Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №363/2665/25 — Вишгородський районний суд Київської області

27.10.2026 Справа № 363/2665/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

27 жовтня 2026 року м. Вишгород

Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого – судді Свєтушкіної Д.А., за участі секретаря судових засідань Галай О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловою квартирою шляхом вселення,-

УСТАНОВИВ:

До Вишгородського районного суду Київської області від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловою квартирою шляхом вселення, у якій просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача на користь неї судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 08.10.2026 року позовні вимоги позивачів задоволено. Однак позивачем ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи були також понесені витрати на професійну правову допомогу у зазначеному розмірі, на підтвердження чого в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України нею долучені докази щодо розміру цих витрат.

20.10.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Яцюк Н.М. надійшла заява, в якій вона повідомила, що в її електронному кабінеті відсутні сканкопії заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та долучених дзо неї документів, у зв`язку з чим попросила завантажити повний текст заяви ОСОБА_1 разом з усіма додатками та доказами витрат до підсистеми «Електронний суд». Продовжити відповідачу процесуальний строк для подання заперечень та клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу сторони позивача на 5 (п`ять) днів з моменту фактичного забезпечення доступу до тексту вказаної заяви в Електронному кабінеті.

Копію вищевказаної заяви було скеровано адвокату Яцюк Н.М. на її офіційну електронну адресу – 22.10.2026 року.

27.10.2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача адвоката Яцюк Н.М. надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких остання зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, документи, що підтверджують повноваження адвоката як представника у цій справі, а саме ордер на про надання професійної правничої допомоги ОСОБА_1 виданий лише 27.05.2025 року. Проте, заявник просить стягнути 2 000,00 грн за послугу з вивчення матеріалів справи, яку як вбачається з акту наданих послуг, було надано адвокатом 17.05.2025 року, а також вартість послуг з представництва розрахована, починаючи з 21.05.2025 року. Оскільки станом на 17.05.2025 року та на 21.05.2025 року адвокат Андрейко О.І. не мав жодних процесуальних повноважень представника у справі № 363/2665/25, тому будь-які його дії на момент їх вчинення, коли він не був учасником судового процесу та не набув повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 , не можуть вважатися процесуальними витратами на правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони. Відтак, витрати за дії, вчинені до 27.05.2025 року, покладаються виключно на клієнта, який їх замовляв. Крім того, вимога про стягнення 2 000,00 грн за вивчення матеріалів від 17.05.2025 року повністю суперечить критерію «дійсності та потрібності» витрат. Оскільки адвокат Андрейко О.І. за результатами цього вивчення не підготував жодного процесуального документа, ця послуга не принесла процесуального результату для учасника справи. Також зауважила, що заявник просить стягнути 14 000,00 грн за «представництво», вказуючи у заяві загальний період — з 21.05.2025 по 08.10.2026 року (17 місяців). Проте матеріалами справи підтверджується, що за весь цей час адвокат Андрейко О.І. взяв участь лише у чотирьох судових засіданнях: 15.09.2025 року, 21.05.2026 року, 23.06.2026 року та 08.10.2026 року. Більше того, за весь час перебування справи в суді вказаний представник не склав та не подав до суду жодного процесуального документа по суті справи (ні позову/відзиву, ні заперечень чи письмових пояснень). Таким чином, вимога стягнути 14 000,00 грн за 4 засідання без жодного процесуального результату діяльності адвоката свідчить про очевидну невідповідність заявленої суми критеріям розумності, співмірності та реальності судових витрат. Зазначена сума непропорційна обсягу наданих послуг та фактично перекладає на відповідача надмірний фінансовий тягар за пасивну процесуальну поведінку представника. Вартість одного засідання фактично становить 3 500 грн, що є очевидно завищеним розміром, не відповідає критеріям співмірності затрачених зусиль адвоката зі складністю справи. також укладення додаткової угоди без визначення предмету та конкретного складу дій адвоката у день проголошення рішення суду за весь минулий період свідчить про штучне створення правових підстав для стягнення коштів з іншої сторони. Оскільки обов`язок зі сплати вказаної суми не існував під час розгляду справи, дані витрати не відповідають критерію дійсності та реальності, тому не підлягають розподілу судом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У судовому засіданні від 08.10.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Андрейко О.І. до закінчення судових дебатів у справі зазначив, що позивачем будуть подані докази щодо розміру судових витрат понесених ним в порядку, передбаченому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Так, судом установлено, що 08.10.2026 року рішенням Вишгородського районного суду Київської області позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловою квартирою шляхом вселення задоволено повністю.

Із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач ОСОБА_1 звернулась 13.10.2026 року, отже у строк та порядку установленому ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

До судових витрат Закон відносить судовий збір та витрати пов`язані із розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, витрати на правничу допомогу відносяться до витрат пов`язаних із розглядом справи.

Установлено, що питання щодо розподілу судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у рішенні Вишгородського районного суду Київської області від 08.10.2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловою квартирою шляхом вселення, не вирішено.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Отже, у суду наявні підстави для ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловою квартирою шляхом вселення.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із частинами першою та другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката Андрейка О.І. позивачем надано:

- копію витягу із договору про надання правової допомоги від 16.05.2025 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Андрейком О.І.

- копію ордеру про надання правничої допомоги серії АІ 1907162 від 27.05.2025 року;

- копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю № 132/10 від 06.11.1993 року;

- додаткову угод1 від 08.10.2026 року до основного Договору про надання правової допомоги від 16.05.2026 року, якою сторони узгодили розмір гонорара адвоката, який складає 14 000 грн.;

- акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до основного Договору про надання правової допомоги від 16.05.2026 року, відповідно до якого адвокат надав, а замовник прийняв юридичні послуги у формі: 17.05.2025 року – вивчення матеріалів цивільної справи, узгодження правової позиції з замовником з врахуванням сучасного законодавства, підготовка до розгляду справи – 2 000 грн, 21.05.2025 року - 08.10.2026 року – представництво інтересів в судовому засіданні – 12 000 грн., всього 14 000 грн.;

- квитанції до прибуткового касового ордеру №3 від 16.05.2025 року на суму 4 000, 00 грн та №11 від 08.10.2026 року 10 000, 00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з диспозиції частини першої статті 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із : 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У такому випадку, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначала про те, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішував питання обов 'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

З урахуванням наведеного не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату визначеного у договорі розміру витрат на правову допомогу, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вищевикладене, заперечення представника відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість проведених за його участі судових засідань та їх тривалість, необхідно дійти висновку про неспівмірність заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14 000 грн, який є завищеним.

Суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 10 000,00 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та значенням справи для позивача.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача, що витрати на вивчення матеріалів цивільної справи, узгодження правової позиції з замовником з врахуванням сучасного законодавства, підготовка до розгляду справи, не можуть вважатися процесуальними витратами на правничу допомогу, що підлягають стягненню з іншої сторони, оскільки такі витрати були дійсними та необхідними для можливості представника в подальшому приймати участь в судових засіданнях та представляти інтереси позивача, та такі послуги були надані адвокатом на підставі укладеного 16.05.2025 року договору про надання правової допомоги.

Отже, зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути документально підтверджені понесені позивачем ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень.

Керуючись ст. 137, 141, 246, 263-265, 270, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні житловою квартирою шляхом вселення – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні заяви в частині вимог про відшкодування судових витрат у більшому розмірі відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня оголошення судового рішення

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач 2: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа 1: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа 2: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя Д.А. Свєтушкіна