Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №927/308/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2026 р. Справа№ 927/308/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «Турківське»

на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області

від 19.06.2026

у справі №927/308/26 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Фермерського господарства «Турківське»

до Прилуцької міської ради Чернігівської області

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства «Послуга» Прилуцької міської ради Чернігівської області

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради Чернігівської області

про відшкодування майнової шкоди в сумі 382 319, 25 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2026 у справі №927/308/26 задоволено частково заяву Прилуцької міської ради Чернігівської області про ухвалення додаткового рішення в справі про розподіл витрат на правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства «Турківське» на користь Прилуцької міської ради Чернігівської області судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

У іншій частині заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване додаткове рішення суду першої інстанції було прийняте з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує про те, що відповідачем подано неналежні докази на понесення витрат на професійну правничу допомогу; про неспівмірність витрат на правничу допомогу з наданою правничою допомогою; про ненадання судом першої інстанції належної оцінки доводам позивача про неподання відповідачем попереднього розрахунку судових витрат та повідомлення про такі витрати суд та учасників справи; про незастосування судом наслідків пропуску строку подання доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване додаткове рішення залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останнього.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 20.10.2026 з`явились представники позивача та відповідача, представники третіх осіб-1,2 в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвала суду від 27.07.2026 та 22.09.2026) до їх електронних кабінетів.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб-1,2.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Фермерське господарство «Турківське» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Прилуцької міської ради Чернігівської області про відшкодування майнової шкоди в розмірі 382 319, 25 грн, завданої в результаті пошкодження за фактом ДТП (13.08.2025) транспортного засобу, автомобіля Renault Duster, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 08.06.2026 у справі №927/308/26 відмовлено в задоволенні позову Фермерського господарства «Турківське» до Прилуцької міської ради Чернігівської області, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Комунального підприємства «Послуга» Прилуцької міської ради Чернігівської області та Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Прилуцької міської ради Чернігівської області про відшкодування збитків у сумі 382 319, 25 грн.

11.06.2026 від відповідача, надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в справі щодо розподілу між сторонами витрат відповідача на професійну правничу допомогу в справі у сумі 49 000, 00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2026 у справі №927/308/26 задоволено частково заяву Прилуцької міської ради Чернігівської області про ухвалення додаткового рішення в справі про розподіл витрат на правничу допомогу.

Присуджено до стягнення з Фермерського господарства «Турківське» на користь Прилуцької міської ради Чернігівської області судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

У іншій частині заяви відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За приписами статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 ГПК України).

Згідно із попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, наведеним у заяві, яка є невід`ємною частиною відзиву, очікувані витрати відповідача на правничу допомогу становлять 50 000, 00 грн.

У подальшому, відповідачем подано до суду заяву (надійшла до суду 11.06.2026), в якій відповідач просив стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 49 000, 00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Порядок розподілу судових витрат визначено статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частинами 4, 8, 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Разом з тим, склад та розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Витрати, заявлені до відшкодування, мають бути документально підтвердженими та доведеними. Відсутність документального підтвердження витрат, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вище зазначалось, що відповідачем подано до суду заяву про прийняття додаткового рішення про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 49 000, 00 грн.

На підтвердження понесених ним витрат відповідач долучив до матеріалів справи копії:

- ордеру серія СВ №1171224 від 11.05.2026;

- акту приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 02.06.2026;

- договору про надання правової допомоги від 02.06.2026;

- платіжної інструкції №1044 від 09.06.2026 на суму 49 000, 00 грн.

Так, 02.06.2026 між виконавчим комітетом Прилуцької міської ради Чернігівської області (клієнт) та адвокатом Бездідько Володимиром Миколайовичем (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу Прилуцькій міській раді Чернігівської області в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Пунктом 2.2. договору визначено, що адвокат зобов`язався виконати такі дії в межах надання правничої допомоги за цим договором: аналіз матеріалів господарської справи № 927/308/26 та розробка стратегії захисту інтересів територіальної громади; складання процесуальних документів (заяв, клопотань тощо); представництво інтересів Прилуцької міської ради Чернігівської області в Господарському суді Чернігівської області; збирання відомостей про факти, що можуть бути використанні як докази; використання засобів захисту, передбачених ГПК України та іншими законами України; виконання інших дій, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 4.2. договору за надання правничої допомоги відповідно до цього договору клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованому розмірі 49 000, 00 грн, одноразовим платежем, після подачі адвокатом звіту з покроковою стратегією захисту, проектами процесуальних заяв і клопотань та акту виконаних робіт, підписаного обома сторонами.

Сторонами складено акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.06.2026 до договору про надання правової допомоги від 02.06.2026, який підписаний останніми без зауважень, у якому повністю викладено надані адвокатом послуги, для забезпечення захисту інтересів відповідача у справі №927/308/26 в Господарському суді Чернігівської області.

На підтвердження оплати наданих послуг адвоката, які повністю сплачені, надано платіжну інструкцію №1044 від 09.06.2026.

Представництво інтересів відповідача у справі здійснював адвокат Бездідько Володимир Миколайович на підставі договору про надання правової допомоги від 02.06.2026 та ордера на надання правничої допомоги серії СВ №1171224 від 11.05.2026.

Судом першої інстанції було встановлено, що в договорі про надання правничої допомоги, датованого 02.06.2026 (доданий Радою до заяви про ухвалення додаткового рішення в справі в частині розподілу судових втрат), сторонами допущена описка щодо дати укладення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 вказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому, за висновками Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладеними у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Разом з тим, позивач заперечив проти розміру витрат відповідача на правничу допомогу у справі в сумі 49 000, 00 грн (фіксована), що не є співмірною до фактичного обсягу наданих послуг, ціни позову (382 319, 25 грн) та ступеня складності справи.

За статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене вище, предмет та підстави позовних вимог, заперечення позивача проти розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, враховуючи наданий адвокатом обсяг послуг, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що витрати позивача на надання професійної правничої допомоги в розмірі 10 000, 00 грн є такими, що відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення та покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2026 у справі №927/308/26 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а, отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Турківське» на додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2026 у справі №927/308/26 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.06.2026 у справі №927/308/26 залишити без змін.

Матеріали справи №927/308/26 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 28.10.2026.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Ю.Б. Михальська