10.2026 у порядку ч. 1 ст. 219 ГПК України колегія суддів оголосила про перехід до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 219 ГПК України, колегією суддів відкладено проголошення судового рішення до 28.10.2026.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ», відзиву на апеляційну скаргу, а також додаткові пояснення, подані як Товариством, так і Радою, дослідивши докази, наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що є фактичні та правові підстави для часткового задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 29.02.2024 Рада ухвалила рішення № 7882/7923 «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» земельної ділянки в оренду для експлуатації та обслуговування комплексу будівель на вул. Верхній Вал, 70-А у Подільському районі міста Києва» (далі – Рішення КМР), текст якого було розміщено на офіційному веб-порталі позивача за таким посиланням: https://kmr.gov.ua/sites/default/files/7882-7923.pdf.

Рішенням КМР вирішено передати Товариству, за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,7796 га (кадастровий номер 8000000000:85:329:0214) для експлуатації та обслуговування комплексу будівель (код виду цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку) на вул. Верхній Вал, 70 А у Подільському районі міста Києва (далі - Земельна ділянка) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва, у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно, яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2021, номери відомостей про речове право: 45895111 та 45895381, 01.02.2022, номер відомостей про речове право: 46453985.

Підпунктом 3.11 пункту 3 Рішення КМР запропоновано Товариству сплатити безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на ній, до моменту реєстрації права оренди на земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі розрахунку Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації).

На підставі Рішення Ради позивачем і відповідачем укладено договір оренди Земельної ділянки від 27.02.2025 № 84.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.09.2025 № 442569439, договір оренди Земельної ділянки зареєстровано 27.02.2025 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, орендодавцем є КМР, а орендарем - Товариство.

Одночасно, відповідно до статті 83 Земельного Кодексу України, а також інформаційної довідки від 08.09.2025 № 442569439 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, територіальна громада міста Києва в особі КМР є власником Земельної ділянки.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2025 № НВ-0000072282025 державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214 площею 0,7796 га, цільове призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку, на вул. Верхній Вал, 70 А у Подільському районі міста Києва, проведена 08.10.2021.

Отже, Земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні статті 79-1 ЗК України з 08.10.2021. При цьому, площа земельної ділянки при формуванні земельної ділянки становила 0,5640 га.

Згідно з інформаційними довідками від 16.09.2025 № 443669573, № 443669818, № 443670099 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Земельна ділянка забудована об`єктами нерухомого майна, які належать на праві власності Товариству, а саме:1) комплексом будівель загальною площею 519,3 кв. м (складові частини: нежитлова будівля А площею 451 кв. м, нежитлова будівля Б площею 68,3 кв. м, збірно-розбірний склад В, збірно-розбірний ангар Г, асфальтобетонна площадка І, огорожа 1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1443054880000, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 23.12.2021, номер відомостей про речове право: 45895111); 2) нежитловою будівлею загальною площею 217,0 кв. м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 241840580385), (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 01.02.2022, номер відомостей про речове право: 46453985) та 3) нежитловою будівлею (літ. А) площею 8,4 кв. м (складові частини: асфальтобетонна площадка І, огорожа № 1, ворота № 2) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2542944480000), (право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 23.12.2021, номер відомостей про речове право: 45895381).

Право власності на ці об`єкти нерухомого майна набуто Товариством у 2021 році.

Предметом спору у справі, що переглядається є вимога Ради про стягнення з Товариства у порядку ст. 1212 ЦК України грошових коштів, збережених Товариством внаслідок несплати орендної плати за користування Земельною ділянкою з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, розташовані на Земельній ділянці, до моменту реєстрації права оренди на Земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тобто з 23.12.2021 до 26.02.2025 (день, що передує дню реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно) у розмірі 9519426,11 грн.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач не приймав участі у розгляді справи судом першої інстанції.

Водночас, у поданій апеляційній скарзі відповідач оскаржує площу спірної земельної ділянки, ставку орендної плати, застосовану під час розрахунку розміру безпідставно збережених коштів, а також власне розмір грошових коштів, які просить стягнути Рада, наполягаючи, що до цієї суми безпідставно не включено грошові кошти, сплачені Товариством як земельний податок у період з 2021 року до 2025 року, а також включено орендні платежі за 2022 рік всупереч наявній пільзі, встановленій пп. 69.14 п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з Товариства безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою у період 2021-2025 роки, однак не погоджується з розміром стягнутих коштів.

Так, у силу приписів статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, суд першої інстанції слушно виходив з того, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06,2021 у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficiessolocedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Звідси власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах від 15.12.2021 у справі № 924/856/20 та від 05.08.2022 у справі № 922/2060/22).

Враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані.

У цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування Земельною ділянкою у Товариства, не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 922/981/18 та від 02.06.2020 № 922/2417/19.

Отже, положення глави 15, статей 120, 125 ЗК України, статті 1212 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) дають підстави вважати, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, особа яка придбала такий об`єкт стає фактичним користувачем тієї земельної ділянки, на якій такий об`єкт нерухомого майна розташований, а відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку (без укладення договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у виді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 та у низці постанов Верховного Суду.

Відтак, з дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач, як власник такого майна, став фактичним користувачем Земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, тому саме з цієї дати у відповідача виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування Земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування Земельною ділянкою, на якій розташовано майно.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно насувалося, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіюваної шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, а також у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, від 13.07.2022 у справі № 922/246/21, від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі №922/207/15 тощо.

Як уже було вище зауважено, плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Суд першої інстанції мотивовано виходив з того, що Товариство не є власником або постійним землекористувачем Земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 ПК України).

ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Згідно з пунктом 284.1 статті 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

У постанові від 27.04.2021 у справі № 922/2378/20 Верховний Суд вказав таке: « 49. З урахуванням системного аналізу змісту пункту 10.1.1. статті 10, підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, статей 40, 41, пункту 265.1.3. статті 265 ПК України та встановлених судами фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені норми у подібних правовідносинах слід застосовувати таким чином: «власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм ПК України».

Статтею 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки визначається, виходячи із площі такої земельної ділянки.

Як встановлено судом першої інстанції, убачається з позову та не заперечується Радою, нею здійснювався розрахунок розміру безпідставно збережених коштів у періоди з 2021 року по 2025 рік, виходячи з того, що площа спірної земельної ділянки у 2025 році становила 0,7796 га.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що площа земельної ділянки, на якій розташовано об`єкти нерухомості, що належать Товариству, у 2021 році становила 0,5640 га.

Так, відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2021 (далі також – Договір №1) ТОВ «Глоріос» продало, а ТОВ «Поділ НьюконцептПроджект» придбало нерухоме майно, загальною площею 519,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 70А. Майно розташоване на земельній ділянці площею 0,5640 га з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214 (п. 1.1., 1.4. Договору №1).

Також, відповідно до договору купівлі-продажу від 23.12.2023 (далі також – Договір №2) ТОВ «Глоріос» продало, а ТОВ «Поділ НьюконцептПроджект» придбало нерухоме майно, загальною площею 8,4 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 72-Д. Майно розташоване на земельній ділянці площею 26907,33 кв.м. про інвентаризованій в міському земельному кадастрі за обліковим номером 85:329:006 (п. 1.1, 1.4. Договору №2).

Із технічної документації, наданої Товариством убачається, що площа спірної земельної ділянки у 2021 році становила 0,5640 га.

Тобто, придбана Товариством у 2021 році за Договором №1 нерухомість, була розташована на спірній земельній ділянці площею 0,5640 га, а за Договором №2 – на суміжній.

Колегія суддів прийшла до такого висновку, оскільки у 2023 році на замовлення Товариства була розроблена нова технічна документація, зокрема, на запит Товариства було збільшено площу спірної земельної ділянки з 0,5640 га на 0,7796 га.

Як убачається з Пояснювальної записки до технічної документації, виготовленої у 2023 році, внаслідок розташування на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214трьох об`єктів нерухомого майна, що належать Товариству, а саме, площею 519,3 кв.м., 8,4 кв.м. та 217 кв.м., які використовуються Товариство у його господарській діяльності, а також необхідності оформлення права оренди, виникла необхідність уточнення меж фактичного користування спірною земельною ділянкою.

Зокрема, підставою для виготовлення технічної документації визначено рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва».

Цим рішенням Рада відповідно до статті 9 Земельного кодексу України, статей 25, 35, 57 Закону України «Про землеустрій», пункту 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, вирішила: 1. Провести інвентаризацію земель міста Києва.2. Дозволити виступити замовниками технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель:2.1. Землекористувачам земельних ділянок - щодо земельних ділянок, які перебувають у їх фактичному користуванні, за власні кошти.2.2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - щодо земель міста Києва, за кошти місцевого бюджету.

Тобто, рішення Київської міської ради від 10.09.2015 №958/1822 «Про інвентаризацію земель міста Києва» надало право землекористувачам виготовити технічну документацію щодо земельних ділянок, які перебувають у їх фактичному користуванні.

Колегія суддів також враховує, що Товариство у листі до ТОВ «Альфа-Зем» (особа, яка розробила технічну документацію на землю), посилаючись на володіння двома об`єктами нерухомого майна, придбаного за Договорами № 1, та № 2, просило виготовити технічну документацію на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214 площею 0,8079 га, але згодом, площа була уточнена до 0,7796 га.

Тобто, Товариство, самостійно визначило площу земельної ділянки, що перебуває у його фактичному користуванні у зв`язку з розташуванням на ній об`єктів нерухомості, придбаних за Договором № та Договором № 2, а саме – 0,7796 га.

Враховуючи викладене, а також суть кондиційних зобов`язань, які виникли між сторонами спору, а саме, збереження грошових коштів внаслідок фактичного використання земельної ділянки у зв`язку з розташуванням на ній об`єктів нерухомого майна, належного Товариству, колегія суддів приходить до висновку, що площа такої земельної ділянки становить 0,7796 га. Саме така площа перебуває у фактичному користуванні Товариства внаслідок придбання ним об`єктів нерухомості у 2021 році.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи Товариства про те, що у 2021-2022 роках фактичне використання земельної ділянки здійснювалось щодо площі 0,5640 га, і лише у 2023 році, після затвердження технічної документації збільшилась до 0,7796 га.

Затвердження технічної документації на землю у збільшеному розмірі лише підтвердило факт використання спірної земельної ділянки у збільшеній площі, оскільки право на її використання саме у такому розмірі виникло у Товариства внаслідок придбання ним нерухомості.

Отже, нормативна грошова оцінка, яка використовується для визначення розміру безпідставно збережених коштів має бути складена стосовно земельної ділянки площею 0,7796 га.

Відповідно до Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 20.01.2025 № НВ-9905664542025 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214 площею 0,7796 га на 2025 рік становить77081061,47 грн.

Відповідно до Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 26.03.2024 №НВ-9934755872024 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214 площею 0,7796 га на 2024 рік становить68824520,16 грн.

Згідно з пунктом 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = 1:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.

Індекс споживчих цін встановлюється Державною службою статистики України, є загальнодоступним, розміщується на їх офіційному сайті, а тому не потребує доказування.

Так, відповідно до інформації з офіційного сайту Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, адже саме цей орган уповноважений реалізовувати державну політику у сфері земельних відносин (https:// land.gov.ua/derzhgeokadastr-povidomlyaye-pro-indeksacziyu-normatyvnoyi-groshovoyi- oczinky-zemel-za-2024-rik/) значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2024 рік становить 1,12 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель у розрізі років є таким:

- 2023 рік - 1,051 (зазначений коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується для всіх категорій земель і видів земельних угідь);

- 2022 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,15 (для земель і земельних ділянок (крім сільськогосподарських угідь);

- 2021 рік - 1,0 (для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та 1,1 (для земель несільськогосподарського призначення).

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно виснував, що нормативна грошова оцінка Земельної ділянки, площею 0,7796 га визначена відповідно до вимог законодавства, та складає:

- за 2023 рік - 65 484 795,59 грн (68 824 520,16/1,051);

- за 2022 рік - 56 943 300,51 грн (65 484 795,59/1,15);

- за 2021 рік - 51 766 636,83 грн (56 943 300,51/1,1).

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується фактичне використання земельної ділянки площею 0,7796 га з 2021 року, а також оскільки земельна ділянка сформована та є об`єктом цивільних прав у розумінні статі 79-1 ЗК України 08.10.2021, датою набуття права власності на об`єкти нерухомого майна –є 23.12.2021, то суд першої інстанції правильно виснував, що період, за який слід стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності, - з 23.12.2021 до 26.02.2025 (день, що передує дню реєстрації права оренди на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.01.2025 № НВ-0000072282025 Земельна ділянка належить до земель з видом цільового призначення: 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку. Колегія суддів також зауважує, що і у технічній документації на спірну земельну ділянку виготовленій у 2021 році, і у технічній документації, виготовленій у 2023 році визначено один вид цільового призначення, а саме, 03.10 Для будівництва та обслуговування адміністративних будинків, офісних будівель компаній, які займаються підприємницькою діяльністю, пов`язаною з отриманням прибутку.

Зазначення у витязі з технічної документації іншого виду цільового призначення є технічною помилкою, яка, як підтверджується листом Держгеокадастру, доданим до відзиву на апеляційну скаргу, була усунута попереднім користувачем спірної земельної ділянки шляхом звернення із вимогою про виправлення технічної описки.

Доказів того, що спірна земельна ділянка мала інший вид цільового використання (технічнадокументація на землю, рішення ради про змінуцільовогопризначеннятощо), Товариством не надано.

Ставка орендної плати визначається за періоди:

- 23.12.2021 - 31.12.2021 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2021 рік» від 24.12.2020 № 24/24;

- 01.01.2022 - 31.12.2022 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2022 рік» від 09.12.2021 № 3704/3745;

- 01.01.2023 - 31.12.2023 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2023 рік» від 08.12.2022 № 5828/5869;

- 01.01.2024 - 31.12.2024 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2024 рік» від 14.12.2023 № 7531/7572;

- 01.01.2025 - 26.02.2025 відповідно до Додатка 11 до рішення КМР «Про бюджет міста Києва на 2025 рік» від 05.12.2024 № 426/10234.

У вказаних вище рішеннях КМР визначені розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки).

До земель з видом цільового призначення - 03.10 для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку), застосовується ставка орендної плати - 5%.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з розрахунком розміру безпідставно збережених коштів, наведеним Радою у позові та підтриманим судом першої інстанції, а саме:

- з 23.12.2021 до 31.12.2021 - 51766636,83*5%/365*9 днів = 63 821,88 грн;

- з 01.01.2022 до 31.12.2022 - 56 943300,51*5%/365*365 днів = 2 847 165,03 грн;

- з 01.01.2023 до 31.12.2023 - 65484795,59*5%/365*365 днів = 3 274 239,78 грн;

- з 01.01.2024 до 31.12.2024 - 68824520,16*5%/366*366 днів = 3 441 226,01 грн;

- з 01.01.2025 до 26.02.2025 - 77 081 061,47*5%/365*57 днів = 601 865,82 грн, а разом: 63 821,88 + 2 847 165,03 + 3 274 239,78 + 3 441 226,01 + 601 865,82 = 10 228 318,52 грн, де зазначені: період (рік) розрахунку; нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за вказаний період; ставка орендної плати, яка підлягала застосуванню у відповідному періоді (році); кількість днів у відповідному році; кількість днів у відповідному періоді та сума сплати за відповідний період.

Разом з цим, до матеріалів апеляційної скарги Товариством додано докази сплати ним земельного податку за спірну земельну ділянку у період з 2021 до 2025 років, а саме: платіжна інструкція №240 від 14.01.2025 (земельний податок за жовтень 2024 року у розмірі 172061,23 грн), платіжна інструкція №241 від 14.01.2025 (земельний податок за листопад 2024 рокуу розмірі 172061,23 грн), платіжна інструкція №239 від 14.01.2025 (земельний податок за грудень 2024 рокуу розмірі 172061,23 грн), платіжна інструкція №261 від 25.02.2025 (земельний податок за січень 2025 рокуу розмірі 192708,74грн), платіжна інструкція №271 від 26.03.2025 (земельний податок за лютий 2025 рокуу розмірі 172061,23 грн), платіжна інструкція №238 від 30.12.2024 (земельний податок за січень-вересень 2024 рокуу розмірі 1548551,07 грн), платіжна інструкція №229 від 27.12.2024 (земельний податок за 2021 ріку розмірі 27179,66грн), платіжна інструкція №230 від 27.12.2024 (земельний податок за 2022 ріку розмірі 205977,59грн), платіжна інструкція №236 від 30.12.2024 (земельний податок за 2023 ріку розмірі 1770300,12грн). Загальна сума внесених платежів складає 4439850,18 грн.

Також, з доданих Товариством податкових декларацій убачається, що земельний податок вносився Товариством щодо земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:329:0214.

Отже, з Товариства мають бути стягнуті безпідставно збережені ним кошти з урахуванням суми сплаченого Товариством земельного податку, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20.09.2022 у справі №922/3684/20, від 13.07.2022 у справі № 922/246/21, від 10.10.2022 у справі №922/1336/21, від 25.04.2023 у справі № 916/3390/21.

Сума, що підлягає стягненню з Товариства на користь Ради,складає5 788 468,34грн (10228318,52 грн - 4439850,18 грн).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду спору, однак, судом першої інстанції неправильно визначено суму, яка підлягає стягненню з Товариства на користь Ради.

За обставин, які не залежали від суду першої інстанції, а саме у зв`язку з тим, що Товариство не мало Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», не знало про наявність судового провадження та не подало докази внесення ним земельного податку, суд першої інстанції не врахував платежі, внесені Товариством як земельний податок.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що резолютивна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні.

Колегія суддів погоджується з доводами Товариства про те, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір безпідставно збережених коштів, однак, виключно з підстави зазначеної вище, а саме, неврахування уже сплаченого Товариством земельного податку.

Не підтвердились під час апеляційного провадження доводи товариства щодо неправильно визначеної Радою площі спірної земельної ділянки, а також безпідставного застосування при обчисленні розміру безпідставно збережених коштів ставки земельного податку на рівні 5 % від НГО.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів відхиляє доводи Товариства щодо необхідності застосування підпункту 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України до спірних правовідносин сторін.

Так, пунктом 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Згідно з підпунктом 69.14 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно» № 3050-IX від 11.04.2023, який набрав законної сили 06.05.2023) за період з 1 січня 2022 року до 31 грудня 2022 року не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних осіб, та за період з 1 березня 2022 року до 31 грудня 2022 року - в частині земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

При цьому, плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовується поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права. Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Отже, власники і землекористувачі земельних ділянок сплачують плату за землю (в т.ч. земельний податок) з дня виникнення права власності, права постійного користування земельною ділянкою.

Оскільки за Товариством будь-яке право на спірну земельну ділянку не зареєстровано у встановленому законодавством порядку, у контролюючого органу в силу вимог пунктів 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України відсутні обов`язки та, відповідно, повноваження на стягнення податкових зобов`язань зі сплати земельного податку.

З урахуванням наведених приписів Податкового кодексу України та встановлених судом фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і постійні землекористувачі є платниками земельного податку, а орендарі земель державної та комунальної власності - орендної плати за такі земельні ділянки, однак особа, яка є фактичним користувачем земельної ділянки, не маючи права власності або постійного користування на неї і використовуючи її без укладення договору оренди землі, не підпадає під правове регулювання наведених норм Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, положення пп. 69.14. п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України не підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 129, 219, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ`на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026у справі № 910/12273/25 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2026 у справі № 910/12273/25 – змінити.

Викласти резолютивну частину рішення у такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» (вул. Верхній Вал, буд. 70-А, м. Київ, 04070, код 44439605) на користь Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001, код 22883141) безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,7796 га (кадастровий номер 8000000000:85:329:0214) на вул. Верхній Вал, 70 А, у Подільському районі міста Києва за період з 23.12.2021 до 26.02.2025 у розмірі 5788468 (п`ять мільйонів сімсот вісімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят вісім) грн34 коп., судовий збір в розмірі 69461 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста шістдесят одну) грн62 коп.».

3. Стягнути з Київської міської ради (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01001, код 22883141) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ПОДІЛ НЬЮКОНЦЕПТ ПРОДЖЕКТ» (вул. Верхній Вал, буд. 70-А, м. Київ, 04070, код 44439605) 79917 (сімдесят девять тисяч дев`ятсот сімнадцять) грн 30 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи № 910/12273/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.П. Коробенко

Ю.Б. Михальська