Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №371/1526/26 — Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/1526/26

Номер провадження № 1-кп/371/255/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026111220000162 від 03 липня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Михайлівка, Михайлівського району, Запорізької області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, не одруженого, на утриманні дітей не маює, солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого, а саме: 12 вересня 2018 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 чт. 187 та ч. 3 ст. 289 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці без конфіскації майна, 23 листопада 2022 року Володимир-Волинським міським судом Волинської області за ч. 1 ст. 369 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, 02 червня 2026 року звільненого від кримінальної відповідальності Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у порядку передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

І. Формулювання обвинувачення визнане, судом доведеним.

Згідно з вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України ведено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та який в подальшому Указом Президента України від 12 січня 2026 року № 40/2026, затвердженим Законом України від 14 січня 2026 року № 4757-1Х, продовжено з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 діб.

06.11.2024 ОСОБА_4 призвано на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Наказом Голови Адміністрації ДССТ (по особовому складу) від 10.12.2024 № 191 -РС у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, та вважається таким, що прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою - солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_2 .

Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації та контрактом.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, додержуватися військової дисципліни, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою, не допускати негідних вчинків, у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира, а після повернення доповідати йому про прибуття.

02.06.2026, Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області винесено ухвалу у справі № 216/4235/26, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та покладено на нього обов`язок прибути до військової частини НОМЕР_3 , протягом 72 годин після її проголошення.

Однак, під час дії воєнного стану, у невстановлену у ході досудового розслідуванням дату, але не пізніше 02.06.2026 у військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 , солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на ухилення від виконання покладених на нього обов`язків військової служби, 05.06.2026 без поважної причини та без дозволу відповідних командирів (начальників) та інших поважних причин, в умовах воєнного стану, не з явився до військової частини НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не вживав жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

Таким чином, ОСОБА_4 не з`явивився вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинений в умовах воєнного стану, тобто у вчинив злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників) та інших поважних причин, в умовах воєнного стану, 05.06.2026 не з`явився до військової частини НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 , після чого, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з проходженням військової служби.

02.06.2026 Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області винесено ухвалу у справі № 216/4235/26, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та покладено на нього обов`язок прибути до військової частини НОМЕР_3 , протягом 72 годин після проголошення ухвали. Вказана ухвала набрала законної сили 10.06.2026 та відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, з якою ОСОБА_4 ознайомлений.

Однак, ОСОБА_4 , діючи умисно, ігноруючи вимоги вищевказаної ухвали, до 05.06.2026 не з`явився до військової частини НОМЕР_3 .

Своїми протиправними діями, ОСОБА_4 умисно не виконав ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі № 216/4235/26, що набрала законної сили, у частині встановленого йому обов`язку не пізніше 72 годин після проголошення ухвали, прибути до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.

Таким чином, ОСОБА_4 умисно не виконав ухвалу суду, що набрала законної сили, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України.

Також, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 грудня 2024 року № 358 солдат ОСОБА_4 , призначений наказом Голови Адміністрації ДССТ (по особовому складу) від 10.12.2024 № 191 -РС у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 , зарахований до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, та призначений на посаду солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно зі статтями 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно до ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Окрім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, зобов`язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Однак всупереч вищенаведених нормативно-правових актів ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту за наступних обставин.

ОСОБА_4 достовірно знав, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан та який продовжено відповідно до Указу Президента України № 342/2026 від 27 квітня 2026.

Так, 03 липня 2026 року о 01 годині 20 хвилин ОСОБА_4 прийшов до домоволодіння свого знайомого ОСОБА_6 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 . Через незагороджену частину паркану зайшов на територію подвір`я. В цей час власник домоволодіння перебував у будинку та ОСОБА_4 помітив на території подвір`я поряд з будинком припаркований автомобіль марки ВАЗ моделі 21061, з ідентифікаційним номером НОМЕР_4 , з типом палива бензин або газ з об`ємом двигуна 1451 см3, 1998 року випуску та реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 . В цей час у ОСОБА_4 виник умисел на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом, який на праві власності належить ОСОБА_7 , з метою подальшого обернення його на власну користь.

З метою реалізації умислу на незаконне заволодіння вищевказаним транспортним засобом для подальшого використання його у своїх особистих цілях, ОСОБА_4 03.07.2025 близько 01 годині 20 хвилин скориставшись тим, що ОСОБА_6 був у будинку за місцем свого проживання, а також усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, повторно, шляхом вільного доступу, в супереч волі власника, відчинив незамкнені водійські двері автомобіля марки ВАЗ моделі 21061, з ідентифікаційним номером НОМЕР_6 , з типом палива бензин або газ з об`ємом двигуна 1451 см3, 1998 року випуску та реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 вартістю 51253,03 гривень, після чого знявши автомобіль з ручного гальма штовхаючи за допомогою власної сили викотив його на проїзджу частину вулиці Шкільна с. Пустовіти Обухівського району Київської області. У подальшому знявши кришку рульового керма відшукав зелений та червоний дроти оголивши ізоляцію почав ними чиркати одним об одного, з метою приведення в роботу стартера двигуна, таким чином завів двигун автомобіля, тобто заволодів ним, та залишив місце вчинення кримінального правопорушення спричинив своїми діями майнової шкоди потерпілому ОСОБА_7 на вищевказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом, вчиненим повторно, тобто вчиннив злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.

ІІ Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свої дії визнав повністю, усі фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення активно сприяв розкриттю злочину, щиро каявся.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Обвинувачений ОСОБА_8 вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію також висловив прокурор та захисник.

Показання ОСОБА_8 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

ІІІ Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Судом з`ясовано в учасників судового провадження, чи правильно вони розуміють зміст визнаних фактичних обставин, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, та на виконання вимог ч.3 ст.349 КПК України роз`яснено їм, що у такому випадку учасники будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого.

З огляду на те, що кримінальне провадження розглядалось судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, інші докази, здобуті в ході досудового розслідування, під час судового розгляду не досліджувались.

Враховуючи той факт, що обвинувачений ОСОБА_8 визнав свою вину у повному обсязі та не заперечує фактичні обставини скоєного кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї провини, а також те, що він не піддає сумніву фактичні обставини викладені в обвинувальному акті, аналізуючи обставини, що були визнані учасниками судового провадження, керуючись принципом диспозитивності, зважаючи на межі судового розгляду суд вважає доведеним винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану; в умисному невиконанні ухвали суду, що набрала законної сили, та у незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненим повторно.

Зокрема під час розгляду кримінального провадження прокурором доведено, що солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил У країни, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників) та інших поважних причин, в умовах воєнного стану, 02.06.2026, Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області винесено ухвалу у справі № 216/4235/26, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та покладено на нього обов`язок прибути до військової частини НОМЕР_3 , протягом 72 годин після її проголошення.

Однак, під час дії воєнного стану, у невстановлену дату, але не пізніше 02.06.2026 у військовослужбовця військової частини НОМЕР_3 , у солдата ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на ухилення від виконання покладених на нього обов`язків військової служби, 05.06.2026 без поважної причини та без дозволу відповідних командирів (начальників) та інших поважних причин, в умовах воєнного стану, не з`явився до військової частини НОМЕР_3 за адресою: АДРЕСА_3 , та проводив час на власний розсуд, не вживав жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього.

Таким чином, ОСОБА_4 не з`явився вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Крім того, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, у порушення вимог ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», діючи умисно, не виконав ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської від 02.06.2026 у справі № 216/4235/26, якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та покладено на нього обов`язок прибути до військової частини НОМЕР_3 , протягом 72 годин після проголошення ухвали. Вказана ухвала набрала законної сили 10.06.2026 та відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковою до виконання всіма юридичними і фізичними особами на всій території України, з якою ОСОБА_4 ознайомлений.

Своїми протиправними діями, ОСОБА_4 умисно не виконав ухвалу Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.06.2026 у справі № 216/4235/26, що набрала законної сили, у частині встановленого йому обов`язку не пізніше 72 годин після проголошення ухвали, прибути до військової частини НОМЕР_3 для проходження військової служби.

Також, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді солдата резерву 16 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , діючи в умовах воєнного стану, він, у порушення вимог ст. ст. 41, 68, 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, ст. ст. 6, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 03.07.2026 близько 01 год. 20 хв. скориставшись тим, що ОСОБА_6 був у будинку за місцем свого проживання, а також усвідомлюючи, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, шляхом вільного доступу, всупереч волі власника, відчинив незамкнені водійські двері автомобіля марки ВАЗ моделі 21061, з ідентифікаційним номером НОМЕР_7 , з типом палива бензин або газ з об`ємом двигуна 1451 см3, 1998 року випуску та реєстраційний номерний знак НОМЕР_5 вартістю 51253,03 гривень, після чого знявши автомобіль з ручного гальма штовхаючи за допомогою власної сили викотив його на проїзджу частину вулиці Шкільна с. Пустовіти Обухівського району Київської області. У подальшому знявши кришку рульового керма відшукав зелений та червоний дроти оголивши ізоляцію почав ними чиркати одним об одного, з метою приведення в роботу стартера двигуна, таким чином завів двигун автомобіля, тобто заволодів ним, та залишив місце вчинення кримінального правопорушення спричинив своїми діями майнової шкоди потерпілому ОСОБА_7 на вищевказану суму.

При розгляді даної справи судом було детально вивчено та проаналізовано докази, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема:

Запит старшого слідчого СВ відділу поліції№2 Обухівського РУПГУНП капітана поліції ОСОБА_9 від 06.07.2026 № 169355-2026 та відповідь на запит Миронівського міського голови ОСОБА_10 від 06.07.2026 про те, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає без реєстрації АДРЕСА_2 , не є депутатом Миронівської міської ради восьмого скликання;

Медичні довідки КНП «Миронівська опорна багатопрофільна лікарня» від 06.07.2026, з яких вбачається, що ОСОБА_4 за медичною допомогою до лікаря нарколога та психіатра не звертався;

Запит слідчого СВ відділу поліції№2 Обухівського РУПГУНП капітана поліції ОСОБА_9 до Третього відділу Обухівського РТЦК СП та відповідь від 06.07.2026,з якої убачається, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 був призваний на військову службу 06.11.2024;

Запит слідчого СВ відділу поліції№2 Обухівського РУПГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 08.07.2026 №89776-2026 до Філії Державної установи «Центр пробації» в м. Запоріжжя та відповідь на запит, згідно з якою ОСОБА_8 на обліку в уповноважених органів Запорізькій області не перебував та не перебуває.

Запит слідчого СВ відділу поліції№2 Обухівського РУПГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_11 від 07.07.2026 № 88954-2026 до Центрально – Міського районного суду Кривого –Рогу Дніпропетровської області про надання копії ухвали Центрально – Міського районного суду Кривого –Рогу Дніпропетровської області ЄУН №2016/4235/26 від 02.06.2026, а також надати інформацію (копії документів), які підтверджують факт отримання та ознайомлення ОСОБА_4 з ухвалою ЄУН №216/4235/26 від 02.02.2026 та відповідь на запит від 14.07.2026 судом було надіслано копію запитуваної ухвали та копію розписки обвинувачення про отримання ОСОБА_4 цієї ухвали;

Копію ухвали 02.06.2026 Центрально – Міського районного суду Кривого –Рогу Дніпропетровської області а також розписку про отримання ОСОБА_4 цієї ухвали;

Копію інформації про особу ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

Вимогу УІАП ГУНП в Київській області та довідку про судимість ОСОБА_8 , з якої вбачається, що останній неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності;

ІV. Правова кваліфікація кримінальних правопорушень

Дії обвинуваченого суд кваліфікує:

-за ч. 2 ст. 289 КК України – незаконне володіння транспортним засобом, вчинене повторно.

-- за ч. 1 ст. 382 КК України – умисне невиконання вироку, рішення, постанови суду, що набрали законної сили

-За ч.5ст.407 КК України - самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану

V. Мотиви призначення покарання

Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнав повністю. Також обвинувачений щиро розкаявся у скоєному, що визнається судом обставиною, яка пом`якшує його покарання.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

Згідно з частиною другою статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При встановлених обставинах, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких та тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває, раніше судимий, вину визнав.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння у розкритті злочину.

Щодо обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 , згідно зі ст. 67 КК України суд зазначає таке. За матеріалами обвинувального акту органом досудового розслідування як обставину, що обтяжує покарання зазначено повторність.

Згідно з ч. 4 ст. 67 КК України, якщо обставина, яка обтяжує покарання (у цьому випадку — повторність, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 67 КК), передбачена в статті Особливої частини цього Кодексу як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як обставину, що його обтяжує.

Тому суд не вбачає обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , в розумінні ст. 67 КК України.

На підставі викладених обставин, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 наступні покарання:

- за ч. 2 ст. 289 КК України - покарання у виді волі на строк 5 років без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 382 КК України - покарання у виді 3 років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 307 КК України – покарання у виді позбавлення волі 6 років 6 місяців;

Остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за вказаними кримінальними правопорушеннями має бути визначено за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки має місце сукупність злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із остаточним призначенням покарання у виді позбавлення волі.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченому слід рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

При цьому, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_4 слід зарахувати строк попереднього ув`язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту затримання 06.07.2026 по день набрання вироком законної сили, оскільки ОСОБА_4 було затримано 06.07.2026, відповідно до ухвали слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від 06.07.2026 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з моменту затримання до 06.07.2026, який було продовжено ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 31.08.2026 до 29.10.2026.

Згідно зі ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

З огляду на те, що підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою не перестали існувати, то вказаний запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 потрібно продовжити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 .

Ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від про накладення арешту на майно від 06.07.2026 скасувати.

Питання речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст. 331, 337, 368, 369, 371, 374, 394, 615 КПК України, статтями 1, 12, 50, 65-67, 69, ч.1 ст. 382, ч.5 ст. 407 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 382 та ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 289 КК України - покарання у виді волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна;

- за ч. 1 ст. 382 КК України - покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі;

- за ч. 5 ст. 307 КК України – покарання у виді позбавлення волі 6 (шести) років 6 (шести) місяців;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на шість років шість місяців років.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його фактичного затримання – 06.07.2026 по дату набрання вироком законної сили.

До набрання даним вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Ухвалу слідчого судді Миронівського районного суду Київської області від про накладення арешту на майно від 06.07.2026 скасувати.

Речовий доказ, а саме: Автомобіль марки ВАЗ моделі 21061х ідентифікаційним номером НОМЕР_6 , з типом палива бензин або газ з об`ємом двигуна 1451 куб. см, 1998 року випускута номерним знаком НОМЕР_5 ,який на праві власності належить ОСОБА_12 , який поміщено до тимчасового тримання транспортних засобів за адресою: вул. Соборності, м. Миронівка, Обухівського району Київської області - повернути власнику ОСОБА_6 .

Речові докази, а саме:

Металеву чашку білого кольору, яку поміщено до спеціального пакету ВУМ 2018332 знищити; чохол для рульового керма, чорного колору, виготовлений із сентитичного матеріалу, який поміщено спеціального пакету WAR1809837- знищити; Паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 № НОМЕР_8 , дата видачі 09.10.2024 орган, що видав 3238, який поміщено до спеціального пакету ICR0086637 повернути власнику ОСОБА_4 , які передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції №2 Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за адресою вул. Квіткова,20, м. Миронівка Обухівського району Київської області.

Згідно зі ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Миронівський районний суд Київської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_13