Вирок від 26 жовтня 2026 р. у справі №278/3669/26 — Житомирський районний суд Житомирської області

Суд: Житомирський районний суд Житомирської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Крадіжка

Дата: 26 жовтня 2026 р.

Справа: №278/3669/26

Суддя: Дубовік О. М.

Справа №278/3669/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026060610000382 від 03.06.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Довбиш Баранівського району Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 1 ст. 361 КК України,

В С Т А Н О В И В:

24.07.2026 року між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12026060610000382 від 03.06.2026 року.

З угоди вбачається, що відповідно до Указу Президента України №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє Указом Президента України №342/2026 від 24.04.2026 з 04.05.2026 на строк – 90 діб.

На підставі вказаних вище нормативно правових актів на території України у зв`язку з введенням воєнного стану визначено умови та порядок тимчасового обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, тимчасових обмежень прав та законних інтересів юридичних осіб, а також діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування.

Поряд з цим, ОСОБА_4 у період дії воєнного стану вирішив вчинити кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 21.05.2026 близько 22 год. 40 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували на лікуванні у одній з палат наркологічного відділення КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР за адресою: Бердичівське шосе, 3, с. Зарічани, Станишівської ТГ, Житомирського району, Житомирської області. Під час спілкування з ОСОБА_6 у ОСОБА_4 у цей же день, час та місці виник злочинний умисел на таємне викрадення грошових коштів за допомогою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, доступ до яких здійснюється через мобільний застосунок.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , перебуваючи у вище вказаному місці, діючи умисно з корисливих спонукань, використовуючи мобільний телефон ОСОБА_6 марки «XIAOMI Redmi Note 12» із сім-картою мобільного оператора ПрАТ «Київстар» абонентський номер НОМЕР_1 , знаючи логін та пароль входу, який йому повідомив потерпілий, 21.05.206 о 22 год 42 хв та 22.05.2026 о 11 год 21 хв. несанкціоновано від імені ОСОБА_6 здійснив вхід в обліковий запис потерпілого в автоматизованій системі віддаленого доступу «MyRaif», з прив`язкою до банківського рахунку АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_2 (база даних - програмно-апаратний комплекс банку, що забезпечує здійснення клієнтом операцій по рахунках/картках/вкладах і містить інформацію про клієнта, достатню для його ідентифікації та аутентифікації відповідно до договору), яка згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, отримав несанкціонований доступ до електронної автоматизованої системи, віддаленого доступу WEB-банкінгу «MyRaif» без дозволу потерпілого.

У подальшому, достовірно знаючи про те, що на території України введено та діє воєнний стан, діючи умисно з корисливих спонукань, з метою крадіжки грошових коштів ОСОБА_4 21.05.206 о 22 год. 42 хв. та 22.05.2026 о 11 год. 21 хв., перебуваючи у палаті наркологічного відділення КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР, за допомогою інтернет додатку «MyRaif», з банківського рахунку АТ «Райффайзен Банк» № НОМЕР_2 , який відкритий на ім`я ОСОБА_6 , здійснив 2 платіжні операції по переказу коштів на власну банківську картку AT «Універсал Банк» № НОМЕР_3 на суму 4000 та 5000 грн, таким чином здійснив крадіжку безготівкових грошових коштів, які належать ОСОБА_6 на загальну суму 9000 гривень.

Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на таємне викрадення чужого майна, за допомогою несанкціонованого втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, доступ до яких здійснюється через мобільний застосунок, 22.05.2026 близько 14 год. 30 хв., перебуваючи в палаті КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР за адресою: Бердичівське шосе, 3, с. Зарічани Станишівської ТГ Житомирського району Житомирської області, діючи умисно, з корисливих спонукань, шляхом підбору паролю – пін - коду, цього ж дня о 14 год 31 хв. несанкціоновано від імені ОСОБА_6 здійснив вхід в обліковий запис потерпілого в автоматизованій системі віддаленого доступу «Monobank» з прив`язкою до банківського рахунку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_4 (база даних - програмно-апаратний комплекс банку, що забезпечує здійснення клієнтом операцій по рахунках/картках/вкладах і містить інформацію про клієнта, достатню для його ідентифікації та аутентифікації відповідно до договору), яка згідно Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно-технічним комплексом та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою, отримав несанкціонований доступ до електронної автоматизованої системи, віддаленого доступу WEB-банкінгу «Monobank» без дозволу потерпілого.

У подальшому, достовірно знаючи про те, що на території України введено та діє воєнний стан, діючи умисно з корисливих спонукань, з метою крадіжки грошових коштів ОСОБА_4 о 22.05.2026 о 14 год. 31 хв., перебуваючи у палаті наркологічного відділення КНП «Обласний медичний спеціалізований центр» ЖОР, за допомогою інтернет додатку «Monobank» з банківського рахунку АТ «УніверсалБанк» № НОМЕР_4 , який відкритий на ім`я ОСОБА_6 , здійснив одну платіжну операцію по переказу коштів на власну банківську картку AT «Універсал Банк» № НОМЕР_3 на суму 1000, таким чином здійснив крадіжку безготівкових грошових коштів, які належать ОСОБА_6 на вище вказану суму.

У подальшому ОСОБА_4 викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 10000 гривень.

Тобто, своїми умисними діями, які виразилися у несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем та у таємному викраденні чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 361 та ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні прокурор просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

У судовому засіданні захисник просив затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що вона укладена за його участю, добровільно та без будь-якого примусу.

Обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, щиро каявся, підтвердив добровільність укладення угоди та згоду з узгодженим сторонами покаранням. Повідомив, що відшкодував потерпілому 10000 грн завданої майнової шкоди та додатково передав 1500 грн на дорогу. Просив затвердити угоду та призначити мінімальне покарання.

Потерпілий у судове засідання не з`явився. У поданій до суду заяві повідомив про відшкодування йому завданої шкоди та просив здійснювати розгляд кримінального провадження за його відсутності.

Сторони угоди погодились на призначення ОСОБА_4 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 361 КК України - у виді 1 (одного) року обмеження волі; на підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. При цьому, беручи до уваги особу підозрюваного, сторони вважають за можливе застосувати до ОСОБА_4 положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку, тривалість якого визначає суд та із покладенням обов`язків, визначених ст. 76 КК України, перелік яких встановлює суд.

Прокурор у судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання, посилаючись на те, що вчиненим ОСОБА_4 кримінальним правопорушенням тяжких наслідків суспільним правовідносинам, які охороняються державою, не заподіяно, наявність обставин, які значно пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення (визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення) та відсутність обтяжуючої покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні також просили вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361 та ч. 4 ст. 185 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на призначення узгодженого виду та розміру покарання, зобов`язався виконувати покладені судом обов`язки.

Розглядаючи в порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд, дослідивши угоду, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження в частині, необхідній для вирішення цього питання, дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілий надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений беззастережно визнав себе винним, згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком та тяжким злочином.

Відповідно до ст. 474 КПК України судом встановлена добровільність сторін при укладанні угоди, тобто їх дії не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь яких інших обставин ніж ті, що передбачені в угоді.

Згідно з ч. 7 ст. 474 КПК України судом не встановлено обставин, за яких суд відмовляє в затверджені угоди.

При цьому, судом з`ясовано, що ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

За таких обставин, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_4 вчинив несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем та таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану і, враховуючи, що умови угоди про визнання винуватості відповідають вимогам КПК України та КК України, приходить до висновку про наявність усіх правових підстав для затвердження даної угоди, за якою призначити обвинуваченому, узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості, міру покарання.

Процесуальні витрати у справі на залучення експертів відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Пропонована винагорода викривачу у кримінальному провадженні відсутня.

Запобіжний захід не застосований та відсутні підстави для його застосування.

Керуючись ст.314, 472, 473, 474, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 24.07.2026 укладену між прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні №12026060610000382 від 03.06.2026 року.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 361 та ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 361 КК України - у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч. 4 ст. 185 КК України – у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України призначити ОСОБА_4 остаточне покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням і встановити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд Житомирської області. При цьому вирок може бути оскаржений лише з підстав, визначених ч. 4 ст. 394 КПК.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Захисник має право отримати копію вироку в суді.

Головуюча суддя ОСОБА_1

Оригінал: reyestr.court.gov.ua