Суд: Гощанський районний суд Рівненської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 26 жовтня 2026 р.
Справа: №557/1209/26
Суддя: Оленич Ю. В.
Провадження 2/557/997/2026
Справа 557/1209/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 жовтня 2026 року с-ще Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
судді Оленич Ю.В.,
секретар судового засідання Дацюк І.С.,
номер справи 557/1209/26,
учасники справи:
позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Гоща цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 11 квітня 2024 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі ТОВ «Клай Інвест») в електронній формі був укладений кредитний договір № 255355, який підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем під час оформлення кредиту. Відповідно до договору ТОВ «Клай Інвест» надало відповідачу у кредит грошові кошти у сумі 7 000,00 грн шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до умов договору факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 255355 від 11 квітня 2024 року у розмірі 26 380,20 грн, з яких: 7 000, 00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 380,20 грн заборгованість за відсотками, 14 000,00 грн заборгованість за пенею.
З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
05 жовтня 2026 року представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву. Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач, не заперечуючи факту укладення кредитного договору, позовні вимоги визнає в частині заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн та заборгованості за відсотками в розмірі 3 630,20 грн. Ознайомившись з розрахунком заборгованості, представником було встановлено те, що 24 квітня 2024 року відповідач здійснила часткове погашення по кредиту в розмірі 3 563, 00 грн і з цієї суми 1 750, 00 грн було зараховані в рахунок оплати комісії. Представник, покликаючись на безпідставність такого зарахування, що мотивує несправедливістю положень договору про споживчий кредит, вважає, що кошти у вказаному розмірі необхідно зарахувати в рахунок погашення заборгованості по відсотках (5 380,2 грн (розрахункова заборгованість) – 1 750, 00 грн (оплата комісії) = 3 630, 20 грн)).
Також представник вказав на безпідставність нарахування заборгованості за пенею у розмірі 14 000,00 грн, так як на період дії в Україні воєнного стану відповідно до положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки за прострочення.
13 жовтня 2026 року представник позивача Чуприна К.В. подала до суду в системі «Електронний суд» відповідь на відзив. Представник вважає, що заперечення відповідача щодо стягнення пені, комісії та процентів є необґрунтованими та спростовуються умовами договору про надання фінансового кредиту № 255355 від 11 квітня 2024 року, Додатком № 1 до нього, документами щодо перерахування кредитних коштів та розрахунком заборгованості. Зауважує, що відповідач, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, підтвердила своє волевиявлення на його укладення на погоджених сторонами умовах, отримала кредитні кошти на зазначену нею банківську картку та взяла на себе, передбачені договором зобов`язання, у тому числі щодо сплати процентів, комісії та пені у разі порушення строків виконання грошового зобов`язання. За таких обставин представник вважає, що підстави для неврахування зазначених складових заборгованості відсутні, а позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» у судове засідання не з`явилась, просила розгляд справи провести у її відсутності, про що зазначила у відповіді на відзив.
Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, останній просив проводити судові засідання у його відсутності, про що зазначив у відзиві на позов.
У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі
19 серпня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Будь-які інші процесуальні дії у справі не проводилися.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини
11 квітня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 255355 (далі Договір), за умовами якого товариство зобов`язалося надати відповідачу фінансовий кредит у розмірі 7 000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах передбачених договором (п. 1.1. Договору).
Також сторонами було погоджено, що:
-кредит надається строком на 90 днів, тобто до 09 липня 2024 року. Строк дії договору 90 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором (п. 1.2. Договору);
-за користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором (п. 1.3 Договору).
-за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором (п. 1.4. Договору);
-кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п. 1.5 Договору);
-датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п. 1.6 Договору);
-невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua (п. 1.7 Договору);
-денна процентна ставка за договором становить 2,48% від суми залишку за кожен день користування кредитом (п. 3.5 Договору).
Графіком платежів за договором доведено до відома відповідача інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.
Кредитний договір підписано одноразовим ідентифікатором KL2213 11 квітня 2024 року о 21:00:11, що підтверджується довідкою про ідентифікацію клієнта.
Факт видачі ТОВ «Клай Інвест» позичальнику ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 7 000,00 грн на картковий рахунок підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, повідомленням АТ КБ «Приватбанк» від 01 вересня 2026 року, з яких установлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 11 квітня 2024 року було зарахування грошових коштів у сумі 7 000,00 грн.
Згідно з наданим ТОВ «Клай Інвест» розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 255355 від 11 квітня 2024 року становить 26 380,20 грн, з яких: 7 000, 00 грн заборгованість за тілом кредиту, 5 380,20 грн заборгованість за відсотками, 14 000,00 грн заборгованість за пенею.
23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Діджи фінанс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 255355 від 11 квітня 2024 року на суму 26 380,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 5 380,00 грн - заборгованості за відсотками, 14 000,00 грн - заборгованість за пенею, що підтверджується договором, актом приймання-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу, витягом із додатку № 1 до договору факторингу, платіжними дорученнями.
Застосовані норми права
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону (ч.ч. 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Згідно ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Мотиви та висновки суду
Суд, установивши фактичні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог а заперечень на них, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню зважаючи на таке.
Судом установлено, що між ТОВ «Клай Інвест» та відповідачем 11 квітня 2024 року був укладений договір про надання фінансового кредиту № 255355 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що цілком відповідає положенням наведених вище норм закону.
Відповідно до умов договору ТОВ «Клай Інвест» надало відповідачу кошти в сумі 7 000,00 грн строком на 90 днів, тобто до 09 липня 2024 року, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, а також комісію, розмір яких визначений договором.
11 квітня 2024 року кредитні кошти були перераховані відповідачу та факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Клай Інвест» суд вважає доведеним. Окрім того, факт укладення договору та отримання кредитних коштів у зазначеному вище розмірі не оспорюється і самою ОСОБА_1 .
У подальшому позивач ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за вказаним вище договором.
Відповідач свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту не виконала, у зв`язку з чим згідно з наданим відповідачем розрахунком заборгованості за кредитом загальна сума заборгованості відповідача становить 26 380,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованості за тілом кредиту, 5 380,00 грн - заборгованості за відсотками, 14 000,00 грн - заборгованість за пенею.
Суд установив, що кредитні кошти відповідач отримала на споживчі цілі у зв`язку із чим на правовідносини, які виникли між сторонами поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Законом України № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки. Перший етап (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року): протягом перших 120 днів після набрання чинності законом максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 %. Другий етап (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року): наступні 120 днів характеризувалися подальшим обмеженням ставки максимальна денна процентна ставка для договорів, які були укладені в цей період, була знижена до рівня 1,5 %. Третій етап (з 20 серпня 2024 року): після завершення 240-денного перехідного періоду максимальна денна процентна ставка для договорів про споживчий кредит не може перевищувати 1,0 % (постанова ОП ВС від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23).
Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (абз. 1 ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»). Законодавець для дотримання правила про максимальний розмір денної процентної ставки передбачив нікчемність умови договору про споживчий кредит.
Договір про надання фінансового кредиту № 255355 укладений 11 квітня 2024 року, строком дії до 09 липня 2024 року.
Денна процентна ставка за договором із врахуванням комісії становить 2,48 %. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % (процентів) на добу (п. 1.3 Договору).
Відповідно, визначена умова Договору про розмір денної процентної ставки - 2,48% з 22 квітня 2024 року не відповідає п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Проте, як установлено судом з розрахунку заборгованості з 12 квітня 2024 року до 19 квітня 2024 року нарахування відсотків за користування кредитом здійснено за відсотковою ставкою 2,2 %, а з 20 квітня 2024 по 09 липня 2024 року – за відсотковою ставкою 1,22 %, що не суперечить п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином заборгованість за відсотками станом на 09 липня 2024 року (межі позовних вимог) становить 5 380,20 грн. При визначені розміру заборгованості позивачем враховано, що 24 квітня 2024 року відповідач здійснила оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 3 563,00 грн, а 08 травня 2024 року - в розмірі 1 195,60 грн, які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами та комісії у розмірі 1750,00 грн, що відображено у розрахунку заборгованості.
При цьому суд, відхиляє аргументи сторони відповідача щодо несправедливості положень договору про споживчий кредит в частині нарахування комісії за кредитним договором в сумі 1 750,00 грн, на оплату якої були спрямовані внесені відповідачем кошти, та зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8, ч. 1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року в справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Тобто спеціальним законодавством прямо визначені законні права позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
Отже, розрахунок процентів за користування кредитними коштами, згідно з яким заборгованість становить 5 380,20 грн, є обґрунтованим, відповідає умовам договору та не суперечить ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Водночас суд не погоджується з розрахунком заборгованості в частині нарахування пені в розмірі 14 000,00 грн та зазначає наступне.
Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанова від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.
Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Враховуючи вищевикладене та положення ЦК України як основного акту цивільного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею в розмірі 14 000,00 грн є необґрунтованими і до задоволення не підлягають.
З огляду на викладене суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 12 380,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 000,00 грн, заборгованість за процентами - 5 380,20 грн.
Розподіл судових витрат
Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до ст. 137, ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути: витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 46,93 % від 2 662,40 грн, що становить 1 249,46 грн (2 662,40 х 46,93 %); витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог (згідно договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року, додаткової угоди № 2555355 до договору про надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, детального опису робіт, акту про підтвердження факту надання правничої допомоги від 21 липня 2026 року), які становлять 2 815,80 грн (6 000 х 46,93 %).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 2555355 від 11 квітня 2024 року в розмірі 12 380 гривень 20 копійок, судовий збір у розмірі 1 249 гривень 46 копійок, 2 815 гривень 80 копійок витрат на професійну правничу допомогу, всього 16 445 (шістнадцять тисяч чотириста сорок п`ять) гривень 46 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, буд. 8, код ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 27 жовтня 2026 року.
Суддя Ю.В. Оленич
Оригінал: reyestr.court.gov.ua