Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №910/15840/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р. Справа №910/15840/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Гарант"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026

у справі №910/15840/25 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Гарант"

про стягнення 214 840,47 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі – КП "Київтеплоенерго") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Гарант" (далі – ТОВ "Кепітал-Гарант") заборгованості у розмірі 214 840,47 грн, з яких: 114 300,17 грн – заборгованість за спожиту теплову енергію, 23 730,59 грн – три проценти річних, 76 809,71 грн – інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії (особовий рахунок 320611-01), у зв`язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 114 300,17 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 76 809,71 грн та три проценти річних в сумі 23 730,59 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/15840/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Кепітал-Гарант" на користь КП "Київтеплоенерго" 40 995,98 грн заборгованості за споживання теплової енергії, 30 803,23 грн інфляційних втрат, 8 504,70 грн трьох процентів річних та 1 204,56 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення основного боргу є частково обґрунтованими, а саме в розмірі 40 995,98 грн. Проте, у вимозі про стягнення з відповідача 73 304,19 грн місцевий господарський суд відмовив, оскільки строк позовної давності до такої вимоги про стягнення основного боргу за період з 11.2015 до 05.2017 включно є таким, що сплинув. При цьому, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум втрат від інфляції та трьох процентів річних і періодів їх нарахування, з урахуванням суми заборгованості, на яку не поширюється заявлена відповідачем заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір втрат від інфляції становить 30 803,23 грн, а трьох процентів річних – 8 504,70 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Кепітал-Гарант" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/15840/25, в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову є таким, що ухвалено з неповним з`ясуванням обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Так, скаржник зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не надав оцінки доводам відзиву та у рішенні зазначив, що відзив відповідача подано поза межами строку, без клопотання про його поновлення, а також за відсутності у ТОВ "Кепітал-Гарант" зареєстрованого електронного кабінету.

Також, апелянт вказує, що визнаючи документи подані позивачем достатніми, суд першої інстанції не встановив, хто саме, коли, на підставі яких первинних документів і за якою методикою вносив дані до відповідної електронної бази. Місцевий господарський суд не перевірив, чи містять подані роздруківки обов`язкові реквізити первинного документа, чи дають вони можливість ідентифікувати господарську операцію та чи можуть вони підтвердити саме поставку теплової енергії відповідачу в заявленому обсязі.

Крім того, на переконання скаржника, суд першої інстанції неправильно застосував статті 512, 514 ЦК України, оскільки визнав доведеним перехід права вимоги без належного встановлення конкретного зобов`язання, яке перейшло до нового кредитора. Загальне посилання на договір цесії не є достатнім для доведення переходу саме тієї вимоги, яка заявлена в позові.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Кепітал-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/15840/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

07.08.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, у зв`язку з участю суддів Коротун О.М. та Крижного О.М., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у конференції НШСУ з 18.08.2026 до 20.08.2026 включно, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026, для розгляду справи №910/15840/25 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя – Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Кепітал-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/15840/25. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15840/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 02.09.2026.

19.10.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15840/25.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Позивач, у порядку статті 263 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) своїм правом не скористався, до Північного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі – ПАТ "Київенерго"). За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".

11.10.2018 між ПАТ "Київенерго" та КП "Київтеплоенерго" укладено договір про відступлення права вимоги (цесії) №601-18, відповідно до якого ПАТ "Київенерго" (АТ "К.Енерго") відступило, а КП "Київтеплоенерго" набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців (далі – споживачі) щодо виконання ними грошових зобов`язань перед ПАТ "Київенерго" з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії.

Згідно з пунктом 3.4.2 договору цесії позивач має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку №1, сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Як вказує позивач, відповідно до витягу з додатку №1 до договору цесії, він набув право вимоги заборгованості за спожиту теплову енергію до 01.05.2018 до ТОВ "Кепітал-Гарант" за договором/особовим рахунком №320611-01 у розмірі 114 300,17 грн, яка на день подачі до суду позовної заяви не змінилась, що підтверджується такими документами: розрахунком основного боргу за теплову енергію; актом звіряння розрахунків за теплову енергію; рахунками-фактури; довідками про нарахування за теплову енергію; обліковими картками.

Пунктом 1.3 договору цесії встановлено, що кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), три проценти річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень).

Згідно з пунктом 3.1.1 договору цесії сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку №1 до цього договору актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення із споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладення цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Відповідно до акта №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли білінгових систем ПК "БІТеК" та ПК "Уніван-Термал", позивач прийняв фізичний носій/пристрій зберігання інформації (зовнішній жосткий диск, USB носій в кількості 1 шт.), на якому записана резервна копія бази даних ПК "Уніван-Термал" станом на 01.10.2018.

Таким чином, за доводами позивача, ПАТ "Київенерго” передало КП "Київтеплоенерго" програмний комплекс – базу даних "Уніван-Термал", до якого ПАТ "Київенерго" здійснювалось внесення даних до даного програмного комплексу щодо нарахування спожитої відповідачем теплової енергії.

31.01.2023 КП "Київтеплоенерго" направлено відповідачу повідомлення про наявність заборгованості та рахунок-фактуру від 31.03.2023 №320611-01/2023-1, яке останній отримав 16.02.2023.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати позивачу заборгованості вартості теплової енергії за особовим рахунком №320611-01 в розмірі 114 300,17 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 76 809,71 грн та три проценти річних в сумі 23 730,59 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

За пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки це не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, адже внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі.

Враховуючи, що норма статті 516 ЦК України має диспозитивний характер, сторони договору можуть передбачити необхідність згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні або ж взагалі обумовити заборону на відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити, а правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні.

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (частина 3 статті 510 ЦК України).

Під час розгляду даної справи відповідач не спростував факт споживання теплової енергії у приміщенні за адресою: м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 26/4.

З огляду на викладене, позивач прийняв право вимоги з відповідача заборгованості за теплову енергію за особовим рахунком №320611-01 у розмірі 114 300,17 грн і право вимоги до відповідача будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії.

КП "Київтеплоенерго" листом повідомило ТОВ "Кепітал-Гарант" про отримання за договором цесії права вимоги за договором у розмірі 114 300,17 грн та повідомило реквізити рахунків для сплати, зазначені в рахунку від 31.01.2023 №320611-01/2023-1.

Під час розгляду справи відповідачем не надано доказів оплати рахунку, а також інших доказів визнання останнім заборгованості з надання послуг теплової енергії.

На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження обсягу відпущеної відповідачу теплової енергії ПАТ "Київенерго" позивач надав суду такі докази:

- корінці нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання за спірний період, складені ПАТ "Київенерго", за адресою: м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 26/4;

- облікові картки помісячно, які є паперовим відображенням програмного комплексу – інформаційна система "Уніван-Термал-Київ Debet", яка передана ПАТ "Київенерго" КП "Київтеплоенерго" на виконання умов договору цесії, відповідно до акта приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації, на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "Бітек" та "Унтван-Терма Л";

- довідку про нарахування за теплову енергію договором/особовим рахунком №320611-01 за період з листопада 2015 року до травня 2018 року, в якій детально відображено період нарахувань; значення тарифу; обсяг Гкал; тип розрахунку – за навантаженням/за лічильником; теплове навантаження тощо.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" (далі – Закон) тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Нарахування за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198 (далі – Правила), споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі, відповідно до умов договору та цих Правил.

Частиною 6 статті 19 Закону передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 114 300,17 грн є обґрунтованими.

Проте, відповідач у заяві про ознайомлення з матеріалами справи вказав про пропуск позивачем строку позовної давності за заявленим позовом та просив застосувати до позовних вимог відповідний строк.

Так, місцевий господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу за період з 11.2015 до 05.2017 включно, зокрема, у розмірі 73 304,19 грн є таким, що сплинув. Проте, нарахування з 06.2017 до 05.2018 становлять 40 995,98 грн.

За вказаних обставин, на переконання суду першої інстанції, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення основного боргу є частково обґрунтованими, а саме в розмірі 40 995,98 грн. Проте у вимозі про стягнення з відповідача 73 304,19 грн місцевий господарський суд відмовив.

Крім того, перевіривши здійснені позивачем розрахунки сум втрат від інфляції та трьох процентів річних і періодів їх нарахування з урахуванням суми заборгованості, на яку не поширюється заявлена відповідачем заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір втрат від інфляції становить 30 803,23 грн, а три проценти річних – 8 504,70 грн.

Разом із тим, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 40 995,98 грн основного боргу, 30 803,23 грн інфляційних втрат та 8 504,70 грн трьох процентів річних з огляду на таке.

За приписами частини 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі статтею 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу.

Відповідно до частин 1, 5 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом позовна давність триває безперервно, з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права, і до спливу цього строку зверненням до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263, 264 ЦК України.

Так, відповідно до статті 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється: 1) якщо пред`явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила); 2) у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; 3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини; 4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

У разі виникнення обставин, встановлених частиною 1 цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Водночас, під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме "продовження позовної давності".

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Вказаний закон набрав чинності 02.04.2020.

Відтак, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 та 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений з 24 год 00 хв 30.06.2023, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Таким чином, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Відтак, і строк позовної давності щодо зобов`язань відповідача з оплати послуг з централізованого опалення за спірний період продовжено на підставі вказаного закону до 30.06.2023.

Поряд з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено воєнний стан в Україні з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України і останній триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон №2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 №3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон №3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану, строк звернення до суду (позовна давність) продовжено від початку воєнного стану і до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку був зупинений на строк дії воєнного стану.

Водночас, Законом України від 14.05.2025 №4434-IX "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено.

Закон №4434-IX оприлюднено 03.06.2025 і, відповідно до пункту 2, останній набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 04.09.2025.

Отже, враховуючи вищевикладене та положення статей 254, 255 ЦК України, строк звернення до суду (позовна давність) за спірною вимогою на суму 40 995,98 грн спочатку продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився до 03.09.2025 включно.

На переконання колегії суддів, таке поняття як "продовження перебігу позовної давності" є тотожним поняттю "зупинення перебігу позовної давності".

В даному контексті суд звертає увагу на зміст пояснювальної записки до проекту Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку прийняття спадщини":

"…законопроектом пропонується удосконалити конструкцію п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено продовження строків у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, встановлених ст. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України.

Так, усі вищевказані статті ЦК України, перераховані у п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регулюють перебіг позовної давності. З огляду на це, необхідно дійти однозначного висновку, що дія положення п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України спрямована саме на врегулювання перебігу позовної давності у результаті дії таких обставин як воєнний та надзвичайний стан…

…чинне законодавче регулювання не відповідає критерію "ясності закону". У рішенні Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено, що "із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування в правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі".

Всупереч цьому, у положенні пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України застосовується термінологія, яка не узгоджується з термінологією цього кодексу. Зокрема, зазначена норма пункту 19 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України передбачає "продовження" строків, коли у самому ЦК України закріплена можливість "зупинення" перебігу позовної давності (стаття 263 ЦК України).

Застосування вказаних термінів має суттєву відмінність. У випадку із "зупиненням перебігу позовної давності" її загальний строк не змінюється, що є реалізацією принципу правової визначеності норми законодавства. Натомість, в результаті "продовження перебігу позовної давності" строки, визначені ЦК України стають невизначеним, адже зокрема загальний трирічний строк вже триває більше п`яти років. Такий підхід призводить до виникнення нового виду позовної давності: поряд із загальною та спеціальною, виникає "продовжена позовна давність", а також не узгоджується із засадами цивільного законодавства, не відповідає принципу правової визначеності та створює істотні ризики до виникнення спорів, зумовлених різним тлумаченням таких законодавчих положень…".

Тобто, за логікою законодавця, "продовження" строків позовної давності та "зупинення" перебігу позовної давності є кардинально різними поняттями і у випадку продовження строків загальний строк позовної давності не є незмінним, а лише надає позивачу право не звертатися до суду з відповідним позовом, допоки не буде скасовано законодавчу підставу для продовження строку. Якщо в період продовження строку (з 02.04.2020 до 29.01.2024) строк позовної давності закінчився, то особа має право звернутися за захистом своїх прав до суду з відповідною заявою в межах строку, на який продовжено строк позовної давності, тобто до 29.01.2024, адже з 30.01.2024 строк позовної давності вже є простроченим.

Саме тому, органом законодавчої влади було усунуто зазначену невизначеність у правовому регулюванні цього питання та приведено пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у відповідність до положень статті 263 ЦК України.

Так, строк позовної давності по зобов`язаннях за листопад 2017 року розпочався 01.12.2017 та мав би завершитись 01.12.2020, однак, оскільки завершення строку припало на період, коли строки були продовжені, то позивач мав право звернутися до суду у строк до 29.01.2024, адже з 30.01.2024 строк позовної давності по зобов`язаннях за листопад 2017 року вже є простроченим.

Таким чином, завершення строків позовної давності по зобов`язаннях з листопада 2017 року та до квітня 2018 року (розпочався 01.05.2018 та мав би завершитись 01.05.2021) припадало на період, коли діяло продовження строків. Отже, строк позовної давності за зобов`язаннями, що виникли з листопада 2017 року до квітня 2018 року включно завершився 29.01.2024.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2017 року до квітня 2018 року (включно), заявлені поза межами строків позовної давності.

Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідача акцесорних зобов`язань (інфляційних втрат та трьох процентів річних), нарахованих на заборгованість з оплати теплової енергії за період з листопада 2017 року до квітня 2018 року, також сплила.

Згідно з частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем пропущено строк позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості з оплати за спожиту теплову енергію у розмірі 40 995,98 грн за період з листопада 2017 року до квітня 2018 року включно, такі позовні вимоги не підлягають задоволенню, так само як і не підлягають задоволенню вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 30 803,23 грн та трьох процентів річних у розмірі 8 504,70 грн, нарахованих на заборгованість з оплати теплової енергії за період з листопада 2017 року до квітня 2018 року.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Кепітал-Гарант" підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/15840/25 підлягає скасуванню, в частині задоволення позовних вимог, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Розподіл судових витрат

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Гарант" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/15840/25 задовольнити.

2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2026 у справі №910/15840/25 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Гарант" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" 40 995,98 грн заборгованості за споживання теплової енергії, 30 803,23 грн інфляційних втрат, 8 504,70 грн трьох процентів річних та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у задоволенні позову відмовити.

3. В іншій частині рішення залишити без змін.

4. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепітал-Гарант" (02141, місто Київ, вулиця Мишуги Олександра, будинок 10, офіс 306; ідентифікаційний код 33887334) 4 542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн 00 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/15840/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов