Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №910/3764/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2026 р. Справа№ 910/3764/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

секретар

судового засідання Рибчич А.В.

за участю

представників:

від позивача – Феофанов Я.Л.

від відповідача-1 – Пономаренко В.С.

від відповідача-2 – Чубенко К.М.

від третьої особи – не з`явились

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Мотор Січ”

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2026 р. (повний текст складено 22.06.2026 р.)

у справі № 910/3764/26 (суддя – Спичак О.М.)

за позовом Акціонерного товариства “Мотор Січ”

до 1. Фонду державного майна України

2. Міністерства юстиції України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс”

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Акціонерне товариство “Мотор Січ” звернулось Господарського суду м. Києва з позовом до Фонду державного майна України та Міністерства юстиції України (з урахуванням уточненої позовної заяви), у якому просило суд:

- витребувати з чужого незаконного володіння Фонду державного майна України, яке здійснюється без достатньої правової підстави, на користь Акціонерного товариства “Мотор Січ” авіаційний двигун АИ-450МС № 22545025МС117, який знаходився на повітряному судні АН-148-100Е із заводським (серійним) номером № 27015041011 (UR-CTC), стягнутого у дохід держави на підставі рішення Вищого антикорупційного суду у справі № 991/11220/23;

- витребувати з чужого незаконного володіння Фонду державного майна України, яке здійснюється без достатньої правової підстави, на користь Акціонерного товариства “Мотор Січ” авіаційний двигун АИ-450МС № 22545025МС118, який знаходився на повітряному судні АН-148-100Е із заводським (серійним) номером № 27015042014 (UR-CTF), стягнутого у дохід держави на підставі рішення Вищого антикорупційного суду у справі № 991/11220/23.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що рішенням Вищого антикорупційного суду від 15.05.2024 р. у справі № 991/11220/23 застосовано санкцію до Акціонерного товариства “Ільюшин Фінанс Ко.” у вигляді стягнення в дохід держави літаків Ан-148, на яких були встановлені двигуни, належні на праві власності позивачу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2026 р. у справі № 910/3764/26 відмовлено Акціонерному товариствау “Мотор Січ” у задоволенні позову.

Не погодившись з рішенням, Акціонерне товариство “Мотор Січ” подало апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі позивач посилається на те, що авіаційний двигун є окремим компонентом повітряного судна, який має індивідуальний серійний номер, окремий технічний облік та може бути відокремлений від планера, а тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння Фонду державного майна України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Мотор Січ” у справі № 910/3764/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2026 р. апеляційну скаргу у справі № 910/3764/26 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків апеляційної скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 р. відкрито апеляційне провадження у справі 910/3764/26 та призначено її до розгляду на 22.09.2026 р.

22.09.2026 р. розгляд справи № 910/3764/26 не відбувся у зв`язку із сповіщенням Державної служби України з надзвичайних ситуацій про повітряну тривогу у м. Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.09.2026 р. призначено справу № 910/3764/26 до розгляду на 13.10.2026 р.

У судовому засіданні 13.10.2026 р. представники позивача та відповідача надали усні пояснення стосовно апеляційної скарги, представник третьої особи не з`явився, хоча повідомлявся належним чином про час і місце розгляду скарги шляхом направлення до його електронного кабінету процесуальних документів у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно з ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Копію ухвали від 29.07.2026 р. про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/3764/26 учасникам справи доставлено до електронних кабінетів 29.07.2026 р., доказом чого є довідки про доставку електронних документів від 30.07.2026 р., що містяться в матеріалах справи.

Також згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/3764/26 від 29.07.2026 р. оприлюднена у реєстрі 30.07.2026 р.

Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання представника третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26.07.2021 р. між Акціонерним товариством “Мотор Січ” (далі – виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс” (далі – замовник) було укладено договір на підтримання льотної придатності № 9083/21-К(УЕР) (далі – договір-1).

Відповідно до п. 2.1 договору-1 замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе підтримання робочого стану двигунів на період дії даного договору, всіх видів інспекцій двигунів та інші роботи.

Згідно з п. 2.2 договору-1 серійні номери двигунів, на які поширюється дія даного договору, перераховані в додатку № 1 до даного договору.

Як передбачено п. 5.1 договору-1, виконавець за запитом замовника буде інформувати замовника про наявність запасних двигунів та сприятиме їх оренді у випадку необхідності.

Договір вступає в силу з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2027 р., а в частині зобов`язань сторін – до повного їх виконання (п. 9.1 договору-1).

26.07.2021 р. між Акціонерним товариством “Мотор Січ” (далі – виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс” (далі – замовник) укладено договір на підтримання льотної придатності № 9084/21-К(УЕР) (далі – договір-2).

Відповідно п. 2.1 договору-2 замовник доручає і оплачує, а виконавець приймає на себе підтримання робочого стану місць встановлення допоміжних двигунів на літаках замовника.

За п. 5.1 договору-2 виконавець за запитом замовника буде інформувати замовника про наявність запасних двигунів та сприятиме їх оренді у випадку необхідності.

Договір вступає в силу з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2027 р., а в частині зобов`язань сторін – до повного їх виконання (п. 9.1 договору-2).

13.08.2021 р. між Акціонерним товариством “Мотор Січ” (далі – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс” (далі – орендар) укладено договір оренди № 97-67/21-К(УЕР) (далі – договір оренди).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає в оренду технічно справний допоміжний двигун АИ-450-МС для подальшої експлуатації у складі літака Ан-148.

Згідно з п. 1.3 договору оренди двигун передається в оренду на строк, встановлений у п. 3.1 договору.

Як передбачено п. 1.4 договору оренди, приймання-передача двигуна в оренду та з оренди відбувається за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

20.10.2021 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди, за умовами якої орендодавець передає, а орендар приймає в оренду технічно справний допоміжний двигун АИ-450-МС № 22545025МС117.

23.12.2021 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди, за умовами якої орендодавець передає, а орендар приймає в оренду технічно справний допоміжний двигун АИ-450-МС № 22545025МС118.

23.10.2021 р. між Акціонерним товариством “Мотор Січ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс” було підписано акт приймання-передачі двигунів № 1, відповідно до якого орендодавець передав орендарю двигун АИ-450-МС № 22545025МС117.

Стосовно двигуна АИ-450-МС № 22545025МС118 позивач у позовній заяві вказав, що відповідно до договору № 9767/21-К(УЭР) від 13.08.2021р. було надано в оренду двигун АИ-450-МС № 22545016МС132, який через декілька годин напрацювання вийшов із ладу та був повернутий позивачу.

Відтак, сторони уклали додаткову угоду № 2 від 23.12.2021 р. та на заміну двигуна АИ-450-МС № 22545016МС132 було направлено двигун № АИ-450-МС № 22545025МС118.

Додатковою угодою № 2 від 23.12.2021 р. сторони погодили, що у зв`язку із необхідністю надання в оренду другого двигуна АИ-450-МС Акціонерне товариство “Мотор Січ” передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс” приймає в оренду технічно справний допоміжний двигун АІ-450-МС № 22545025МС118.

Отже, двигун АИ-450-МС № 22545025МС117 та двигун АИ-450-МС № 22545025МС118, власником яких є Акціонерне товариство “Мотор Січ”, були передані в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс”.

Також наказами Акціонерного товариства “Мотор Січ” було передано двигуни АИ-450-МС № 22545025МС117 та АИ-450-МС № 22545025МС118 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс”.

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 15.05.2024 р. у справі № 991/11220/23, яке залишене без змін постановою апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.06.2024 р., застосовано до Акціонерного товариства “Ільюшин Фінанс Ко.” санкцію, передбачену п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України “Про санкції”. Стягнуто у дохід держави активи: повітряне судно (літак) АН-148-100Е та повітряне судно (літак) АН-148-100Е.

17.09.2025 р. Акціонерне товариство «Мотор Січ» направило на адресу Фонду Державного майна України лист № СПЗ-7320 з проханням повернути двигуни АИ-450-МС № 22545025МС117 та АИ-450-МС № 22545025МС118, які йому належать.

У відповідь, Фонд Державного майна України направив на адресу позивача лист № 10-78-26019 від 17.10.2025 р, яким відмовив у поверненні двигунів АИ-450МС № 22545025МС117 та № 22545025МС118 у зв`язку з тим, що активи стягнуто в дохід держави відповідно до рішення Вищого антикорупційного суду від 15.05.2024 р., залишеного без змін Постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 27.04.2024 р. у справі № 991/11220/23, та вказав, що виділення зазначених двигунів окремо від літака не вбачається можливим, оскільки рішенням Вищого антикорупційного суду такі активи стягнуто як окремі цілісні об`єкти.

В подальшому, Акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулось до Міністерства юстиції України з листом № СПЗ-9029 від 18.11.2025 р. з проханням повернення двигунів АИ-450-МС № 22545025МС117 та АИ-450-МС № 22545025МС118, які належать позивачу.

У відповідь, Міністерство юстиції України направило на адресу позивача лист № 177674/203505-33-25 від 09.12.2025 р., в якому повідомлено про те, що зазначені активи передані Фонду державного майна України для управління та реалізації.

На думку позивача спір у справі виник у зв`язку з тим, що двигуни АИ-450-МС № 22545025МС117 та АИ-450-МС № 22545025МС118, які належать на праві власності позивачу, були встановлені на літаках, які стягнуті в дохід держави. При цьому, санкції були застосовані до Акціонерного товариства “Ільюшин Фінанс Ко.”, а не до Акціонерного товариства “Мотор Січ”, тоді як фактично позивача позбавили права власності на майно. У свою чергу, відповідачі посилаються на те, що двигун є невід`ємною частиною літака, а з огляду на наявність судового рішення про стягнення літаків у дохід держави позовні вимоги Акціонерного товариства “Мотор Січ” є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як передбачено ст. 318 ЦК України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

За ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно з чужого незаконного володіння.

Під незаконним володінням слід розуміти фактичне володіння річчю, яке не має правової підстави (передбаченої законом, договором чи адміністративним актом) або правова підстава якого відпала чи визнана недійсною.

Зміст позовних вимог у даній справі свідчить про те, що позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна з чужого незаконного володіння).

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Віндикаційним позовом захищаються права власності в цілому, оскільки він пред`являється в тих випадках, коли порушені права володіння користування та розпорядження одночасно, однак право власності за власником зберігається, тому що може бути підтвердженим правовстановлюючими документами, або іншими письмовими доказами.

Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.

За змістом ст. 387 ЦК України віндикаційний позов ґрунтується на тому, що право власності на річ є абсолютним і слідує за річчю, зберігаючись навіть у випадку незаконного вибуття з володіння власника та в період перебування в незаконному володінні іншої особи. Тому віндикаційна вимога може бути заявлена щодо витребування лише індивідуально-визначеної речі.

Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном та інше.

Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.

Таким чином, звертаючись з даним позовом, позивач має надати докази у підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.

У підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати суду відповідні докази.

Отже, умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 р. у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 р. у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 р. у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 р. у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 р. у справі № 925/366/18.

Статтею 5 Закону України “Про санкції” передбачена можливість стягнення в дохід держави виключно активів особи, щодо якої застосовано санкції, та не допускає стягнення майна третіх осіб.

Відповідно до ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Згідно зі ст. 188 ЦК України, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю(складна річ).

Правочин, вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

Головна річ та приналежність - це відокремлені одна від одної різнорідні речі. Різниця між ними полягає в тому, що головна річ може бути використана за призначенням і без приналежності, а приналежність за загальним для неї призначенням без головної речі використовуватися не може. Головна річ наділена самостійним значенням, а приналежність лише виконує допоміжну роль.

Правове значення поділу речей на головну річ і приналежність полягає в тому, що приналежність наслідує долю головної речі, якщо в законі чи договорі не вказано інше.

Водночас складові частини речі – це такі частини, які конструктивно пов`язані з річчю, при відокремленні яких річ втрачає своє першочергове призначення. Річ може бути самостійним об`єктом, а може бути частиною іншої складної речі, складовою частиною цієї речі. Складові частини речі не можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Юридичне значення відокремлення складових частин речі полягає в тому, що вони виступають предметом цивільного обороту як єдине ціле.

Водночас така річ може бути частиною іншої речі - складної речі - і бути складовою частиною цієї складної речі. В такому випадку об`єктом права власності є складна річ, а не окремі її складові частини - прості речі. Складна річ - це сукупність різнорідних простих речей, що складають одне ціле завдяки їх використанню за спільним призначенням.

Як передбачено абз. 23 п. 1 Авіаційних правил України, літак – літальний апарат, важчий за повітря, який приводиться до руху силовою установкою, підйомна сила якого в польоті створюється в основному за рахунок аеродинамічних реакцій на поверхнях, що залишаються нерухомими в таких умовах польоту.

Таким чином, беручи до уваги законодавче визначення терміну літака, як літального апарату, що приводиться до руху силовою установкою, основним елементом якої є двигун, Вищий антикорупційний суд, застосовуючи санкції до Акціонерного товариства «Ільюшин Фінанс Ко.», передбачені п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», стягнув в дохід держави літаки як неподільні об`єкти, що включають в себе повітряні судна та двигуни, як основу силової установки літаків, тому твердження скаржника про те, що суд стягнув лише повітряні судна без двигунів, є безпідставними.

У відповідності до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право: Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів. Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справі “Кривенький проти України” від 16.02.2017 р. (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).

Зважаючи на предмет та підстави позову, позивач повинен довести суду належними та допустимими доказами, що двигуни АИ-450-МС № 22545025МС117 та АИ-450-МС № 22545025МС118 були встановлені (знаходились) на літаках АН-148-100Е, які належали підсанкційній особі - Акціонерному товариству “Ільюшин Фінанс Ко.”, та які (літаки) були стягнуті в дохід держави рішенням Вищого антикорупційного суду від 15.05.2024 р. у справі № 991/11220/23.

Так, позивач надав суду докази, які підтверджують в своїй сукупності передачу в оренду двигунів АИ-450-МС № 22545025МС117 та АИ-450-МС № 22545025МС118 Товариству з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс” (акти приймання-передачі, накладні, накази, тощо).

Однак, позивач не надав доказів, які підтверджують факт передачі двигунів АИ-450-МС № 22545025МС117 та АИ-450-МС № 22545025МС118 безпосередньо підсанкційній особі - Акціонерному товариству “Ільюшин Фінанс Ко.”, або факту встановлення вказаних спірних двигунів на літаках Акціонерного товариства “Ільюшин Фінанс Ко.”, які були стягнуто в дохід держави.

Обставини знаходження/встановлення/передача двигунів АИ-450-МС № 22545025МС117 та АИ-450-МС № 22545025МС118 на літаках Акціонерного товариства “Ільюшин Фінанс Ко.” також не встановлені та не досліджувались у рішеннях судів у справі № 991/11220/23.

При цьому, ризики втрати, пошкодження чи неповернення майна переданого за договором оренди не можуть покладатися на державу в особі Фонду державного майна України, оскільки останній не є стороною договору оренди № 97-67/21-К(УЕР) від 13.08.2021 р. Всі правовідносини щодо оренди, заміни чи ремонту двигунів мають вирішуватися виключно між сторонами цього договору.

Тому саме Товариство з обмеженою відповідальністю “Авіаційна компанія Ейр Оушен Ейрлайнс” як орендар за договором оренди № 97-67/21-К(УЕР) від 13.08.2021 р. несе всі ризики та відповідальність, пов`язану з неповерненням орендодавцю Акціонерному товариству «Мотор Січ» орендованого майна.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

За ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Здійснивши перевірку та оцінку всіх належних доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2026 р. у справі № 910/3764/26 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Акціонерного товариства “Мотор Січ” задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Мотор Січ” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 10.06.2026 р. у справі № 910/3764/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство “Мотор Січ”.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.10.2026 р.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко