Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №910/5684/20 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. Справа№ 910/5684/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

при секретарі судового засідання : Ніконенко Є.С.

представники сторін:

від позивача: Титаренко Д.С. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

від відповідача: 1. Гайдамащук О.В., 2. не з`явились

від ДВС: не з`явились

за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026, повний текст ухвали складено 21.08.2026

постановлену за результатом розгляду скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанови державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павліченко Вікторії Олександрівни

у справі № 910/5684/20 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (правонаступник Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited)

до 1. Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон»

про розірвання договору та стягнення 202 051,22 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 в задоволенні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павліченко Вікторії Олександрівни відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що виконавчі провадження були зупинені на підставі пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», відповідні постанови державного виконавця про зупинення не скасовані, а обставини, які стали підставою для зупинення, станом на момент розгляду скарги не усунуті. Суд зазначив, що підстав для висновку про неможливість примусового виконання рішення, які могли б обумовлювати повернення виконавчих документів, скаржником не доведено, а тому відсутні підстави для визнання бездіяльності державного виконавця протиправною. Крім того, суд виходив із того, що питання повернення виконавчих документів належить до компетенції державного виконавця, а суд не вправі підміняти його та безпосередньо зобов`язувати прийняти конкретне процесуальне рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20 скасувати та постановити нове судове рішення, яким скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця задовольнити у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник зазначає, що висновки, покладені в основу оскаржуваної ухвали, суперечать положенням статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» та правовим висновкам Верховного Суду.

Також, скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі про необхідність доведення «неможливості примусового виконання рішення» ґрунтується на неправильному тлумаченні постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11. В оскаржуваній ухвалі суд послався на пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11. Суд першої інстанції процитував висновок Великої Палати про те, що повернення виконавчого документа є процесуальною дією виконавця, яка вчиняється, коли внаслідок певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати рішення. Після цього суд зазначив, що у матеріалах скарги нібито відсутні докази існування обставин, які підтверджували б неможливість примусового виконання рішення, та саме з цієї причини відмовив у визнанні бездіяльності виконавця неправомірною. Такий висновок є результатом неправильного тлумачення як постанови Великої Палати, так і статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

На думку скаржника суд неправильно ототожнив повернення виконавчого документа з виконавчою дією, вчинення якої заборонене під час зупинення. Зупинення вчинення виконавчих дій не позбавляє виконавця можливості та обов`язку повернути виконавчий документ на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Скаржник зазначає, що пункт 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» не містить заборони повернення виконавчого документа, а суд фактично розширив встановлений законом мораторій. Пункт 10-2 розділу XIII Закону не змінює та не зупиняє дію пункту 1 частини першої статті 37 Закону. Жодної норми про незастосування статті 37 протягом періоду зупинення вчинення виконавчих дій законодавець не встановив.

На думку скаржника, Господарський суд міста Києва неправильно застосував положення статей 34, 35, 37 та пункт 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», помилково визнав відповідні повноваження виконавця дискреційними та дійшов висновку, який не відповідає правовим висновкам Верховного Суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

04.09.2026 Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» подано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про те, що примусове виконання рішення у справі № 910/5684/20 та стягнення коштів з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) призведе до прямого фінансування російських збройних сил, які ведуть повномасштабну війну в Україні, оскільки остання підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (пособництві державі-агресору, зокрема в умисних дія, спрямованих на допомогу російській федерації, з метою завдання шкоди Україні).

Встановивши, що стягувачем у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 є особа, пов`язана з державою-агресором - громадянин рф, виконавцем правомірно було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до зазначеної норми, зупиняється вчинення виконавчих дій, стягувачами за якими є рф, громадяни рф, юридичні особи рф тощо. Законодавець імперативно визначив наслідок наявності «російського елемента» - це саме повне зупинення вчинення виконавчих дій, а не повернення виконавчого документа чи закінчення виконавчого провадження.

Отже, дії Виконавця щодо збереження виконавчого провадження в стані «Зупинено» є єдино законними та відповідними інтересам національної безпеки України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/5684/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20. Призначено справу № 910/5684/20 до розгляду у судовому засіданні 29.09.2026 об 11 год. 40 хв.

14.09.2026 від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів - задоволено.

Враховуючи воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/5684/20 розглядалась протягом розумного строку.

Явка представників сторін та позиції учасників справи

У судовому засіданні 29.09.2026 представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20, в свою чергу представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заперечував проти її задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/5684/20 позовні вимоги Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) задоволені частково; розірвано договір №SI296N банківського рахунка від 20.09.2006, який укладено між Компанією Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк»; присуджено до стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) 195 860 доларів США - суми заборгованості та 82 019 грн 34 коп. - витрат по сплаті судового збору; у задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 задоволено клопотання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про заміну сторони її правонаступником; замінено у справі - Компанію Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) її правонаступником - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 апеляційні скарги Компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited) та Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі № 910/5684/20 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі № 910/5684/20 залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 видано відповідні накази про примусове виконання рішення, а також наказ від 23.04.2025 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Через систему «Електронний суд» 19.07.2026 від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла скарга на бездіяльність державного виконавця, у якій скаржник просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терновської Т.В. у вигляді неповернення виконавчих документів із матеріалів виконавчих проваджень ВП НОМЕР_6 та ВП НОМЕР_7; зобов`язати державного виконавця повернути представнику стягувача відповідні накази Господарського суду м. Києва.

В обґрунтування поданої скарги стягувач посилається на те, що 03.07.2026 ним були подані заяви про повернення виконавчих документів на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», однак станом на день подання скарги державним виконавцем документи повернуто не було, вмотивованої постанови про відмову у їх поверненні не винесено.

Також скарга мотивована тим, що 07.05.2025 постановою заступника начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_3 про стягнення 195 860 доларів США - суми заборгованості та 82019,34 грн витрат по сплаті судового збору, а також 07.05.2025 постановою заступника начальника відділу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваль Л.І. відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_5 про стягнення 30000 грн витрат правничу (правову) допомогу у суді касаційної інстанції.

Постановами від 22.07.2025 виконавець зупинив вчинення виконавчих дій у обох провадженнях на підставі заяви боржника від 21.07.2025 із посиланням на пункт 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є особи, пов`язані з державою-агресором та громадяни російської федерації.

Вказані постанови були оскаржені стягувачем, однак ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2025 скаргу на дії державного виконавця залишено без розгляду. Суд дійшов висновку, що скаржником пропущено встановлений законом строк для оскарження дій державного виконавця і причини пропуску не є поважними. Північний апеляційний господарський суд постановою від 11.11.2025 р. залишив вказану ухвалу без змін.

Представником стягувача 03.07.2026 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі скорочено також «ВДВС» та «виконавець») були подані дві заяви про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_6 та ВП НОМЕР_7 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник зазначає, що незважаючи на отримання зазначених заяв, державний виконавець Терновська Т.В. у прийомний день 03.07.2026 року, коли представник стягувача прибув до ВДВС, а також у подальшому не повернув виконавчі документи, не виніс постанов про їх повернення, не виніс постанов про відмову у поверненні та взагалі не повідомив стягувача про результати їх розгляду, що і стало підставою для подання цієї скарги. Стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження» не визначає конкретного строку для повернення виконавчого документу, проте вважаємо, що ВДВС мало достатньо часу як для повернення документу, так і для формулювання постанови про відмову у цьому, однак досі жодної реакції немає, тому вказане правопорушення є триваючим.

З огляду на викладене представник просить:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терновської Тетяни Вадимівни у вигляді неповернення представнику стягувача ФОП ОСОБА_1. адвокату Титаренку Д.С. виконавчих документів із матеріалів виконавчих проваджень ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_7.

- зобов`язати державного виконавця Терновську Тетяну Вадимівну або іншу посадову особу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути представнику стягувача ФОП ОСОБА_1. адвокату Титаренку Д.С. наступні виконавчі документи:

наказ Господарського суду м.Києва від 29.04.2024 року про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 195860 (сто дев`яносто п`ять тисяч вісімсот шістдесят) доларів США суми заборгованості та 82 019 (вісімдесят дві тисячі дев`ятнадцять) грн 34 коп. витрат по сплаті судового збору із матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_3;

наказ Господарського суду м. Києва від 23.04.2025 року про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 30 000 (тридцять тисяч) гривень витрат на правничу (правову) допомогу із матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_5.

Заперечуючи проти доводів скарги, боржник зазначив про те, що Службою Безпеки АТ КБ «ПриватБанк» під час перевірки особи ОСОБА_1 у відповідності до вимог Постанови НБУ від 16.03.2023 № 26 «Про розкриття інформації щодо зв`язків клієнтів із державою, що здійснює збройну агресію проти України» (банки України зобов`язано забезпечити під час своєї діяльності виявлення та документування інформації про зв`язки клієнтів та їх контрагентів із російською федерацією та громадянами/резидентами такої держави) - було встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка займається пособництвом державі-агресору з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора та її збройним формуванням.

На офіційному сайті Полтавської обласної прокуратури (Управління Служби безпеки України в Полтавській області), що розміщено за посиланням pol.gp.gov.ua.%D0%B2..pdf міститься Повідомлення про підозру від 09.02.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ст. 111-2 КК України.

Слідчими органами встановлено, що після повномасштабного вторгнення росії на територію України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 усвідомлюючи характер своїх злочинних дій, виїхала до АР Крим (точні дати досудовим розслідуванням не встановлено) домовилася про об`єднання зусиль з дружиною свого рідного брата ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задля добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам та збройним формуванням держави-агресора, а саме: використовувала свої власні соціальні сторінки у соціальних мережах з метою поширення інформації про банківські реквізити благодійного фонду, який очолює ОСОБА_5 на потреби збройних формувань країни-агресора.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 упродовж з жовтня 2023 до лютого 2024 року за попередньою змовою з ОСОБА_5 , діючи спільно та умисно, особисто виїжджала в зону бойових дій на тимчасово окуповані території АР Крим та Херсонської області і добровільно неодноразово збройним формуванням держави-агресора, у тому числі, НОМЕР_2 окремій гвардійській бригаді берегової охорони збройних сил російської федерації, «добровольчому батальйону Криму» матеріальні ресурси, а саме: квадрокоптери, продукти харчування, гігієнічні засоби, набори першої медичної допомоги.

При цьому, всі ці обставини передачі матеріальних ресурсів активно висвітлювалися ОСОБА_6 (дів ОСОБА_7 та її співучасниками у соціальних мережах з метою максимального поширення своєї діяльності.

Службою Безпеки АТ КБ «ПриватБанк» було встановлено належність сторінки в Instagram (є власницею сторінки) ОСОБА_6 (дів. ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 / на якій ОСОБА_1 постійно розміщує свої пости та дописи стосовно проведення нею регулярних виїздів на нові окуповані рф території з гуманітарною допомогою та задля навчання тактичній медицині представників російської армії та вбивць українського народу.

Також, Службою Безпеки Банку було встановлено безпосередню участь ОСОБА_9 у роботі благодійного фонду «Добро миру волонтери Криму» (Благотворительный фонд «Добро Мира - Волонтеры Крыма», російський реєстраційний номер 9102195010, юридична адреса - « 295034, Республика Крым, г. Симферополь, И.Франко б-р, д. 4»), керівником якого є ОСОБА_5 (дружина рідного брата ОСОБА_1 - ОСОБА_4 (громадянин росії), яка за інформацією МВС України перебуває на сьогодні в розшуку (стаття звинувачення ч. 4 ст. 111-1 КК України).

Службою Безпеки Банку встановлено також, що ОСОБА_9 є громадянкою російської федерації та веде на сьогоднішній день індивідуальну підприємницьку діяльність на території окупованого Криму.

Враховуючи вищенаведені факти, примусове виконання рішення у справі № 910/5684/20 та стягнення коштів з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) призведе до прямого фінансування російських збройних сил, які ведуть повномасштабну війну в Україні. Про виявлені обставини АТ КБ «ПриватБанк» листом вiд 15.05.2025 вих. №Е.95.0.0.0/3-250515/81966 повідомив Печерський відділ державної виконавчої служби у місті Києві з копією Повідомлення про підозру від 09.02.2024 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованій за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28 ст. 111-2 КК України та копією виписки від 07.05.2025 з єдиного державного реєстру індивідуальних підприємців російської федерації щодо ОСОБА_1.

На думку боржника, оскільки стягувачем у цьому провадженні є особа, пов`язана з державою-агресором - громадянин РФ, виконавцем правомірно було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» .

З огляду на викладене представник просить відмовити у задоволенні скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на бездіяльність старшого державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терновської Тетяни Вадимівни у справі № 910/5684/20.

Дослідивши матеріали оскарження, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у оскаржуваній ухвалі, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Так, у Печерському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № 60933345 до складу якого входить, зокрема:

- виконавче провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу №910/5684/20 від 29.04.2024 виданого Господарським судом міста Києва стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ - 14360570) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН - НОМЕР_1 ) (правонаступник компанії Ель Пасадена Інвест Лімітед (El Pasadena Invest Limited - реєстраційний номер НЕ 177923, адреса: 18 Евагора Папахристофору, Петуссіс Брос Білдінг, 3-й поверх, 3030 Лімассол, Кіпр//18 Evagora Papachristoforou Str., Petoussis Bros Building. 3rd Floor, 3030 Limassol, Cyprus) 195 860 (сто дев`яносто п`ять тисяч вісімсот шістдесят) доларів США - суми заборгованості та 82 019 (вісімдесят дві тисячі дев`ятнадцять) гри 34 коп. - витрат по сплаті судового збору.

07.05.2025 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_8.

22.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, керуючись п. 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є особи, пов`язані з державою-агресором, та громадяни російської федерації.

Постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій від 22.07.2025 у ВП № НОМЕР_3 та від 22.07.2025 у ВП № НОМЕР_5 державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Павліченко Вікторії Олександрівни не скасовані.

03.07.2026 до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі скорочено також «ВДВС» та «виконавець») були подані дві заяви про повернення виконавчих документів у виконавчих провадженнях ВП НОМЕР_6 та ВП НОМЕР_7 на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Водночас, боржник та представник виконавчої служби зазначають, що 22.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, керуючись п. 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є особи, пов`язані з державою-агресором, та громадяни російської федерації.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що обставини для поновлення виконавчого провадження, станом на даний час, не настали. Законом чітко визначений період зупинення до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, при цьому, суд не досліджує питання підстав зупинення виконавчого провадження оскільки останнє не є предметом розгляду скарги.

Так, представник скаржника обґрунтовуючи підстави для задоволення скарги посилається на п. 53 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 2/1522/11652/11 від 14.05.2025 де викладено наступний висновок:

« 53. Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення».

В матеріалах скарги відсутні відомості/докази якими підтверджувалось існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження про неможливість у примусовому порядку виконати відповідне рішення.

22.07.2025 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, керуючись п. 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є особи, пов`язані з державою-агресором, та громадяни російської федерації.

Відповідно до п. 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих провадженнях, стягувачами за якими є Російська Федерація або такі особи громадяни Російської Федерації.

Частиною 5 ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов`язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

З огляду на викладене, з урахуванням підстав та практики на яку посилається скаржник, враховуючи відсутністю в матеріалах скарги відомостей/доказів якими б підтверджувалось існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження про неможливість у примусовому порядку виконати відповідне рішення, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги в частині визнання протиправною бездіяльність державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Терновської Тетяни Вадимівни у вигляді неповернення представнику стягувача ФОП ОСОБА_1. адвокату Титаренку Д.С. виконавчих документів із матеріалів виконавчих проваджень ВП НОМЕР_3 та ВП НОМЕР_7.

Щодо вимог скарги про зобов`язання державного виконавця Терновську Тетяну Вадимівну або іншу посадову особу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути представнику стягувача ФОП ОСОБА_1. адвокату Титаренку Д.С. виконавчих документів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» від 24 квітня 2017 року № 1395/5 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, встановлено, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, розглядаючи справи, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Аналогічне роз`яснення надане судам в пункті 18 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року, яке зводиться до того, що суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Про вказане зазначив Верховний Суд в постанові від 23 вересня 2021 року в справі № 761/19292/19.

Під час вирішення питання щодо зобов`язання вчинити дії слід керуватися тим, що суд не вправі підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження державного виконавця (державної виконавчої служби) щодо вирішення питань, які законодавством віднесено до їх компетенції.

У постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 641/7824/18 вказано, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. Ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Суд не має права зобов`язувати державного виконавця до вчинення тих дій, які згідно із вимогами Закону України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.

Згідно із рішеннями Європейського суду з прав людини в справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду під час здійснення його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Отже, здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням та нездійсненням певних дій.

Суд, розглядаючи справу щодо правомірності дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Повноваження виконавчої служби щодо прийняття відповідних рішень у виконавчому провадженні за своєю правовою природою є дискреційним, однак такі повноваження не є необмеженими.

Дослідивши матеріали та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги в частині зобов`язання державного виконавця Терновську Тетяну Вадимівну або іншу посадову особу Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повернути представнику стягувача ФОП ОСОБА_1. адвокату Титаренку Д.С. наступні виконавчі документи:

наказ Господарського суду м. Києва від 29.04.2024 року про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 195860 (сто дев`яносто п`ять тисяч вісімсот шістдесят) доларів США суми заборгованості та 82 019 (вісімдесят дві тисячі дев`ятнадцять) грн 34 коп. витрат по сплаті судового збору із матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_3;

наказ Господарського суду м. Києва від 23.04.2025 року про стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 30 000 (тридцять тисяч) гривень витрат на правничу (правову) допомогу із матеріалів виконавчого провадження ВП НОМЕР_5.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Колегія суддів враховує те, що зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_5 зумовлене не звичайними обставинами, які тимчасово перешкоджають виконанню судового рішення, а застосуванням спеціального правового режиму, передбаченого пунктом 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо осіб, пов`язаних із державою-агресором.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що за таких обставин питання про повернення виконавчих документів не може розглядатися ізольовано від правового режиму, у межах якого перебувають відповідні виконавчі провадження. Повернення наказів стягувачу не припиняє установлених законом обмежень, не усуває підстав для застосування пункту 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» та не створює законних передумов для здійснення примусового виконання судового рішення на користь особи, щодо якої діє відповідний спеціальний режим.

Інше тлумачення могло б призвести до формального усунення виконавчого документа з одного виконавчого провадження без усунення законодавчих обмежень, які зумовили зупинення вчинення виконавчих дій, та створити передумови для повторного пред`явлення цього документа до виконання. Такий наслідок не узгоджувався б із завданням спеціального регулювання, спрямованого на недопущення здійснення виконавчих дій на користь визначених законом категорій осіб, пов`язаних із державою-агресором.

Пункт 10-2 розділу XIII Закону України «Про виконавче провадження» має спеціальний характер, а тому його положення підлягають системному тлумаченню з нормами статті 37 цього Закону з урахуванням правової природи встановлених обмежень та мети їх запровадження.

При цьому, колегія суддів враховує, що у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 905/2199/20 (905/1152/16) та від 16.01.2025 у справі № 911/2498/18 (911/2583/20) викладено висновки про незалежність повернення виконавчого документа за заявою стягувача від стану виконавчого провадження. Разом із тим застосування цих висновків у спірних правовідносинах потребує оцінки з урахуванням особливого нормативного регулювання, на підставі якого зупинено вчинення виконавчих дій у цій справі.

З огляду на викладене, посилання скаржника на загальне правило статті 37 цього Закону без урахування зазначеного спеціального регулювання не є достатнім для висновку про неправомірність дій державного виконавця.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, враховуючи викладене вище, дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20, наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належні і допустимі докази на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду прийнята відповідно до вимог процесуального права, підстав її скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20 задоволенню не підлягає. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.08.2026 у справі № 910/5684/20 залишити без змін.

3. Справу № 910/5684/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови підписано 27.10.2026, зокрема у зв`язку із перебуванням колегії суддів у відрядженні та тимчасовою непрацездатністю судді Гаврилюка О.М.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко